Згідно з вченням Тридентійського Собору правдою віри є те, що гріх Адама перейшов на всіх його нащадків. Марія, дочка Адама, повинна була би прийняти, згідно із загальним законом, пляму первородного гріха. Однак Церква устами папи Пія Х визначила як об’явлену Богом правду, а з тим як предмет Божої віри, вільність від первородного гріха Діви Марії – Ковчега Божого. 

Висвітлюючи надзвичайно цікаве значення Ковчега в Святому Письмі, звернімося до Старого Завіту, де зможемо віднайти значення цієї «речі» для ізраїльтян. Ковчег у Старому Завіті був найсвятішою річчю для вибраного ізраїльського народу. Він був освячений, бо містив кам’яні таблиці Закону, які Бог дав Мойсеєві на горі Синай; небесну манну, якою кормився вибраний Божий народ під час сорокарічного переходу через пустиню, та розквітлий жезл Арона. У 25-й главі Книги Виходу Бог дав чіткі інструкції для конструювання Ковчега. Він мав бути виконаним із дерева акації (символ непідкупности), покритий всередині і зовні чистим золотом, вільний від нечистоти і осквернення.

Від перших століть християни вбачали в Старозавітному Ковчезі образ Марії. Таке поєднання є очевидним. Якщо перший Ковчег містив написане Слово Боже – Марія містила (носила) Живе Слово. Марія є живим Ковчегом живого Бога – Царя над царями. В Євангелії від Луки (1, 32) сказано: «Господь Бог дасть йому (Ісусові) царство (престіл) Давида, його батька». У ті часи жінка царя не вважалася царицею, нею була матір царя, найбільш шанована і авторитетна в царстві (1 Цар. 2, 19-20). Цариця-матір мала офіційний статус, вона могла усувати від влади та позбавляти права (1 Цар. 15-11). Богослови вчать, що Святий Дух, провадячи старозавітніх юдеїв до встановлення особи Цариці-матері, готував шлях для Марії. Варто також звернути увагу на те, що Ісус, будучи Новозавітнім Царем над царями, не мав жінки. Його Матір могла би бути новозавітною Царицею. Правдиво це описує книга Одкровення у 12-ій главі. Марія народжує сина, який буде «правити всіма народами», і вона є матір’ю послідовників Ісуса (Од. 12, 17). Спостерігаючи за тим, яку велику шану і достоїнство мали цариці-матері в Старому Завіті, можемо оцінити особливу роль, яку надав Бог Марії, роль «Цариці-матері» усіх християн. Адже, вознісшись на небо, Христос не залишає нас сиротами, обіцяючи зішестя Святого Духа. А ще дарує нам свою пресвяту Матір, яка молиться за нас.

Святе Письмо говорить про кілька виняткових речей щодо Марії. 11 і 12 глави книги Одкровення описують миттєву боротьбу і перемогу в ній Марії – «жінки, що одягнена в сонце». Типологія (образність) книги Ісуса Навина (6-та глава), що деталізує драматичну перемогу за посередництвом Старозавітного Ковчега (образу Марії), допомагає пояснити ці глави. В 6-й главі Ісуса Навина, вибрані люди (Церква) не могли заволодіти Обіцяною Землею (небом), аж поки не здолали поганську фортецю – Єрихон (сили темряви). Єрихон зі своїми масивними стінами видавався невразливим, аж поки Бог не дав перемогу за посередництвом Ковчега. Так само і перемога Бога над силами зла відбулася з участю Новозавітного Ковчега (Марії). Бог наказав нести Ковчег довкола міста один раз на день протягом шести днів. Сьомого ж дня вони обійшли довкола Єрихону сім разів. Семеро священиків з горнами з баранячого рогу ішли перед Ковчегом Завіту. Після сьомого обходу священики засурмили, а люди вчинили великий галас. Непрохідні стіни Єрихону розсипались, до
зволивши ізраїльтянам захопити місто. В той день Бог дав своєму вибраному народові велику перемогу за посередництвом Ковчега, семи сурм і гучного крику.

В Одкровенні 11, 15-12, 17 іде мова про те, що, як залунають звуки сьомої сурми гучним голосом, проголоситься перемога Агнця. Іван бачить Ковчег Завіту в небі і зразу ж описує жінку, одягнену в сонце. Ця жінка, Марія, народжує дитину – Ісуса. Дракон воює проти жінки і її насліддя, послідовників Ісуса. Вона і Її потомство (Ісус) ворогує зі змієм. Марія є Новозавітною Царицею, матір’ю: вона коронована дванадцятьма зірками і є матір’ю Царя царів, дитини, «що призначена правити усіма народами» (Од. 12, 5). Також вона – Матір Церкви, що представлена «як решта її нащадків, які зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа» (Од. 12, 17).

Зазначимо, що вершиною битви між жінкою і змієм не є кінець битви (Од. 20). В Од. 12, 18 змій розміщується у позиції для подальших воєн. Цією жінкою може виступати лише Марія. Таким чином Біблія пророкує властиву для Марії роль в історії спасіння. Ці події включають тривалу, глобальну боротьбу із драконом. Бог подарує Своїй Церкві велику перемогу за посередництвом Марії, Новозавітного Ковчега. Як і в Єрихоні, її перемога над сатаною є проголошена сьомою сурмою.

Причиною загального вшанування Пречистої Діви є те, що вона стала матір’ю Богочоловіка Ісуса Христа та матір’ю цілого людства. Ісус Христос визначив це тоді, коли висячи на хресті звернувся до Пречистої Діви Марії: «Жінко, це син твій», а звертаючись до учня – апостола Йоана Євангелиста, сказав: «Це мати твоя!» (Йо. 19, 26). Той улюблений учень Христа, св. Йоан, символізує усе людство. Кожен із нас знає, як хороша мати любить своїх дітей. Для неї дитя – це найгарніша, найкраща, найдорожча істота в цілому світі. Щоб подбати про життя дитини, Господь поклав у серце кожної матері особливу любов, терпеливість і готовість перенести всякі терпіння. Добра мати не раз, але тисячі разів готова пожертвувати всім – навіть життям. Мати... Чию любов можна порівняти з любов’ю матері до дитини? У Марії материнська любов до Сина зливалась в одне з любов’ю до Бога. А там, під хрестом, Божа Мати й Мати наша, жертвує не тільки свого єдиного сина – Ісуса, але і єдинородного Сина Божого за спасіння наших безсмертних душ. Тому й не дивно, що заради тієї найвищої й найбільшої жертовної любови до цілого людського роду, Вона заслуговує на те найбільш почесне звання — Матері людського роду.