- Я би без перебільшення назвав Діву Марію найпрекраснішою, найвизначнішою і найтаємничішою жінкою в історії. Через Її послух людина отримала спасіння.
До цього необхідно додати, що впродовж двох тисячоліть після Різдва Христового Марія завжди перебувала у людському житті. Про це, наприклад, говорить Її поява в Гваделупі, яка викликала масове навернення індійців, а також у 1917 році у Фатімі, коли Марія з’явилась трьом пастушкам у своїй істинній іпостасі і оповіла їм про історію ХХ ст. в трьох таїнствах. Те, про що я писав у 1997 році у своїй книзі «Фатімська таємниця», очевидно, є лише невеликим свідоцтвом того, що Марія завжди цікавила і надихала мене навіть у власних літературних творах. Без Марії - Матері Церкви Христової – нашу католицьку віру абсолютно неможливо уявити.
Але ким була ця жінка? Як Вона жила? Що вона принесла у світ, щоб стати новим, людським Храмом, в якому оселився і з якого народився Господь? Це питання завжди захоплювало мене, цікавлячись ним, я відчував Її присутність. Коли я приступив до праці над моєю книгою «Ісус з Назарету», то зібрав достатньо матеріалу, щоби укласти власне біографію Марії для реалізації проекту даної книги. Праця над твором про Сина завжди нагадувала мені про Матір, хоча я ніколи не забував про Неї.
- Ким, однак, була Марія? Зазвичай у Ній ладні бачити просту селянську дівчину, яка несподівано почала сперечатись з надприроднім.
- Цілком вірно. Багато дослідників вбачають певну схожість між Марією і, приміром, Бернадетою Субіру, якій більш як 150 років Пречиста Діва об’явилась в Люрді. Але такі порівняння, згідно з якими Марія була простою селянською дівчиною, можливо, трохи „кращою” від інших - просто недоречні.
Марія - це жінка, вибрана для нарождення Месії, Сина Божого. Господь сам увійшов у Її лоно, щоб стати людиною. Крім того, в Євангелії від Луки є деякі докази, що Марія не була звичайною селянкою.
Якщо Ісус - син царя Давида, то це може означати тільки те, що і Марія була з цього царского роду. Це, в свою чергу, робить духовно бідною версію вважати Марію простою селянкою часів правління Ірода. З іншого боку, виникає запитання: як звичайний тесля Йосиф, Її обручник, зміг  увійти у родинне коло царської сім’ї. Те, що Пресвята Родина повинна була йти у Вифлеєм (головне родове місто царя Давида) для участі в переписі населення, однозначно вказує тільки на один факт: згідно з римським податковим правом, один з подругів повинен був мати у Вифлеємі посілість. Якщо б Йосиф був би лише «кочуючим» ремісником, а Марія – простою селянкою, то вони б не мали в Давидовому місті жодної маєтності. Якщо ж розглядати ситуацію у світлі Євангелія та старозавітніх пророцтв, то Марія  була «наслідною дочкою», тобто єдиною дитиною в сім’ї, що є незаперечним фактом. У такому випадку, згідно з єврейським правом, Марія була зобов’язана вийти заміж тільки за чоловіка з Її роду. Таким чином, ми можемо бути впевнені, що Марія і Йосиф були з роду царя Давида.
Далі у Євангелії читаємо, что в Марії була родичка Єлисавета, яка перебувала у шлюбі зі священиком Захарією. Імовірно навіть, що праведна Анна, матір Марії, походила з роду священиків Ааронових.  Все це говорить про походження Діви Марії з традиційно аристократичного гебрейського середовища.
У Св. Письмі є також свідчення про зв’язок Пресв. Родини з Назаретом. Це містечко було засноване в I ст. до Р. Х, коли цілі сім’ї Хасмонеїв переселялись на тільки що захоплену північ, в тому числі й більшість сімей роду Давидового. Дослівно ім’я Nazar (eth) на гебрейській мові означає «село втечі», що вказує на вітку Ісаї, тобто на рід отця царя Давида. Дійсно, ранні християнські джерела підтверджують, что в Назареті і сусідньому Кохабі жили переважно сім’ї з роду Давидового. Археологічні відкриття також свідчать про це. Хоча Назарет у часи Ісуса був бідним селом, в ньому знаходився некрополь, в якому були могили єрусалимських царів. Жителі Назарету були бідняками, але, очевидно, жили з усвідомленням свого царського походження.
Друга цікава вказівка – слова Марії з Євангелія від Луки: «Magnificat anima mea Dominum» — „Величає душа моя Господа” (Лк 1, 46-55). Якщо слова цієї величальної пісні дійсно беруть початок від Діви Марії, то це свідчить про те, що Вона була натхнена не тільки Святим Духом. Вона, як було сказано вище, повинна була володіти бездоганними знаннями старозавітніх пророцтв.
Це було рідкістю для гебрейки того часу, але не чимось надзвичайним. Вже тоді жили раввіни, які високо цінували теологічно освічених жінок.
Однак, третє, найважливіше свідчення – це запитання Марії на слова Архангела: „Як воно станеться, коли я не знаю мужа?” (Лк 1, 35).
Звичайна селянська дівчина, перебуваючи у віці на виданні, не могла такого сказати тільки тому, що вона чекає шлюбної ночі для пізнання чоловіка. Нарешті, Марія не говорить про те, що Вона ще діва в контексті минулого. Вона цілком категорично заперечує будь-який статевий зв’язок з чоловіком: «...Я не знаю мужа»! Як могла Вона сказати таке, живучи в культурі народу, якому Бог заповів «плодитися і розмножуватися» і цей же закон говорив їм про те, що бездітність є недоліком і наслідком гріха?  Завдяки сувоям, знайденим в печерах на узбережжі Мертвого моря, ми знаємо, що в Ізраїлі жили жінки, які дали обітницю досмертної чистоти, свідчення про що знаходимо не лише за часів ессеїв (релігійна група), але й в «класичному» юдаїзмі. В Торі також йде мова по обіт чистоти, який залишався чинним навіть після укладення шлюбу (якщо один з подругів був з цим згідний), оскільки посвячення себе Богові стояло вище від обов’язку розмноження! Марія вже з ранніх літ провадила посвячений Богові спосіб життя, всупереч її заручинам і пізніше - шлюбові з чоловіком, який, очевидно, з повагою відносився до цієї обітниці, що проливало нове, яскраве світло на Її життя. Природньо, така обіцянка дотримуватися чистоти передбачає особливе, ревне релігійне життя, що у цьому випадку пояснює Її знання старозавітніх пророцтв і перебування у спільноті давидідів і ааротітів, серед яких Вона жила. Закономірно, що у цьому контексті апокрифічні традиції набувають актуальності і переконливості. Прикладом цієї переконливості може слугувати «Протоєвангеліє» від Якова, написання якого датується серединою II ст.
- У Вашій книзі Ви цитуєте згадане так зване «Протоєвангеліє», хоча воно вважається  недостовірним джерелом. На яких підставах Ви довіряєте йому?
- Протоєвангелію я довіряю з тієї причини, що воно добре доповнює деякі короткі свідчення в Євангеліях від Матея і Луки. Воно ставить їх у відповідний контекст, який повністю відповідає гебрейській традиції. Крім того, Протоєвангеліє містить історичні, археологічні і навіть астрономічні факти, точні дати яких можна встановити з абсолютною достовірністю. Наприклад, народження у Всесвіті Надновоі зірки у V році до Р. Х., яка також відома як «Вифлеємська Зоря».
Це суттєво сприяє усвідомленню нами подій, які відбувалися більше 2000 років тому, більше того – я не знайшов жодного об’єктивного судження, яке б протирічило євангельським описам. Навпаки: те, на що євангельські події лише натякають, розкривається саме при читанні Протоєвангелія. З упевненістю можна сказати, що це євангеліє з’явилось у другому столітті в юдейсько-християнському суспільстві, в якому «родичі Господа» відігравали велику роль, дотримуючисть сімейних традицій того часу.
- Хто все-таки є автором Протоєвангелія?
- Ми цього не знаємо. Але це однозначно псевдоепіграф, помилково приписаний «братові Господа» Якову - «двоюрідному брату» Ісуса. Яків, як відомо, був укаменований у 62 році. Однак, цілком можливо, що передання, на якому базується Протоєвангеліє, таки належить Якову.
- А хіба не згадується у Євангеліях про братів і сестер Ісуса?
- Звичайно. Більше того, Євангелія називають нам імена їх батьків.
Це однозначно вказує на те, що брати і сестри Ісуса не є дітьми Марії та Йосифа, як це стверджують протестантські екзегети. Таким чином, матір’ю Якова є «інша Марія», про яку згадують євангелисти як про «сестру Матері Божої». Тобто, жінка, яка була двоюрідною сестрою Діви Марії, в той час як її батько Алфей, як стверджують апостолики, називався «Яковом - сином Алфеєвим». Православна ж традиція навпаки стверджує, що Яків був сином Йосифа від першого шлюбу. Але в тому, що Ісус був єдиним сином Марії, нема жодного сумніву. Як відомо, Марія дала обіт досмертної чистоти, який проголошено у Її відповіді Архангелу. Крім цього, під час паломництва Пресв. Родини в Єрусалимський Храм про Ісуса мовиться як про єдиного сина. Під час страждань на хресті Господь Ісус Христос довіряє своїй Матері Його улюбленого учня - Івана як сина, оскільки у Неї їх більше не було. І ця довіра цілком зрозуміла. Інше пояснення було б зневагою непорочності Діви Марії. Таким чином, загадка має просте вирішення. В арамейському діалекті івриту не було слова «кузен». Двоюрідні брати, як і рідні брати, називались «ахім» (achim). А в грецькому перекладі Євангелія - «адельфої» (adelphoi).
- Однак, побутує твердження, що значення слова «благодатна» у відношенні до Марії є лише звичайною помилкою при перекладі Старого Завіту.
- Таку ж точку зору висловлюють і протестантські екзегети.
В книзі пророка Ісаї мовиться: «Діва зачне у лоні і народить Сина і дадуть Йому ім’я: Еммануїл». Тоді виходить, що і Матей розповів «казку» про Діву Марію. Дивним виглядає те, що Лука, а також Марко та Іван згадують про Діву Марію, не посилаючись на пророка Ісаю, як на головного свідка. Це, очевидно, доказує, що всі чотири євангелісти використали одне і те ж джерело, і лише Матей, який писав для юдеїв і юдейських християн, скрупульозно шукав у Старому Завіті місця, які описували життя навколо Ісуса. Але нам знайомий цей метод, тому що його останнім часом використовують євангелики. Протестанти намагаються виявити актуальні події, наприклад, в Одкровенні Івана Богослова або в книгах пророків Єзекиїла і Даниїла. Природньо, що в старогебрейських оригіналах пророка Ісаї слово «альмах» (almah) може тлумачитися як Діва у понятті „благодатна”, але також в понятті незайманої молодої дівчини, і перекладалось так тільки септуагінтами (група з 72 перекладачів). В грецькому перекладі Старого Завіту, який вони здійснили в III ст. після Р.Х., стоїть слово «партенос» ( parthenos), що перекладається як Діва незаймана і тим самим має вузьке значення. У єврейській мові було три слова, які характеризують жінок: betulah - не обручена, незаймана дівчинка; almah - дівчина, яка заручена, але ще не перебуває у шлюбі, тобто непорочна; ischa - жінка у шлюбі.
Тепер питання полягає в тому, про що все-таки говорив пророк Ісая. Мова у цьому пророцтві не йде ані про «знак», з якого Ізраїль повинен черпати надію, ані про повсякденне життя. Зрозуміло, жінки народжують дітей кожного дня і приблизно половина з них - сини. Пророк Ісая не це мав на увазі, тим більше, що ці жінки в більшості випадків були «ischim», тобто  перебували в шлюбі. Його пророцтво говорить про втілення Божественного задуму: «...І дадуть Йому ім’я Еммануїл». Далі йдуть такі слова пророка: «....і розмах крил буде на всю широту землі Твоєї, Еммануїл». Для кожного віруючого єврея Ізраїль був винятковою країною, вибраною Господом.  Пізніше Еммануїл буде названий «чудесним учителем, всесильним Богом, вічним отцем, царем вселенної». Все це атрибути й імена Господні. З цього отож випливає, що Ісая говорив про воплочення Бога, про Його народження від жінки, яка вже була заручена, але при цьому непорочна і благодатна, якою і була Марія під час Її відвідин Архангелом Гавриїлом.
- Ви вірите в пророцтва?
- Звичайно, це вражає, наскільки точно біблійні пророки прогнозували історичні події. Скептики, закономірно, стверджують, що ці книги були написані або після цих подій, або спеціально так скомпоновані, щоби пророцтво справило враження. Але це твердження не може бути перепровірене. Наприклад, книга пророка Даниїла датується II ст. до Р. Х., оскільки коментарі, знайдені біля Мертвого моря, відносяться саме до цієї дати.
Дійсно, пророк описує завоювання Ізраїля римлянами, зруйнування Єрусалиму Титом і народження нового царства, нового Ізраїля, який не від цього світу, який переживе античність і буде існувати вічно. Він говорить тут про Церкву! Я переконаний, що матеріалістична система світу віджила свій вік. Я вірю у втручання Бога в історію людства і в ніщо інше, як у Його воплочення в Ісуса з Назарету.
Вважаю, ми повинні припинити розмірковувати поверхово. Тому я проти соціально-романтичного стереотипу про Марію як про мрійливу сільську дівчину, в житті якої раптово виявилась незбагненна вагітність. В такому випадку виходило б, що Ісус також був сільським мандрівним пророком, який проповідував проти гордині людей і місія якого завжди зазнавала краху. І це нібито продовжувалось доти, поки не з’явились апостоли, яких не влаштовував ворожий настрій населення, і вони почали оспівувати Його воскресіння. Все це ніщо інше, як раціоналістичне зображення Ісуса, так званий «історичний Ісус». Це структурний компонент, але не живий Бог. Тому треба згадати, що писав Апостол Петро: „Ми об’явили вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро вигаданими байками, але бувши наочними свідками його величчя” (ІІ Петра 1, 16-17).
Конгрегація канонізації святих у Ватикані зберігає документи, які вказують на тисячі чуд, що ставлять під сумнів матеріалістичне походження світу. І це особливо стосується Марії, в Якій Бог звершив найбільше чудо - чудо Його Воплочення. Той, хто зверхньо і спрощено висловлюється про Пречисту Діву Марію Богородицю, той так само відноситься і до Господа нашого Ісуса Христа, Відкупителя і Спасителя світу.

www.novazorya.if.ua