Слово до Читача
Маєш прекрасну нагоду через книгу, яку тримаєш у руках, приєднатися до молитви-розради, молитви-рятунку, молитви-зцілення, якою улюблений Слуга Господній отець Ва­силь Вороновський захищає хворих від підсту­пу злих сил. Господь Бог — виявом Своєї лас­ки — вибрав цього побожного священика в особливий спосіб лікувати не лише людські душі, але і їхні тіла. Ця книга — не стільки про о. Василя Вороновського, а радше про його досвід зцілювати молитвою. Думки-поради отця Вороновського допоможуть Тобі, дорогий При­ятелю, уникнути гріховних пристрастей, глиб­ше пізнати силу молитви, відчути на собі її унікальний дар зцілення та навернення.

Священик, котрий виганяє злих духів
Сотні, тисячі людей не питають, як добра­тися до Львова, вони хочуть дізнатися, як знай­ти отця Вороновського, або нерідко можна по­чути: "їду до того отця, що виганяє нечистого".
Священик, котрий виганяє злих духів. Отак — чи це з любові, а чи з вдячності нарекли о.Василя Вороновського ті християни, котрі звільнилися від підступів зла, гріха, хвороби. До львівського храму св. Архистратига Михаїла, де відправляє Богослужіння о. Василь, їдуть зболені душею і тілом люди зі всіх усюд, і немає серед недужих поділу на православних і католиків, ук­раїнців і неукраїнців. Священик, наділений Гос­подньою харизмою, горне під покров своїх цілю­щих молитов усіх, хто приймає до свого серця Христа, хто шукає помочі у Всевишнього.
"... Одному бо дається слово мудрості; іншо­му, згідно з тим самим Духом, слово знання; іншому — віра в тому ж Дусі; іншому — сила творити чуда..." (І Кор. 12).
Його знають і шанують на Батьківщині, у близьких і далеких від України містах та селах. За більш як сорок п'ять років свого священства ієромонах-студит Вороновський об'їхав майже всю Україну — від Хусту до Кривого Рогу. Не задля екскурсії, а щоб нести Добру Новину, задля порятунку людсь­ких душ.
Ми сидимо в примонастирській капличці з цією по-дитячому скромною, наївно відвер­тою і водночас сталево духовно сильною людиною-святцем. Його відкрита усмішка, душев­на чистота і доброзичливість вражають: не хочеться вірити, що за плечима цього свяще­ника — десятки літ поневірянь, переслідувань і гонінь з боку безбожного комуністичного ре­жиму. Він згадує неймовірні факти своєї біо­графії, коли Христа ради о. Вороновському під прицілом недремного ока кадебистів доводи­лося перетворюватися то в мандрівного тури­ста, а то й у... жебрака.
— Це було у 70-ті роки, у селі Сусолів Самбірського району, — згадує о. Василь. — Я мав завдання від Єпископа відкрити церк­ву, яку більшовики зачинили й заборонили в ній правити. Але про це довідалися кадебисти й оточили село на мотоциклах і так званих "бобиках". Їхні пастки були розставлені на­стільки професійно, що найменший мій недо­гляд дозволив би безбожникам запроторити мене до тюрми. Винахідливими виявилися місцеві селяни. Вони переодягнули мене в ла­тану свитину, дали в руки палицю і пристави­ли до "новоспеченого жебрака" дівчину, котра провела мене селом до призначеного місця, де я мав відправляти Службу Божу.
Дорога до Церкви. Вона розпочалася з тих пір, коли мама брала маленького Володимира (світське ім'я о. Василя) за руку і йшла до святині.
Народився о. Василь Вороновськии 6 трав­ня 1929 року в с. Гумниська Буського району, на Львівщині, у родині селянина-господаря. Сім'я Вороновських виховувала трьох синів і була дуже побожною. "Коли ми були ще ма­лими хлопцями, — згадує о. Василь, — матір брала мене за руку, а мого брата Юрія (тепе­рішнього Юліана — Владику Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ — ред.) несла при грудях, і так ми завжди з батьками ходили до церкви. Кіньми їздили до Милятина, до м. Олеська на відпусти. У Милятині (Буський р-н) з 14 серпня 1755 року була чудотворна ікона розп'ятого Господа нашого Ісуса Христа".
У 1942 р. батьки послали майбутнього душпастиря вчитися до Львівської духовної семі­нарії. Коли ж її закрили, то він навчався в університеті у Львові, на факультеті німець­кої філології. Згрдом учителював. На свяще­ника висвячений у серпні 1959 року. Праця вчителя у сільській школі була поєднана із священичим служінням у підпіллі УГКЦ. Пер­шу Службу Божу о. Василь Вороновський відправив у закритому храмі с. Куличкова, Сокальського району в 1960 р. Згодом потаємно служив Святі Літургії у приватних будинках людей, їздив у села та міста Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Дніпропетровщини, Тернопілля та Києва, проповідуючи Христову науку.
12 лютого 1970 р., о 19 год., під час Бого­служіння на хуторі Фінна Крехівської сільра­ди (Львівщина, Жовківський р-н) його арешту­вали більшовики і запроторили до в'язниці.
Після ув'язнення о. Василь уже не мав дозволу вчите­лювати. Єдина організація, куди його взяли на робо­ту (і то з допомогою греко-католицького священика Яросла­ва Тихого) була Львівська санепі­демстанція. У цій установі працював дезінфектором — аж до пенсії. Але священицької спра­ви не покидав ніко­ли: щонеділі (єди­ний вихідний) у сільських церквах служив Святі Відправи. Другий арешт отця Ва­силя — рівно через 15 років після першого: того самого місяця, дня, о тій самій годині, тільки у Львові, на квартирі у хворої, яку сповідав.
Коли УГКЦ вийшла з підпілля, отець Ва­силь Вороновський служив у церквах Львова: Преображення Господнього, св. Архистратига Михаїла на Сихові.

Дар зцілення
"Вперше я відчув цей Божий дар у 1961 році. На хуторі Фінна, поблизу Крехова, на Львівщині, одна жінка попросила мене про­читати молитви над дитиною, яка вночі про­кидалася, кричала. Хворій допомогло, і відтоді до мене почали звертатися люди. Очевидно, багато залежить не лише від того, хто читає молитви. Сама людина мусить мати сильну віру в Бога, сподіватися лише на Нього, — розпові­дає о. Василь.
— А ще було так, що коли я сидів у в'яз­ниці, до мене звернувся міліціонер. Його син мав чорну хворобу. Тоді я разом з хворим хлоп­цем і його матір'ю поїхав у Дору, біля Яремчі, на Івано-Франківщині, до отця-монаха Мирона. Він прочитав молитви — і хлопець став здоровим. Отець Мирон бачив у мені того, хто може продовжити його справу.
Після смерті о. Мирона тайний Єпископ УГКЦ Никанор Дейнега доручив мені займа­тися екзорцизмом. Потім цей дозвіл підтвер­дили Єпископ Величковський та Митрополит Стернюк".
У новому документі Папського Престолу про здійснення екзорцизму (ритуалу вигнання бісів) сказано: "Церква молилася і буде молитися про звільнення людей від спокус диявола".
Ось що розповідає о. Вороновський зі своєї священичої практики про вигнання злого духа: "У Комарному, на Львівщині, в одній хаті у вигляді вогню з'явився диявол: палив різні речі. Господарі запросили мене, бо сільський свя­щеник не міг допомогти. Перед моїм приїздом диявол написав на стіні, щоб не кликали свя­щеника, погрожував помститися. Тоді я почав там святу місію: весь тиждень разом із парохіянами ми молилися, а в переддень, коли я мав здійснювати ритуал екзорцизму, до церкви прийшли шість пар, які не жили у шлюбі, вінча­тися — боялися, щоб нечистий не з'явився до їхніх обійсть. Ми з місцевим парохом посвяти­ли хату, воду, відправили екзорцизм.
Ще злий дух більше, ніж місяць, появляв­ся у с. Яхторові, на Золочівщині, у Львівській області. На обійсті спалив стайню, стодолу, в хаті виключав світло, господарі йшли спати до сусідів, бо боялися залишатися вдома. Коли я приїхав туди, то спочатку дав шлюб чоловікові та жінці, які зі своїми дітьми жили в тій хаті. Потім усі їхні односельці: і православні, і греко-католики разом молилися.
Одного разу довелося відправляти екзор­цизм на Тернопільщині, у с. Кобиволоках Теребовлянського району, де диявол палив у чо­тирьох хатах.. Пожежники не могли зарадити тому вогню протягом багатьох днів, вже тоді звернулися до мене. І досі в тих місцях усе спокійно, а люди про ці жахіття навіть не хочуть згадувати".

Про чудотворний хрест
„Хотів би ще сказати про хрест, з яким я проповідую Боже слово, виганяю злого духа, — він є зі мною завжди. З цим хрестом я був у Римі, в Люрді, в Парижі, в Паралеомані, Арсі (Франція), в місцях чудесних об'явлень, ним тор­кався до чудотворних ікон, мощей святих. Може, діє той хрест?" — призадумується о. Василь.
Про чудо-зцілення 16-літньої дівчини, яка при ускладненні на грип опинилася у реані­маційному відділенні лікарні, про оздоровлен­ня прикутих до ліжка інших недужих, які ста­ли на ноги після отцевих молитов, можна роз­повідати годинами. "Ніколи не питаю прізвищ хворих, не беру грошей, — завжди кажу: Бо­гові дякуйте, а не мені".
На урочисту Літургію з нагоди 70-ліття з дня народження та 40-річчя єрейських свя­чень до о. Вороновського з'їхалось багато вдячних людей. Він служив Святу Літургію у но­венькому фелоні. Його вишила і подарувала своєму рятівникові дівчина, яку отець повер­нув майже з того світу.

До родинного гнізда
Тепер о. Василь відправляє Богослужіння у Львові, в монастирській церкві о.о. -студитів св. Архистратига Михаїла. І нерідко стараєть­ся приїжджати до свого родинного села — в Гумниська. У сільському храмі почергово мо­ляться вірні УПЦ КП та УГКЦ. А коли на водосвяття, Богослужіння, екзорцизм приїжджає о. Вороновський, то в храмі збираються усі християни, незалежно від конфесії.
Люблять і шанують свого односельця жи­телі Гумниська. Допомогли братам: о. Василю та владиці Юліану, Єпископові Самбірсько-Дрогобицької єпархії, звести каплицю Преоб­раження Господнього, дзвіницю та водосвят-ницю на тому ж місці, де колись стояла їхня батьківська хата, де в дерев'яній колисці по­божні батьки виколисали трьох синів для Ук­раїни: Господніх слуг у священстві та єпис­копстві, шкільного вчителя.

Духовенство про священика
Розповідь про всечесного отця-харизматика Василя Вороновського та його цілющі мо­литви була б далеко не повною, якби не дали слово іншим.

о. Роман Каспришин (селище Рудно, Львівщина):
— Отця Василя знаю, з часів підпілля УГКЦ. Йому, як і багатьом моїм побратимам, довелося винести на своїх плечах увесь тягар жахіть, які пережила наша багатостраждаль­на Церква-мучениця. І лише його надзвичай­на побожність та щирість молитви допомогли священикові Вороновському пережити лихоліття переслідувань та морального терору. А його поїздки на відстань у кілька сотень кіло­метрів для того, аби висповідати людину, за­слуговують неабияких Господніх щедрот, яких воістину заслужив о.Василь.

о. Миколам Головецький (с. Крукеничі Мостиського р-ну, що на Львівщині):
— Давно чув про отця Василя, про його дар зцілення одержимих недугою людей, а особисто познайомився з ним дев'ять років тому під час служіння отцем Святої Літургії. Цей священик своєю молитовною поставою прикликав на себе надзвичайну Ласку Гос­подню і як Владика Миколай Чарнецький, що його учнем о. Василь є, має неабиякий дар зцілення. У цьому я переконався на прикладі моїх парафіян.
Одного разу я запросив о. Василя Вороновського до Крукенич. Після його цілющих молитов багато моїх парафіян одержали від Бога те, на що чекали роками, а то й все своє свідоме життя. Одна, наприклад, побожна хри­стиянка об'їхала чи не усіх лікарських світил, однак 20 років подружнього життя не принес­ли їй материнського щастя. А за молитвами праведника о. Василя Господь подарував їй невимовну радість і нещодавно вона народи­ла двійню.

о. Богдан Вовк (завідатель церкви св. Юрія у Мостиськах, Львівщина):
—Тривалий час допомагаю о. Василю Вороновському через Сповідь готувати людей до прийняття Божої Благодаті. Хочу засвідчити факти чудодійної сили молитви цього правед­ника. Одного разу, коли о. Василь розпочав читати заклинальні молитви проти злого духа, юнак, що був присутній у храмі, впав на колі­на і почав гавкати правдивим собачим голо­сом. Це означає, що сила молитви о. Вороновського змусила злого демона покинути душу хлопця у відчутті собачого гавкання.
А нещодавно на такій ж Відправі три жінки впали перед тетраподом церкви з нелюдсь­ким скавулінням. Вони були настільки одер­жимі злим, що довелось отцеві над кожною індивідуально читати молитви, які очистили їхні душі від панування демона.
Ми, молоді священики, маємо з кого бра­ти приклад, і дякуємо Богові за Його ласку, за те, що посилає нам добрих пастирів, які очи­щають наш, український народ від злої сили.

о. Іван Чичерськйй (храм Різдва Пресвя­тої Богородиці у Львові):
— Отця Василя Вороновського знаю по­над тринадцять років. Його величність — у святій простоті і живій вірі. Саме це дозволяє отцеві запалювати у людях віру, надію і лю­бов до Бога та ближніх, зцілювати їхні душі й тіла від проявів зла.


Наша розмова з отцем-харизматиком Ва­силем Вороновським є чи не "кульмінацією" книги, яку пропонуємо Тобі, побожний Читачу.
—  Всечесний отче, останнім часом з'яви­лось багато людей, які лікують так званими біополями, переконують нас, що можуть пе­редбачати майбутнє. Від кого це?.. Чи справді — від нечистого? Яку думку з цього приводу маєте Ви і Церква зокрема?
—  Мої думки цілком співпадають із вчен­ням Церкви. У Діяннях Апостолів йдеться про ворожбита Симона, який "дивував люд самар­ійський і видавав себе за щось видатне", про юдейського псевдопророка на ім'я Вар Ісус, про служницю, у яку вселився віщун, але його вигнав апостол Павло. Києво-Печерський па­терик пише про Микиту, що мав дар пророцт­ва і надзвичайну пам'ять, він знав увесь Ста­рий Завіт. Коли ж з нього вигнали біса, то усе забув.
Люди, які ходять оздоровлюватися до "енергетиків", "цілителів", не знають суті того лікування. Екстрасенси варварськими методами перерозподіляють енергію, внаслідок чого хво­рий орган одержує її, а інший слабне.
Під час сеансу "цілителі" можуть "вика­чувати" енергію з пацієнта, встановлювати з ним довготривалий енергетичний зв'язок, мо­жуть навіть жити за рахунок його енергії. "Цілителі" часто доводять людей до психічних         розладів і занапащують їхні душі. Краще б людина пішла до Сповіді, на Службу Божу, молилася і просила Господа про допомогу, і навіть померла б у Божій благодаті. Бо Гос­подь посилає хвороби за наші гріхи, щоб ми зрозуміли: життя — це коротка миттєвість, за якою — Вічність. Хвороба дається для випро­бування нашої покори.
Під час недуги слід звертатись до лікарів, довіряти їм своє тіло, але не душу. Душу, окрім Бога, не довіряймо нікому. А тому хри­стиянин, який "лікується" у екстрасенса чи хоче знати своє майбутнє, зраджує Христа, свою віру і вступає в контакт з нечистою силою,

—  Але ж більшість таких "цілителів" каже, що вони лікують саме молитвою, навіть скеровують своїх пацієнтів до церкви, до Сповіді. В людей вони викликають довіру.
—  Це представники "білої" магії, бо щой­но ми говорили про їхню протилежність, тих, хто практикує "чорну". Такі екстрасенси хо­дять до церкви і лікують буцімто Божою си­лою, але часто й самі не підозрюють, що опи­нилися під владою демонічних сил.

— А що таке, на Ваш погляд, гіпноз?
—  Деякі люди, які мають сильну енергію, можуть впливати на інших, гіпнотизувати їх. Але ніхто не має права втручатись у чиюсь свідомість. Піддаватися гіпнозу свідомо не мож­на, це — гріх.

—  А чи можна знати наперед своє май­бутнє?
—  Це вже сфера діяльності астрології. Нині є дуже багато гороскопів: міркувань про, те, що доля людини залежить від руху планет, від розташування зірок... Планети впливають на океанські та морські течії, на напрямок руху вітрів, але в жодному випадку — не на долю людини. Людину створив Бог, дав їй розум і волю, чим вона й повинна послуговуватись. Тому Церква категорично забороняє ворожбу, віщування майбутнього. Навіть під страхом смерті.

—  Але ж багатьох людей підкуповує те, що віщуни кажуть правду. Соціологічні до­слідження стверджують: їхні віщування збу­ваються у 70 випадках із ста.
—  Це пояснюється тим, що колись нечис­тий був у ангельській ієрархії і так чи інакше посвячений у таємниці буття. Ці знання він зберіг і тепер намагається підкорити собі лю­дину, відкриваючи їй деякі таємниці...

—  ...або з'являється перед нею у вигляді пришельців із космосу...
—  У Біблії немає жодного натяку на існу­вання інших цивілізацій. Якщо до XX століття перед християни­ном з'являлась людиноподібна — часто осяй­на — істота гігантського або карликового зро­сту, з палаючими або червоними очима, при появі якої охоплював страх, то віруючий не мав сумніву, хто це. Він знаменням хреста і молитвою відганяв біса. А тепер, якщо перед атеїстом або маловіром, яких більшість, по­стане таке чудовисько, то він приймає його за інопланетянина і часто охоче контактує з ним.

—   У кімнаті — якийсь незрозумілий стукіт, дивні голоси, починають літати речі в повітрі, без причини займаються полум'ям... Що це?
—  Це — диявол, або ж полтергейст, як каже наука, дух, що робить шкоду людям. Є близько двадцяти наукових теорій, які нама­гаються це явище пояснити. Але протягом ба­гатьох віків доведено, що всі чаклунські дії припиняються при зіткненні з Божою силою. Для цього перш за все потрібна сильна віра в Господа, в Боже слово. В особливих випад­ках Церква використовує спеціальні молит­ви. Священик заклинає диявола (на це він мусить мати дозвіл від Церковної влади). Я, ще раз нагадую, маю такий дозвіл від Єпис­копа та Патріарха.

—  А Ви не боїтеся?
—  Коли я йшов читати заклинальні мо­литви в тому ж таки Комарному, то взяв на груди Святі Тайни, Коли я з Ісусом Христом, — нічого не боюся. Але того дня диявол хотів мені нашкодити. Коли я підійшов на подвір'я церкви Архистратига Михаїла до машини, то раптом на друзочки розлетілося автомобільне скло. До того ж ввімкнулась сигналізація і не вмовкла доти, доки ми не приїхали до собору святого Юра.

—  А які є засоби захисту від нечистої сили у мирян? Чим християнин може най­перше оборонитися?
—  З практики, за 46 років священства, бачу, що люди опановуються злим духом че­рез погану Сповідь. Часом, при шлюбі со­ромляться сказати, що жили подружнім жит­тям до вінчання, а в інших випадках замов­чують гріх зносин з тваринами, розпусту, аборти. І через таку Сповідь людей опано­вує злий дух. Тому кажу: сповідайтеся доб­ре, не затаюйте гріхів. Усі ті Сповіді, на яких ви не зізналися у своїх провинах, є свято­татством. І диявол таку людину щоразу більше опановує, з'являється страх, а потім нехіть йти до церкви, до Сповіді. Найкращий за­хист перед дияволом — часта Свята Сповідь і Святе Причастя, носіння свяченого хрес­тика на собі, медалика, вервечки. А свячена вода проганяє злого духа. Її можна пити, масувати нею тіло при недутах. І багатьом лю­дям це допомагає.
Раджу також тим, що потребують зцілен­ня, просити заступництва в мого вчителя, Блаженного Владики Миколая Чарнецького. Його мощі перебувають у Львівському храмі священномученика Йосафата. За заступництвом святця-чудотворця десятки, сотні людей зна­ходять душевний спокій, скріплюють віру, оздо­ровлюються.

—  Прошу отця, чи можна розцінювати весь негатив нашого часу як початок кінця, ознаку чи підготовку до приходу антихриста?
—  Коли антихрист прийде — невідомо. В Євангелії про це точно не сказано, і не знай­дете у Святому Письмі точної дати. Так само невідомо про точний час кінця світу. Це сек­танти полюбляють говорити про останні часи. Скільки вже було "встановлено" дат кінця світу:
1848 рік, липень 1977 року і, зрештою, осінь 1999 року. Але звідки вони можуть про це зна­ти, коли в Євангелії Христос говорить, що ніхто не відає про кінець світу, навіть ангели не знають, лише Отець Небесний? Сектанти лише обманюють людей, аби затягти їх до своєї організації.
Фатімська Матір Божа у часі свого об'яв­лення сказала: "Якщо Україна і Росія навер­нуться до Бога — третьої Світової війни не буде, а коли не навернуться, — то знайте, що буде третя Світова війна". А в тій війні може вижити лише третина людства. Оце вже буде схоже на кінець світу, матимемо страшну ка­тастрофу. Тому, нам слід вірити Матері Божій і молитися за навернення України й Росії. Те­пер, коли з'являються, мов гриби після дощу, всілякі секти і проповідують далеко не хрис­тиянські вчення, за це, вважаю, будемо пока­рані Господом. І якщо далі ті секти поширюватимуться, то може прийти антихрист і вони його приймуть.

—  Чи є гріхом ворожіння на картах?
—  Це — від диявола.

Після розмови з отцем Василем Вороновським на душі стає затишно. Його повсякчасне "дорогі мої" огортає теплом, навіює у серці кожного з нас відчуття вдячності Всевиш­ньому за можливість через молитву Його улюб­леного душпастиря наблизитися до Царства Небесного. Бо справді віриш, що ця праведна людина може зцілювати словом Господнім не тільки душі, але й тілесні хвороби.



Нехай воскресне Бог, і нехай розсипляться вороги Його, і нехай біжать від лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, не­хай вони щезнуть; як тане віск від лиця вог­ню, так нехай загинуть біси від тих, що люб­лять Бога і осіняють себе знаком Хреста, і в радості проказують: радуйся, Найдорож­чий і Оживляючий Хресте Господній! Ти проганяєш бісів силою на Тобі розп'ятого Господа нашого Ісуса Христа, що в пекло зійшов і диявольську силу потоптав, і пода­рував нам Тебе, Дорогоцінний Хресте, на прогнання всякого супостата. О Найдорож­чий і Оживляючий Хресте Господній! По­магай мені разом з Богородицею і усіма Святими навіки. Амінь.


Боже великий і всехвальний, неосяжний і непереможний! Ти створив - людину Своєю ру­кою із земного пороху й наділив її Своїм образом і подобою. Ісусе Христе, нехай з'явиться  величне і дивне ім'я Твоє з предвічним Твоїм Пресвятим, благим і животворчим Твоїм Духом, і прийде до слуги (ім'я) і навідається до його (її) душі і тіла. Тебе в цьому намірі благає Преславна Володарка наша Богородиця і Вседіва Марія разом із святими Небесними і безтілесними Силами, з чесним і славним Пророком і Предтечею і Хрестителем Іваном, зі святими славними і всехвальними Апостолами й із святими Отцями наши­ми вселенськими: Василієм Великим, Григорієм Богословом, Іваном Золотоустим, Атанасієм і Кирилом, Миколаєм, що в Мирах, і Спиридоном Чудотворцем, і всіма святими Єрархами, першомучеником і архидияконом Степаном, святими і славними великомучениками: Юрієм-переможцем, Димитрієм-мироточцем, Теодором-Стратилатом та всіма святими Мученика­ми преподобними і богоносними Отцями на­шими: Антонієм і Теодосієм, Євтимієм, Саввою Освяченим, Онуфрієм, Арсенієм і всіма преподобними Отцями й Матерями, святими лікарями й цілителями: безсрібниками Космою і Дам'яном, Кирилом й Іваном, Панте­леймоном і Єрмолаєм, Самсоном і Діомидом, Талалеєм і Трифоном та іншими угодниками Твоїми, і святим (імя якого є цей святий храм, в якому молитеся) і всіма святими подай, Гос­поди, слузі Твоєму (Твоїй) (ім'я), сон відради, сон тілесний, здоров'я, спасіння і життя, ду­шевну і тілесну силу.
Сам бо, Чоловіколюбче Царю, прийди і нині, і зшестям Святого Твого Духа навідайся до слуги Твого (або Твоєї) (ім'я) і подай йому (їй) здоров'я, енергію і душевну радість зара­ди Твого милосердя, бо від Тебе приходять всякі добрі дарування і всякий звершений дар.
Бо Ти є Лікар душ і тіл наших, - і Тобі сла­ву, подяку і поклоніння засилаємо із спокон­вічним Твоїм Отцем і пресвятим, благим і жи­вотворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки вічні, амінь.


Владико Вседержителю, Святий Царю, що караєш, а не умертвляєш, зміцнюєш підупалих і возносиш повалених, тілесні скорби лю­дей виправляєш, молимось Тобі, Боже наш, раба Твого (або рабу Твою, рабів Твоїх) — ім'я..., немічного (або немічну, немічних) посіти милістю Твоєю, прости йому (або їй, їм) всяке прогрішєння вольне і невольне. Так, Господи, цілющу Твою силу з Неба зішли, діткнися тіла, погаси гарячку, усмири страж­дання і всяку потайну неміч. Будь лікарем раба Твого (або раби  Твоєї, рабів Твоїх) — імя — воздвигни його (її, їх) з постелі хвороби і з постелі слабості цілого і здорового (або її цілу і здорову, їх цілих і здорових), даруй його (її, їх)  Церкві Твоїй благовгодним (або благовгодною, благовгодними) і виконавцем (або виконавицею, виконавцями) волі Твоєї. Бо Тобі належить милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і навіки-віків, амінь.


Владико Вседержителю, Лікарю душ і тіл, Ти, що смиряєш і возносиш, караєш і знову зцілюєш, брата нашого (сестру нашу), (ім'я), немічного (немічну), посіти милістю Твоєю, простри руку Твою, повну зцілення й ліку, і зціли його (її), піднісши з постелі й немочі.
Заборони духові немочі, віддали від нього (неї), всяку болість, усяку рану, всяку гарячку й трясцю; і, якщо є в ньому (ній) прогрішєння або беззаконня, ослаб, відпусти, прости — Твого ради чоловіколюбства.
Так, Господи, помилуй сотворіння Твоє у Христі Ісусі, Господі нашім, що з Ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині й повсякчас, і на­віки-віків. Амінь.


Господи наш, Ісусе Христе! Коли Ти ще жив на землі, до Тебе люди приносили хво­рих, а часто й самі вони приходили до Тебе цілими громадами, і Ти немічних зводив на ноги, прокажених очищав, сліпим повертав зір, німим — мову, а глухим— слух, і всім тяжко недужим подавав здоров'я душі і тіла. Поглянь, Господи, у Своєму милосерді на мене, (цього, цю) хворого (хвору) Твого (Твою) раба (рабу), (ім'я), і, якщо така Твоя свята воля, поверни мені (йому, їй) здоров'я.
Та, якщо здоров'я тіла могло б бути за­грозою для спасення моєї (його, її) душі, а ця хвороба є дорогою, яка заведе мене (його, її) до Тебе, тоді ласкою Своєю допоможи мені (йому, їй), з відданням Твоїй святій волі, тер­пеливо, без скарги і нарікання витримувати недугу. Нехай це терпіння буде мені (йому, їй) на відпущення і спокутування усіх моїх (його, її) провин та на зібрання заслуг для Вічного життя. І моїм (його, її) життям, і моєю, (його, її) смертю хай буде прославлене ім'я Пресвятої Трійці, Отця, і Сина, і Святого Духа, на віки вічні. Амінь.


Премилосердний Господи Боже мій, прибіжитце й потіхо страждаючих, поглянь на мене,  недостойного (-ну), прийми мою молит­ву, що її в цьому тяжкому горі заношу до Тебе і витягни мене з цієї недуги, що її Ти зіслав на    мене.  Благаю Твоєї ласки: потіш мене,   верни мені сили і оздоров мене!  Змилосердися  наді мною, грішником  (-цею), недостойним (-ною) Твого милосердя!  Вірю й уповаю, що Ти, Господи, вислухаєш мене, так, як вислухаєш усіх тих, що до Тебе з покірним серцем звертаються. Коли Ти, Господи, зіслав на мене цю недугу за мої провини і гріхи, і цією хворобою хочеш мене покарати, то молю Тебе, мій Спасителю, прости мені, щиро роз­каяному (-ій), так, як простив розслабленому, а я не забуду і Твого напімнення:  "Оце ти здоровий, не гріши більше, щоб тобі чого гіршого не сталося!". Моє здоров'я — у Твоїх руках; дозволь мені, Господи, відзискати його та прожити ще якийсь час для Твоєї слави, для добра ближніх, для придбання заслуг на Вічність. Коли, однак, Господи, в Своїй пре­мудрості Ти інакше постановив, нехай діється так, як Ти хочеш. Кермуй, Господи, моєю до­лею у житті й після смерті. Ти знаєш, Госпо­ди, що провадить мене до добра. Ти не опус­кай мене у моїй недузі та в годині смерті.
Кріпи мене вірою, твердою надією та Твоє милосердя, зігрівай моє серце щирою любо­в'ю до Тебе і спаси мене. А щоб усе те стало­ся, ще раз кличу: нехай діється Твоя воля свята! Амінь.