Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назовуться.

 

Мт.5:9

 

Політичний референт

ВО „Тризуб” імені С.Бандери

підполковник Іван СУТА

НА ГРАНІ ДВОХ СВІТІВ

Україна – майбутній лідер нової християнської європейської цивілізації

 

Підійміть знамено воєнне на Вавилон..., а Бог поверне його у ніщо, як Содому й Гоморру!

 

Іс. 13.2.

 

...серце розбиває.

Розбиває, та не вип'є

Живущої крові –

Воно знову оживає

І сміється знову.

 

Т.Шевченко

 

Не мир є нашою метою, а воля і перемога нашої нації, що покликана Богом виконати своє призначення на землі.

 

Я.Стецько

 

Вся історія людства – це боротьба держав віри з державами сумніву – в ім'я перемоги віри.

 

Ю.Липа.

 

Ми – щит Європи і свій хрест несем.

 

Л.Костенко

 

Нещодавно побачила світ програмна стаття Командира ВО „Тризуб” ім. С.Бандери полковника Дмитра Яроша „Українська революція. ХХІ століття”. У ній автор абсолютно точно, з позиції українського націоналізму, визначив підневільний стан української нації в незалежній Україні, вказав його ґенезу, висвітлив антиукраїнські чинники, за допомогою яких внутрішній окупант тримає українців у новітній неволі, та вказав шляхи виходу з ситуації. А саме – відродження націоналістичного революційного ордену, яким була ОУН, створення революційного політичного Проводу та, шляхом націоналістичної революції, усунення режиму внутрішньої окупації й приведення до влади кращих представників українського народу.

 

Пропоноване дослідження не претендує на жодну науковість. Ця праця також не є програмою для дій, а написана як пропагандивний та вишкільний матеріал для власного членства і тих українців (а також неукраїнців – лояльних громадян України), хто шукає відповіді на нинішні актуальні питання: „чи є нинішня держава Україна уособленням споконвічної мети всіх поколінь українців?”. А також для того, щоби у світоглядно-пізнавальній площині доповнити вироблену полковником Д.Ярошем Програму.

 

По-перше. Показати сутність нинішніх імперій, маріонетки яких дорвалися нині до влади в Україні і визначають нинішню долю української нації в усіх сферах її життя: духовному, релігійному, культурному, економічному, соціальному.

 

По-друге. Довести необхідність саме націоналістичної революції в Україні і показати, що вона є потрібною не лише українцям, а цілому християнському світові, в якому духовність підступно замінюється матеріальними благами і який галопуючими темпами прямує до світової катастрофи.

 

По-третє. Показати історичну, визначену Богом місію української нації та української держави у духовному відродженні європейських та інших християнських народів.

 

Ще однією причиною що спонукала зробити це дослідження є: остаточне оформлення країн Євросоюзу у лібералістично-космополітичну наддержавну структуру та обрання її керівних органів.

 

1. ЩИТ ЄВРОПИ НА ГРАНІ ДВОХ СВІТІВ

 

Хай життя твоє не буде безплідним і марним. Залиши свій знак.

Освіти все навколо світлом твоєї віри і твоєї любові.

Зітри апостольським служінням своїм липкі та смердючі сліди, які лишають скрізь сіячі ненависті.

Запали земні шляхи Христовим полум’ям, яке ти носиш у серці своїм.

 

Хосемарія Ескріва де Балагер

 

Віддай світові все найкраще, і світ вдарить тебе.

Це не має значення – віддай усе найкраще.

 

Матір Тереза з Калькутти

 

Кажуть люди, що над українським народом висить нещастя...

 

Але кожночасне прометеївське воскресіння цього народу зі своїм нещастям викликає в нашій душі благословенну візію тих часів, у яких, за словами Господа нашого Ісуса Христа, смуток його нещастя переміниться в радощі щастя. Бо хоча не раз його земні вороги доводили до прірви небуття і декому могло би здаватися, що національний корабель цього народу завмер у брязкотінні ланцюгів неволі, а його віра і надія втопилася в Йордані виплаканих материнських сліз і пролитої крові мучеників, брязкіт цих ланцюгів не ошелешив маси, а в Йордані його крові й сліз відбувається нове хрещення України.

 

„Нації проходять, і по них немає й сліду, та історія дає нам нагу причину цього, просту й єдину розгадку у всіх випадках: впали народи тому, що не були готові. Ніщо на світі – ні багатство, ні слава, ні таланти – не заступить одного, того, що є Законом понад усі закони: будь готовий! Це є єдина наука, що випливає з усіх часів і з усіх країн, одна незмінна Правда серед усіх змінностей світу – і для дітей, і для жінок, і для націй, і для цілих рас: будь готовий, будь готовий, ще раз кажу – будь готовий!” писав Редьярд Кіплінг.

 

Український народ завжди був готовий. А чи готові ми, нинішнє покоління українців до того, що нас чекає попереду? Чи готові перейняти естафету від славних попередників, взяти в руки революційний червоно-чорний прапор боротьби, який приведе нас під синьо-жовтий стяг Свободи? А мусимо!

 

Цього вимагає сучасний підневільний стан української нації у незалежні державі Україна.

 

До цього закликав нас наш національний Пророк Тарас Шевченко:

 

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

 

Живемо на початку ХХІ століття. Минуле століття залишило у спадок людству дві світові війни, сотні мільйонів невинно убієнних, голодомори, епоху величезного занепаду духовності, релігії, національних культур і моралі, усіх тих цінностей, що виробило людство з часів Адама і Єви.

 

Живемо в часи небачених природних катаклізмів, тотального забруднення атмосфери і глобального потепління, наркоманії, масового зараження ВІЛ, СНІД та іншими незнаними медицині досі хворобами.

 

Живемо в часи, коли нищаться національні держави і йде шалена боротьби проти народів, які вірують в Єдиного Бога, особливо християн, де на кожного християнина заведено персональні ідентифікаційні коди, що зосереджені в єдиному комп’ютерному центрі, столиці міжнародної космополітичної мафії – Брюсселі.

 

Живемо в часи, коли на світову арену вийшла новоімперська псевдонаука, псевдокультура, псевдомистецтво, носіями якої є сексуальні збоченці та духовні дегенерати, в розпорядженні котрих – відповідні аудиторії, засоби масової інформації, виставкові зали і т.д., і в той же час справжній науці, культурі, мистецтву туди входи закриті.

 

Живемо в часи, коли псевдовчені-сатаністи виступили проти Творця Всесвіту й Людини і намагаються її штучно створити (клонувати), а у секретних лабораторіях розробляють і випробовують на людях індивідуальні „чіпи”, які будуть через „досягнення науково-технічного прогресу” вмонтовані в тіло людини та за допомогою космічних технологій дадуть змогу, за її ж (людини) власною згодою, перетворити її в обездуховленого двоногого звіра та сповна контролювати.

 

І все це – на фоні величезного росту індустріалізації, тотальної перебудови світової економіки, перекачування мільярдних грошових сум з одного регіону планети в інший, небаченого технічного прогресу, постійних регіональних воєнних конфліктів з використанням (випробовуванням) новітніх технологій у сфері озброєння, а, заодно, існування невеликої групи надбагатих людей та сотень мільйонів голодних, бідних і знедолених.

 

Такі реалії сучасності. Світом править „золотий телець”, мамона, планету Земля обплутав своїми смертельними кільцями удав з числом „666” на чолі й намагається її задушити. І видається, що цьому не буде кінця-краю. Світ ніби завмер, очікуючи чогось страшного і досі небаченого – пророкованого приходу антихриста.

 

В історії людства, навіть при рабовласницькому ладі, не було так багато рабів, як тепер. Бо не кожен закутий в кайдани – раб. Найголовнішою проблемою нашої космічно-кібернетично-комп’ютерної епохи є не порожній шлунок, а порожня душа. Раніше межа мiж добром i злом була чітко розмежована. Тепер же мiж ними панує „нейтралітет”. Зловісним є не саме зло, бо воно, на відміну від добра, не є абсолютним, а байдужість суспільства до зла. Одною з найголовніших причин теперішньої трагедії світу є те, що тепер переважна „баранізована” (В.Іванишин) більшість людей втратила властивість думати власним розумом. За них тепер думає та через сучасні ЗМІ й Інтернет визначає їхню щоденну поведінку привілейована меншість – купка знахабнілих олігархів – космололітів-глобалістів.

 

Син Карпатських гір, а згодом вимушений емігрант, священик УГКЦ о. Василь Мельник-Лімниченко, живучи на Заході ще в комуністичні часи писав:

 

„Європа страшенно споганізована. Найгірше те, що поганські впливи матеріалістичного нового часу вдерлися в життя широких мас і стали панівною силою їх життя. І тоді, коли основна маса нашого народу на рідних землях замкнулася сама в собі, виконуючи поневолі накази поганської накиненої верхівки, основні маси західноєвропейських народів впродовж цілого останнього століття захоплювалися неопоганськими ідеями”.

 

І дозахоплювалися!

 

Те, що називалося колись Людиною (з великої літери), почало цілеспрямовано зникати в XX ст. Одухотворену людську істоту – храм Духа Святого заступили орди сатаністів – великих, середніх, малих i карликових: ленiнiв, гiтлерiв, сталіних, рузвельтів, мао цзедунів, кастрів, альєндів, полпотів, хрущових, брежнєвих, суслових, клінтонів, соросів, кравчуків, кучмів, путіних, мєдвєдєвих, обамів, мерхелів, саркозі, гейтів, абрамовичів, ахметових, януковичів, тимошенків, мадонн, джексонів, віктюків, моісєєвих, пєнкіних, сердючок..., і не лише в політиці, але у релігійному житті, культурі, економіці, повсякденному господарюванні.

 

Римський девіз „хліба і видовищ” пережив Римську імперію.

 

Людство потратило тисячі років надзусиль, щоби з печерної голодної напівлюдини вирости на цивілізовану людину, яка нині освоює космос. Та останні часи показали аж надто очевидно, що теперішня цивілізована сита людина галопуючими темпами духовно котиться до стану печерної напівлюдини.

 

Не минуло все вище сказане і моєї, просякнутої потом і кров’ю української Землі, на якій жили мої великі войовничі предки, моєї Великої і незнищенної Нації, моєї знедоленої, але нескореної Вітчизни – України, моєї родини та сім’ї, опосередковано торкнулося й мене особисто.

 

Але чи є вихід з цього зачарованого кола і де його шукати? Однозначно – є, і він поряд з кожним із нас. Прийдімо на могили своїх дідів, прадідів, прапрадідів (якщо ще пам’ятаємо, де вони поховані), які також колись (хоча й не усі заможно, але завжди в достатку), як віруючі християни-українці, тобто справжні люди, повноцінно жили. Помолімося за їх душі і... подумаймо: „А чи й ми теж справді живемо? Чи просто як людиноподібні творіння існуємо, пливемо за течією у невідомому напрямку? Чи ми є володарями свого життя? Чи може, цим життям, один раз нам, ради нашого ж спасіння Богом даним, хтось вміло маніпулює?” І який зробимо висновок??? Отож бо...

 

А що ж робити? Як діяти? Де шукати вихід із ситуації? А вихід лише один і геніально простий: не існувати, не скиглити, не терпіти покірно як раб, а жити, боротися і бути Людиною!

 

„Не мир прийшов Я принести, а меч”, Мт. 10:34, – закарбовано для воїнів Христових усіх народів, усіх часів і поколінь у Книзі Книг – Євангелії.

 

„Ісус має тепер чимало приятелів свого Небесного Царства, а замало своїх хрестоносців”, – констатував Святий Тома Кеппійський ще у ХV столітті.

 

„Дорога до Бога лежить через Батьківщину”, – писав провідний український ідеолог, галичанин Юліан Вассин у першій половині ХХ століття.

 

„Якщо ти втратиш духовний сенс свого життя – твоя любов стане філантропією, чистота стане правилом пристойності, самопожертва – абсурдом, аскетизм – катуванням. І всі справи твої будуть безплідними”, – застерігав у другій половині ХХ століття засновник OPUS DEI Святий Хосемарія Ескріва.

 

„Ті християни, які свідомо і навмисно відмовляються брати участь в справедливій війні, здійснюють порочне: відмовляють в любові ближньому і Богові!” – доповнює Ескріву о. Даррел Коул.

 

Командиру ВО „Тризуб” ім. С.Бандери, наддніпрянцеві з м. Кам’янського, полковнику Дмитрові Ярошу уже в наші, внутрішньоокупаційні глобалістичні часи ХХІ століття, належать такі слова:

 

„Тільки „немногі” обрані приєднуються до лав Борців, тільки ті із маси піднімаються на прю зі Злом, хто твердо рішає стати Лицарем честі, для кого слово Батьківщина не є порожнім звуком, хто вірить, що „плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ!”

 

Все це від того часу, як „перша крапля червоної української крові впала в обороні чорної української землі” надихало цілі покоління українських Воїнів. Згадуєш їх – і перед очима пропливають світлі образи князів Святослава і Данила та їх дружинників; гетьманів Сагайдачного і Хмельницького та їхніх відірваних від земних благ воюючих монахів – січовиків; отаманів Гонти і Залізняка та їх „Лицарів Святої Помсти” – гайдамаків; полковників Коновальця і Болбочана та їх жертовних і безстрашних стрільців; Провідника Бандери і Командира Шухевича та їх безкомпромісних воїнів національно-визвольної Революції.”

 

Але ці „немногі” – сіль землі, на них тримається поступ людства.

 

Уродженець „срібної землі” – Закарпаття, поет Петро Скунць про таких писав:

 

Істини обслідуючи стерті,

На свої виходимо путі:

Той знаходить смисл бодай у смерті,

Хто його шукає у житті.

 

Поетка-революціонерка Олена Теліга, родовід якої ведеться зі Слобожанщини, для таких посвятила свій полум’яний вірш „Мужчинам”, в якому закликає:

 

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!

Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть, –

Без металевих слів і без зідхань даремних

По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

 

Отже, борімося за торжество Божих Правд і за Свободу Батьківщини. Бо не сатана, який нині тимчасово править бал на землі, створив Всесвіт, людину й народи, а Творець – Господь Бог. Тому повернення до Нього, до Його Святих Заповідей, виконання Його Святої Волі, боротьба проти всіх сил пекельного Зла і є запорукою виходу з даного становища. До нинішньої катастрофічної ситуації людство привів не Бог, а сама людина, якій Він, заради її спасіння дав вільну волю, і якою Він – Господь найбільше дорожить. Сталося це через гріх – тоді, коли людина відкинула духовне і взяла за основу матеріальне. А тому людина повинна сама, але з Божою поміччю, виправити те, що через цей гріх накоїла. І це стосується не тільки людини як індивідуума, окремого Божого одухотвореного створіння, а й її родини, з якою вона кровно пов’язана, суспільства, в якому вона перебуває, народів, націй і рас, до яких вона належить, й всього людства взагалі.

 

Щодо народів, то на них покладена особлива місія. Бо хто найбільше спричинився, прямо чи опосередковано, до даного стану – занепаду людства, той і має найбільше обов’язків, а заодно й честі його виправити.

 

З постійним ростом науково-технічного прогресу людина все менше фізично працювала, все більше часу тратила на розваги (не йдеться про національні свята, обряди, традиції), а тому, крок за кроком відходила від духовних основ, віддалялася від церкви, щораз сильніше потрапляла в трясовину матеріального болота. Коли слуги диявола – масони, ліберали, гуманісти, соціалісти, комуністи, демократи, космополіти-інтернаціоналісти, нинішні мільярдери-глобалісти почали заволодівати цими процесами, то задля своєї маніакальної ідеї панувати над світом вирішили перетворити людину на робочу худобину, планету – на хлів, а людство – на бездумне стадо. Вони зрозуміли, що це можливо лише в один спосіб – перемінити світогляд людини з духовного на матеріалістичний, вичавити з неї все Боже і національне. І нині немало досягли в цьому напрямку.

 

Українська нація, знекровлена татарською навалою, перебуваючи під різними окупантами протягом семи століть, із загнаними в катакомби традиційними українськими церквами, найменше причетна до того обездуховленого стану, в якому опинилося людство. А, з іншого боку, українська нація найбільше спричинилася до науково-технічного прогресу людства, а тому (парадокс!) опосередковано відповідає за те, що так сталося. Бо цей прогрес народився з моменту заснування цивілізації. А цивілізація виникла на нашій, Богом даній українській землі.

 

Тому в України особлива місія: самій визволитися з нинішньої космополітичної внутрішньої окупації і започаткувати духовне оновлення людства. І вона її виконає з честю, навіть якщо для цього знову на вівтар Свободи доведеться принести численні жертви, кращих своїх дочок і синів.

 

Бо твердиня християнства – мученицька смерть за Віру Христову, бо істина там, де вузька стежка до раю, а не широка дорога до пекла. „Кров мучеників – насіння християн”, – казав Блаженний Терту ліан. Так було з моменту створення Єдиної Святої Соборної Апостольської Церкви, так буде вічно, до другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

 

Голова директорії УНР, полтавчанин Симон Петлюра писав:

 

„Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. Нашої – так само. Кров'ю чужою і своєю. Ворожою і рідною. Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій, усвідомлень, організаційної праці, ідеологічної творчості, всього того, що нація свідомо й ірраціонально використовує для ствердження свого права на державне життя.

 

Кров, пролита для цієї величної мети, не засихає. Тепло її все теплим буде в душі нації, все відіграватиме роль непокоючого, тривожного ферменту, що нагадує про нескінчене і кличе на продовження розпочатого.”

 

„Так йдіть же впевнено вперед, ви, лицарі, і відбивайте удари ворогів хреста Христового зі стійким серцем. Знайте ж, що ні смерть, ні життя не зможуть відділити вас від любові Божої, якою є Ісус Христос. При будь-якій небезпеці повторюйте: „Живемо ми або вмираємо – ми належимо Господу”. Яка це слава – повернутися переможцем з такої битви! Яке це блаженство – померти мучеником! Радійте, хоробрі воїни, якщо ви живете і боретесь в ім’я Христа! Але слава і торжество набагато більші, якщо ви у цій боротьбі загинули та з’єднались з Господом. Життя воістину прекрасне і перемоги приносять славу, але священна смерть набагато важливіша за це. Якщо блаженні ті, хто вмер з Господом, то наскільки кращі ті, хто вмер заради Господа!” – настановляв Святий Бернар Клервоський.

 

Україна є частиною так званої Понтиди – золотого персня навколо Чорного моря, куди власне входять українські етнічні землі, Балкани, Мала Азія і Кавказ. Ці території є цивілізаційними і культурними осередками людства, займають особливе місце в його історії. (Згадаймо хоча би кавказьку гору Арарат, до якої пристав Ноїв ковчег, українське Трипілля де виникли перші у світі міста, Трою, яка була бастіоном родинно-морально-культурних цінностей в тодішньому еллінському світі Середземномор’я й взірцем культу людяності ще у поганські дохристиянські часи, апостола Андрія Первозванного, який на зорі християнства подолав тисячі миль, щоби освятити Київ, а за одно й Україну, чи тисячолітню християнську столицю Східної римської імперії Константинополь). Хто володіє політичними впливами на цій території – той заправляє політикою світу. Україна є діамантом у цьому персні – займає особливе місце. [...]

Продовження і завантаження повного тексту роботи тут:

Схожі матеріали: КОЛЯДКИ КОЛЯДКИ, ВІНШУВАННЯ Фальшива наука свідків Єгови Чеслав Ришка - Винниця падре Піо УКРАЇНСЬКІ КОЛЯДКИ Імена в мармурі Марчеліно хліб і вино.(Marcellino pane e vino) ҐЕНДЕРНЕ “ВИХОВАННЯ” АБО ЯК З ВАШИХ ДІТЕЙ РОБИТИМУТЬ ГОМОСЕКСУАЛІСТІВ ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК І ХРИСТИЯНСЬКІ ПРИНЦИПИ. МОЛИТОВНИК ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ