Поки Юрій Стець думає над методами контрпропаганди, один із них лежить на поверхні – карати за джинсу. Приміром, релігійного характеру

Інститут масової інформації одним із пріоритетів своєї діяльності вже біля десяти років бачить боротьбу з замовними матеріалами, званими джинсою. Як відомо, «заказуха» буває політичного і економічного характеру. Іноді політична межує із відвертою пропагандою, як це було помітне в джинсі Партії регіонів передмайданного та початкового Майдану періоду, коли соратники Януковича намагалися переконати українців у тім, що з Росією буде краще, ніж підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Проводячи моніторинг джинси на сайті УНІАН, експерти ІМІ надибали ще один тип джинси – релігійний. Причому, це той випадок, коли матеріали зведені в одну рубрику і представляють точку зору однієї сторони – УПЦ МП та окремо РПЦ.

Ще кілька місяців тому на УНІАН була рубрика «Релігія», і під її маркою виходили з періодичністю в кільканадцять хвилин «руськомірські» новини без жодної позначки. Зі своїх джерел ІМІ стало відомо, що ці новини виходять на платній основі, але про це ніде не написано. У вихідних даних УНІАН маємо запис, що «Матеріали з позначками "PR", "реклама" і в рубриці "Вікно" публікуються на правах реклами та відповідальність за їх зміст несе рекламодавець». Після зауваги з боку ІМІ у розмові з редактором рубрики «Релігія» розпалася на кілька, - беру в лапки, бо, приміром, за останні два місяці в підрубриці «Іудаїзм» у ній з’явилося аж три новини, в рубриці «Інші християни» за всю осінь шість новин, у рубриці «Іслам» 13 новин. Головна рубрика – «Православ’я», друга за обсягом – «Католицизм», у ній новини з УГКЦ та світової РКЦ.

Прикметно, що новин про УПЦ КП, або УАПЦ нема ані в «Православ’ї», ані в «Інших христянах»,  тож тепер матеріали УПЦ МП (без зазначення МП, як це вигідно даній структурі), як теж РПЦ виходять під рубрикою «Православ’я». Що не заважає їм потрапляти в головну стрічку новин. Тепер по суті. Як на мене, рубрика «Православ’я» на УНІАН у сьогоднішньому вигляді це перекладені українською (і то не завжди) новини прес-служби РПЦ, розбавлені внутріукраїнськими тієї ж структури. Їх наповнення – на 90% служіння Русскому міру та його символам. Я би їх порівняв із розповсюджуваним у київському метрополітені «Православним календарем» за 5 грн, «освященном в Кієво-ПєчорскойЛаврє», де практично відсутні українські ікони – за винятком святих печерських та Почаївської Богоматері (в залежності від року).

Судіть самі. Спершу заголовки: «У Санкт-Петербурзі відкрився VIII міжнародний фестиваль християнського кіно «Невський Благовіст»»; «18 листопада Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святителя Іони, архієпископа Новгородського»; «Виставка «Православна Русь. Моя історія. Рюриковичі» триватиме в Москві до 23 листопада»; «20 листопада Православна Церква згадує набуття мощей преподобного Кирила Новоєзерського»; «З 24 по 27 листопада в Москві пройде ХІХ фестиваль православних фільмів "Радонеж"». Як на мене, це елемент ідеологічно-інформаційної війни Москви проти України та її тотожності, проплачений на українському сайті, що належить – здавалося б – патріотично налаштованому губернаторові Дніпропетровщини Ігорю Коломойському.

Тепер пройдемося по суті інших новин. З проаналізованих мною новин за один тиждень з 19 по 25 листопада виявилося чимало скерованих на локалізацію прецеденту підписання 13 листопада у Рівному меморандуму про створення помісної церкви в Україні. Новини рубрики «Православ’я» на УНІАН підводять під думку щодо політичного тиску на двох єпископів УПЦ МП, канонічний характер лише однієї церкви – УПЦ МП, та критикою «так званого» Київського патріархату. Коли єпископи Рівненський та Острозький і Сарненський та Поліський відізвали свої підписи під меморандумом, УПЦ МП на роз’яснення, і щоб забити гвіздок у меморандум, присилає в УНІАН розмову з головою інформвідділу УПЦ МП Кліментом (Вечерею), єпископом Ірпінським. Останній стверджує, що «Україна отримала свою Помісну Церкву раніше, ніж державну незалежність», спираючись на надання автономії УПЦ МП патріархом Алєксієм ІІ у 1990-му році. Не більше і не менше. Про дотримання основних журналістських стандартів у цих новинах годі говорити – представлення другої точки зору, збалансованість подачі матеріалу, повнота, точність, відокремлення фактів від коментарів – усього цього немає й близько.

Наостанок про моральне і навпаки. УПЦ МП повідомляє про свої харитативні акції, які відвідування інвалідів у Боярці, роздачу їжі для безхатьків в столичному Гідропарку чи навіть, як в Сумській єпархії церкви – збір коштів на бронежилети для Сумського батальйону в АТО. Проте цілковитим цинізмом виглядає позиція очільників церкви щодо конфлікту на Донбасі. Якщо свого часу лише один представник УПЦ МП – Георгій Коваленко, ще перед виборами нового митрополита осмілився на повіну заявити про те, що Кримська єпархія УПЦ МП підпорядкована Київській митрополії, і більше нікому, то тепер вчитаймося в риторику. Глава УПМ МП Митрополит Онуфрій звертається російською до пастви Луганської єпархії з нагоди 70-ліття її заснування: «Дорогие братья и сестры! Перед лицом испытаний сохраняйте единство между собой, пребывайте в послушании у ваших пастырей и, в особенности, держитесь своего архипастыря — владыки Митрофана». Митрофан (Юрчук)наприкінці листопада нібито освятив знамена ЛНР, проте встиг від цього відмежуватися. Займає нібито нейтральну до конфлікту позицію, але в інтерв’ю для ІТАР-ТАСС не міг не прокоментувати, що після «майдану» на Західній Україні почастішали випадки захоплень храмів структурами УПЦ КП (чи не після відмов священиків УПЦ МП відспівувати загиблих в АТО солдат ЗСУ бува самі громади приймали рішення відмовитися від послуг московських попів?). І взагалі, «Пока раскольники не осознают ущербность своего поведения, трудно надеяться на возможность компромисса».

Онуфрій закликає слухати пастирів УПЦ МП на Луганщині. Єпископ Горлівський і Слов’янський Митрофан (Нікітін) запитує у зверненні, «як визначити, який дар ми отримали від Бога?». На перший погляд, єпископ намагається розбудити у вірних можливості, яких вони на цей час у собі не підозрювали. Але чи ж не краще запитати у своїх священиків, як повелися вони в час конфлікту на Донбасі? Де засудження дій о. НіколаяФоменка, та його співвірників о. Віталія, «казачьегобатюшкі», чи о. Олега який, за розслідуванням журналу «Фокус», освячував автомати терористів, коли поруч із собором Святого Духа у Слов’янську було замордовано чотирьох молодих баптистів представниками «Русскойправославнойармии»? До чого ці всі проплачені публікації, якщо ви не спроможні на християнське вибачення?

****

Більш ніж півмісяця серед топ-новин рубрики «Православ’я» на УНІАН є фоторепортаж «У Києво-Печерській лаврі посвятили в кадети ліцеїстів молодших курсів Київського військового ліцею». До нього кілька питань: чи є в Україні «кадети» (дослівне значення – молодші офіцери, але в російській традиції, як подає російська вікіпедія, «неофициальное именование воспитанников суворовских военных училищ» і «одно из принятых у красноармейцев на юге России в годы гражданской войны именований противостоящих им белогвардейцев»)? Друге питання: чому вихованців ліцею ім. Богуна (у новині лише одна згадка про це ім’я, про «богунівців» не пишуть, так розумію, добре що хоч «суворовцями» не назвали), посвячують у основній обителі УПЦ МП?Всіх поголовно, чи були винятки (римо-католики, греко-католики)? Якщо було винятки, то чому про це не написано в новині? Чи може в ліцеї ім. Богуна духівники – усі з УПЦ МП та Лаври? Усе це відбувається тут – під носом у влади, котра прирікала «жити по-новому». Православна джинса на УНІАН і «кадети» висвячені руськомирськими попами в ліцеї ім. Богуна. Новий міністр інформаційної політики, кум віруючого УПЦ МП президента України Петра Порошенка вочевидь проінформований про ці всі факти?

Роман КАБАЧІЙ / http://day.kiev.ua