Антіох переслідував Боже царство в Старому Завіті, антихрист буде переслідувати те царство наприкінці світу. Подібно прообразом антихриста був Магомет (570-632). Його прихильники нищили св. Церкву й дуже знущалися над християнським народом. Також цісар Наполеон І (+1821) був частково прообразом антихриста. Дійшовши з простого вояка до найвищої влади, він потряс майже цілим світом і ув'язнив Христового Намісника Пія VII. До предтечів антихриста можна зачислити гонителів Церкви, що сиділи на престолі римських цісарів, як також усіх найвизначніших безбожних письменників, єретиків і передусім більшовиків, що хочуть зовсім стерти християнство з лиця землі.

Дорогу для приходу антихриста прокладають також різного роду вільнодумці, масони, соціалісти й теософи. Вільнодумці поборюють Господа Бога й зокрема католицьку Церкву та хочуть "звільнити людей від усяких кайдан релігії". Масони мріють про всесвітню республіку, в якій верховодили б, річ ясна, самі масони. Поборювання віри в Господа Бога й поборювання Церкви - це одне з найважливіших їхніх завдань.

Соціалісти також є помічниками антихриста, бо своїм членам прищеплюють просто диявольську ненависть до всього, що християнське. Їхній клич: "Релігія - це приватна річ" розрахований тільки на те, щоб обманювати людей. Бо їхні книжки, часописи, промови й учинки свідчать, що вони не терплять християнства цілою душею. Карл Маркс, один із засновників соціалізму, виразно сказав, що соціалізм має повести людей до атеїзму (безбожництва) й знищити релігію. Бебель також написав, що соціалізм і християнство - це неначе вогонь і вода (отже, вони є несумісні між собою). Соціалісти  часто пригадують своїм членам, що бути соціалістом - значить те саме, що виступати проти християнства (по-німецьки Sozialist sein heiut Antichristsein. - Sozialist-Monatsheften 1902). "Соціалістичний світогляд є просто противний християнському"(Neue Welt 1877). Ідеалом для соціалістів є всесвітня соціалістична республіка. Цю мрію соціалісти здійснили поки що в Росії, але вони підготовляють терен до всесвітньої революції (від більшовиків соціалісти не відрізняються, хіба що способом проведення всесвітньої революції, більшовики хочуть революції негайно, а соціалісти - з часом, але мета більшовиків і соціалістів одна й та сама). Від соціалістів тільки дечим відрізняються радикали.

Російська авантурниця Олена Блаватська (1831-1891), що з запеклою ненавистю ставилася до всього, що християнське, дала почин для заснування теософічних гуртків. Теософія - це мішанина всяких вірувань: індійських, єретичних (гностицизм, маніхеїзм), магометанських, разом із пантеїзмом, спіритизмом і всякою іншою поганню. Їхня мета - буцімто "збратання людей". Особового Бога теософи не визнають, вірять у мандрівку душ (на їхню думку, душа входить по смерті людини до іншого тіла). Не визнають молитви, тільки науковий роздум. Вчать буцімто вищої "мудрості", але ту "мудрість" не відважуються висловлювати прилюдно (бо, мабуть, не все там у порядку). Все в них якесь темне, поперекручуване, перемішане (хаотичне). Вони поділяються на теософів індійських, американських і міжнародних. Така "релігія" не в силі заспокоїти ні людський розум, ні людське серце. Перед такими буцімто мудрецями перестерігав уже перших християн св. Ап. Павло. Св. Церква заборонила належати католикам до теософічних товариств.


Нікому не вдасться заперечити те, що відомості про антихриста якось дивно для нас звучать, і дехто міг би подумати, що вони є витвором людської уяви (фантазії). Одначе мусимо звернути увагу на те, що саме св. Письмо в різних місцях згадує про антихриста. Та й Церква силою свого найвищого авторитету та через свій високий уряд вчить нас, що треба вірити так, а не інакше. Але перечитати собі те, що в католицьких книжках написано про антихриста - це річ не тільки дуже цікава, але також і дуже корисна для кожної християнської душі.