«Займайтесь ділом, а не язиком», — вимагають учасники всеукраїнської акції проти законопроекту «Про мови в Україні».

Сьогодні, 18 жовтня, біля Львівської обласної державної адміністрації відбудеться пікет-протест з вимогою відкликати законопроект «Про мови в Україні», який фактично запроваджує російсько-українську двомовність. Одночасно такі пікети будуть відбуватись у більшості обласних центрів країни.

7 вересня регіонал Олександр Єфремов, комуніст Петро Симоненко та член фракції Блоку Литвина Сергій Гриневецький зареєстрували в парламенті законопроект «Про мови в Україні», який ось уже більше як місяць обговорюють і не приймають ні мовознавці, ні політологи.

Забігаючи наперед відразу хочеться сказати, що насправді цей законопроект не вирішує ні мовних, ні суміжних питань: він потребує тлумачень, додаткових опрацювань і величезної казни грошей та не меншого штату перекладачів, а також поліглотів серед суддів, працівників ДАІ, міліції, представників влади на місцях.

Отже, регіональних мов в України, за проектом закону є 15: російська, білоруська, польська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, ромська, румунська, словацька та угорська (Ст.8, п.2).

Не зрозуміло, як в цей перелік потрапила німецька мова; а закарпатці не зрозуміють, чому немає русинської мови у цьому переліку?

Цей проект закону опирається на ЗУ «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Щоправда, тут виникло вже два непорозуміння. Перше: у преамбулі зазначено, що «Держави-члени Ради Європи, які підписали цю Хартію (…) вважаючи,  що  охорона  історичних  регіональних  мов або мов меншин  Європи,  декотрі з яких знаходяться під загрозою відмирання, сприяє  збереженню  та  розвитку  культурного багатства і традицій Європи (…)»

Відтак, відомий мовознавець, професор Олександр Пономарів в інтерв'ю Бі-Бі-Сі зазначив, що в Україні три мови мали би потребувати захисту, керуючись рекомендаціями Європейської хартії: це кримськотатарська, караїмська (їх носії живуть у Криму) та гагаузька, представників якої можна зустріти на Одещині. Мовознавець переконаний, що угорській, румунській, польській, а тим паче російській, та іншим мовам, якими послуговуються у деяких регіонах України, нічого не загрожує.

По-друге, обурення мовників викликало й те, що офіційний український переклад хартії, як і закон України про її ратифікацію, суперечить букві й духу автентичного документа, який Рада Європи пропонує для ратифікації своїм членам.

"Законопроект спотворює суть Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, покликаної захищати такі мови, а не встановлювати статус мов і порядок їх застосування", - йдеться в експертному висновку, ухваленому вченою радою Національного університету «Києво-Могилянська академія» на засіданні 23 вересня 2010 року.

До речі, із 44 країн які підписали Хартію, ратифікували її всього17. І серед цих країн немає Франції, Італії, Росії, країн Балтії.

Кілька одіозних статей і пунктів законопроекту

Стаття 6. Державна мова України

3. Обов’язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування російською мовою та іншими регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері.

Стаття 7. Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність

2. Українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням Українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства.

Стаття 21. Мова освіти

2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і російською мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, (…) – цією регіональною мовою. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється у відповідності з потребою громадян.

7. В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і російської мови. Об’єм вивчення російської мови визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цієї мови на відповідній території.

Українська обов’язкова… для ЗСУ та нотаріусів

У законопроекті, не зважаючи на те, що він не спростовує державність української мови, інші мови також отримують такі ж права. Українська мова обов'язково використовується у Збройних силах України та інших збройних формувань (розділ IV, Ст. 30), та нотаріальне діловодство в Україні здійснюється українською мовою. (Ст.17)

Мова актів, діловодства органів державної влади та органів місцевого самоврядування державна, судочинства, економічної і соціальної діяльності – українська (Розділ ІІ), але у межах території, на якій поширена регіональна мова (носіїв регіональної мови, що проживають на території має становити 10% і більше чисельності її населення – Ст. 8), нарівні з державною мовою використовується ця регіональна мова. «У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову» (Ст. 12).

На виборах перекладати мовами місцевих громад мають бюлетені, інформаційні плакати, документацію про вибори.

У міліції, суді чи ДАІ після цього закону мають працювати поліглоти, оскільки представник нацменшини може звертатися своєю мовою, як і просити здійснювати процес мовою нацменшин.

В освіті гарантується навчання тією мовою, якою забажає громада національної меншини. Мову в приватних закладах визначає власник цього закладу.

Мова реклами і маркування товарів - на вибір рекламодавця.

Для державних загальнонаціональних телерадіоорганізацій запроваджується обов'язковий відсоток російської мови на телебаченні та радіо: частка мовлення державною мовою має становити не менше 60, російською – не менше 20% (Ст. 25. п 3), інші телеорганізації можуть на власний розсуд вести мовлення.

У Верховній Раді виступи з трибуни на засіданні ВРУ, її комітетів і комісії дозволяються не тільки українською, а й російською чи іншою регіональною мовою. Заяви місцеві чиновники не мусять писати державною, можна рідною: новогрецькою, гагаузькою чи кримськотатарською, приміром.

Про виокремлення однієї недержавної мови

 Російська мова згадана чи не в кожній статті законопроекту «Про мови в Україні» , її виокремлюють.

Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Лариса Масенко перебуваючи у Львові зазначала, що цей закон оперує вигаданими цифрами. «У статті 7 законопроекту заявлено: "В Україні відповідно до Конституції України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови з урахуванням того, що російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України". Наведена заява не відповідає дійсності, згідно з результатами перепису населення 2001 року, українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункту. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункту і становила 2,9%».

Лариса Масенко також критикує авторів законопроекту за намагання прикритися нормами Європейської хартії регіональних мов або мов меншин: 

"Найбільшим цинізмом із боку депутатів-регіоналів і комуністів є те, що для збереження панівних позицій російської мови в Україні вони використовують документ Євросоюзу, призначений для захисту міноритарних мов від поглинання їх мажоритарними".

Про гроші

У законопроекті чимало йдеться про те, що документи мають бути доступні і для регіональної мови чи мови нацменшин, але жодного слова про кошти, звідки братиметься штат перекладачів в органах самоврядування, у судах, правоохоронних органах? Єдине, де «держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням російською, іншими регіональними мовами, здійснює методичне забезпечення такої підготовки» у ст.21 (п.11).

Реальне забезпечення законопроектних мовних прав не підйомне з фінансової точки зору ні протягом року ні протягом наступних п’яти. Йдеться про мільярди гривень, перебудову діловодства, збільшення штатних кадрів, та, як кажуть мовознавці, шкоду – українські мові.

А ще недавно ВРУ відмовилася підтримувати українську мову: у Держпрограмі соціального та економічного розвитку на поточний рік немає жодного слова про розвиток української мови та культури. Депутати відхилили всі пропозиції з цього приводу.

Чи можливе виконання мовних прав нацменшин за умови не виконання Державної програми розвитку та функціонування української мови на 2004-2010 роки та розробки нової стратегічної програми функціонування державної мови?

Натомість Кабінет міністрів вирішив виділити 1,61 млн гривень для здійснення заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, яка передбачає надання статусу регіональної російській мові та мовам інших нацменшин.

Нагадаємо, у квітні Кабінет міністрів вирішив підготувати автентичний переклад Європейської хартії регіональних мов і мов меншин, провести його лінгвістичну експертизу й запропонувати Верховній Раді новий законопроект про ратифікацію хартії.

Наразі Верховна Рада має намір ухвалити законопроект, що надасть особливий статус 15-ти мовам національних меншин в Україні, зокрема російській.

У Партії регіонів сподіваються, що ще до закінчення цієї пленарної сесії Верховна Рада України затвердить закон про базові мови, що закріплює регіональний статус російської мови.

Народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко раніше заявляв, що внаслідок ухвалення базового закону про мови, який зараз розробляється фракцією ПР, російська мова отримає регіональний статус по всій території України - навіть в Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях.

«Мовні» законопроекти

Інститут української мови Національної академії наук України разом з Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні за дорученням НАНУ та на прохання голови Верховної Ради України Володимира Литвина проаналізували 7 «мовних» законопроектів, і рекомендували жоден з них не ухвалювати в парламенті.

"Ми рекомендували їх не розглядати, тому що вони недопрацьовані, містять багато суперечностей і посилюють регіоналізацію та розкол України", - зазначив директор Інституту української мови НАНУ Павло Гриценко.

За його словами, вчені детально розглянули і законопроект №1015-3 "Про мови в Україні" регіонала Олександра Єфремова, комуніста Петра Симоненка та представника блоку Литвина Сергія Гриневецького, що викликав найбільший резонанс у суспільстві. "Такий закон приймати не можна. Його дух – підкреслення усього регіонального на противагу цілісності країни", - заявив П.Гриценко.

Подібний висновок дали експерти Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначаючи, що Закон про мови – антиконституційний.

"Весь зміст законопроекту дає підстави стверджувати, що в разі його прийняття як фактично закону російської мови (за змістом законопроекту), російській буде надано статус другої державної мови, що суперечить Конституції України. "У разі ухвалення і втілення пропонованого законопроекту "Про мови в Україні" неминуче відбудеться марґіналізація української мови, витіснення її з найважливіших сфер суспільного життя, що врешті-решт призведе до зникнення української нації як системотвірного чинника незалежної української державності. Відсутність мотивації щодо опанування української мови спричинить у найближчій перспективі мовну ізоляцію і відчуження регіонів України один від одного, що, своєю чергою, покладе початок "мовної федералізації" України та її дезінтеграції як держави", - зазначили експерти.

Протести

Можна припустити, що перед виборами цей законопроект не поставлять на обговорення в парламенті. Та й протести, які відбуваються в Західній і Центральній Україні, говорять самі за себе. Ще не виступив жоден мовознавець, який би говорив про позитивні наслідки такого закону.

Аліна Небельмес

http://zaxid.net/