Конституція Об’єднаної Великої Ложі Англії 1813 року проголошує, що первісне стародавнє масонство складається з трьох ступенів, або градусів, і не більше, а саме: Учня, Підмайстра, Майстра.

Перша в світі Велика Ложа – Велика Об’єднана Ложа Англії, заснована 24 червня 1717 р. Перша Велика Ложа вважається «материнською» для інших Великих Лож. Приблизно в цей же час почали утворюватись національні масонські товариства, оформлюючи себе в ложі з таємним ритуалом, на який великий вплив мали розенкрейцери (езотеричний культ, заснований в 1378 р.). Цей культ приніс в масонство екстравагантні заяви, окультні знання про приховані таємниці природи.

Масони відразу почали брати активну участь у політичному житті, висловлюючи жорсткі антиклерикальні та атеїстичні погляди. У 1877 році «Великий збір Франції» (масонський орден, створений 1773 р.) видалив зі своїх конституцій усі посилання на Бога (під приводом, що атеїсти зможуть тепер приєднатися до них без докорів сумління).

Католикам заборонено вступати до масонських лож

У 1738 р. Папа Римський Климент XII засудив масонські ложі і заборонив католикам мати з ними будь-що спільне під загрозою відлучення від Церкви. «Масонство – шкідлива секта, сповнена фарисейства, притворства, єресі і марновірства, спрямована на руйнування Церкви і державної влади» ( Булла Папи Климента XII Eminenti Apostolatus Specula від 28 квітня 1738 р.). Чотирнадцять різних Пап протягом багатьох років публікували заяви, які засуджували масонство. У 1884 році Папа Лев XIII видав велику енцикліку «Humanum Genus», проголосивши в ній, що масонство абсолютно несумісне з християнською релігією і заборонив католикам приєднуватися до нього: «Як і мої попередники, я знову і знову повторюю – нехай людина не думає, що може з будь-якої причини вступити в масонську ложу, якщо вона дорожить своїм католицьким ім’ям і вічним спасінням».

Мета вільного масонства полягає в тому, щоб стати універсальною релігією, винятковішою за всі інші. Вони стверджують, що є вищими від всіх сект і толерантнішими за всі існуючі релігії. Доктор Альберт Маккі в «Енциклопедії масонства» пише: «Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу. Масонська морально-етична система і філософія спирається на віру своїх членів в Бога, але має справу лише з питаннями відносин людей між собою, зачіпає тільки питання етики та моралі, не торкаючись релігійних питань (тобто питань відносин людини з Богом), залишаючи їх на совісті кожного з масонів».

Масонство є фальшивою релігією

Масонські обряди походять від древніх язичницьких релігій. Джеральд С. Трейсі в його «Дискусійному клубі про структури масонства» (стор. 25-29) пояснює, що масонство було засновано на натуралізмі. (Натуралізм вчить, що людська природа і розум є вищими категоріями і що немає істини, навіть відкритої Богом, в яку люди зобов’язані вірити). Масонство, таким чином, заперечує авторитет Католицької Церкви, як голос Бога на землі, і спрямовує свою ненависть проти Церкви.

Масони віддають перевагу викладанню аморальності, акцентуючи на природних, фізіологічних потребах людини, і наводять аргументи на користь освіти для молоді без будь-яких релігійних переконань. Масонство намагається повністю контролювати виховання молоді та формувати її світогляд, виходячи з власних безбожних уявлень. У багатьох країнах масонам вдалося повністю зосередити виховання молоді в руках цивільних осіб та світських інституцій, цілком усунувши, таким чином, Церкву і її моральне вчення, а також всі згадки про обов’язки людини перед Богом.

Інша причина осуду масонства стосується незаконної присяги його членів, які зобов’язані сліпо складати приречення, терпіти біль у вигляді завдання каліцтва і навіть смерті. До того ж при виконанні ритуалів масони по-блюзнірськи посилаються на священне ім’я Бога. Насправді масонські клятви є незаконними в очах Божих, і тому вони заборонені Католицькою Церквою.

Франкомасонство чинить сьогодні надмірний вплив на соціальне, політичне та ділове життя держав і народів, що суперечить елементарним вимогам справедливості. Загальновідомо, що чоловіків з перспективною кар’єрою закликають приєднатися до масонів як засіб «забезпечення майбутнього».

Вільмсгурст у своїй книзі «Масонські посвяти» на 197 стор. говорить: «Добре відомий факт, що комерційні структури, шукаючи вигоду для своїх ділових цілей, наполягають, щоб їхні впливові співробітники були присутніми в якості членів масонського ордену». Високі становища в будь-якій сфері, чи то в політиці, силових структурах, у бізнесі тощо, вимагають, щоб їх очолювали особи, допущені згідно з масонським порядком. Якщо претендент на співбесіді відмовляється приєднатися до масонської ложі, він не потрапить на будь-яку високу посаду, на яку заслуговує.

Повалення католицької віри

У Брюсселі, Бельгія, в 1904 році був проведений міжнародний масонський конгрес. У головній доповіді на ньому говориться: «Боротьба з папством є соціальною необхідністю і є постійним обов’язком масонства». В 1913 році Великий Збір офіційно оголосив, що його метою в першу чергу було «душити католицьку віру у Франції» (де масони в значній мірі мали успіх), а потім в інших країнах». Швейцарська масонська ложа сповідувала ті ж самі принципи: «У нас є один непримиренний ворог – Папа і клерикалізм».

У 1885 році папа Пій IX назвав масонство «Синагогою Сатани» і це правильно, тому що масони були залучені в кожен військовий конфлікт, війну чи катастрофу з моменту їх виникнення.

8 грудня 1892 р. Папа Лев XIII писав: «Згадаймо, що християнство і масонство по своїй суті несумісні до такого ступеня, що католик, який, наприклад, став би масоном, має відразу бути виключеним з Церкви, і навпаки. Отже вважаймо франкомасонство ворогом Бога, Церкви і нашої Батьківщини».

Нещодавно, 5 грудня 1983 року, зі схвалення Папи Римського Івана Павла II, Священна Конгрегація Доктрини Віри повідомила, що «негативне судження Церкви залишається незмінним: віруючі, які належать до масонських асоціацій, перебувають у стані тяжкого гріха», додавши, що місцеві ієрархи не мають повноважень, щоб скасувати це рішення. Масонські ложі допомогли натхненникам кривавої французької революції повалити католицьку монархію і католицьку Церкву та встановити масонську республіку. Король Людовик XVI і Марія-Антуанетта були обезголовлені; члени католицького духовенства були або вбиті, або змушені переховуватися; масонська чорна меса осквернила головний вівтар собору Нотр-Дам у Парижі, а масонський уряд керував Францією протягом більшої частини останніх двох століть.

У 1917 святий мученик Максиміліан Кольбе з жахом спостерігав, як масони, святкуючи двохсотріччя, пройшли вулицями Риму з плакатами із зображенням сатани, який перемагає Святого Михаїла, і скандували: «Сатана буде правити на Ватиканському пагорбі, а Папа буде служити йому як хлопчик на побігеньках». Мученик і святий о. Кольбе невпинно працював проти масонства, бо він знав, як цей ворог Церкви підступно призводить до духовного паралічу шляхом заохочення до революційних соціальних змін, морального компромісу, світського гуманізму і єресі індиферентизму.

В липні 1992 року в Мексиці масонський Великий Магістр Франциско Валле Гусман назвав католицьку Церкву «найбільш потужним і непримиренним ворогом науки, цивілізації, братерства і любові. Тому примирення між нами неможливе». Потім він додав, що «служба» масонства полягає в тому, щоб бути «могильниками» католицької Церкви.

В травні 1993 року кардинал Посадас Окампо був застрелений в аеропорту Гвадалахари. Хоча непрямі докази вказують на те, що вбивство скоїли масони, масонський уряд Мексики як і раніше заявляє, що загибель сталася через аварію.

Дуже важливо, щоб кожен свідомий християнин-католик був добре обізнаний в питаннях масонства, аби мати змогу уникнути цього зла і розповісти іншим, як з ним боротися.

Папські Енцикліки й документи Ватикану, які засуджують масонство

Климент XІІ, 1738 – в Eminente: автоматичне відлучення масонів від католицької Церкви.

Венедикт XIV, 1751 – Providas: засудження масонства через 5 причин: таємничість, клятви, індиферентизм, антикатолицьке спрямування, аморальність.

Климент XIIІ, 1766 – Christianas Republicae: ствердження, що масони дублюють маніхейство і гностичну єресь.

Пій VІ 1775 – Inscrutiabili Divinae Sapientiae: осудження масонів, які говорять, що людина існує без будь-яких повноважень від Бога.

Пій VIІ, 1821 – Ecclesiam Jesu Christo: масонство є протилежністю Церкви.

Лев XIІ, 1825 – Quo Graviora: масонство заперечує божественність Христа.

Пій VIIІ, 1829 – Traditae Humilitati Nostrae: Сатана є масонським богом, тому єпископи повинні виступати проти цих таємних товариств.

Григорій XVІ, 1832 – Miari vos: масонська філософія проникає в Церкву.

Пій IX, 1873 – Etsi Multa: американське масонство є таким самим злом, як і європейське.

Лев XIIІ, 1884 – Humanum Genus: масонські маски обману повинні бути зірвані.

Пій X, 1911 – Lamdudum: засудження масонської ідеї про розділення Церкви і держави.

Венедикт XV, 1917 – Кодекс канонічного права підтверджує відлучення масонів від католицької Церкви.

Пій XIІ, 1958 – Пастирське послання: сучасне відступництво від віри є «коренем» масонства.

Іван Павло II, 1983 – Священна Конгрегація Доктрини Віри: католикам заборонено вступати до масонських товариств.

За матеріалами міжнародного католицького журналу «Michael»