Попри те, що законопроект № 3442 вже було відхилено згідно з регламентом Верховної Ради, за наполяганням голови парламенту Володимира Гройсмана 12 листопада 2015 року відбувся його повторний розгляд.
З третьої спроби спікерові ВР вдалося зібрати голоси для повернення до розгляду цього проекту. Однак подальші чотири голосування за законопроект № 3442 в цілому як закон були безуспішні, що відповідно до статті 10 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» свідчить про факт відхилення та зняття з розгляду цієї законодавчої ініціативи.
Попри це, після півгодинної перерви для консультацій з лідерами фракцій, голова ВР зажадав від депутатів розгляду цих поправок вже втретє. І одразу, після позитивного голосування за це, поставив законопроект № = 3442 ще раз на розгляд у цілому як закон.
За таке рішення проголосували 234 народних депутата, проти були 42, утрималися — 18, не голосували — 39.
Порушуючи регламент ВР, за законопроект № 3442 проголосували: 108 депутатів зі 139 від фракції Блоку Петра Порошенка, 65 із 81 від партії «Народний фронт», 15 із 26 від Об’єднання «Самопоміч», 14 із 19 від ВО «Батьківщина», 14 із 50 позафракційних депутатів, 9 із 23 від групи партії «Відродження», 8 з 20 від групи «Воля народу», 1 із 21 від фракції Радикальної партії О. Ляшка.
Окрім згаданих порушень, розгляд законопроекту відбувався без жодного обговорення, без розгляду альтернативного законопроекту № 3442‑1 із компромісними формулюваннями, без доопрацювання пропонованих змін під час підготовки до другого читання, з кількаразовими голосуваннями за одне і те саме питання.
До того ж законопроект № 3442 не містить жодних застережень щодо можливості Церквам і релігійним організаціям відмовляти у працевлаштуванні особам нетрадиційної сексуальної орієнтації через те, що їх спосіб життя не відповідає наявним для релігійних інституцій моральним вимогам.
Ігноруючи цілий комплекс порушень закону під час голосування з цього резонансного питання, європейські дипломати вже висловили українським депутатам свої привітання. Натомість на зловживання регламентом ВР відреагували деякі громадські активісти, а також Церкви та релігійні організації.
Чи потрапить проголосована 12 листопада норма до нового кодексу, депутати мають остаточно вирішити під час підготовки законопроекту № 1658 до другого читання та під час голосування за нього в цілому як закон, — що має відбутися не раніше, ніж за три тижні після 12 листопада, повідомляє Інститут релігійної свободи.
Бачимо, що наші депутати тривалий час були дуже толкові, вісім разів відкидали пропоновані зміни, попри натиск із боку Президента і голови Парламенту.
Чому деякі впливові середовища у Європі так сильно тиснули насамперед на Президента й уряд України, а потім на окремих представників народу? Чому для них це було таке важливе, що вони не посоромилися схвалити порушення демократичних принципів, аби лиш ці формулювання було впроваджено в українське законодавство?
Якщо ми уважно приглянемося, що саме означають вимушені поправки, то зрозуміємо, що точиться боротьба за високу ставку. Формулювання про «ґендерну ідентичність» і «сексуальну орієнтацію» — це введення ґендерної ідеології на рівні законодавства України, а ця ідеологія — знаряддя ідеологічної колонізації України. Це вельми сумне й вельми небезпечне явище.
Найімовірніше, чимало представників наших еліт не усвідомлюють, що це може означати на практиці, бо якого нищення суспільства, народу, сім’ї та окремих людей це може призвести. Вочевидь це тривалий процес, але ми повинні усвідомлювати, що ґендерна ідеологія означає радикальне відкинення істини про існування Бога-Творця. У своїх наслідках вона радикально антиекологічна, оскільки виходить із того припущення, що не існує чогось такого як природа, яку людина отримала і яку має шанувати.
Святіший Отець Франциск іще як кардинал Берґольйо у подібному контексті змін законодавства Аргентини писав до вірних 22 червня 2010 року: «Тут видна заздрість сатани, який через обман увійшов у світ: заздрість, яка хитро прагне знищити розмноження [людини] і порання нею землі. Не будьмо наївні, це не тільки законопроект (він — лиш інструмент); це «порух» отця брехні, який намагається вводити в оману і дурити дітей Божих. Ісус же каже, що аби захистити нас від оббріхувача-винувача, пошле нам Духа Правди».
Зокрема в ці листопадові дні ми споминаємо страхітливі часи Голодомору. Як же стало можливим організувати смерть від голоду стількох мільйонів людей? Як це було можливо — приректи їх на смерть від голоду і водночас переконувати їх, що вони злодії та вороги народу, їх, які трудилися щодня, аби люди мали хліб? Як це було можливе, з якої диявольської ідеології зродився настільки страхітливий злочин і примус людини?
Ми повинні усвідомити, що ідеологія ґендеру виростає з тієї само диявольської ідеології, з того само фальшивого розуміння людини. То Маркс проголосив, що людина не має ніякої природи, яку слід прийняти і жити згідно з нею. Людина, згідно з його думкою, є тим, що вона робить, як реалізується і чим стає завдяки праці: рахується тільки praxis. Це означало, що в послідовному розвитку цієї ідеї потрібно знищити капіталістів, які крадуть плоди праці й так роблять людині неможливим буття собою. Хіба виконання цієї програми більшовицькою революцією в колишньому СРСР, а також численними подібними революціями в Китаї, В’єтнамі, Камбоджі, Кубі, Північній Кореї, Албанії — привели до справжнього визволення людей праці: робітників, селян, учителів, лікарів, економістів…?
Із цього ж самого мислення вийшов радикальний фемінізм, який, слідом за Марксом, ствердив, що жінка може бути щасливою, може реалізуватися і стати собою виключно через професійну діяльність. Однак це неможливо для всіх без винятку, бо жінка повинна бути вдома з дітьми. То вона народжує дітей! Жінка народжує дітей, тому що інтимний зв’язок чоловіка й жінки за своєю природою скерований на створення нового життя. Отож аби визволити жінку, в розумінні фемінізму треба розірвати природний зв’язок між інтимним єднанням і зачаттям нового життя та його подальшим народженням. Як це можливо зробити? — Через контрацепцію й аборти. Хіба цей шлях «визволення» жінки, що заперечує, відкидає своє покликання до материнства, приніс жінкам щастя?
Ґендерна ідеологія це наступний етап втілення фальшивої марксистської ідеології, яка зводить людину на манівці. Комунізм в СРСР на початку свого історичного існування пробував відкинути традиційну християнську мораль, а що це виявилося неможливим, то був змушений погодитися, що хоч би частково треба вшанувати природний закон і підлаштувати його до так званої соціалістичної моралі. Нинішня ідеологія ґендеру посувається далі, відкидає фактично будь-яку моральність і всі принципи, бо кожен сам собі має створювати свою природу й завдяки цьому має свої власні, які з цієї природи випливають, принципи поведінки.
Що на практиці означають проголосовані парламентом зміни? Серед іншого — те, що не можна ні до кого мати претензій і не можна його звільнити з роботи через те, що він стверджуватиме свою ґендерну ідентичність. А що таке ґендерна ідентичність? Це статева ідентичність, яку людина сама собі обирає відповідно до форми сексуального вираження. Нинішні ідеологи ґендеру кажуть, що кожен має право виражати свою сексуальність як йому захочеться, і тому насправді існує дуже багато ґендерних ідентичностей. Я прошу подумати про такі різнорідні форми сексуального вираження, шо їх ми нормальною мовою називаємо збоченнями. У дитячому садочку, в армії, у семінарії, в лікарні, школі буде заборонено будь-кому звертати увагу на сексуально некоректну поведінку, а тим більше звільняти його з роботи на цій підставі. Ну бо ж кожен має право «бути собою» також і в цій галузі життя, бо це його ідентичність і він має право навіть публічно її практикувати.
Певна справа, це не настане одразу, бо це тривалий процес. Спершу відбувається знищення того, що людина завжди відчувала і прагнула переживати, а саме: що її тіло разом із її сексуальністю має виражає любов. Людина завжди розуміла, що вона — людина, тобто що її сексуальність існує заради любові, для особистого єднання з іншою людиною. Багато разів їй це не вдавалося, але людина завжди цього прагнула, саме це ставила собі за ідеал і коли досягала його — була щаслива. Людина знала, що вона не тільки тварина, і що вона може бути насправді щаслива, коли підкорить своє тіло, коли використає свою сексуальність, статевість для глибокої особової спільності з іншою людиною. Ідеологія ґендеру прагне все це знищити. Вона прагне знищити сім’ю, материнство, батьківство, пам’ять про походження людини. Аналіз становища у країнах, де вже певний час ця ідеологія панує, — показує, що наслідки цього дуже серйозні.
Для прикладу, можемо дослідити почуття безпеки і переживання сексуального насильства у жінок. Нещодавні дослідження, проведені у країнах ЄС, показали, що найбільше жінки зазнають насильства у Данії (52 %), Фінляндії (47 %), Швеції (46 %), Голландії (45 %), Великій Британії та Франції (по 44 %) — тобто у країнах, де ґендерна ідеологія запроваджувалася ще з 1960‑х. І навпаки, найменший показник жіночого насильства зареєстровано там, де зберігаються традиційні моделі відносин: Португалія — 24 %; Мальта — 22 %; Словенія — 22 %; Кіпр — 22 %; Іспанія — 22 %; Польща — 19 %… Лише 11 % опитаних польських жінок відповіли, що протягом року перед опитуванням стали жертвою сексуального зґвалтування (у цьому сенсі кращі результати лише у Румунії — 11 %, Словенії — 11 % та Литви — 9 %).
У Польщі також зафіксовано найменший відсоток жінок, які у дитинстві зазнали насильства (18 %). До цього списку також входять Словенія (16 %) та Кіпр (15 %). Тоді як 53 % мешканок Фінляндії, 46 % Данії, 44 % жінок Люксембургу, 50 % Естонії, 44 % Швеції, 47 % жінок Франції визнали, що зазнавали насильства ще у віці до 15 років.
Лише 4 % жінок Польщі, 4 % на Кіпрі, 3 % у Чехії, 2 % Хорватії, 6 % Литви, 3 % Португалії, 5 % Угорщини, 1 % жінок Румунії вказали, що зазнали будь-якої форми сексуального насильтва у дитинстві. Тоді як, для порівняння, ця статистка у Нідерландах становить 20 %, Бельгії — 14 %, Швеції — 15 %, Великій Британії — 18 %, Франції — 20 %, у Фінляндії та Естонії — по 11 %, у Данії та Німеччині — по 13 %.
Із цих даних стає зрозуміло, що в країнах, де ґендерна ідеологія систематично вводилася з 1960‑х рр. минулого століття, коефіцієнт насильства над жінками значно вищий, а жінки почуваються менш захищеними у суспільстві.
Керівники нашої держави, певно, не бачать цього виразно, і під тиском частини європейських еліт, які відмежувалися від християнських коренів, що з них виросла сила і культура Європи, — пішли на поступки, здавалось би, невинні. Ми маємо їм допомагати, пояснювати і переконувати, що Україна має йти власним шляхом, згідним із природою і християнськими коренями. Тільки тоді Україна матиме майбутнє.
Дорога, яку нині вибрали чимало представників європейських владних кіл, провадить до урвища, бо це дорога безбожництва і заперечення законів природи. Ми врятуємося, коли підемо своєю дорогою — дорогою, яку вибрали наші предки, вирішуючи стати охрещеною Київською Руссю.
Єпископ Радослав Змітровіч / http://catholicnews.org.ua
