Вердикт Верховного суду, який легалізував «шлюб» між особами однієї статі – це чергова віха сексуальної революції. Адміністрація Обами відзначила цю подію, освітливши Білий Дім у кольори веселки, щоб продемострувати свою «відданість прогресу і рівноправності».
Але революційні події не все відбуваються так, як цього бажають їхні протагоністи.
23 січня 1793 року натовпу, який радісно кричав, показано було окривавлену голову Його Християнської Величності Людовика ХVІ. Революціонери нововиниклої Французької Республіки нарешті загасили «старий режим». Страта короля знищила назавжди, щось до тепер важливого. Коли гільйотина того дня впала об 10:22 вона демістифікувала, обезголовила, десакралізувала монархію.
Революціонери передбачали світле майбутнє французькому народові, який нарешті був звільнений від ярма королівства. «Якщо тиран не втратить голову – не буде ні свободи, ні безпеки, ні миру, ні відпочинку, ні радості у Франції. Не буде надії, що інші народи звільняться від ярма» - горлав Жан-Поль Марат у своїй відомій промові в Національному Конвенті.
А що насправді сталося потім? Хто міг це передбачити? Була революція, але не було плану. Це – шлях революцій.
А потім був терор, розв’язаний Комітетом національної безпеки, терор, який на гільйотині знищив десятки тисяч французів, потім був геноцид населення Вандеї – знищено 250 тисяч чоловік, а потім була страта членів Комітету національної безпеки, смерть Республіки, народження Імперії Наполеона, 5 млн. вбитих у наполеонівських війнах, знищення Імперії Наполеона і Реставрація королівства на чолі з Людовиком ХVІІ.
Ніхто не передбачав такої катастрофи. Ніхто не прагнув її здійснити. Але революції мають свою логіку. Хіба хтось може передбачити їхнє майбутнє?
Вердикт американського Верховного суду у справі Оберґефелл проти Годса для сексуальної революції те саме що для французької була страта короля Людовика ХVІ. Цим рішенням десакралізовано шлюб. Шлюб більше не є дополітичною реальністю, яка є вищою від Конституції. Святинею, захищеною від планувальників влади. Цей вердикт доказ того, що влада може давати шлюбу визначення, як їй заманеться. Як написав суддя Верховного суду Робертс у своїй гострій заяві про незгоду з таким рішенням: «Суд відміняє шлюбні закони у половині штатів і трансформує фундаменти людського суспільства, які існували тисячоліттями. Що ми собі уявили, хто ми такі?».
А що буде далі? Хто може сказати? Суддя Робертс запитує, що може не дозволити дати визначення шлюбу, який би включав більше як двох шлюбних партнерів. Існує якась таємна змова, яка ухвалить полігамію? Малоймовірно. Але суддя Робертс зауважує, що тепер ніщо не стоїть на шляху цьому.
У прихильників поліаміорії та полігамії уже будуть легальні аргументи. Останній номер журналу «Emory Law Journala» устами спеціаліста дає пояснення: «Ті, хто переживає, що гомосексуалісти дискриміновані, не можуть ігнорувати і те, що ті, хто би одружився з кількома партнерами, якби це було дозволено, так само є дискримінованими. Це перша дискримінація є поширенішою і гіршою від другої, але це не означає що друга є конституцією дозволена.».
Але існують активісти чиї амбіції йдуть далі, аніж полігамний «шлюб». Вони хочуть відмінити шлюб.
Візьміть для прикладу Машу Ґессен – російсько-американську журналістку, яка написала розхвалену біографію В. Путіна. У 2012 році на Фестивалі Sydney Writer вона сказала, що не може бути щасливою поки закон не достосується до її складних сексуальних і родинних зв’язків: лесбійський «шлюб», потім розлучення, після того черговий лесбійський «шлюб» і троє дітей, які мають п’ятьох батьків (дитина її другої партнерки – біологічна дитина її брата). Може взагалі не потрібно ніякого закону:
«Боротьба за гомосексуальний шлюб включає в себе брехню про те, що ми зробимо з тим шлюбом, коли його отримаємо, брешемо що інститут шлюбу не буде змінено. Він буде змінений. Я думаю він має перестати існувати» - заявила Маша Ґессен.
До речі, американський Держсекретар Джон Керрі прославляє Машу Ґессен, як «дивовижну особу – матір, журналістку, неймовірну активісту в боротьбі за права людини». І він не є одиноким голосом який кричить в пустелі.
На відміну від Французької революції жертв сексуальної революції ймовірно не посилатимуть на гільйотину. Але вони і їхні діти могли би потрапити в суди, в тюрми, в клініки для позбавлення від залежності, психіатричні лікарні. Противники будуть банкротувати, а можливо й потраплять у тюрму. А в світі могли би виникнути ферми для розплоду дітей через сурогатних матерів.
Чи хтось знає яка нас суспільна катастрофа очікує? Ніхто. Але ознакою правдивого революціонера є те, що його це і не хвилює. Він завжди твердить, що все буде відмінно. Так як президент Обама, який сказав – «любов перемагає». Чи як свого часу Максиміліан Робесп’єр – творець революційного терору в Франції, сказав: «Запечатуючи нашу справу кров’ю, ми можемо уже спостерігати світанок універсальної радості.».
