У Великобританії літня подружня пара християн змушена продати свій готель через погрози, вандалізм і судове переслідування з боку членів гей - спільноти, що почалися після відмови здати номер парі гомосексуалістів, повідомляє Charisma Media.

Пітер і Хейзел Мері Бал, власники готелю в Корнуоллі в 2011 р. програли в суді справу. Гей-пара Мартіна і Стівена Предді, що подали на них скаргу, отримали 3600 фунтів в якості компенсації моральної шкоди, згідно т. зв. закону про рівність, прийнятому в 2007 р.

На адресу сім'ї християн не раз надходили погрози. Ті, хто вирішив налякати подружжя, викручували з коліс їхнього автомобіля гайки, прибивали на їхній паркан мертвого кролика. Сайт їх готелю зламали і закачали туди порнографію. Пара отримувала погрози смерті. Їхні доходи зійшли нанівець. Християни змушені продати свій бізнес.

Автор «Daily Mail», що опублікував матеріал про Буллах, Річард Літтлджон, обурюється: іноді ті, хто проповідує толерантність, насправді є «наймерзеннішими, нетерпимими фанатиками, яких лише можна собі уявити» . Журналіст додає: ідея прийняття всілякої різноманітності «ніколи не поширюється на побожних християн, які відстоюють свої переконання».

Автор додає, що він не поділяє позицію християн, але при цьому ніяк не може прийняти сторону ініціаторів кампанії ненависті, паплюження і залякування, від якої протягом декількох років страждають християни.

ЄС: Колишні хлопчики і дівчатка слухають казки про жирафів - гомосексуалістів

Щоб діти не «впадали в гендерні стереотипи», вихователі приділили особливу увагу підбору нових дитячих книг, а також виду і кольору іграшок. Хоча ляльки володіють всіма анатомічними особливостями, притаманними хлопчикам і дівчаткам, повідомляє Newsru.com з посиланням на Associated Press.

Дитячий садок, що функціонує за рахунок бюджету, відкрився в 2010 році в Содермальмі, відомому своїм лібералізмом районі Стокгольма. Він розрахований на дітей віком від року до шести і став одним з найрадикальніших прикладів  прагненням до рівності статей, починаючи з раннього дитинства, у шведському суспільстві.

У дитячому садку Egalia колишні хлопчики і колишні дівчатка разом граються іграшковою кухнею, займаючись «приготуванням їжі». Поруч із цією іграшковою кухнею викладені набори цеглинок Lego та інших іграшкових будматеріалів - спеціально для того, щоб у свідомості дітей не виникало бар'єрів між такими заняттями, як приготування їжі і будівництво.

До речі, ляльки, в які грають діти - чорношкірі, у зв'язку з чим дитячий сад вже отримував погрози від місцевих «расистів». Але завідувачка оптимістична: в її заклад стоїть велика черга, і тільки одну дитину батьки забрали назад.

Замість неполіткоректної «Білосніжки» діти слухають казки про жирафів –гомосексуалістів.

Завідуюча Райалін вказує, що її завдання - створити обстановку, терпиму до гомосексуалістів, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Тому дітям вона дає читати такі книжки, як, наприклад, історію про двох самців - жирафів, які хвилювалися, що не можуть мати дітей, поки не знайшли кинуте крокодилове яйце.

Майже всі книги в цьому дитячому садку розповідають про одностатеві пари, одиноких батьків і дітей - сиріт. Виключені з програми такі казки, як «Білосніжка» або «Дюймовочка».

Руйнування «гендерних стереотипів» є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного навчання, побудованої на уявленні, ніби навіть в «прогресивній» Швеції хлопчики отримують в суспільстві невиправдану перевагу. Щоб згладити це «жахливе становище», в багатьох дитячих садках ввели спеціальних «гендерних педагогів», завдання яких - допомогти вихователям виявляти серед дітей тих, хто все-таки дотримується колишніх «стереотипів».

Християнський проповідник і автор проекту «Антипорно» Армен Каграманян вважає, що шведська ініціатива порушує права батьків і права дитини. «Я в шоці, від того, що таке відбувається. Це втручання структурного підрозділу держави в моральні підвалини сім'ї. Найжахливіше те, що в даному випадку порушуються конституційні права батьків і дітей в тому числі. Але, коли ти говориш про це, тебе чомусь починають називаюти гомофобом. Може тоді надамо маніякам право так само задовольняти свої потреби. Чому ми дозволяємо гомодиктатурі використовувати нас, наші сім'ї, наших дітей. А коли ти кричиш, що тебе ґвалтують - тобі заявляють: «так ти, що, ти нас не любиш». Діти повинні бути захищені від такого. Попросіть діток намалювати сім'ю - і вони намалюю вам: «маму і тата». Те, що роблять сьогодні в цьому садочку є не що інше як повне або навіть тотальне застосування маніфесту якогось Свіфта, якого гей- пропагандисти оголошують жартом, або фальшивкою, але на ділі старанно втілюють на практиці всі його пункти там, де їм це дозволяє ліберальне суспільство. Така пропаганда повинна бути зупинена, тому що отаке ставлення до дітей - це шлях до виродження».

За словами директора експертного центру «Інша Європа» Павла Левушкана ця новина - ще одне свідчення приходу «культури смерті» в Європі. «Руйнування статевих кордонів, змішання статевих ролей веде до остаточного руйнування інституту шлюбу. Це на руку режисерам глобального світоустрою, але слід пам'ятати, що такі спільноти нежиттєздатні і швидко йдуть з історичної арени, поступаючись місце народам з сильними сімейними цінностями. У цих умовах консервативні церкви не повинні мовчати, або «миритися перед неминучим», як іноді закликають навіть зі сторінок християнських видань. Церква є стовп і утвердження істини - і вона повинна незважаючи на загальне розкладання проголошувати вічні цінності і проповідувати те Євангеліє, яке переживе ще не одну Римську Імперію, але залишиться здатним змінювати життя окремих людей і долі цілих держав».

«Гей – парад у Луцьку»

Давайте пофантазуємо. Недалеке майбутнє. Україна — член Євросоюзу. Волинська область перша відчуває «благодать» євроінтеграції. Смугляві робітники-араби під пильним керівництвом німецьких прорабів кладуть асфальт та бруківку на вулицях Луцька. Чути голос мулли. На Театральному майдані із-за дерев видніється мінарет (місце Собору зайняла мечеть, бо це дуже недемократично мати багато православних храмів).

Сьогодні 17 травня, міжнародний День боротьби з гомофобією, українське державне свято (за рахунок скорочення тривалості святкування Великодня; Курбан-байрам святкується за рахунок свят Трійці та Різдва). В Луцьку масово проходить гей-парад в рамках Тижня одностатевого подружжя. Стоїть велика сцена, прикрашена райдужними кульками та прапорами. По місту розвішані державні стяги та прапори Євросоюзу, на яких теж висять райдужні гей-стрічки. Тепер їх в обов’язковому порядку вішають на День Перемоги і День незалежності поряд з жовто-блакитними та георгіївськими стрічкам, як пам’ять про геїв-борців за свободу України.

Починається урочистість. Учасники гей-параду від облдержадміністрації по проспекту Волі наближаються до Театрального майдану. Їх супроводжує та охороняє міліцію. Рух повністю перекритий. На сцені оркестр військових-геїв виконує гімн України, а потім — обробку однієї з пісень Елтона Джона.

На сцену піднімаються держслужбовці та керівники області і міста. Губернатор, шия якого обгорнута рожевим пухнастим шарфом, вітає жителів міста і говорить про величезні досягнення облдержадміністрації: втілення в дію закону про право одностатевих пар на усиновлення дітей, будівництво 40 нових мечетей по області, перемогу над «гомофобними» діячами, які підривають основи демократії та державності.

Наступним бере слово голова міської ради. За прикладом мера Рейк’явіка він виходить в жіночому платті в знак підтримки російського панк-гурту Pussy Riot, учасниці який цього року вийшли із в’язниці. Голова Луцької міської ради розповідає про нововведення в навчальних закладах міста, де в обов’язковому порядку дітки отримують сексуальне просвітництво, вчаться надягати презервативи на фалоімітатори та на уроках зарубіжної літератури вивчають історію німецького порнокінематографу.

Завершує виступ чиновників представник опозиції, який також є одним із заступників мера. Він говорить про досягнення консенсусу із владою, ставлячи в приклад двох депутатів-геїв Верховної ради з протилежних партій, які своїм одруженням поклали основу порозуміння. Проте, опозиціонер не забуває і поганити владу за надто сильну лояльність та терпимість до гомофобної Росії, що заважає повній євроінтеграції України. На завершення, заступник голови міської ради запропонував жителям міста боротися за зниження віку для вступу у статеві стосунки, щоб демократичні цінності були рівними як для дорослих, так і для дітей.

На сцені поряд із представниками влади також перебували представники відомих громадських організацій «Блакитна площина», «Гей-Переосмислення», «ЛГБТ-молодь з маніфестом», «Він+Він» та багато інших. Були і представники Ради Релігій (нова назва Ради Церков): настоятель Церкви безбожників Карл-Фрідріг та Архієпископ Церкви Вселенської преподобна Вікторія (перша жінка-священник, яка відмінила повністю безшлюбність духовенства і вийшла заміж за просту монахиню).

Після офіційної частини почалася розважальна програма за участю музикантів традиційної гомосексуальної орієнтації. Єдиний учасник, музикант-гетеросексуал, заспівав свій хіт із репером-геєм та пообіцяв до наступного дня боротьби з гомофобією представити всім не тільки свою подругу, а й знайти бойфренда.

Окрім виступів на сцені, також було багато розваг для дітей: надувні батути та гірки у вигляді геніталій, кульки із символікою свята, конкурс віршів та пісень про одностатеві сім’ї, дефіле хлопчиків у платтях тощо.

Порадували організатори учасників свята також встановленими в місті прозорими біо-туалетами та обладнаними місцями у всіх парках та скверах для зайнять сексом.

Загалом, День боротьби з гомофобією у Луцька вдався!

П.С.

Не судіть строго цей потік моєї фантазії. Я не хотів і не хочу когось образити. Просто я спроектував те, що існує поряд з нами, що намагаються нам припіднести у гарній кольоровій обкладинці. За основу взято реальні факти, які мають місце в Європі та багатьох інших «толерастних» країнах. Воно не лякає, коли десь далеко. Навпаки, часом виглядає навіть мило і симпатично. Ну то й що, що ці двоє небритих дядь з нафарбованими віями та губами запихають один одному язики в рот перед об’єктивами камер. Прикольно. Це ж не в нас. Хай воно собі існує.

А тепер спробуйте уявити, як це «миле» і «прикольне» живе поруч, інтегрувалося в наше суспільство та встановило свої правила. Спробуйте спроектувати на нашу владу, на своїх знайомих, на власних дітей, на себе. Виглядає інакше. Не мило й не прикольно. А гидко, недемократично, збочено. Я не хочу жити в такому світі. Я не хочу такого майбутнього для моїх дітей. Я буду боротися.

Сергій Шараєвський

Мене змушують вбити власну дитину

Якщо ваша дружина будить вас посеред ночі з вимогами негайно принести магазинну кільку і полуничний коктейль з Макдональдса, то це не обов'язково поганий сон. Це Господь Бог, слава Йому аж навіки, вирішив збільшити чисельність вашого сімейства.

Пересічні громадяни (громадянки) нашої країни в таких випадках зазвичай відправляються в жіночу консультацію. Так вчинила і моя дружина. Гарячих привітань з поповненням дружина не чекала - не перший рік, як кажуть, одружена; просто на облік встати хотіла... Однак перше, що сказала їй лікар, було: «І що, ти збираєшся народжувати?!»

Почувши чітку ствердну відповідь, лікар стала сильно дивуватися, пропонувати серйозно подумати, тому що першій дитині ще й року немає, а з двома взагалі буде о-го- го як важко, так що ще не пізно «виправити» ситуацію...

Коли я все це почув, то став сильно обурюватися, обурюватися й просто лаятись, причому матом. Потім вирішив все списати на совєтське «загартування» лікарки і відправив дружину на наступний плановий прийом. Яке ж було моє здивування, коли дружина, повернувшись від лікара, розповіла про нові умовляння «подумати». Мовляв, куди тобі, ти з глузду з'їхала... Чоловік, знову-таки, молодий... Після безрезультатних умовлянь лікар, дотримуючись інструкції, прописала вітаміни, а також адресу аптеки(!), в якій їх слід було купити.

Йшов час. Настав день чергового прийому, і я, абсолютно не вірячи в третю спробу схилити мою дружину до вбивства, навіть якось безглуздо пожартував: на кшталт, візьми з собою диктофон, влаштуємо їй Лайфньюс, ага. Жарти жартами, але втретє вже не витримала моя дружина і при словах «подумай, як ти будеш з двома дітьми управлятися» відкрито запитала лікаря, що та їй пропонує.

На що лікарка не менше відкрито заявила: так зроби ти АБОРТ! (до цього моменту це слово не звучало). Зрозуміло, це був останній візит дружини до цього фахівця: на наступний прийом відправився я. Однак лікарка, буває ж таке, пішла у відпустку, відпочивати від трудів праведних.

Потім пішли мої звернення до начальства консультації, в районну поліклініку, до головного лікаря і все таке. Скрізь мене запевняли, що «цього бути не може», але «із співробітником проведуть бесіду». Обіцяли розібратися і подзвонити. Я чекав, але дзвінка все не було, і тоді я сам знову відправився в консультацію, де мене прийняла головний лікар, яка повідомила, що наша лікарка вийшла з відпустки, але ... зламала ногу і тепер перебуває на лікарняному, дуже тривалому.

Ну не можемо ж ми, сказала головний лікар, дзвонити із з’ясуваннями нашій колезі, коли у неї зростається нога, адже це негарно. Зрозуміло, що я теж бажаю потерпілому лікарю якнайшвидшого зрощення. Але, щоб вона виходила на роботу, я не бажаю. Точніше, я хочу, щоб вона взагалі більше ніколи не вийшла на роботу.

Спочатку я не хотів публічно розповідати про цю жахливу ситуацію і називати ім'я лікаря - вбивці. Але, оскільки, ви, лікарі - начальники, жуєте соплі у своїх кабінетах і нічого не робите, то я не стану зупинятися і бентежитися.

Блінкова Ольга В'ячеславівна.

Ім'я вбивці - Блінкова Ольга В'ячеславівна, жіноча консультація поліклініки № 181, район Строгіно, вулиця Маршала Катукова, буд.5.

Чому я кажу «вбивця»? Та тому, що я не сумніваюся, що за свою багаторічну практику Ольга В'ячеславівна схилила до вбивства не одну жінку, і що її руки по лікоть у крові немовлят. Та легкість, з якою лікарка казала про аборт, - як покурити вийти, - тільки зміцнюють мене в моїх здогадах.

Ольга В'ячеславівна - запеклий серійний маніяк, як і багато її колег .

Слава Богу, в моєї дружини є мозок і чоловік (я). А в інших? А у інших, на жаль, часто немає ні того, ні іншого. Як же їм протистояти таким докторам, які, по ідеї, поганого порадити не можуть? А ніяк. І в результаті російські (українські, ПО) дурепи щорічно роблять мільйони абортів, Росія (Україна поруч) по геноциду немовлят - на першому місці, населення країни тане, а дядечки нагорі замінюють ненароджених росіян (українців, ПО) все новими мігрантами.

У цьому, мої дорогі, і є наш глухий кут, неминучий кінець .

Вже не кажу про те, що жінка, яка зробила аборт, не може залишатися повноцінним членом суспільства.

Я не зустрічав жодної жінки, для якої вбивство власної дитини пройшло безслідно для психіки. Також не секрет, що дуже часто після аборту народити іншу дитину жінка вже не здатна.

Аборти - перша і головна проблема нашої держави. Той , хто сприяє дітовбивству, є державним злочинцем. Найнебезпечніших екстремістів треба шукати не на Болотній площі (точніше, не тільки там), але в першу чергу в жіночих консультаціях і т.зв. «Центрах планування сім'ї».

Поки в Росії (Україні, ПО) існують аборти, все інше взагалі неважливо. Немає нічого. Немає виборів, Навального, Путіна, Обами, Сердюкова, політзеів, мигалок, Держдуми, вазонів, газонів і ЛГБТ. Є блінкови, які повинні бути  найжорсткішим чином покарані і в кращому (для них) випадку назавжди ізольовані від суспільства.

Тепер найжахливіше. За розповідями колишніх підопічних Блінкова, свого часу Господь забрав у неї дочку. Не мені судити, за що їй таке випало, але як після смерті власної дитини можна вбивати чужих???

На жаль, Ольга Блінкова така не одна, це зрозуміло. Подібних блінкових тисячі, ми це знаємо за нашими матерям, сестрам, дружинам, але чомусь мовчимо. Кожен випадок схиляння до аборту має стати відомий начальству цих маніячок в халатах.

Прошу вас, якщо ви стикалися або зіткнетеся зі схожими ситуаціями, повідомте куди слід. Якщо ж у вас є бажання розповісти про свою історію, пишіть мені на пошту alexgolubew@gmail.com (або на адресу «Православного Оглядача»), і ми що-небудь разом придумаємо. Не можна давати спокійно жити дітовбицям, не можна пускати їх на роботу, треба штурмувати консультації та клініки.

Пам'ятайте, що наші діти гинуть з швидкістю декілька десятків на годину.

Мене змушують вбити власну дитину.

Олексій Голубєв, кореспондент "Ехо Москви"

Чому Європа не заступається за християн по цілому світі?

Дерево під назвою «Європа» має християнське коріння. А ось про плоди цього дерева варто поговорити окремо.

Єгипет

Сьогодні у світі налічується більше 30 «гарячих точок» - місць, де ведуться відкриті бойові дії з тією чи іншою інтенсивністю, з різних причин, різними силами.

У більшості своїй це нерозвинені країни Африки, Південно-Східної Азії, Близького Сходу... У цих країнах християн майже завжди меншість, і меншість пригноблена. Тамтешні уряди зовсім не стурбовані їхнім становищем.

2010 рік, Північний Судан. Ісламські екстремісти викрали 15-річну дівчинку - християнку. Мати звертається в поліцію. Відповідь: спочатку прийміть іслам, потім звертайтеся...

У тому ж році в Сомалі застрелили 17-річну дівчину за перехід в християнство... До цього батьки жорстоко били її, змушуючи повернутися в іслам.

Філіппіни. Країна , більшість населення якої сповідує католицизм. Однак за останні 10 років завдяки руху «Абу Сайяф» («Меч Господа») загинуло 120 тисяч осіб. 500 тисяч стали біженцями. Всі вони - християни.

Ірак    

Це тільки окремі фрагменти величезної мозаїки під назвою «Сучасні гоніння на християн». Думаєте, що репресії - це відлуння кровожерних язичницьких часів Нерона, яке все більше стирається з пам'яті, або приклади варварства людей, які ще не придумали гуманізм, Конвенцію про права людини, міжнародну систему права?

У XXI столітті ущемляти в правах, переслідувати, погрожувати, ґвалтувати, катувати, вбивати дуже навіть можна. Особливі прикмети жертви - християнська віра.

Природно, що «просто християн» немає. Є православні, католики, протестанти... Останні дві групи - найчисленніші в зазначених регіонах світу і тому, відповідно, їх там найбільше вбивають та переслідують.

Про католиків окремо. Католицька церква - колись, мабуть, наймісіонерськіша конфесія на планеті, чиї патери і абати об'їздили всю земну кулю, - зараз переживає в принципі не найкращі часи. Так і хочеться сказати, що вся імперія Римського престолу проржавіла десь в самій своїй серцевині (а якщо мати на увазі догматичне вчення, то, з ортодоксальної точки зору, так воно і є).

У Ватикану немає духовних сил зібрати «розточену паству». У нього й на рідній стороні - в Європі - храми і базиліки перетворюють у фітнес -центри. (Пригадую інтерв'ю з одним голландським пастором: «Так-так, це правильно. Гроші з оренди храмів нам зараз дуже потрібні ...» На що, цікаво?) У костели де-небудь у Пакистані віруючі таки приходять - і корінні жителі, і приїжджі. Але для багатьох місцевих, особливо коли вони зі зброєю в руках і з політичними амбіціями, навіть свої християни те ж саме, що й іноземна розвідка. Через це і стало можливим для глави Салаван – це одна їхня лаоська провінція - зібрати місцевих жителів і зачитати ним указ «Про заборону християнства».

 Індія    

В Індії 70 % християн - з касти недоторканних (у цій країні кастова ієрархія досі сильніше будь-якого формального права). Звичайно, мільйони людей з цієї касти спеціально переходили в християнство чи іслам, щоб порвати всякий зв'язок (насамперед містичний ) з «поганою спадковістю» і почати думати про себе та інших у зовсім іншій системі координат. Однак кастовий поділ настільки вкорінений в свідомості індійців, що його риси можна виявити і в християнських громадах. Так чи інакше, в 2008 році в штаті Орісса спалахнули антихристиянські погроми, а влада «не могла» зупинити масові вбивства протягом майже двох місяців...

І тут треба звернути увагу на таке. Так звані «розвинуті» країни, насамперед держави Європи і США, якось дивно реагують на внутрішню політику країн, що «розвиваються». Європа і США - ці найпотужніші християнські цивілізації на планеті - провідні ідеологи спостережуваної нині глобалізації, яка, по суті, зводиться до вестернізації. Інакше кажучи, універсальні стандарти життя (як жити, навіщо жити, що їсти, як одягатися і т.д.), нав'язані транснаціональними корпораціями (ТНК) більшості народів Землі, утворювалися в надрах трансатлантичної цивілізації. Індійцям пропонується в якості орієнтира «американська мрія». Тобто Захід на всю котушку експортує свої цінності, але чомусь ніде не захищає свою начебто віру - християнство .

Сирія    

Західні ТНК контролюють основні світові ринки збуту. Ключ до економіки - це ключ і до політики. Чому не можна застосувати економічні санкції до того ж Пакистану, який вигадав «закон про богохульство»: публічно назвеш себе християнином - посидь -но на нарах? .. У чому проблема? Декларації Ради Європи рідко читають у Сомалі, Ерітреї, на Мальдівах, в Алжирі, тому одними закликами і риторикою ситуацію не змінити. І до речі, Європа чудово це знає. Повалити проклятий режим Муаммара Каддафі? Балачки не пройдуть ! Давайте винищувачі туди відправимо! Башар Асад зовсім забувся і порушує Хьюман райтс? ОК! Терміново санкції та підтримка опозиційних сил в країні (про дестабілізацію в Сирії - трохи пізніше). Єгипетському Хосні Мубараку теж довелося передати владу Вищій військовій раді .

Чи треба говорити про військово - політичний та економічний потенціал Європи ? Так, Збройні сили об'єднаної Європи багато в чому підконтрольні начальству НАТО (читай - США). Будь-які більш - менш значущі переміщення військ на європейському континенті неможливі без санкції Брюсселя (штаб-квартира альянсу). Важко собі уявити будь-які вчення військових сил саме суверенної європейської держави (наприклад Німеччини) без відповідного дозволу американських сил, постійно дислокованих у Старому світі.

Що ж, християнська Європа військово - стратегічно підкорилася християнським США. Але ж і в цьому випадку кінцевий продукт зовнішньої політики Європи повинен позначатися терміном «протекція» - протекція, якщо хочете, братів по вірі. Християнство має бути, якщо можна так висловитися, « найуспішнішою» релігією в світі - з певним адміністративним ресурсом, фінансами: друкувати книги, знімати фільми, в цілому просувати місіонерські культурні продукти на ринки світу - словом, нинішня глобалізація повинна була б проходити під прапором, прикрашеним євангельськими заповідями ...

Але ... Всі ми знаємо, що таке зараз Європа. Так-так, на невидимій глибині, на рівні культурного ДНК Європа все ще християнська цивілізація (особливо, якщо порівняно з будь-якою іншої світовою цивілізацією). Але на рівні фактів реального життя - м'яко кажучи, не пам'ятає спорідненості...

Соціологічні опитування не можуть не радувати: Pew Research Center повідомляє, що 76 % населення Європи - християни. Це великий відсоток. Багато говорять про ісламізацію Старого світу - в числах це виглядає так: у Франції з 63 млн. жителів - 5 млн. мусульмани; в Німеччині з 81 млн. - 4 млн., у Великобританії з 63 - 2 млн. Багато це чи мало? Чисто математично начебто не так страшно - 76% християн і 6-7 % мусульман. Тоді чому на традиційно християнському півдні Франції вже зараз кількість мечетей перевищує кількість християнських храмів? Причому багато з цих мечетей - колишні костели і кірхи...

Про SPA - центри, магазини, фітнес - зали на території (всередині!) величних соборів ми вже говорили. Чи можливо таке уявити в мечеті? О-о-ось. Ось де собака заритий: реальних, дійсно віруючих, або, як прийнято виражатися, практикуючих, християн у Європі вкрай мало! Найчастіше найменування «християнин» служить для позначення власної (як правило, вельми формальної) приналежності до тієї чи іншої конфесії («Я плачу податок на користь Лютеранської церкви, значить, я - християнин» або «Мої діти вчаться в протестантській школі, значить, я - християнин»). Але ні про яке реальне церковне життя, участь у Таїнствах (якщо вони взагалі є в даній християнської деномінації), виконанні Євангелія в житті, щирій вірі в догмати Церкви (в Символ віри, наприклад) мови не йде. На культурному рівні - так, людина називає себе християнином, але ви бачили цю людину в храмі? Швидше за все, ні.

Іслам - чисто по-людськи, навіть політично, виглядає сильніше, могутніше «християнства». Іслам - це не тільки релігія, звернена до вільної особистості, але це і цілком тотальна ідеологія (в арабських країнах, наприклад), форма організації державної влади, правової системи (шаріат), до яких домішується неприйняття будь-яких інших релігій (йдеться не про всіх мусульман, звичайно, але в цілому картина саме така: залишення ісламу - це образа для всієї релігії, всього суспільства, клану, роду в будь-якому патріархальному традиційному мусульманському регіоні. Іслам в чомусь зрозуміліше, простіше християнства. І, судячи з усього, через 30-40 років Європа буде більше схожою на Саудівську Аравію: мечеті, мінарети, хіджаби...)

Протест християн проти утисків в Пакистані

Отже, якщо релігійну самоідентичність втрачає Європа, яка не в силах відродити саму себе - то як їй допомогти християнам Сомалі? Боюся, що завдання, позначене в заголовку статті, вирішується дуже просто: Європа - це вже не християнська цивілізація, це культ особистої вигоди, гедонізму і свободи в досить вульгарненькому сенсі цього слова... Керівники країн Європи самі відійшли від внутрішньої християнської політики - невже вони будуть проводити зовнішню політику, засновану на протекції християнам в усьому світі? Легалізація наркотиків, гомосексуальні шлюби (у Шотландській церкві, і не тільки, дійшло до священиків - содомітів), тоталітарна ідеологія толерантності, яка має на увазі об’єднання всіх цих збочень і оголошення всіх незгодних фашистами ... - ось кому потрібен лікар? Підтримай зараз та ж Франція (читай НАТО) католиків де-небудь у М'янмі, це може закінчитися втручанням у внутрішні справи країни, а там і поваленням існуючого ладу, а там і підтримкою ліберального режиму з усіма радощами «голландської життя»...

І подивимося, скільки аборигенів - християн встоїть перед «проститутськими» вітринами, кав’ярнями з марихуаною і пастором - геєм. Думаю, більшість покине храм у пошуках вільного кохання ...

Так що це і не так погано, що рука європейської політики серйозно не стосується життя країн, де християнські громади хоч і вчаться за західними книгам, але загартовуються в суворих випробуваннях, а не розкладаються в заразливій атмосфері вседозволеності (те, що вони загартовуються, - це , безумовно, позитивне досягнення, але не означає, що християн там не треба захищати) .

Пошкоджений храм в Сирії    

З початку громадянської війни в Сирії вбито вже понад 80 тисяч осіб. Якби відомий художник Василь Верещагін був живий і пару днів побував би в місті Алеппо, то з'явилося б полотно «Апофеоз війни. Продовження». У цьому шаленому котлі незрозумілої війни розлучаються з життям всі - і шиїти, і суніти, і католики, і православні... Проте варто зауважити, що в Сирії ведеться цілеспрямоване винищення християн: сюди прибули мусульмани з майже трьох десятків країн із місією «священної війни». Саудівська Аравія, Катар підтримують бойовиків - джихадистів. Зараз найкращий час: центральна влада хитається, в країні хаос, на вулицях заворушення - ніщо не заважає під шумок вести відстріл неугодних. Винищення ведеться саме за релігійною ознакою, тут справа не в тому, з ким ти - з Асадом чи з опозицією...

Православним священикам виколюють очі, вирізають органи, ламають кістки. З «трофеями» - хрестами, єпитрахиллю, іконами - бойовики фотографуються на пам'ять. Митрополит Алеппський Павло викрадений, найдавніша столиця світу - Дамаск - ризикує перетворитися на найбільший музей руїн під відкритим небом... Євросоюз вимагає посилення санкцій проти режиму Асада, США вже офіційно не сприймають його главою держави. Чим довше триватиме нестабільність, тим більше буде жертв. У такі періоди струсу основ на авансцену історії завжди виповзають найбільш цинічні персонажі. Невідомо, хто очолить Сирію і чи знайдеться в ній місце християнам: радикально налаштованих мусульманських бойовиків із 30 країн звідси мітлою не виженеш, вони за цю країну кров проливали, тепер це їх територія та їхні закони.  

Спалений християнський храм в Єгипті. Фото РІА Новини  

Поки ви читали цю статтю, у світі загинув щонайменше ще один християнин. Така безжалісна статистика. В епоху європейських колоніальних імперій християн не сміли чіпати навіть у найвіддаленіших, диких провінціях. Так, це був страх суворого покарання військовою машиною метрополії. Так, колоністи приходили до тубільців, щоб взяти, захопити, відібрати ресурси : землі, золото, місцеві товари. Щоб вільних людей перетворити на рабів для своїх плантацій. Великі імперії, ще недавно позначені на карті, були християнськими. У свідомості аборигенів міцно закріпилося: християнин - це білий, білий - це гнобитель ... І, напевно, не варто дивуватися тому відторгненню, яке так яскраво проявилося у місцевих жителів колишніх колоній щодо колишніх загарбників, коли імперії розсипалися (так, алжирці їдуть працювати у Францію, але з почуттям, що всі їм там винні - бо минуле варварство французи повинні компенсувати нинішнім гостинністю).

Що посієш , те й пожнеш. Так, разом з конкістадорами на кораблях припливали і патери з Біблією. Але це і зле: краще б патери припливали на окремих кораблях, всіляко підкреслюючи, що вони взагалі не знають цих хлопців з рушницями... Проте ... Сьогодні християни (нащадки тих, хто колись давно був по-різному навернений у віру - хто словом , хто мечем) - сама гнана релігійна група на планеті, і ті, хто дав їм віру, повинні і зараз поставитися до них по-батьківськи. Ці християни - пакистанці, індійці, філіппінці, африканці; всі вони - діти освіченої християнської Європи. А кидати своїх дітей - це все-таки якось не по-євангельському ...

Сергій Кирилов

Джерело публікацій -
Православний Оглядач