Святий апостол Ананія — один із сімдесятьох, був єпископом у Дамаску-місті. Він апостола Павла хрестив. Господь-бо явився йому в видінні, повеліваючи, хай іде на вулицю, що зветься Права, і там хай розшукає в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, що молитву діє. Ананія відмовлявся, знаючи, скільки зла Савло сотворив святим у Єрусалимі і з яким наміром у Дамаск прийшов — ув'язнити всіх, що закликають ім'я Господнє. Господь же переконував його, кажучи: "Іди, мов посудина вибрана є мені той!" І тоді Ананія, за повелінням Господнім, устав і пішов до Савла і, поклавши на нього руки, рече: "Савле, брате, Господь, що явився тобі у дорозі, послав мене, аби прозрів ти і наповнився Духа Святого". І тоді Савло прозрів і хрестив його Ананія.

По кількох днях, коли юдеї радилися, щоб убити Павла через таку переміну його, що з гонителя учинився проповідником імені Ісусового, тоді Ананія з іншими учнями сховали його, спустивши зі стіни у кошику; сам же, входячи у сонмища юдейські, дерзновенно проповідував ім'я Господнє не тільки юдеям, але й язичникам, благовістячи Євангеліє царства. Пішов-бо із Дамаска до Єлевтерополя і там людям путь спасіння показав і, недужих зціляючи, багатьох до Христової віри привів.

У ті дні був у Єлевтерополі ігемон Лукіян, який поклонявся творінням, а не Творцю, його диявол підняв на християн і спонукав його послати по всій своїй області таке писання:

"Коли когось знайдуть, що іменує Христа і поклоняється Розп'ятому, того лютим мукам віддати повеліваємо, а хто, відкинувшись Христа, принесе жертви безсмертним богам, той від нас сподобиться дарів і честі".

Як вийшло таке злохитренне писання, знайдений був святий Ананія у тій країні, котрий, проходячи, просвічував проповіддю святого Євангелія і лікував у людей усілякі хвороби, був-бо Господь із ним, творячи значну потугу руками його. Спіймали ж святого Ананію ідолопоклонники, привели перед ігемона Лукіяна, і від нього святий був понуджений у різний спосіб, щоб приніс жертви ідолам. І не послухався його, а відказав, мовлячи: "Не поклонюся фальшивим богам, але одному лише істинному Господу Богові моєму Ісусу Христу поклонюся, Його ж бо очі мої бачили, і вуста бесідували з Ним не тільки коли як людина на землі був, але й після вознесіння Його на небеса. Коли був я в Дамаску, явився мені Сам і послав зцілити Савла, його ж бо дивною своєю премудрістю та силою навернув до пізнання істини — і всіх нас од бісівської руки збавить і приведе до Отця свого. Цьому ото кланяюсь, а не бісам, які хочуть погубити увесь рід людський".

Ігемон же почав погрожувати йому муками, коли повеленого не сотворить, але він, як стовп непорушний, стояв в ісповіданні Христовому. Звів-бо в небо руки свої і рече: "Господи Ісусе Христе, Сине благословенного Отця, послухай молитви моєї і учини мене достойним частки блаженних апостолів у майбутньому віці; як спас Ти Савла істинною порадою, спаси й мене від руки нечестивого цього, що супротивиться істині, — хай не учиниться воля його на мені, щоб не вловив мене сітями підступу свого і не позбавив мене Царства Небесного, уготованого всім тим, що люблять істини Твої і хоронять заповіді Твої!"

Ігемон же, не терплячи чути численних слів його, повелів, простерши на землі, бити його. Коли слуги били його сильно, оповісник кричав: "Послухай князя, не протився повелінню його, принеси жертви богам, яким цілий світ поклоняється!" Коли ж перестали бити, сказав ігемон до святого: "Тепер ти пощади душу свою і, послухавши мене, відкинься Розп'ятого, щоб не наніс тобі лютіших мук я". На те відповів Ананія: "Що сказав тобі я спершу, те ж і тепер казати не перестаю, що Бога мого не відкинуся і не приступлю до бездушного каміння й дерева, яких ви за богів пошановуєте".

Князь же, бачачи його несхитного, повелів кігтями залізними обідрати ребра його і свічками запаленими підпалити рани. Святий же терпів, очі зводячи до неба, і старанно молився. Після тих мук каже мучитель: "Доки в непокорі перебуватимеш, доки не помилуєш самого себе і не поклонишся великим богам? Чи ж догідно тобі страждати марно задля якогось Христа, якого жидове розіп'яли, аніж цілим та здоровим бути? Не відпущу тебе живого, коли й далі такий непокірний будеш". Відповідає святий: "Роби, що хочеш, вороже Божий, друже дияволів, чув-бо від мене багато разів, що не поклонюся богам твоїм, хіба єдиному Богові, що є Отець единородного його Сина і начало Святого Духа, котрий сотворив небо й землю і все, що в них; в Нього ж увірував, це Той дав силу весь день стояти мені міцно перед тобою і доблесно муки такі терпіти, пощо більше труду собі завдаєш, адже про мене чував ти, що волі твоїй не покорюся. Чини, не гаючись, що намислив учинити!"

Мучитель же ярості сповнився, звелів людям узяти святого Ананію і, вивівши з міста, камінням побити його. І взяли його беззаконні люди, повели на місце забиття і там поставили його просто та й побивали камінням як другого Стефана. Він же велеголосно рече: "Господи Ісусе Христе, віддаю Тобі до рук душу свою!" І так помер, витерпівши мучення, відійшов до небесних поселень.

Трапилося тоді прийти туди кільком вірним чоловікам із Дамаску, вони взяли святе тіло Христового апостола, чесно у Дамаск віднесли і на батьківщині його поховали.