Коротка історія

Празник святого священномученика Йосафата для вірних Української Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого апостола й мученика за святу віру й єдність Церков.

Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, на його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, у базиліці святого апостола Петра в Римі. Святий Йосафат — це перший український святий, якого канонізувала Католицька Церква, йому і його мученицькій крові ми завдячуємо, що сьогодні визнаємо правдиву Христову віру та що ми члени правдивої Христової Церкви.

У небі є тисячі й тисячі різних святих. Це безіменні святі. Та маємо рід святих, які за земного життя відзначилися великою святістю і геройськими чеснотами любови Бога і ближнього, яких Господь Бог після їхньої смерти прославив чудами, а свята Церква винесла їх на престоли святих і доручила їх почитати. Таких святих звемо канонізованими. І до них якраз належить наш священномученик Йосафат.

Церква після проведення кількох дуже строгих процесів над життям святого Йосафата, руками Папи Пія IX, 29 червня 1867 року поклала на голову святого Йосафата вінець святих: "Пій, єпископ, слуга слуг Божих..., — каже канонізаційна булла, — згаданого блаженного Йосафата, архиєпископа полоцького, руського обряду, з Чину Святого Василія Великого, бути святим вирішили та й у список святих мучеників вписали".

Закликом почитати і наслідувати святого Йосафата в любові до нашої святої віри, Церкви, обряду й народу, хай будуть для нас слова Патріарха Йосифа Сліпого, які він сказав біля гробу святого Йосафата 25 листопада 1969 року: "Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу" (Благовісник, V, 1-4, 1969).


Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Світильник світлий явився ти, священномучениче Йосафате, бо як пастир добрий поклав ти душу твою за вівці, розбратолюбними ворогами убитий ти і увійшов ти у святая святих, з безплотними перебуваючи. Тому молимо тебе, многострадальний: Моли Начальника пастирів, Христа, удостоїти нас стати по правому овець стану і спасти душі наші.

Слава: Кондак, глас 4: Вогненним сяянням розп'ятого Христа в юності просвічений, ангелам ти уподобився в монашім житті і благочесно в святительстві ти пожив: ясно проповідував ти з'єднання та погасив розбратолюбних роздором розпалені серця мученицькою твоєю кров'ю і вінець від Христа прийняв ти. Тому пом'яни нас, ми кличемо до тебе: Радуйся, непохитний стовпе з'єднання.

І нині: Богородичний, глас 4: Йоаким і Анна з неслави бездітности і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, у святім різдві твоїм. Його празнують люди твої, з провини прогрішень ізбавлені, як кличуть до тебе: Неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого.


Послання святого апостола Павла до Євреїв 5, 4-10

Браття, чести стати архиєреєм ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. так і Христос Сам Собі не присвоїв славу стати архиєреєм, бо Вона від Того, Який до Нього мовив: Ти Мій Син, Я сьогодні родив Тебе. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека. Він за днів Свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до Того, Який міг Його спасти від смерти, і Він був вислуханий за благочестя; і хоч був Сином, навчився послуху з того, що витерпів, і ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні, і Бог назвав Його архиєреєм по чину Мелхиседека.


Євангеліє від Івана 10, 9-16

Сказав Господь: Я є двері. Мною коли хто ввійде, спасеться, і ввійде, і вийде, і пашу знайде. Злодій не приходить, хіба щоб вкрасти, і вбити, і погубити. Я прийшов, щоб життя мали, і надто мали. Я є пастир добрий; пастир добрий душу свою кладе за вівці. А наємник, що не є пастир, якому вівці не свої, бачить, що йде вовк, і оставляє вівці, і втікає; а вовк схопить їх і розпудить вівці. А наємник утікає, бо він наємник є і не дбає про вівці. Я є пастир добрий і знаю Моїх, і знають Мене Мої. Як знає Мене Отець, і Я знаю Отця, і душу Мою кладу за вівці. І інші вівці маю, які не є з цього двору; і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один пастир.


Проповідь

Кожна доброта має мати початок. Вона не може взятися з нічого. Кожну добру справу ми робимо із певної причини. Не завжди так є, але факт залишається фактом – робимо добро, бо... У кожного це «бо», тобто пояснення, є різне.

Господь закликає, щоб ми робили добро з причини милосердя. Зауважмо, не з причини справедливості: ти мені, а я тобі. Чому це так важливо? Подумаймо: якщо двоє зберуться і будуть чекати на те, щоб відповісти добром на добро згідно справедливості, то хто скільки буде чекати часу? Хтось мусить розірвати цю математичну справедливість і першим зробити добрий вчинок.

Якщо будуть чекати один на одного, то добра довго не буде. Хтось має зробити перший крок. Саме тому Бог зійшов на землю, щоб розірвати це коло очікування. Саме тому Бог перший приносить любов, прощення, доброту. Бог не чекає, щоб це зробила людина, бо знає, що людина, чекаючи, видумує різні причини (проявляє свою творчість.... шкода, що не в ту сторону..).

Бог діє і проявляє свою творчість у сторону творення добра. Він перший все почав і перший відновлює все, що було зруйновано людиною.

Бог теж відновлює милосердя, яке людина нищить, відходячи від Бога. У цьому світі безбожні ідеологи під фальшивими, солодкими гаслами: рівності, справедливості та іншими, хотіли навчити людей чинити добро, відкидаючи Бога. Їм цього не вдалось, а вдалось таким чином знищити поняття милосердя у суспільстві. Це привело до того, що люди, перед тим, як зробити добрий вчинок, спочатку довго думають, а наскільки це їм самим вигідно? Часто такі роздуми затягуються надовго...

Правдивий християнин робить добро з простої причини: хоче наслідувати Бога.

Ми Його послідовники. Пам'ятаючи про Нього, навчимося не чекати на іншого, а наслідувати Його і все те, що Він нам заповідав. Ми робимо добро задля Бога, бо продовжуємо Його справу. У Савоні є Святе Місце: Богородиця Милосердя. Історія нам розповідає про те, що коли люди не могли поступитися одне одному у своїй правоті і нищили одне одного війнами, то Богородиця об'явилася їм і попросила миру. Люди прийняли цей заклик і від того часу настав мир. Милосердя не вміє чекати... Амінь.