Поміж святими, яких наша свята Церква вшановує, Мати Божа займає перше місце. Вона єдина поміж усіма людьми, яка ніколи й ні в чому не образила Господа Бога. Вона є єдиною особою, яку Господь зберіг від первородного гріха, щоб на ній не було жодної гріховної плями. Святий Архангел Гавриїл у Благовіщенні каже їй: «Радуйся Благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,29). Це означає, що Вона є найпершою й найсвятішою між усіма жінками й взагалі між усіма людьми.
Свята Церкви, навчає, що всі люди, які народжуються на цей світ, перебувають у стані первородного гріха. Це означає, що вони є позбавлені освячуючої Божої ласки, а разом з цим і спадкоємства Царства Небесного. Первородний гріх всі люди успадкували від наших прародичів Адама та Єви, які згрішили і своїм гріховним вчинком, віддали нас під вплив диявола.
Первородний гріх, наче та страшна заразлива пошесть, поширився на всіх нащадків Адама, тобто на цілий людський рід. Тільки ОДНА особа з — поміж усіх людей, яка ніколи не була під впливом диявола — це Мати Божа – Пречиста Діва Марія. Особливою волею Божою, Вона була збережена від первородного гріха, заради заслуг свого Божого Сина — Ісуса Христа. Крім того, Вона ніколи у своєму житті не образила Небесного Отця. Її навіть не торкнулася тінь найменшого повсякденного гріха. Вона цим самим розтоптала голову диявола (змія), відвічного ворога людства, який нас усіх підштовхує до гріхів.
Другою причиною того загального вшанування Пречистої Діви є те, що вона стала матір'ю Богочоловіка Ісуса Христа та матір'ю цілого людства. Ісус Христос визначив це тоді, коли, висячи на хресті, звернувся до Пречистої Діви Марії зі словами: «Жінко це син твій», а після звертаючись до учня – апостола Йоана Євангеліста, сказав, «Це мати твоя!» (Йо 19,26). Той улюблений учень Христа, св. Йоан, представляв тоді усе людство. Кожен з нас знає, як хороша мати любить своїх дітей. Для неї її власне дитя — це найгарніша, найкраща, найдорожча істота в цілому світі. Всі її старання спрямовані, передусім, для своєї дитини. Щоб подбати про життя дитини, Господь поклав у серце кожної матері особливу любов, терпеливість і готовість перенести всякі терпіння заради дитини. Добра мати не раз, але тисячі разів, готова пожертвувати для дитини все - навіть своє життя і, до певної міри, мати його вже жертвує - своїм піклуванням, забуваючи майже повністю про себе саму, про власні потреби. Любов матері до її дитини є найбільшою й найміцнішою. Але у Пречистої Діви Марії була найбільша любов до Всемогутнього Бога й до Його Єдинородного Сина, якому вона дала людську природу. У неї материнська любов до Сина зливалась в одне з любов'ю до Бога. А там, під хрестом, Божа Мати й Мати наша, жертвує не тільки своєю єдиного сина — Ісуса, але і єдинородного Сина Божого, за спасіння наших безсмертних душ. Тому й не дивно, що заради тієї найвищої й найбільшої жертовної любові до цілого людського роду, Вона заслуговує на те найбільш почесне звання — Матері людського роду.
Найкраще зрозумів це велике звання Божої Матері й Матері роду людського - наш український народ. Наш народ називає її Матір'ю: «Пречиста Діво Мати руської землі ...». Це означає, що Вона наша Мати і безмежно нас любить. Тому, знаючи про її безмежну любов до нас прибігаймо до Неї передусім у час недолі, в час горя й біди. Не думаймо, що Вона буде гніватись на нас за те, що їй докучаємо нашими молитвами й нашими постійними просьбами. Не думаймо про Неї, як про якусь нам далеку царицю, Яка зайнята своїми власними справами й не має часу для нас земних людей, що так низько стоять у порівнянні з Нею. Думаймо про Неї краще, як про нашу рідну маму, про Маму, яка нас так любить, що не пожаліла б заради нас віддати Свого єдиного Сина. Думаймо про Неї також, як про всемогутню Матір, яка, хоч сама не може зробити, проте все може випросити в Свого Божого — всемогутнього Сина. Він найперше вибрав собі її за Свою матір. Він прикрасив її всіма можливими чеснотами, захоронив перед усім, що могло б кинути яку-небудь тінь на той досконалий образ Матері. Ми можемо бути певними, що Вона нічого нам не відмовить, і на це маємо доказ, коли дивимось на Неї, котра стоїть на горі Голгофі під хрестом, на якому висить її єдина, улюблена дитина. Вона в тій дитині бачить не тільки Своє улюблене дитя, але й Свого Бога — Свого Творця й Свою остаточну Мету. То ж коли Вона не вагалася пожертвувати Його за нас, то що ж може в світі бути дорожче, чого б Вона нам не дістала, коли проситимемо в Неї про це, коли воно є нам потрібне?
Тому не шукаймо посередників між Нею і її Божим Сином. Прибігаймо до Неї й просімо про все, що нам необхідне, передусім про те, що є важливим для спасіння нашої безсмертної душі. Але, прохаючи в Неї ласки, не забуваймо виявити їй нашу вдячність і нашу любов. Однак, щоб доказати їй нашу любов, ми повинні любити її Божого Сина. Тому, що кожна людська мати любить тих, хто любить її дітей, шанує їх і помагає їм. Такою Самою матір'ю є й наша небесна Мати-Марія. Коли хочемо подобатися їй, любімо її єдинородного Сина. А як Христу виявити нашу любов, кожний з нас знає, бо Він навчив нас цьому, словами: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете... Той у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить» (Йо 14,15.21). Таким чином ми станемо улюбленими дітьми нашої Божої неньки, та й Вона заради нашої любові до її Божого Сина любитиме нас і не зможе відмовити нам нічого, а головне коли проситимемо її, щоб допомогла нам зростати в Божій любові, зберігати Божі заповіді й прямувати до злуки з Ним, нашим Богом і нашою остаточною метою – досягнення Царства Божого і життя, вічного.
Празник Непорочного зачаття в Східній церкві
Згадку про цей празник має Типікон св. Сави з V ст., однак його розвиток і поширення припадає вже на VIII ст.. В IX ст. це свято вже було розповсюджене на цілу Візантійську імперію.
Празник Непорочного зачаття раніше носив різні назви. До найдавніших назв належить «Благовіщення Зачаття Святої Богородиці». В конституції цісаря Мануіла Комнена (1143-1181) цей празник називається «Зачаття нашої Пресвятої Богоматері». В нашій Українській Католицькій Церкві цей празник від Львівського Синоду мав офіційну назву «Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії». Головна тема богослужіння празника це, на основі апокрифів, відмічається чудесна подія, коли св. Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба Якима й Анни в наслідок їхньої бездітності. Тут згадується їхня гаряча молитва, щоб Господь Бог дав їм дитину. «Господи, Боже небесних сил, — молиться Анна, — Ти знаєш неславу бездітності, тож сам злікуй біль мого серця … ». На її гаряче благання з'являється ангел і сповіщає зачаття Пречистої Діви Марії. «Молитви твої — каже ангел, — дійшли до Господа. Не сумуй і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, народжуюча паросток, гарну Діву, яка народить квітку — Христа в тілі, який дасть світу велику милість». (Стиховня вечірні)
Дивному зачаттю Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо і земля. Тож свята Церква призиває Старий і Новий Заповіт до участі в радості: «Прийдіть, усякий чин і вік людський, — співаємо на хвалитних стихирах утрені — радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо». Сьогодні празнуємо її непорочне зачаття, а через дев'ять місяців 8 вересня (21 вересня), славно народиться Пречиста Діва Марія.
Празник Непорочного зачаття у Греко-католицькій церкві
Православні, схизматичні, церкви не приймають догмат про Непорочне Зачаття але на практиці і вони вірять і визнають Непорочне Зачаття. Багато св. Отців Східної церкви, починаючи від св. Єфрема Сірійського, або виразно визнає Непорочність Пресвятої Богородиці. Св. Єфрем Сірійський у своїх Піснях каже «Ти, Господи і Твоя Мати, ви єдині святі, бо ані в Тобі, Господи, ані у Твоїй Матері нема жодної плями». Віра в Непорочне Зачаття пробивається з науки св. Софрона Єрусалимського, св. Германа, патріарха Візантійського, і св. Івана Дамаскіна, який у своїй проповіді на Успіння Божої Матері каже: «Не залишилось у землі Твоє непорочне тіло й вільне від усякої плями». В наших богослужіннях маємо дуже багато висловлювань про непорочність і досконалу святість Богоматері. Прегарна кінцева молитва до Божої Матері на малому повечір'ю, яку приписують св. Єфрему, починається словами: «Безпляма, непорочна, нетлінна, Пречиста Діво, Богоневісто, Владичице...»
Львівський Синод (1891 р.) Української Греко-католицької церкви, серед Богородичних празників подає і празник Непорочного Зачаття і наказує святкувати його, як великі Богородичні празники з одним днем перед- і сім днів після- празденства. Собор також апробував службу Непорочному Зачаттю, котру написав о. Ісидор Дольницький.
Як дивно Господь Бог готував ту, що мала бути Матір'ю нашого Спасителя. Вона — повна ласки, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому замешкав сам Божий Син – Ісус Христос.
