До віри нас спонукають чуда і пророцтва — завдяки їм переконуємося, що ця або інша правда дійсно об'явлена Богом.
До віри нас спонукає насамперед правдомовність Божа. Ми віримо у правди, об'явлені Богом, бо знаємо, що Бог є правдивим, правдомовним. Він ніколи не помиляється і не говорить неправди. Але щоб вірити в якусь правду, мусимо переконатися, чи вона справді об'явлена Богом — так робить кожна розумна людина. Тому події, якими Бог підтверджує те, що Він справді говорив, є для нас найважливішим спонуканням до віри. Тому Апостоли, які власними очима бачили стільки чудодійств Христа і були свідками сповнення пророцтв Христа і пророків, без вагання сприйняли як правд ... Читати далі »

1. Небезпечність байдужості
У великій небезпеці перебувають ті душі, які не переймаються повсякденними гріхами і таким чином примиряються з духовною холодністю, не думаючи навіть про те, щоб визволитися з цього. Тут не йде мова про повсякденні гріхи, які поповнюємо через звичайну людську слабість, тобто такі як: непотрібні слова, різні внутрішні хвилювання тощо, тут мовиться про ті щоденні гріхи, які попов¬нюємо цілком добровільно, особливо, коли їх повторюємо. Св. Тереза з Авіля записала: "Нехай Господь Бог охоронить нас від гріха, від якого ми втратимо уважність”. А отець Альварес говорив: "Ті незначні сварки, вияви неприязні, надмірна цікавість, вияви нетерп ... Читати далі »

Белярмин каже, що воно замало раз чи два благати в Бога ласки витривалости. Якщо бажаємо запевнити собі її, то треба завжди, цебто кожного дня, аж до самої смерти благати її в Бога: «Треба щодня благати її, щоб щодня отримувати». Хто благає її раз, той отримує її на один день. Якщо ж завтра не буде благати її, то завтра впаде.
Саме цю правду Господь бажав впоїти нам притчею про приятеля, що не хотів дати хліба свому приятелеві, але вкінці погодився дати, як цей багато разів і сильно благав його, кажучи: Коли він не встане і не дасть йому ради дружби, то за докучання його встане і дасть, скільки цей потребує. Якщо цей приятель, каже Св. Августин, хоч не хоче, а все так ... Читати далі »

Джим втупився в телевізор, а Кароль, сповнена внутрішніх переживань, допитувалася, чому він знову на неї злий. Вони були одружені менше року, але Кароль помічала, що їхні стосунки ставали дедалі гіршими. Вона не могла позбутися думки, що скоро вони поповнять лави тих, чий шлюб закінчився розлученням. Коли вона врешті порушила мовчанку і запитала, що з ними буде далі, Джим мовчав. Через кілька хвилин вона повторила своє запитання. Відповідь Джима настільки вразила її, що вона засумнівалася у своєму покликанні бути дружиною.
Він сказав: «Мені вже набри ... Читати далі »

На іншому кінці телефонного проводу промовляв тремтячий голос: «Ви повинні мені допомогти. Вона подала проти мене судовий позов». Ґеорґ прийшов до мене по допомогу, коли їхні з дружиною стосунки були вже остаточно розірвані. «Ми одружені вже понад двадцять років, а зараз вона не пускає мене додому. Я просто не можу дозволити, щоб вона так поводилася зі мною після всього, що я зробив для неї. Ви можете допомогти нам, щоб ми знову були разом?»
Перш ніж відповісти на це запитання, я хотів поговорити з його дружиною. «Ви не повинні розмовляти з Барбаро ... Читати далі »