Белярмин каже, що воно замало раз чи два благати в Бога ласки витривалости. Якщо бажаємо запевнити собі її, то треба завжди, цебто кожного дня, аж до самої смерти благати її в Бога: «Треба щодня благати її, щоб щодня отримувати». Хто благає її раз, той отримує її на один день. Якщо ж завтра не буде благати її, то завтра впаде.
Саме цю правду Господь бажав впоїти нам притчею про приятеля, що не хотів дати хліба свому приятелеві, але вкінці погодився дати, як цей багато разів і сильно благав його, кажучи: Коли він не встане і не дасть йому ради дружби, то за докучання його встане і дасть, скільки цей потребує. Якщо цей приятель, каже Св. Августин, хоч не хоче, а все таки дасть йому хліба, щоб не докучав, «то куди скоріше безконечно добрий Бог дасть нам, коли Він Сам приказує прохати і обурюється, якщо не просимо?». Так, бо Бог це безконечна доброта. Він бажає подати нам всякі добра. Отож дуже радо вділить їх нам, якщо благаємо Його, і то тим більше, що Він велить прохати їх. Якщо не прохаємо, то Йому прикро. Господь сильно прагне спасти нас і подати всі потрібні до спасіння ласки, але водночас хоче, щоб ми невпинно благали Його, ба й навіть докучали Йому.
Корнелій Камінський каже про згаданий текст про хліби: «Бог хоче, щоб наша молитва була така витривала, щоб видавалася докучливою». Люди цього світу не люблять докучливих типів, а Бог не тільки терпить нам, але бажає, щоб докучали Йому, благаючи ласк, особливо ласк витривалости. Св. Григорій каже, що Бог хоче, щоб ми силували Його своїми молитвами. Подібне насилля не викликує Його обурення; навпаки, воно подобається Йому: «Бог хоче, щоб ми молилися, силували та перемагали Його настирливістю... Яка чудова наполегливість, що не тільки не обурює, але усмиряє Його!»
Треба завжди поручатися Богові, щоб отримати ласку остаточної витривалости. Це слід робити вранці, ввечорі, під час розважання, Служби Божої і Святого Причастя, особливо ж тоді, як спокуси напастують нас: «Господи», слід тоді промовляли, «поможи мені, чувай надо мною ї не опускай, але змилосердися надо мною!». Хіба є щось легше ніж промовити: «Господи, поможи мені!»
Псальмопівець кличе: Молитимусь Богу, що є моїм життям. Потім слідує пояснення: Дехто може сказати — «Я не годен постити і роздавати милостинь!», але чи хтось може сказати, «Я не можу молитися?» Ні, бо нема нічого легшого ніж молитва. Не вільно ніколи переставати молитися. Треба ніби невпинно силувати Бога, щоб завжди помагав нам, бо це насилля приємне Богові. Тертуліян пише: «Подібне насилля подобається Богові». А Св. Єронім не вагався твердити, що наші молитви тим більше подобаються Богові, що більше вони витривалі та наполегливі: «Що більше наполеглива молитва, то миліша».
Сам Бог заявляє: Блаженний, хто слухає Мене і невсипущо перебуває день-у-день у Моїх воротах і стоїть на сторожі під Моїми дверми! Щасливий той чоловік, каже Бог. що слухає Мене і невпинно своїми молитвами чуває при дверях Мого милосердя. А пророк Ісая додає: Блаженні ті, що чекають на Нього! Блаженні ті, що завжди моляться і до кінця ждуть на спасіння від Бога. Ось тому Ісус Христос у Євангелії заохочує нас молитися, але як? Ось як: Просіть, і буде вам дано. Шукайте, і знайдете. Стукайте і відчинять вам. Вистачало сказати: «Просіть! » Пощо ж було додавати: «Шукайте і стукайте! ». Ні, тут нема нічого злишного, бо цим повторенням і натиском Спаситель бажав зазначити, що ми повинні так поступати як жебраки. Жебраки не знеохочуються, хоч нічого не дістали, ба й навіть відослано їх з порожніми руками. Якщо властитель не хоче показатися на порозі, то вони стукають до дверей, поки не стануть докучливими і турботливими. Бог хоче, щоб ми так само поступали з Ним, цебто щоб молилися і повторяли свої прохання і не переставали благати Його, щоб помагав нам. подавав світло і силу та не дозволив, щоб ми затратили Його ласку.
Вчений Лесій  твердить, що тяжко грішить, хто не молиться, коли знаходиться в стані гріха або в небезпеці смерти, або занедбує молитися довший час, от хоча б місяць чи два. Тут не йде про час спокус, бо коли комусь докучає сильна спокуса, то він напевно тяжко грішить, якщо не молиться, бо, занедбуючи молитву, він виставляє себе на близьку, ба й певну небезпеку гріха.

Св. Альфонс Марія де Ліґуорі