Може дехто скаже: «Я грішник! В Святім Письмі читаємо: Бог не вислухує грішників». Св. Тома зо Св. Августином відповідає, що це сказав сліпий, який говорив тоді, як не був іще вповні просвічений, тому його твердження не має значення. «Це сказав іще не вповні просвічений сліпець, тому його слова не мають ніякого авторитету». Св. Тома завважує, що згадані слова заторкують грішника як грішника, цебто коли він молиться, щоб дальше могти грішити. Тоді ці слова правдиві, от коли хтось просить помочі в Бога, щоб могти помститися на ворогові або виконати якийсь злобний замір. Те саме слід сказати про грішника, який благає Бога спасти його, але зовсім не хоче зірвати з гріхом... Це факт, що в світі є деякі люди, які люблять ланцюги, що ними диявол учинив їх своїми невільниками. Бог не вислухує їх молитов, бо їх благання зухвалі й огидні.
Хіба міг би бути хтось більше зухвалий ніж той, що благає ласки в князя, якого образив і дальше хоче ображати? Так треба розуміти слова Святого Духа, що ненависна Богові молитва того, хто затуляє уха, щоб не чути того, що Бог приказує: Хто відхиляє вухо, щоб не слухати Закону, то його молитва це тільки гидота!
Бог отак відзивається до подібних людей: «Марно молитеся до Мене, бо Я відверну очі від вас і не вислухаю вас». Бог заявив це через пророка Ісаю: Як простягаєте свої руки, то Я відвертаю Свої очі від вас; і як помножуєте свої молитви, то Я не чую, бо ваші руки повні крови!» Саме так молився безбожний цар Антіох, що, молячись Богу, обіцював багато дечого, але робив це нещиро, бо його серце було закам’яніло в гріхах. Він тільки хотів уникнути кару, що грозила йому, тому Господь не вислухав його, але дозволив, щоб помер без покути. Хробаки пожерли його. Святе Письмо каже: Цей злочинець молився до Господа, але Він не помилував його.
Бувають люди, що грішать із немочі або через сильні пристрасті. Вони стогнуть у ворожій, диявольській неволі та бажають пірвати смертоносні кайдани і визволитися з гріховного ярма, тому благають помочі в Бога. Якщо будуть витривало молитися, то Бог вислухає їх молитву, бо Він запевняє нас, що хто просить, той отримує, і хто шукає ласки, той знаходить її: Хто просить, той одержує, а хто шукає, той знаходить. Бог вислухує кожного, каже Св. Іван Золотоустий, пояснюючи ці Христові слова: «Кожний, чи він праведник чи грішник». Св. Лука оповідає, що Ісус Христос, говорячи про того, що дав свому приятелеві ввесь хліб, що мав у хаті, не так ради приязни, як радше тому, що приятель докучав йому, сказав: Коли він не встане і не дасть йому ради дружби, то за докучання його встане і дасть, скільки цей потребує. І Я кажу вам: Простіть, і буде вам дане. Отож витривала молитва виєднує від Бога милосердя і для тих, що не є Його приятелями. Св. Іван Золотоустий каже: «Молитвою можна отримати те, чого не отримується через приязнь». Що більше», каже цей Святий, «молитва має в Божих очах більшу вартість аніж приязнь, бо вона доконує того, чого приязнь не годна доконати».
Св. Василій не сумнівається, що навіть грішники годні виєднати собі від Бога те, чого просять, якщо не перестануть молитися: «Грішники отримують те, чого благають, якщо їх молитва витривала». Св. Григорій потверджує цю гадку: «Нехай грішник кличе, і його благання дійде до Бога!» Св. Єронім так само висловлюється про цю справу, кажучи, що навіть грішник може звати Бога своїм Батьком, якщо благає прийняти його за Свого сина. Він може наслідувати приклад блудного сина, що звав його Батьком, хоч цей не був іще пробачив йому: Отче, я згрішив! Якщо б Бог не вислухував грішників, каже Св. Августин, то митник марне благав би прощення: «Даремно митник був би кликав «Боже, будь милосердний для мене грішника, якщо Бог не вислухав грішників». Свята ж Євангелія запевняє нас, що молитва виєднала прощення митникові: цей вернувся оправданий до свого дому.
Св.Тома подрібно розглядає цю справу і не вагається твердити, що Бог вислухує молитву грішника. Хоч молитва грішника не має заслуги для небесної слави, все таки вона годна виєднати різні ласки, бо сила молитви не лежить у святості, а в Божій доброті: «Заслуга залежить від праведности, а благальна сила молитви від ласки». Саме так пророк Даниїл молився: Мій Боже, прихили Своє вухо і вислухай.., бо Ми складаємо перед Тобою свої благання, надіючись не на власну праведність, а на Твоє велике милосердя.
Св. Тома каже, що воно не конечне бути Божим приятелем, як хтось молиться, щоб виєднати собі якусь ласку, бо сама молитва чинить його Божим приятелем: «Сама молитва повертає нас у Божих синів». Св. Вернард поясняє, чому воно так діється, і каже, що щира молитва грішника походить із бажання вїдзискати Божу ласку. Це ж бажання це дар, що ніхто інший не годен дати хіба Бог. «Чому б Бог», каже Святий, «давав грішникові подібне бажання, якщо б не бажав вислухати його?» Саме Святе Письмо подає дуже багато прикладів, як грішники через молитву звільнилися від гріха, от хоча б цар Ахав, цар Манасія, цар Навуходоносор, і в кінці добрий розбійник. Яку подиву гідну силу має молитва! Два грішники вмирають біля Ісуса Христа на Голгофі. Один із них спасається, бо молиться: «Згадай мене», а другий загибає, бо не молиться!
Св. Іван Золотоустий коротко з'ясовує цілу справу, кажучи: «Не було такого розкаяного грішника, що молився до Господа і не отримав, чого бажав». Пощо ж нам покликуватися на авторитет Святих і наводити різні рації, коли сам Христос каже: Прийдіть до Мене всі,   що почуваєтеся струджені і перетяжені,  і Я полегшу  вашу втому! Св. Єронім. Августин і інші під словом перетяжені розуміють грішників, що стогнуть під тягарем гріхів, Якщо вони звернуться до Бога, то Він — як обіцяв — спасе їх Своєю ласкою. Ах, кличе Св. Іван Золотоустий, ми самі так сильно не бажаємо прощення, як Бог прагне простити нам! «Ти так не бажаєш прощення своїх гріхів, як Бог бажає пробачити їх». Нема такої ласки, додає цей Святий, якої молитва не могла б виєднати, хоча б той, хто молиться, був найбільшим грішником. Проте ця молитва має бути витривала. «Нема нічого, що ревна і постійна молитва не могла б отримати від Бога, хоча б грішник мав тисячі гріхів на своїм сумлінні».
Слід звернути особливішу увагу на те, що каже апостол Яків: Якщо хтось потребує мудрости, нехай просить її в Бога, який обильно і без докору вділяє її, і вона буде дана йому ш). Бог вислухує і обсипує ласками тих, що моляться до Нього: Вділяє обильно.
Треба так само звернути увагу на слова: Без докору. Це значить, що Бог не поступає так, як люди. Якщо хтось колись образить їх і потім приходить прохати якоїсь прислуги, то люди негайно пригадують вчинену зневагу. Бог так не поступає з тим, що молиться до Нього, хоча б він був найбільшим грішником на світі. Бог не ганить його за вчинені прикрості, як благає в Нього ласк потрібних до спасіння. Він так приймає грішника ніби ніколи не образив Його, потішає, вислухує та збагачує Своїми обильними дарами. Спаситель кличе, щоб заохотити нас молитися: Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите в Отця в Моє ймення, то Він дасть вам.
Спаситель ніби каже: «Грішники, бодріться Нехай ваші гріхи не перешкоджають вам удаватися до Моєго Отця й ожидати від Нього спасіння, якщо бажаєте спастися. Щоправда, ви не заслуговуєте на
бажані ласки, бо в вас тільки провини, що мали б стягнути кару на вас. Отож ідіть до Отця в Моє ймення і ради Моїх заслуг прохайте ласк, що бажаєте, й Я обіцюю вам — Св. Августин твердить, що слова «Поправці, поправці» це своєрідна присяга — що отримаєте від Отця все, чого попрохаєте».
Мій Боже, де ж більша потіха для грішника по стількох провинах! Таж він знає, що напевно отримає від Бога, чого тільки попрохає в ім'я Ісуса Христа!
Слова «чого тільки попрохаєте» заторкують спасіння душі, бо як іде про дочасні добра, то Господь часом не подає їх, хоч і прохаємо, бо бачить, що ці добра пошкодили б нашій душі. Якщо йде про духовні добра, то Божа обітниця не є умовна, але абсолютна. Св.Августин каже, що треба з повним довір'ям благати в Бога тих речей, що Бог обіцяв напевно подати нам: «Благай з повним довір'ям того, що Бог обіцяв». Як Господь міг би відмовити нам чогось, пише Святий, коли з довір'ям просимо Його, якщо Він сильніше бажає роздавати нам ласки ніж ми прагнемо одержувати їх? «Він сильніше хоче дати ніж ми одержати».
Св. Іван Золотоустий твердить, що Бог тільки тоді гнівається на нас, як занедбуємо благати в Нього дарів: «Гнівається тоді, як не просимо» . Якже Бог міг би не вислухати душу, яка прохає в Нього того, що Йому подобається, от коли вона отак промовить до Нього: «Господи, не прошу в Тебе земських дібр, багатств, розкошів і почестей, але Твоєї ласки. Прости гріхи, дай мені щасливо померти, візьми до раю, навчи любити Тебе — Св. Франциск Салесій каже, що цієї ласки треба найгарячіше просити — і поможи мені підчинятися Твоїй волі». Хіба можливо, що б Бог не вислухав такої молитви? Св. Августин кличе: Мій Боже, які молитви вислухаєш, якщо не вислухаєш тих, що так сильно подобаються Твоєму Серцю? «Які ж молитви вислухаєш, якщо цих не почуєш?»
Передовсім слід розбуджувати в собі довір'я, як благаємо духовних ласк, каже Ісус Христос. Ось Його слова: Якщо ви, бувши злі, вмієте чинити добро своїм дітям, то скільки ж більше Небесний Отець подасть Святого Духа тим, що проситимуть у Нього? Якщо ви, не зважаючи на прив'язання до земських дібр і самолюбство, не годні відмовити дітям того, чого вони прохають, то наскільки скоріше ваш Небесний Отець, що сильніше любить вас аніж земський, подасть вам Свої духовні добра, як будете благати їх?

СВЯТИЙ АЛЬФОНС ЛІГУОРІ