Мусить полюбити Бога, що так сильно полюбив наші душі, хто призадумається над безмежною любов'ю, що Ісус Христос виявив нам у Своїм житті і особливо при смерті, коли витерпів стільки страждань за наше спасіння. Св. Бонавентура твердить, що рани Спасителя ранять навіть найбільше затверділі серця і розбуджують Божу любов навіть у найбільше холодних душах! Ці рани ранять кам'яні серця і запалюють заморожені уми».
Ось тому в цім короткім викладі про любов Ісуса Христа розглянемо те, що наш Спаситель вчинив, щоб доказати Свою любов і змусити нас любити Його. Будемо користати з того, що Святе Письмо каже про цю правду.

(1) Він полюбив нас і видав Себе Самого за нас (Єф. 5, 2).
Бог вчинив людям дуже багато добродійств, щоб з'єднати Собі їхню любов, а невдячні люди не тільки не любили Його, але й навіть не хотіли признати за свого Пана. Тільки в однім закутку землі цебто в Юдеї Його вибраний нарід признавав Його за свого Бога, але й цей нарід більше боявся ніж любив Його. Він не бажав, щоб люди більше лякалися ніж любили Його, тому стався подібним до нас Чоловіком і вбого проживав. Його земське життя було звичайне і повне страждань, а Його смерть тяжка та неславна. Чому ж Він так поступив? Щоб здобути Собі наші серця!
Не був би менший або менше щасливий ніж був, коли б не був відкупив нас. Все таки Він рішив виєднати нам спасіння такими страшними трудами і муками ніби Його власне щастя залежало від нашого. Щоправда, Він міг відкупити нас без страждань, але так не вчинив, бо забажав Своєю смертю звільнити нас від вічної смерти. Міг використати різні засоби, щоб запевнити нам спасіння, але вибрав найбільше покірний і болючий цебто серед болів помер на хресті, щоб здобути Собі нашу любов. Чому ж Він народився серед такої крайньої вбогости, чому проживав серед стільки страждань і чому вибрав Собі таку болючу смерть? Тому, що любив нас!
Мій Ісусе, нехай та любов, що змусила Тебе вмирати за мене на Голгофі, знищить у мені всі земські почування і спалить мене тим святим вогнем, що Ти прийшов розпалювати на землі. Тисячкротно проклинаю ті негідні розкоші, що спричинили Тобі стільки мук. Мій дорогий Спасителю, від усієї душі каюся за те, що так сильно зневажив Тебе. В майбутності волію радше вмерти ніж учинити Тобі прикрість. Рішаюся чинити все, що зможу щоб подобатися Тобі. Ти не пожалував нічого, щоб доказати мені Свою любов. Й я нічого не жалуватиму, щоб доказати Тобі свою любов. Як Ти беззастережно полюбив мене, так і беззастережно хочу любити Тебе. Люблю Тебе, моє єдине Добро. Моя Любове і моє Все, люблю Тебе.

(2) Бог так полюбив світ, що видав Свого єдинородного Сипа (Ів. З, 16).
Ох, яке велике значення має це словечко так! Воно виявляє такий високий ступінь любови, що ніколи не зможемо зрозуміти її. Хто ж бо годен поняти, що Бог послав Свого Сина на смерть, щоб спасати пропащих людей? Хто ж міг нам подати такий великий дар як не Бог, що є безконечною любов'ю?
Предвічний Отче, дякую Тобі за те, що дав Свого Сина, щоб Він стався моїм Спасителем. Сину Божий, дякую Тобі за те, що такими страшними муками і такою великою любов'ю відкупив мене. Мій Ісусе, що було б сталося зо мною, що так сильно зневажив Тебе, якщо б Ти не був помер за мене? Мій Спасителю, аби я був радше помер аніж мав зневажити Тебе. Ох, благаю Тебе, дай мені відчути бодай частинку того обридження, яке Ти відчував до моїх гріхів, і пробач мені.
Саме ж прощення не вистачає мені. Ти заслуговуєш на любов, бо аж до смерти полюбив мене. Я теж хочу любити Тебе аж до смерти. Безконечна Доброто, люблю Тебе всією своєю душею. Люблю Тебе більше ніж самого себе, і тільки Тебе бажаю любити. Поможи ж мені. Не дозволь, щоб, як колись, я дальше був невдячний супроти Тебе. Скажи, чого бажаєш від мене, бо при помочі Твоєї ласки хочу все виконати. Так, мій Ісусе, люблю Тебе і хочу завжди Тебе любити, мій Скарбе, моє Життя, моя Любове і моє Все.


(3) Це не було з кров'ю козлів і телят, але через власну Кров Він раз назавжди ввійшов до Святого Місця і запевнив вічне відкуплений (Євр. 9,12).
Хіба кров всіх телят, ба й навіть усіх людей, пожертвувана Богові, могла виєднати нам Божу ласку? Ні! Тільки кров Богочоловіка мала силу вислужити нам пробачення та вічне спасіння. Хто ж був би подумав, що Бог помре за наше спасіння, якщо б Сам Бог не був винайшов цього засобу, щоб спасти нас? Тільки любов могла видумати і виконати подібний задум.
Многостраждальний Йов слушно кликав до Бога, що так сильно любить людей: «Господи, хто ж такий чоловік, що Ти так сильно звеличив його? Чому ж Твоє серце так сильно любить його?» Що ж бо таке чоловік, що так ціниш його і звертаєш на нього увагу?(Йов: 7, 17).
Ох, мій Ісусе, замало мені одного серця, щоб любити Тебе! Не було б забагато, якщо б я любив Тебе серцями всіх людей. Який був би я невдячний, якщо б ще ділив своє серце між Тебе і сотворіння? Моя Любове, Ти хочеш цілого мого серця і вповні заслуговуєш, щоб я віддав Тобі його. Хочу присвятити його Тобі. Якщо ж не вмію вповні віддати, то Сам забери його, щоб я міг поправді сказати. Бог це скеля мого серця і моя частка навіки! (Пс. 72, 26).
Мій Спасителю, ради заслуг Свого покірного і страждального життя подай правдиву покору, що поможе мені любити погорду та скрите життя. Подай силу приймати з любов'ю хвороби, зневаги, гонения, внутрішні страждання і хрести, що пошлеш мені. Поможи любити Тебе, й потім чини зо мною, що подобається Тобі.
Любляче Серце Ісуса, виявленням Своєї безмежної доброти поможи мені любити Тебе. Нехай вповні віддамся Тобі, заки помру. Мій Ісусе. люблю Тебе, бо Ти сильно заслуговуєш на любов і гаряче бажаєш, щоб я любив Тебе. Люблю Тебе всім серцем і всією душею.

(4) Виявилися доброта і чоловіколюбність Спасителя, нашого Бога (Тит:3, 4).
Бог споконвіку любить людей, як Сам заявив устами пророка Єремії: Я полюбив тебе вічною любов'ю. (31, 3). Заки Божий Син стався Чоловіком, каже Св. Вернард, то Бог виявив Свою могутність у сотворенні світу і Свою Божу мудрість у його правлінні, але Його любов до людей вповні заблистіла аж тоді, коли Божий Син стався Чоловіком 2). Зобачивши, що Ісус Христос проживав серед страждань і помер болючою смертю, кривдимо Бога, як сумніваємося про Його безмежну любов до нас. Він сильно любить нас. Люблячи, бажає, щоб ми так само любили Його. Христос помер за нас, щоб ми проживали для Нього. Св. Павло кличе: Він помер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили вже для себе самих, а для Того, що помер за них (2 Кор. 5, 15).
Мій Спасителю, коли ж я зрозумію любов, що нею Ти полюбив мене? Замість любити, колись я відплачувався Тобі зневагами і нехтуванням Твоєї ласки. Проте не буду зневірюватися, бо Ти — безконечна доброта. Ти прирік пробачити тим, що каються. Я зневажив Тебе, бо більше цінив власні задоволення ніж Тебе. Від усієї душі тепер каюся за це. Це дуже болить мене, як пригадую собі, що зневажив Тебе, безконечне моє Добро.
Прости мені і злучи мене з Собою вічною любов'ю, щоб вже більше не покидав Тебе, але проживав, щоб тільки любити і слухати Тебе. Так. мій Ісусе, тільки Тебе хочу любити. Колись промінював Тебе за сотворіння, а тепер зрікаюся всього і вповні віддаюся Тобі. Люблю Тебе, Боже моєї душі, люблю Тебе більше ніж самого себе.
Божа Мати Маріє, виєднай мені ласку залишитися вірним Богові аж до смерти.

(5) Божа любов до нас виявилася тим, що Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб через Нього ми мали життя (І Ів. 4. 9).
Через гріх всі люди пробували в стані смерти і були б залишилися духово мертвими, якщо б Предвічний Отець не був послав Свого Сина, щоб Своєю смертю привернув їм життя. Як це можливе, щоб Бог умирав за людей? Хто ж такий чоловік? Св. Бонавентура питається: «Хто я такий? Господи, чому Ти так сильно полюбив мене?» ). Саме тут заблистіла безконечна Божа любов: Божа любов виявилася. . . Превелике Боже милосердя, чудо і любов! Боже, Ти засудив на смерть Свого улюбленого Сина, щоб грішного невільника рятувати від заслуженої смерти!»
Мій Боже, Ти це вчинив, щоб ми через Ісуса мали життя. Отож воно слушно, щоб ми проживали для Нього, бо Він віддав всю Свою Кров і життя за нас. Мій дорогий Спасителю, дивлячись на Твої рани і хрест, на якім Ти помер за мене, присвячую Тобі ціле своє життя і волю. Нехай вповні належу до Тебе, щоб відтепер за нічим не пошукувати і зітхати тільки за Тобою. Безконечна Доброто, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе. Поможи мені так жити, щоб міг завжди повторяти: «Мій Боже, люблю Тебе, люблю Тебе!» Нехай у хвилині смерти це будуть мої останні слова: «Мій Боже, люблю Тебе, люблю Тебе!»

(6) Завдяки великому милосердю нашого Бога Сходяче Світло з неба відвідало нас (Лк. 1, 78).
Божий Син прийшов на землю, щоб відкупити нас. Милосердя звеліло Йому це вчинити.
Мій Боже, хіба не вистачало б вислати ангола, щоб відкупив людей, якщо вже співчуваєш пропащій людині? Ні, каже Предвічне Слово, Я Сам хочу прийти щоб люди зрозуміли, як сильно люблю їх. Св. Августин пише: «Христос головно тому прийшов на світ, щоб людина зрозуміла, як сильно Бог любить її».
Мій Ісусе, Ти прийшов, щоб люди любили Тебе, але скільки їх дійсно любить? Нещасний я! Знаєш, як у минулому я любив Тебе. Знаєш, що я погорджував Твоєю любов'ю. Аби я міг померти з болю! Мій дорогий Спасителю, каюся, що так легковажив Тебе. Пробач мені і разом з пробаченням подай ласку любити Тебе. Не дозволь, щоб я був невдячний за таку велику любов що нею Ти полюбив мене.
Щоправда, тепер уже люблю Тебе, але люблю замало, бо Ти заслуговуєш на безконечну любов. Вчини, щоб я бодай всіма силами любив Тебе. Мій Спасителю, моя Радосте, моє Життя і Моє все, кого ж буду любити, якщо не любитиму Тебе, що є безконечним добром? Присвячую Тобі всі свої бажання. Ти так багато настраждався за мене, тому годжуся страждати ради Тебе, скільки хочеш. Віддали від мене всі нагоди, в яких міг би зневажити Тебе: / не вводи нас у спокусу, а визволи нас від зла! (Мт. 6, 13).
Звільни мене від гріха, і потім чини зо мною, що хочеш, Безконечна Доброто, люблю Тебе, і тому волію витерпіти всяку муку, ба й повернутися внівець аніж проживати без Твоєї любови.

(7) І Слово сталося Чоловіком (Ів. 1, 14).
Бог вислав архангола Гавриїла до Пречистої Діви Марії, щоб спитався її, чи годиться стати Матір'ю Божого Сина. Марія годиться, і Божий Син стається Чоловіком.
О чудо, що викликало подив у небі та на землі! Слово Боже бере на Себе людську природу і Бог стається людиною. Що ми сказали б, якщо б цар стався черв'яком, щоб своєю смертю рятувати життя земському черв'якові? Мій Ісусе, Ти — мій Бог. Не міг Ти померти як Бог, тому захотів статися чоловіком, щоб померти за мене.
Мій ласкавий Спасителю, чому ж не помру з болю на вид такого великого милосердя і любови, що Ти виявив мені? Ти зійшов з неба, щоб пошукувати за мною, загубленою овечкою, а я стільки разів відганяв Тебе від себе, бо предкладав власні задоволення понад Тебе.
Тепер же вповні віддаюся Тобі, бо Ти бажаєш мене. Хочу належати до Тебе, тому не бажаю нічого іншого. Вибираю собі Тебе за єдиний предмет любови, тому повторяю з Обручницею Пісні Пісней: Мій Любий належить до мене, і я до Нього! (Піс. 2, 16). Ти продумуєш про мене, і я хочу думати про Тебе. Поможи мені завжди любити Тебе і ніколи не перестати любити. Годжуся проживати без потіх, ба й терпіти всяку муку, аби тільки любити Тебе. Бачу, що хочеш, щоб я вповні належав до Тебе, тому бажаю бути вповні Твоїм, Знаю, що в світі є багато неправди, обману, диму, болота та марноти. Тільки Ти є правдивим і єдиним добром, тому вистачаєш мені. Мій Боже, хочу Тебе одного й більше нічого не бажаю. Чи чуєш, Господи? Хочу Тебе одного й більше нічого не бажаю.

(8) Він (Христос) закрий Свою велич (Фил. 2, 7).
Єдинородний Син всемогучого Бога, такий самий правдивий Бог як Отець, народився в печері як маленьке немовля. Св. Павло пише про це: Він закрив Свою велич, прийнявши вид слуги, бо народився як чоловік і поступав як чоловік (Фил. 2, 7).
Якщо хтось бажає зобачити Бога, що закрив Свою велич, нехай удасться до вефлеємської печери. Там знайде Його в пеленках. Цей Бог не годен рухатися. Він плаче і дрижить зо зимна.
Свята віро, скажи мені, чиїм Сином є це прегарне Дитятко? Віра отак відповідає на питання: «Це Дитятко це Божий Син і правдивий Бог!» Хто ж привів Його до цього покірного стану? — Любов до людей! — Чи по такій відповіді хтось з людей зможе не любити цього Бога?
Мій Ісусе, Ти провів у болях ціле Своє життя, щоб я міг зрозуміти любов, що нею полюбив мене. Я ж змарнував своє життя, щоб погорджувати Тобою й своїми гріхами робити Тобі прикрість. Ох, дай мені зрозуміти зло, що я вчинив, і любов, на яку Ти заслуговуєш.
Ти досіль терпів мені, тому не дозволь, щоб дальше засмучував Тебе. Розбуди в мені святу любов. Пригадуй, скільки Ти натерпівся за мене, щоб на-майбутнє я міг забути про все і про ніщо не думати, хіба щоб любити і подобатися Тобі. Ти прийшов на землю, щоб панувати в людських серцях. Ох, забери з мого серця все, що не  дозволяє Тобі вповні посідати його. Вчини, щоб моя воля вповні корилася Твоїй, і щоб так Твоя воля стала моєю і керувала всіма моїми ділами і бажаннями.

(9)    Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).
Божий Син  прийшов на світ як немовля,  щоб від дитинства віддатися нам і так здобути Собі нашу любов. Св. Франциск Салесій питається: «Чому Ісус родиться як маленьке, ласкаве і любе немовля? Щоб спонукати нас любити Його і довіряти Йому!» ). Вже давніше Св. Петро Хризолог отак висловився про цю справу: «Так народився, бо хотів, щоб ми любили Його!» 
Моє дороге Дитятко Спасителю, люблю Тебе і покладаюся на Тебе. Ти є джерелом моєї надії і любови. Що було б сталося зо мною, якщо б Ти не був зійшов із неба, щоб спасти мене? Я був би опинився в пеклі за те, що зневажав Тебе. Нехай Твоє милосердя буде благословенне, бо Ти готовий пробачити гріхи, якщо покаюся. Так, мій Ісусе, всім серцем каюся за те, що погордив Тобою.
Прийми мене до Себе і вчини, щоб я помер для себе самого і жив тільки для Тебе, бо Ти — єдине моє добро. Пожираючий Вогню, спали в мені все, що не подобається Тобі, і візьми Собі всі мої почування. Боже моєї душі, люблю Тебе. Мій Скарбе, моє Життя і моє Все, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому хочу померти зо словами на устах: «Мій Боже, люблю Тебе», щоб почати любити Тебе досконалою любов'ю, що ніколи не скінчиться.

(10)    Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).
Святі старозавітні праведники довго зітхали за приходом Спасителя. Одні говорили: Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8). Інші отак молилися: Пошли Ягнятко,   що володітиме землею (Іс. 16, 1).    Ще інші благали: Дай нам Свого Спасителя! (Пс. 84, 8). Сам же пророк Ісая отак кликав: А би Ти прорвав небеса і зійшов на землю... Від Твого обличчя гори розтаяли б немов від вогню... і води закипіли б мов від жару... (Іс. 62, 1-2).
Господи, кликав Ісая, як люди зобачать, що Ти з любови до них зійшов на землю, то гори вирівняються цебто люди переможуть всі трудності, що давніше видавалися непереможними, щоб служити Тобі. «Води закиплять» цебто навіть найбільше холодні душі, зобачивши. що Ти стався чоловіком, запаляться любов'ю до Тебе. Так дійсно сталося з численними душами, от хоча б зо Св. Тересою, Св.Пилипом Нерійським і Франциском Хаверієм. що вже на землі палали цим святим вогнем. Але скільки є таких душ? На жаль, їх дуже мало.
Мій Ісусе, хочу належати до цих нечисленних душ. Вже від довгих літ я повинен горіти в пекельнім вогні, ненавидячи і проклинаючи Тебе. На щастя так не сталося, бо Ти так довго терпів мені, щоб я міг горіти блаженним вогнем Твоєї любови, а не проклятим пекельним полум'ям. Ось тому Ти просвічував мій розум і ласками ранив моє серце, як я здалека тримався від Тебе. Ти дуже багато вчинив, щоб спонукати мене любити Тебе.
Хочу завжди бути Твоїм. Поможи мені бути Тобі вірним. Надіюся цього від Твоєї доброти. Мій Боже, хто поважиться покинути Тебе і хоча б хвилинку проживати без Твоєї любови? Мій Ісусе, люблю Тебе понад усе. Цього ще замало для мене. Люблю Тебе більше ніж самого себе. І цього так само ще замало для мене. Люблю Тебе цілим своїм серцем і душею. Але й це ще не вистачає мені. Мій Ісусе, вислухай мене і дай мені ще більше любови.
Пречиста Діво Маріє, молися за мене.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС ЛІГУОРІ