(11) Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми (Іс.53,5).
Ось яке було життя Божого Сина на землі. Він був маловажений. Люди погорджували Ним і вважали за останнього з людей. Хіба Ісус Христос міг іще більше понизити Себе ніж народитися в печері, ] проживати серед погорди і забуття в робітні як помічник, дати зв'язати Себе як злочинець і дозволити бичувати Себе немов був би невільником? Таж Його били по лиці, висмівали як притенсійного царя, плювали Йому в обличчя, і вкінці засудили на ганебну смерть ніби Він був злочинцем! Ось тому Св. Вернард кличе: «О останній і найвищий!» 8). Боже, Ти — Цар всесвіту, то чому ж дозволяєш, щоб погорджували Тобою? Мій Ісусе, бачу, що Ти так сильно впокорюєшся з-за мене. Як я, гордий грішник, можу ганятися за пошаною і почестями?
Мій погорджений Спасителю, навчи мене Своїм прикладом любити погорду та скрите життя. Відтепер, покладаючись на твою поміч, сподіюся приймати зневаги, що ради Тебе спадуть на мене, бо Ти так багато натерпівся за мене. Пробач мені мою минулу гордість і подай Свою святу любов. Мій погорджений Ісусе, люблю Тебе. Ступай передо мною зо Своїм хрестом, бо я хочу йти за Тобою, | несучи свій хрест. Не покину тебе аж до смерти. Хочу померти за Тебе на хресті, як Ти помер за мене. Мій Ісусе, мій погорджений Ісусе, обнимаю Тебе. Пригорнувшись до Тебе, хочу жити і вмирати з Тобою.

(12) Він був Мужем болів (Іс. 53,3).
Яке було життя Ісуса Христа? Це життя проминуло серед болів. Від початку до кінця в нім було повно внутрішніх і зовнішніх страждань. Вид гріхів і невдячностей, якими люди відплачувалися Йому за те, що зволив витерпіти за них, найбільше мучив Ісуса ціле Його життя. Цей погляд вчинив Його найбільше страдницьким чоловіком, що коли-небудь жив на цій землі.
Мій Ісусе, я так само своїми гріхами причинився до смутку, що мучив тебе все життя. Чому ж не наслідую Св. Маргарету Кортонську? Коли сповідник заохочував її вспокоїтися і більше не плакати, бо Бог простив їй, то вона ще сильніше заридала, кажучи: «Отче, як я годна перестати плакати, коли мої гріхи смутили Ісуса Христа ціле Його життя?»
Мій Ісусе. аби я міг померти з болю, коли тільки пригадаю собі численні прикрості, що спричинив Тобі в своїм житті! Скільки то ночей я провів без Твоєї ласки? Скільки разів Ти пробачив мені, а я все таки відвертався від Тебе?
Мій дорогий Спасителю, дуже каюся, що зневажав Тебе. Всім серцем і  всією душею люблю Тебе.   Не дозволь,  щоб я  ще  колись віддалився від Тебе. Ласкавий Ісусе, не дозволь, щоб я віддалився від Тебе! Мій Ісусе, вислухай мене і не дозволь віддалитися від Тебе! Нехай радше помру ніж мав би знову зрадити Тебе!   
Маріє, Мати витривалости, виєднай мені святу витривалість.

(13) Він завжди любий Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любови (Ів. 13,1).
Любов між приятелями зростає в годині смерти, коли вони розлучаються з любими особами. Ось тому різними доказами намагаються тоді виявити їм свою любов. В часі Свого земського життя Ісус давав нам різні докази любови, але в годині смерти забажав подати нам найкращий доказ. Який же кращий доказ люблячий Господь міг І дати нам, як не той, що за кожного з нас віддав свою кров і життя? Однак це не задовольнило Його. Він рішив подати нам на поживу те   ; Тіло, що його пожертвував за нас на хресті, щоб міг лучитися з Ним,    : хто прийматиме його. Отак зростатиме взаємна любов. Що за безконечна доброта! Яка велика любов!
Мій любий Ісусе, наповни моє серце Своєю святою любов'ю, щоб я, забувши про світ і про себе самого, міг любити Тебе одного і подобатися Тобі. Присвячую Тобі своє тіло, душу, волю і свободу.    Колись я пошукував власних задоволень і це спричинило Тобі дуже багато прикростей. Моя розп'ята Любове, тепер це сильно болить мене. Відтепер не буду крім Тебе нічого пошукувати: «Мій Бог і все  моє!» Мій Боже, ти є всім для мене, тому за винятком Тебе не бажаю нічого.
Аби я міг трудитися для Тебе, як Ти трудився для мене! Моє єдине Добро і Любове, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому вповні підчиняюся Твоїй волі. Поможи мені любити тебе, і потім чини зо мною, що подобається Тобі,

(14). Моя душа погружена в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26,38).
Ось які слова вийшли зо зболілого Серця Ісуса в гефсиманськім саді, заки Христос пішов на смерть. Звідкіля ж там узявся такий страшний смуток, що годен був спричинити Йому смерть? Чи недалекі страждання викликали його? Ні, бо від хвилини Втілення бачив і добровільно прийняв їх: Пожертвувався, бо Сам хотів, каже пророк Ісая (Іс. 53,7). Його смуток походив із того, що бачив гріхи, яких люди мали допуститися по Його смерті. Св. Вернард Сієнський твердить, що Христос тоді бачив кожний гріх, що ми мали допуститися: «Бачив провини кожного з нас».
Мій Ісусе, це не був вид бичів, терня і хреста, що так сильно засмутив тебе в Оливнім Городі. Це був вид моїх гріхів. Кожний із них наповнив Твоє Серце таким страшним болем і смутком, що Ти заллявся кривавим потом і зачав відчувати смертельні муки. Ось як я віддячився за любов, що Ти виявив мені, як помер за мене! Подай мені частину того болю, що Ти відчував у Оливнім Городі. Подай мені біль за гріхи, щоб я ціле життя жалував за них.
Мій Спасителю, аби я міг своїм болем і любов'ю стільки потішити Тебе, скільки тоді засмутив! Моя Любове, всім серцем каюся, що більше цінив свої нужденні задоволення ніж Тебе. Каюся і люблю Тебе понад усе. Чую, що хочеш, хоч я зневажив Тебе, щоб я любив Тебе, і любив всім серцем: Люби Господа, Бога свого, всім своїм серцем і всією своєю душею! (Втор. 6,5).
Так, мій Боже, люблю Тебе всім серцем і всієї душею. Подай мені таку любов, якою бажаєш, щоб я любив Тебе. В минулому я пошукував себе самого. Тепер буду пошукувати тільки Тебе. Хочу більше ніж інші любити Тебе, бо бачу, що більше ніж інших Ти полюбив мене. Мій Ісусе, Своєю єлейністю цебто ласкою змушуй мене любити Тебе. Подай мені силу належно віддячуватися за любов, що нею Ти, мій Боже, полюбив мене, невдячного черв'яка і зрадника.
Маріє, Мати милосердя, помагай мені своїми молитвами.

(15) Схопили Ісуса і зв'язали Його (Ів. 18,12).
Дивися, як посіпаки арештують і в'яжуть Бога! Що думали анголи, як зобачили, що їх Цар ступав посеред вояків вулицями Єрусалиму зо зв'язаними руками? Що ж ми повинні сказати на вид свого Бога, що з любови до нас дозволяє в'язати Себе ніби був злочинцем і ставляти Себе перед суддями, що засудять Його на смерть? Св. Вернард кличе серед сліз: «Що маєш спільного з кайданами?»
Мій Ісусе, безконечна Величе і Доброто, що маєш до діла з ланцюгами, що їх накладають на злочинців? Це нам належаться ланцюги, бо ми, грішники, заслужили собі на пекло, а не Тобі, бо Ти невинний і найсвятіший з усіх. Св. Вернард, дивлячись на засудженого на смерть Ісуса, кличе: «Невинний Спасителю, що Ти вчинив, що вони засудили Тебе на смерть? Мій дорогий Спасителю, таж Ти сама невинність! За який злочин так засудили Тебе? Ах, Твій злочин це превелика любов, що нею Ти полюбив людей! Св. Анзельм кличе: «Твоя любов це Твоя провина!»
Мій любий Ісусе, цілую ланцюги, якими зв'язали Тебе, бо вони звільнили мене від вічних кайданів, на які я був заслужив собі. Який я нужденний, що стільки разів зрікся Твоєї приязни і став рабом Люципера, і так зневажив Твою безконечну велич! Щиро каюся, що вчинив Тобі таку велику кривду. Мій Боже, своєю святою любов'ю  забери Собі мою волю, щоб відтепер бажав тільки того, що подобається Тобі. Нехай Твоя воля буде єдиним правилом мого життя. Ти дбав про моє добро, нехай і я намагаюся подобатися Тобі. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Єдиний Предмете моїх почувань, люблю Тебе. Знаю, що Ти щиро любиш мене, тому хочу любити Тебе. Зрікаюся всього, бо Ти вистачаєш мені.

(16) Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня (Іс. 53,5).
Один удар, що витерпів Богочоловік, мав силу надолужити за гріхи цілого світу, але Ісус Христос не задовольнився таким надолуженням. Він захотів бути зранений і мучений цебто поранений і покалічений від стіп до голови так, що на Його пресвятім Тілі не було шматка неушкодженого місця. Саме тому Ісаї пророкові видавалося, що Він був такий поранений ніби був прокаженим: Ми думали, що Він прокажений, бо Бог так сильно побив і впокорив Його (Іс. 53,4).
Рани мого засмученого Ісуса, ви є доказом любови. що нею Спаситель полюбив мене. Ви ніжно змушуєте мене любити Його за стільки страждань, що з любови до мене прийняв на Себе. Мій любий Ісусе, коли ж вповні віддамся Тобі, як Ти віддався мені?
Моє найвище добро, люблю Тебе. Боже, що так сильно полюбив мою душу, люблю Тебе. Боже, джерело любови, подай мені любов. Поможи мені надолужити любов'ю за прикрості, що колись спричинив Тобі. Поможи прогнати з серця все те, що не змагає до Твоєї любови.
Предвічний Отче, кличу з Псальмопівцем: Поглянь на обличчя Свого Помазанця! (Пс. 83,10). Поглянь на рани Свого Сина. Вони благають милосердя для мене. Ради цих ран пробач зневаги, що я вчинив Тобі. Візьми Собі моє серце, щоб тільки Тебе одного любило, пошукувало і зітхало за Тобою. Кличу до Тебе зо Св. Ігнатієм: «Дай мені свою любов і ласку, і я буду вельми багатий!» 16). Боже моєї душі, ось чого благаю в Тебе: Подай мені Свою любов і ласку, бо не бажаю більше нічого.
Маріє, Божа Мати, заступися за мене,

(17) Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)
Римські вояки отак поздоровляли Спасителя, кепкуючи собі з Нього. Вперед висміяли Його як обманця і потім укоронували терням. Вчинивши це, почали приклякати перед Ним і поздоровляти немов жидівського царя. Встаючи, кричали, глузували з Нього, били по обличчі та плювали в лице. Св. Матвій отак описує цю сцену: / сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову.., і падаючи навколішки перед Ним, кепкували собі з Нього та говорили: «Радуйся, Царю Юдейський!» Притім плювали на Нього, брали тростину і по голові били Його (Мт, 27, 29-30). А св. Іван додає: / били Його по лиці (їв.  19, 3).
Мій Ісусе, болючий вінок, що вбивається в Твою голову, тростина, що держиш у руці, і та подерта багряниця, що виставляє Тебе на глум, потверджують, що Ти дійсно Цар, але Цар любови. Жиди не хотіли признати Тебе за свого царя, тому заявили Пилатові: Не маємо царя, за винятком Кесаря! (Ів. 19, 15).
Мій любий Спасителю, хоч інші не хотять признати Тебе за Царя, то я признаю і хочу, щоб Ти був єдиним Царем моєї душі. Ось тому вповні присвячуюсь Тобі. Чини зо мною, що Тобі подобається. Ти витерпів стільки глуму, болів і саму смерть, щоб здобути Собі наші серця та панувати в них любов'ю: Христос на те помер, щоб володів мертвими і живими, кличе Св. Павло (Рим. 14, 9).
Мій любий Царю, забери Собі ціле моє серце і завжди пануй у нім. Я колись не хотів прийняти Тебе за свого Царя, бо догоджував своїм пристрастям. Тепер запануй у мені Своєю любов'ю. Пригадуй мені завжди Свою смерть, що Ти прийняв за мене. Мій Царю і Боже, моя Любове і моє Все, чого ж бажати мені, як не Тебе. Кличу з пророком Давидом: Бог це скеля мого серця і моя частка на віки! (Пс. 72, 26). Боже, Пане мого серця, люблю Тебе, бо Ти моя частка і моє єдине Добро.


(18) І несучи Свій хрест. Він вийшов на місце, що зветься Череповищем (Ів. 19. 17).
Ось Спаситель світу, обтяжений хрестом, іде вмирати за людей. Це Боже Ягнятко не скаржиться, але дозволяє, щоб пожертвували Йогона хресті за наше спасіння.
Моя душе, товарищи Ісусові, що йде вмирати за тебе, бо любить тебе і хоче відпокутувати твої гріхи. Мій Ісусе і мій Боже, скажи мені, чого бажаєш від людей за те, що з любови до них віддаєш Своє життя? Св. Вернард відповідає, що Христос не бажає нічого іншого за винятком любови: «Якщо Бог любить людей, то нічого не домагається від них, хіба щоб любили Його».
Мій Спасителю, Ти так дорого заплатив за нашу любов. Невже між людьми знайдеться хтось, що відмовиться любити Тебе? Тішуся, що всі Святі, Пресвята Богородиця і Твій Небесний Отець люблять Тебе. На жаль чимало не хоче знати Тебе! А скільки людей, хоч знає, все таки не хоче любити Тебе! Безконечна Любове, вчини, щоб люди пізнали і полюбили Тебе! Аби я міг своєю кров'ю і смертю вчинити, щоб всі люди любили Тебе!
На жаль і я колись, хоч знав, все таки не любив Тебе. Ти ж урешті Своєю ласкавістю приневолив любити Тебе. Нещасний був той час, коли я затратив Твою ласку! На щастя жаль, що тепер відчуваю бажання вповні належати до Тебе і Твоя смерть за моє спасіння розбуджують у мені довір'я, що Ти, моя Любове, вже пробачив мені і тепер любиш мене.
Мій Ісусе, аби я міг померти за Тебе, як ти помер за мене! Хочу любити Тебе і трудитися, щоб подобатися Тобі, хоча б не було ніякої кари для тих. що не люблять Тебе. Ти розбудив у мені це бажання, отож подай силу виконати його. Моя Любове і Надіє, не опускай мене. Поможи мені співдіяти з Твоєю любов'ю до мене, як довго житиму на землі. Ти бажаєш мене, тому хочу впогні належати до Тебе. Мій Боже, мій Скарбе і моє Все, люблю Тебе. Хочу жити і
вмирати, повторяючи ці слова; «Люблю Тебе, люблю Тебе, люблю
Тебе!».

(19) Як ягня мовчить перед стригуном, гак і Він не відчинив Своїх уст (Іс.53, 7).
Скопець кандакійської цариці читав ці слова, але не розумів їх, як натхнений Богом апостол Пилип вступив до його повозу і вияснив йому, що пророк говорив про Спасителя (Дії: 8, 32). Христос зветься Ягнятком, бо Його немов невинне ягня вперед мучили в Преторію Пилата, заки повели на смерть. Ось тому Св. Іван Хреститель каже про Нього: Ось Боже Ягня, що бере на Себе гріхи світу! (Ів. 1. 29). Ісус це Боже Ягня, що терпить і вмирає на хресті як жертва за гріхи людей. Пророк Ісая кличе: Він дійсно взяв на Себе наші хвороби і наші болі! (Іс. 53, 4).
Бідні ті люди, що не мають Ісуса Христа в своїм житті. В дні Страшного Суду вид цього загніваного Ягнятка змусить їх закликати до гір: Гори, впадьте на нас і закрийте нас від обличчя Того, що сидить на престолі, і від гніву Ягняти! (Апок. 6,16).
Моє Боже Ягнятко, хочу завжди любити Тебе, хоч колись не любив Тебе. Я був сліпий, але тепер Ти просвітив мене і показав, якого великого зла я допустився, як відвернувся від Тебе. Ти виявив мені безконечну любов, на яку заслуговують Твоя безконечна доброта і любов, що ними Ти полюбив мене. Ось тому всім серцем каюся, що образив Тебе. Тепер люблю Тебе понад усе.
Рани і Крове мого Спасителя, ви розбудили любов в безчисленних душах. Розбудіть її теж і в моїй душі. Мій Ісусе, пригадуй мені завжди Свої Страсті, муки і безчестя, яких Ти зазнав ради мене, щоб я відв'язався від земських дібр і звернув до Тебе всі свої почування, бо ти — єдине моє безконечне Добро.
Боже Ягнятко, що померло на хресті за мене, люблю Тебе. Ради мене Ти не відмовився від страждань, тому й я не відказуюся від тих страждань, що захочеш послати мені. Не буду більше скаржитися на хрести, що посилатимеш мені. Як же міг би скаржитися, коли вже від стількох літ я повинен бути в пеклі? Подай мені ласку любити Тебе, і потім чини зо мною те, що подобається Тобі. Ось тому кличу з апостолом Павлом: Хто відлучить мене від любови Христа? (Рим. 8, 35). Мій Ісусе, тільки гріх може відлучити мене від Твоєї любови. Не дозволь, щоб я грішив. Радше пошли мені смерть аніж мав би я згрішити. Вчини це ради Своїх Страстей.
Пресвята Діво Маріє, ради твоїх болів благаю Тебе: «Бережи мене, щоб я не помер у гріху!»

(20) Мій Боже, мій Боже, чому Ти опустив Мене? (Мт. 27, 46).
О Боже! Хто ж не співчуватиме Божому Синові, що з любови до людей серед болів умирає на хресті? Рани мучать Його тіло, а смуток і пригноблення так давлять Його духа, що Він благає Свого предвічного Отця, щоб полегшив Його муки. Отець бажає, щоб Син надолужив Його Божій справедливості, тому опускає Його та дозволяє, щоб помер у смутку без потіхи.
Безпотішна смерте мого любого Спасителя, ти є джерелом моєї надії. Мій опущений Ісусе, Твої заслуги скріпляють мою надію, що не помру в опущенні та не буду назавжди відлучений від Тебе в пеклі. Щоправда, не домагаюся потіхи на цій землі. Годжуся на всі муки і брак потіх, що пошлеш мені, бо не заслуговує на потіху, хто зневагами Тебе заслужив собі на вічні муки. Мені вистачає любити Тебе і проживати в Твоїй ласці. Отож благаю, щоб Ти не дозволив мені затратити Твою любов.
Нехай всі забудуть про мене, але Ти не дозволь, щоб мені трапилося це страшне нещастя цебто щоб я затратив Твою ласку. Мій Ісусе, що помер за мене, люблю Тебе. Моє єдине Добро, моя Надіє й єдина Любове, люблю Тебе.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС ЛІГУОРІ