Дехто може спитатися: «Бог може і хоче дати мені святу витривалість. Чому ж відразу не дасть мені її, як попрошу Його?»
Святі Отці подають багато рацій, чому Бог так поступає:
(1)    Бог не дає її відразу, але відкладає, щоб краще випробувати наше довір'я.
(2)    Бог відкладає, каже Св. Августин, щоб ми сильніше тужили за нею. Великих дарів, каже він, треба сильно бажати, бо не оцінюємо того, що легко отримали. Воно знане,: що довго бажані дари викликають у нас сильнішу пошану: «Бог не дає відразу, щоб ти навчився сильно бажати. Приємніше те, чого ти довго бажав. Якщо ж зараз отримаєш, то поданий дар виглядатиме безвартісним».
(3)    Бог так поступає, щоб ми не забули про Нього. Якщо б мали запевнену витривалість і спасіння, то не було б у нас потреби невпинно звертатися до Бога за поміччю, щоб зберігатися в Його ласці та спастися, й отак легко забули б про Нього. Потреба змушує бідних відвідувати доми багатих. Бог аж до нашої смерти стримується і не дає нам повної запоруки спасіння, каже Св. Іван Золотоустий, щоб притягати нас до Себе, цебто щоб часто приходили до Нього і Він міг подавати нам щораз Більші добродійства: «Він відкладає не тому, що відкидає наші молитви. Ні, Він хоче вчинити нас уважними і притягнути до Себе». Той сам Святий каже, що Бог так поступає, що ми невпинною молитвою щораз більше лучилися з Ним при помочі любови: «Молитва це сильна зв’язь любови, якщо душа привикне приставати з Богом». Невпинна молитва до Бога і довірливе ожидания ласк від Нього сильно збільшують любов, а любов розбуджує ревність і сильно лучить нас із Ним.
Як же довго треба молитися? Так довго, відповідає Св. Іван Золотоустий, поки не осягнемо спасіння цебто до самої смерти: «Не переставай благати, поки не отримаєш!», і додає, що напевно спасеться: хто скаже: «Не перестану молитися, поки не спасуся!» Цей Святий продовжає: «Якщо скажеш: «Не зневірюся, поки не отримаю, то напевно одержиш!» Апостол Павло каже, що багато хто бере участь у перегонах, але тільки той являється переможцем, хто так довго біжить, поки не переможе: Хіба не знаєте, що ті, що біжать на перегонах, усі біжать, але один отримує нагороду? Біжіть так, щоб ви отримали!» 141Л Не вистачає сама молитва, щоб спастися. Треба невпинно молитися, поки не отримаємо вінця, що Бог обіцяв, але обіцяв тільки тим, що молитимуться аж до самої смерти.

Треба наслідувати царя Давида, якщо бажаємо спастися. Він завжди звертав очі до бога, щоб благати в Нього помочі і так не дати ворогам перемогти себе: Мог очі постійно звернені до Бога, бо Він визволить мої ноги з пастки. Як диявол не перестає заставляти сільця, щоб пожерти нас, пише Св. Петро: Ваш противник диявол ходить, ревучи немов лев, що шукає кого б пожерти.  Так ми повинні невпинно бути озброєні, щоб боронитися від такого ворога та повторяти з Давидом: Переслідуватиму своїх ворогів.. . і не вернуся, поки не винищу їх! Не перестану змагатися, поки не переможу своїх ворогів.
Як же ж ми годні здобути ту перемогу, що така важна для нас і така трудна? Св. Августин відповідає: «При помочі витривалої молитви», бо тільки молитвами і то неустанними можна здобути її.
Як же ж довго треба буде змагатися? Як довго триватиме бій! Св, Бонавентура заявляє: «Ця боротьба ніколи не кінчиться. Отож не треба ніколи переставати благати Божого милосердя». Треба невпинно боротися, тому мусимо завжди благати в Бога помочі, щоб не потерпіти поразки. Горе тому, кличе Мудрець, хто перестає молитися серед бою: Горе тим, що стратили терпеливість! Апостол Павло каже, що спасемося, якщо з довір'ям будемо молитися аж до самої смерти: Ми — Його домашні, якщо будемо сильно триматися довір'я та надії, якими хвалимося.
Ободрені Божим милосердям і обітницями, говорім з апостолом Павлом: Хто відлучить нас від Христової любови? Чи недоля, чи утиск, небезпека, гонения або меч? ШЛ Хто потрапить знищити в нас любов до Христа? Терпіння і небезпека затрати земських дібр? Переслідування, що спричиняють дияволи або люди? А може тортури тиранів? Ми все те перемагаємо Тим, що полюбив нас! Ні, каже Павло, ні страждання, ні нужда, ні небезпеки, ні гонения, ні тортури не зможуть знищити в нас любови до Ісуса Христа, бо все переможемо з Божою поміччю, якщо будемо змагатися за любов Того, що віддав Своє життя за нас.
Отець Полит Денаццо рішився зректися прелатської гідности в Римі та стати Ісусовцем, бо лякався, що через людську неміч споневіриться Богові. По цім рішенні він отак промовив до Бога: «Господи, будь милосердний і не опускай мене, бо тепер я вповні віддався Тобі!» А Бог отак відповів йому в серці: «Ти не опускай Мене!»Бог ніби промовив до нього: «Це радше Я тобі повинен сказати: «Не опускай Мене!» Цей Божий слуга, покладаючись на Божу доброту та поміч, отак закінчив свою молитву: «Мій Боже, не опускай мене і я не покину Тебе!»
Якщо бажаємо, щоб Бог не опускав нас, то треба завжди молити» ся, щоб Він не опускав нас. Він напевно буде завжди помагати нам, якщо так будемо поступати. Бог не дозволить, щоб ми погубили себе і відлучилися від Його любови. Ось тому не вистачає завжди благати самої витривалости. Треба так само прохати ласк потрібних до остаточної витривалости. Водночас благаймо Бога, щоб могли завжди молитися, бо здібність завжди молитися це той превеликий дар, що Він обіцяв Своїм вибранцям через пророка Захарїю: Пошлю духа ласки і побожности домові Давида і мешканцям Єрусалиму.
Дух молитви це дуже велика ласка. Вона полягає в тім, що Бог помагає душі завжди молитися. Отож не переставаймо завжди благати в Бога цієї ласки та духа молитви: Якщо будемо завжди молитися, то напевно одержимо від Бога ласку витривалости і всякі інші дари, що їх бажаємо, бо Бог прирік вислухати кожного, хто молиться. Апостол Павло кличе: Ми спасаємося надією! Сподіваючись, що будемо завжди молитися, можемо вважати себе за спасених. Ця надія говорив преп. Беда, промостить нам шлях до неба: «Довір'я наостіж відчинить нам двері неба!»

СВЯТИЙ АЛЬФОНС ЛІГУОРІ