Доволі часто можна почути про те, що багато речей, якими користуємося у повсякденному житті, що нас оточують, є витвором диявола. Наприклад, телевізор. Звісно ж, на даний момент бачимо, що майже 75% усіх телепередач показують насильство - це і фільми, і мультфільми для дітей, і просто документальні огляди. А Інтернет? Чи не найбільший винахід диявола, яким він тримає весь світ? Тут ми можемо знайти будь-що, на будь-який смак. Найрізноманітніша продукція настільки просто і доступно пропонується нам, споживачам, що затягує нас все більше і сильніше у свої тенета. Книжки? Скільки на сьогодні бачимо у продажу книг, які зовсім не збагачують наш інтелектуальний розвиток, а навпаки, пропагують насильство та розпусту. Може, хтось не чув про музику, яку класифікують як сатанинську? А якщо проаналізувати масштабніше, тоді з”ясуємо, скільки ж було вироблено зброї масового знищення, використовуючи такий природний елемент як уран. І це лише мізерна частина прикладів, які можна навести. То хіба це не творіння рук диявола? Якщо хтось вважає, що так, тоді шкода!

Бог, створивши людину, дав їй розум не для того, щоб мати кілька зайвих кілограмів у тілі, а щоб ним користуватися. Людина ще від початків існування знаходиться у процесі еволюції як фізичної, так і морально-духовної. Цей процес запланований Богом для того, щоб людина розвивалася у всіх напрямках. Він, Бог, дає людині можливості розуміти, відкривати і творити. Ми ж не повинні забувати про те, що ці чинники полягають у тому, що ми співдіємо з Богом. Він міг би спокійно дати своєму створінню все, що має Сам, але ні, Він хоче, щоб ми самостійно дійшли до того, що нам є приготоване. Пошук чогось – це один із принципів еволюції. Людині було холодно – навчилася видобувати вогонь, було важко – винайшла колесо. Хотіла щось передати нащадкам – видумала письмо і книги. Було скучно або радісно – почала співати. Це - еволюція. Було відкрито хімічні елементи, винайдено телефон і телебачення, а тепер ще й Інтернет. Сумніваюся, що хтось буде заперечувати, що все це було відкрито і винайдено для добра людини, тому що весь процес нашої фізичної та морально-духовної еволюції є тільки співрацею з Богом. І на цьому світ не зупиниться. Людина буде розвиватися до останньої миті, постійно з”ясовуючи для себе щось нове.

Отож ми не маємо права говорити, що певні речі є витвором диявола. Єдине, що він зробив, - спотворив їх. Він використовує те, що вже було винайдено та відкрито у власних цілях, а ми йому у цьому допомагаємо. На превеликий жаль, найчастіше ми цього не розуміємо і не помічаємо. Наше завдання - не зупинятися на досягнутому, лише завжди добре обміркувати, чи ми будемо творити у співпраці з Богом щось нове і добре або ж, навпаки, допомагатимемо дияволу спотворювати і нищити те добре, що вже існує…

Ще одним видом еволюції є духовна. Щоправда, такий термін не використовується, краще говорити про духовний ріст людини. Це духовне звершення може бути як загальним (родина, спільнота, народ тощо), так і особистим (кожної людини зокрема). Але для того, щоб загальний духовний ріст суспільства був здоровим і не деградував, ми мусимо приділяти велику увагу насамперед особистому духовному розвитку.

Живучи у сучасному світі, ми постійно зіштовхуємося з різноманітними гріхами та негативними вчинками. І якщо хтось говорить, що не має гріхів, то або обманює, або не розуміє, що таке гріх. Ще Ісус Христос казав, що навіть праведник сім разів на день грішить, то що говорити про нас, що, мабуть, не можемо назватися праведниками. Отже, мусимо признати, що ми все-таки є грішними.

Можливо, це буде звучати скандально, але й через наші упадки ми можемо духовно рости. У такому випадку використовуємо ту ж систему, якою послуговується диявол, тільки навпаки. Він обирає добрі речі для злих цілей, а ми можемо використати наші упадки для духовного росту. Справа у тому, що шлях життя кожної людини не є прямолінійним. У даному випадку він є подібним на сходи вверх і вниз. Коли людина згрішила перший раз, вона зробила крок униз. Коли ж ми каємося і розуміємо, що ми вчинили щось недобре, постановивши собі поправитися, але не на словах або ж тому, що так написано у катехизмі, а на ділах, то ми піднімаємося на вищий ступінь. Не на той же ж рівень, з якого ми зійшли, а на вищий (див. мал. 1). І чим далі людина йде, тим більшою стає прірва між "падінням” і "вставанням”. Звісно ж, не завжди можемо зразу поправитись від гріха, особливо, якщо він є нашою поганою звичкою, але наше бажання і старання звільнитися від нього також сприяє зросту, і на певному етапі навіть тяжкий гріх також зникне.

Виходячи з такої початкової схеми духовного підняття, ми можемо розглянути ще одну, яка мало чим відрізняється. Це удосконалення, або ж деградація (див. мал. 2). У першому випадку - це людина, яка духовно піднеслася високо і має силу протистояти будь-яким спокусам, вона постійно удосконалюється через молитву і добрі діла. У другому ж випадку - це небажання людини піднятися з упадку або ж недбале ставлення до власного духовного росту може привести до повної деградації особистості.

Таким чином, завданням кожного християнина - це перейти шлях духовного зросту, намагаючись триматися "схеми удосконалення”, а не деградації.

"Голос Живої Вервиці" №19 (2010)

Юрій Чухній

www.livingrosary.org.ua