Царице святої Вервиці, Опіко християн, Пристановище людського роду, Переможнице у всіх Божих змаганнях! Благаючи, ми припадаємо до Твого престолу, певні, що вимолимо милосердя й одержимо ласки, потрібну поміч й охорону в теперішньому лихолітті, не за наші заслуги, бо вони є ніщо, але тільки завдяки безмежній доброті Твого Материнського Серця.
Це Тобі, Твоєму Непорочному Серцю, у цій трагічній годині людської історії, ми доручаємо й посвячуємо себе не тільки в злуці зі св. Церквою - містичним тілом Твого Сина - яка терпить і кривавиться в багатьох місцях і зазнає мук у різний спосіб, але також у злуці з цілим світом, пошматованим лютими незгодами, охопленим пожаром ненависті, жертвою власного безправ'я.
Зглянься на ті всі матеріяльні й моральні руїни, на те все горе, на весь неспокій батьків і матерів, приятелів, братів і невинних дітей, на всі ті істоти, скошені в розквіті літ, на всі ті тіла покалічені в застрашаючій різні, на всі ті душі, катовані й конаючі, на тих усіх, що є в небезпеці вічної загибелі.
О Ти, Мати милосердя, виблагай нам у Бога мир, а головно ті ласки, що можуть в одну мить навернути людські серця, ті ласки, що готують, погоджують, забезпечують мир. Царице миру, молися за нас, пішли світові, що мир, за яким тужать народи, мир у правді, у справедливості, у Христовій любові ближнього. Пішли мир душам, щоб у мирних обставинах ширилося Боже Царство.
Прийми під Свій Покров невірних і всіх тих, що живуть ще в темряві смерті, наділи їх миром і вчини так, щоб і для них зійшло Сонце Правди, щоб і вони могли разом з нами, перед Єдиним Спасителем світу повторювати: "Слава на висотах Богу і на землі мир людям доброї волі" (Лука 2: 14).
Народам, роз'єднаним блудом або незгодою, а зокрема тим, що виявляють до Тебе особливу набожність і в котрих не було ані одної хати, де не шанували б Твоєї святої ікони, пішли їм мир і збери їх знову в одне Христове Стадо під єдиного правдивого Пастиря.
Виєднай мир і повну свободу Святій Божій Церкві, зупини заливний потоп поганства; розвий у вірних любов до чистоти, практику християнського життя й апостольську ревність, щоб нарід Божих слуг зростав заслугами й числом.
Вкінці, так само, як Серцю Твого Сина Ісуса посвятила себе Церква і ввесь людський рід, покладаючи на Нього всі надії, щоб воно стало для них ознакою і запорукою перемоги та спасення, ось так і ми навіки посвячуємо себе Тобі, Твоєму непорочному Серцю, о наша Мати й Царице світу, щоб Твоя любов і покров приспішили перемогу Божого Царства і щоб усі народи, помирені між собою і з Богом, прославляли Тебе, Всеблаженну й заспівали разом з Тобою, від одного до другого кінця світу, вічний гімн слави, любові та вдячності до Ісусового Серця, бо тільки в Ньому можна знайти Правду, Життя і Мир.
Амінь.
(Молитва Святого Отця Пія XII)