Християнин не повинен вживати так звану політкоректну мову, схильну до лицемірства, але бути речником Євангельської істини з прямотою, властивою дітям. Таке повчання Папа Франциск висловив, проповідуючи під час ранкової Святої Меси, яку він очолив у вівторок, 4 червня 2013 р., в каплиці резиденції «Дім Святої Марти». З Єпископом Риму, серед інших, співслужив блаженніший Нерсес Бедрос ХІХ, вірменський католицький Патріарх.

Основою папських роздумів став євангельський уривок, який розповідає про те, як фарисеї намагалися впіймати Ісуса на слові, ставлячи підступні запитання. Одним з них було запитання про те, чи слід юдеям платити податок поганському кесареві. Святіший Отець зазначив, що своє запитання вони ставлять «ласкавими словами, аж надто підсолодженими», намагаючись «показати себе друзями». Але все це – фальш, тому що вони «не люблять істину», а лише самих себе, «а тому й намагаються обдурити, втягнути ближнього у свою брехню, свій обман».

«Це мова зіпсуття, лицемірства. В той же час, коли Ісус промовляє до Своїх учнів, то каже: "Ваша ж мова нехай буде: Так, так! Ні, ні!”. Лицемірство не є мовою істини, тому що істина ніколи не ходить самотня. Ніколи! Вона завжди ходить з любов’ю! Без любові не існує істина. Любов – це перша істина», – наголосив Папа, зазначаючи, що фарисеї «бажають істини, підпорядкованої своїм інтересам». У цьому випадку також існує любов, але «любов до себе самих», яка веде «до зради інших, до зловживання довірою».

Ця мова, яка здається «переконливою», веде до помилки, до брехні. Зрештою, сьогодні солодкі слова линуть з уст тих самих людей, які вже наступного четверга ввечері заарештують Ісуса в Оливному саду та поведуть до Пилата. Христос, натомість, вимагає від того, хто йде за Ним, цілком протилежного, прямолінійної мови, «слова істини з любов’ю». «Лагідність, якої Ісус вимагає від нас, немає нічого спільного з цією запопадливістю», – підкреслив Святіший Отець, додаючи, що справжня лагідність є простою, як в дитини, «яка не лицемірить, бо ще не зіпсута».

Проповідник також звернув увагу на певну «внутрішню слабкість», підтримувану марнославством, яка полягає в тому, «що нам подобається, коли про нас говорять гарні речі». І «зіпсуті знають про це», а тому «такою мовою намагаються нас послабити».

 «Задумаймося сьогодні: якою є наша мова? Чи промовляємо в істині, з любов’ю, чи може послуговуємося тією суспільно «коректною» мовою, коли говоримо гарні речі, яких не відчуваємо? Нехай же наша мова буде євангельською, браття!», – закликав Папа Франциск, заохотивши просити в Господа Бога того, щоб «наша мова була простою, мовою дитини, мовою Божих дітей, які промовляють в істині та з любові».

www.banderivets.org.ua

ЛИЦЕМІРСТВО ВЛАДИ: проти життя, але - за РПЦ

Тиждень, що минає, ознаменувався черговим фарисейським лицемірством „власть імущих” в Україні. Профільний комітет Верховної Ради остаточно відхилив проект закону про заборону абортів, який раніше подали депутати-свободівці Прикарпаття Олександр Сич, Руслан Зелик, Руслан Марцінків.

Народні депутати від правлячої партії регіонів вирішили, що закон про заборону абортів призведе до збільшення кількості нелегальних операцій, а, відповідно, - до ще більшої кількості випадків жіночого безпліддя. Депутат від провладної політичної сили (колишній „християнський демократ”(!) Віталій Журавський називає себе головним ініціатором відхилення законопроекту від «Свободи».

На фарисейське переконання Журавського, заборона легальних абортів призведе до стрімкого зростання кількості кримінальних абортів, насильницької смертності новонароджених, сирітства, що надалі лише поглибить демографічну кризу.

Як вже повідомляла „Нова Зоря”, народні депутати від фракції «Свобода» пропонували законодавчо заборонити штучне переривання вагітності в Україні, а за проведення абортів, окрім випадків, передбачених законодавством, ввести кримінальну відповідальність. У пояснювальній записці парламентарі відзначали, що в даний час близько 1 млн. подружніх пар в Україні безплідні, з них 868 тис. пар - у зв’язку з безплідністю жінки (причиною жіночої неплідності у 80 відсотках випадків є аборт). В результаті, за останні 20 років населення України зменшилося на 5 млн. осіб (із 52 млн. до 47 млн).

Однак, правлячу в Україні владу демографічна катастрофа, яка нависла над Україною через масові аборти та жебрацький рівень життя, а тим більше – духовна криза не лякає. Навпаки, виглядає, що урядовці зацікавлені у фізичному та духовному виродженні української нації: набагато легше найняти дешеву і безпретензійну робочу силу з Азії чи Африки, аніж вовтузитися з українцями, які постійно, хоч і спонтанно, домагаються захисту своїх національних та соціальних прав. Але найстрашніше те, що для партії регіонів не є авторитетом навіть Божа заповідь „Не убий!”, хоча майже всі вони є адептами московського православія, яке публічно декларує свою принципову позицію щодо захисту і збереження ще не народженого життя у лоні матері.

Натомість провладні депутати зайняті іншим: як забезпечити панівну в Україні УПЦ московської патріярхії нерухомим майном, яке є історичною спадщиною українського християнства і перебуває у власності та під захистом держави.

Так, у Верховній Раді днями зареєстровано проект закону № 2993 «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для повернення культових споруд релігійним громадам», ініціаторами якого виступили народні депутати від партії регіонів. На думку регіоналів, прийняття відповідного документа допоможе відновити історичну справедливість, повернувши церкві відібрані у неї в радянський час культові споруди.

Про що ж йдеться насправді? Законопроектом передбачено, що Кабмін у тримісячний термін повинен розробити порядок передачі об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям (читай – для УПЦ МП) без права відчуження та зміни їх призначення. Зокрема, це стосується українських святинь, розташованих у Кременецькому районі на Тернопіллі, а саме: Свято-Богоявленського жіночого монастиря і Почаївської Свято-Успенської лаври, а також Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, які правляча влада пообіцяла подарувати патріярху РПЦ Кірілу у зв’язку з його приїздом до Києва з нагоди 1025-річчя Хрещення України.

Політична верхівка, яка нині править в Україні, вкотре постала у ролі дволикого януса: з одного боку – через відхилення законопроекту про заборону абортів – вона фактично кидає напризволяще і на знищення майбутнє української нації, а з іншого – зміцнює та утверджує імперські позиції північного сусіда, віддаючи українські святині у приватну власність московській патріярхії, яка є ідеологічним рупором старої-нової доктрини „руского міра”.

Тепер слово за нами, українськими християнами: чи ми рішуче проявимо громадянську позицію і відстоїмо право ненароджених дітей на життя та захистимо від брутального привласнення чужинцями наших національних святинь, а чи вкотре проявимо генетичну байдужість і вчинимо зазвичай - „моя хата скраю”?!