1. Ціна терпеливості
Св. апостол Яків говорив, що тер¬пе¬ливість є досконалою чеснотою душі: "За витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий” (Як. 1,4). Терпеливість є тим, що допомагає нам дійти до раю. Отож вона є чеснотою, яка породжує заслуги. Ось чому Господь Бог обдаровує нас життям тут, на землі, щоби ми завдяки терпеливості заслужили собі на хвалу в небі. Ми всі на цьому світі мусимо тер¬піти; тільки той, хто терпеливо пере¬носить важкі випробування, той менше терпить і буде спасенний. Адже Господь не посилає нам хреста, щоби бачити нас осудженими, як твердять ті, які не хочуть скоритися, а щоб бачити нас спасенними й оточеними більшою хвалою в небі. Терпіння, труднощі й різні інші страж¬дання, які сприймаємо терпеливо, будуть найпрекраснішими скарбами в нашій короні, яку носитимемо в раю. Отож, коли відчуваємо, що мучимося, тішмося і дякуймо за це Богові, бо це означає, що Бог прагне нашого спасіння, карає нас у цьому житті з допомогою коротких і, за¬галом, лагідних кар, аби не карати нас у майбутньому житті, де кари будуть суво¬ріші й вічні. Бідний грішник, який насо¬лоджується задоволеннями під час земного життя! Це означає, що Бог шукає йому вічну кару.
Св. Марія Маґдалина де Пацці розповідала: "Кожна кара, навіть дуже важка, стає врешті приємною, коли диви¬мося на Ісуса Христа, який висить на Хрес¬ті”. А блаженний Йосиф Калясанціо додавав: "Не віднайде Ісуса Христа той, хто не терпітиме для Нього”. Отож хто лю¬бить Ісуса Христа, той терпеливо зносить і приймає зі спокоєм як усі зов¬нішні хрести, а  особливо хвороби, біль, убогість, ганьбу, втрату родичів і прияте¬лів, так і внутрішні хрести, тобто горе, втому, спокуси, духовне пригноблення. Натомість, хто під час цих болісних ви¬пробувань виявляє нетерпеливість і злиться, той, навпаки, спричиняє тільки збільшення своїх терпінь – не тільки тут, на землі, але й у майбутньому житті. Св. Тереза написала: "Тягар хреста відчуває той, хто волоче його ніби з примусу, хто, навпаки, обіймає його зі своєї доброї волі, той не відчуватиме його”. Тому св. Филип Нерій говорив: "На цьому світі нема чистилища, тільки небо або пекло: отож хто терпеливо переносить свої страж¬дання, той ніби перебуває в небі; а хто цього не робить, той уже на землі ніби переживає випробування пекла”.
Утім перейдімо зараз до практики.

2. Терпеливість під час хвороби
По-перше, у терпеливості слід вправ¬лятися під час перенесення хвороби, ос¬кільки в цей період виявляється прав¬дивий дух людей: чи він є золотом, чи оло¬вом? Адже деякі зовні побожні хрис¬тияни почувають себе завжди добре лише тоді, коли їх нічого не болить; однак коли на них нападає хвороба, вони швидко втра¬чають терпеливість, плачуть над собою перед усіма, стають пригніченими й ба¬гатьма іншими способами виявляють своє неза¬до¬волення. І так золото перетворю¬ється на олово. Блаженний Йосиф Каля¬сан¬ціо говорив: "Якщо б хвороби перено¬сили терпеливо, тоді вони не були б приводом для жалів і нарікання”. Деякі скаржаться говорячи: "Усе ж, коли почу¬ваю себе так погано, не можу піти до церк¬ви, не можу брати участі у Службі Божій ані приймати св. Причастя, загалом нічого не можу робити”. Нічого не можеш робити? Усе, що повинен, робиш тоді, ко¬ли виконуєш волю Божу! Розкажи мені, чому бажаєш робити те все, про що тут згадував? Аби зробити приємність Бо¬гові? Тим часом Богові по¬добається, коли ти терпеливо приймаєш те, що є джерелом твого тер¬піння, відкидаєш у той момент усі інші речі, які хотів би робити. "Богові служимо найбільше тоді, – говорить св. Франциск Салезій, – коли терпимо, а не тоді, коли діємо”.
Отож особливо тоді, коли хвороба є смертельною, слід прийняти її зі всією терпеливістю, приймаючи також саму смерть, якщо дійсно наступив кінець нашого життя. Не говорімо тоді: "Ще не відчуваю  себе готовим, хотів би пожити ще трохи, щоби відпокутувати за свої гріхи”. А звідки знаєш, що продовжуючи жити, чинитимеш ті покути, а не впадеш у ще більші гріхи? Скільки ж то людей після того, як виздоровіли, хоча їм зда¬валося, що їхня хвороба є смертельною, жили гірше, ніж до того, і погубили себе? Можливо, якщо б тоді померли, були б урятовані! Якщо Бог хоче, щоби ти зараз відійшов з цього світу, погодься з Його святою волею, дякуй Йому, що дозволяє тобі померти після прийняття св. Таїнств; поєднай смерть зі спокоєм, цілковито довіряючи Божому милосердю. Саме такого сприйняття смерті, як вияву спов¬нення Волі Божої, достатньо для забезпе¬чення собі вічного спасіння.

3. Терпеливість під час втрати близьких
По-друге, терпеливо сприймаймо смерть близьких і приятелів. Дехто через смерть рідного цілком не дається втішити і тому перестає молитися, не приступає до Таїнств і відкидає всі інші побожні практики. Інколи навіть здається, що хтось має претензії до Бога, говорячи: "Боже, чому Ти це зробив?” Що за зухвалість? Скажи мені, що з цього маєш, що так ви¬гукуєш, яку користь отримуєш? Чи, мож¬ливо, думаєш, що так робиш приємність  померлій особі? Очевидно, що ні, навпа¬ки, зовсім протилежне: кривдиш її і Бога. Радше вона очікує, що з приводу її смерті ти швидше наблизишся до Бога й молити¬мешся за неї, якщо вона  перебуває в чистилищі.

4. Терпеливість у перенесенні вбогості
По-третє, приймаймо убозство, яким нас обдаровує Бог. Коли тобі бракуватиме навіть того, що необхідне для життя, тоді промовляй: "Боже мій, мені достатньо тільки Тебе”. Завдяки такому стрілис¬тому актові отримаєш скарб у небі. Отож хто матиме Бога, той матиме все. Тому терпеливо приймаймо втрату речей чи  наших надій, чи навіть осіб, які нас під¬тримують. Тоді здаймося на Волю Бога, а сам Бог нам допоможе. А якщо не захоче допомогти нам так, як ми того очікуємо, приймаймо із задоволенням те, що Він дає нам, адже, з однієї сторони, Він чинить це для випробування нашої терпеливості, а з другої, для того, щоби збагатити нас усякими заслугами й небесними добрами.

5. Терпеливість під час переслідувань
По-четверте, терпеливо приймаймо переслідування й різні вияви погорди. Можливо, ти скажеш: "Що поганого я вчи¬нив, що мушу терпіти це переслі¬дування? Чому мушу терпіти ці зневаги?”. Брате мій, скажи ці слова Розп’ятому Ісусові Христові, а Він відповість тобі: "А що злого вчинив Я, що мусив витерпіти стільки терпінь, зневаг і, зрештою, смерть на Хресті?” Отже, якщо Ісус Христос терпів так багато з любові до тебе, то це не буде великою справою, якщо ти також витерпиш тих небагато терпінь з любові до Ісуса Христа. Особливо поміркуй якщо в цьому житті тобі трапилося попов¬нити якийсь тяжкий гріх, бо мусив би бути в пеклі, де злі духи мучать і переслідують ще сильніше. Натомість якщо ти переслі¬дуваний із-за якогось добра, яке вчинив, дуже тішся, пам’ятаючи про те, що сказав Ісус Христос: "Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне” (Мт. 5, 10). І будьмо переконані в тому, в чому запевняє нас Апостол, який гово¬рить, що хто на цьому світі хоче жити в єд¬ності з Ісусом, той буде переслі¬дуваний.

6. Терпеливість у період духовної черствості
По-п’яте, потрібно, щоби ми були тер¬пеливими й у  період духовної черствості. Безсумнівно, вона становить для душі, яка любить Бога, найболючіші терпіння. Адже саме таким способом Бог випро¬бовує любов Своїх вибраних. Принижуй¬мося в такий час перед Богом і піддавай¬мося Його Волі, цілковито довіряючи Йому. Пильнуймо також, щоб не припи¬нити в цей період ні однієї з побожних практик: молитви, прийняття Причастя, адорації, духовного читання. У цей час відчуватимемо втому, все даватиметься з великими труднощами, тому нам зда¬ватиметься, що це не має жодної вар¬тості, що є втратою часу, однак зов¬сім, цілком не так, бо, виявляючи в цьому ви¬три¬валість, хоч не відчуємо приємності, проте зробимо велику приємність Богові.

7. Терпеливість під час спокус
По-шосте, будьмо терпеливі під час спокус. Деякі люди малодушні, коли спокуса триває довше, падають духом й інколи навіть кажуть: "Чому Бог хоче, щоб я був осуджений?”. Ні, Бог допускає спокуси не для нашої шкоди, але для на¬шої користі, щоб, піддавшись їм, швидше принизилися й до Нього ще швидше наблизилися, заставляючи свою силу волі чинити опір і подвоювати молитви, щоб таким способом здобути більше заслуг для неба: "Я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе” (пор. Тов 12, 13). Завдяки кожній переможеній спокусі здобуваємо нові  ступені хвали і більшу силу для протистояння майбутнім спо¬кусам. Бог ніколи не дозволяє, щоб ми були  спокушені понад наші сили. "Бог вір¬ний: Він не допустить, щоб вас споку¬шувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її пере¬нес¬ти” (І Кор. 12, 9).
Очевидно, слід молитися до Бога, щоб звільнив нас від спокус, а коли наступлять, погоджуймося з Його волею, прохаючи Його, щоби дав нам сили протистояти їм. Св. Павла переслідували тілесні спокуси, тому просив Господа, щоби визволив його від них, однак Господь йому від¬повів:”Досить тобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі” (2 Кор. 12, 9).
У спокусах, особливо тих, які стосу¬ються наших почуттів, першим помічним засобом є уникання нагоди настільки, наскільки це можливо, а потім, не дові¬ряючи своїм силам, слід прибігати до Ісуса Христа і шукати допомоги в Нього. А якщо спокуса не минає, не  переста¬ваймо молитися промовляючи: "Ісусе мій, допоможи мені, Діво Маріє, допо¬можи мені!” Самого тільки закликання цих могутніх імен Ісуса й Марії достатньо для того, аби перемогти всі раптові атаки слуг пекла. Окрім того, велику цінність має також знак хреста, зроблений на чолі й над серцем. Саме з допомогою знаку хреста св. Антоній, абат, проганяв такі атаки демонів. Дуже важливо також і те, щоб ми розповідали про ці спокуси своєму духовному керівникові. Св. Филип Нерій казав: "Спокуса розкрита – наполовину подолана”.

СВЯТИЙ АЛЬФОНС МАРІЯ ДЕ ЛІҐУОРІ