Якщо покарання позбавленням оглядання Бога не досить переконливе для нас, то з покаранням у відчуттях усе зовсім не так; муки вогнем, тортури суворим холодом лякають наші відчуття, бо ці муки відчутні на дотик. Тому Боже Милосердя, бажаючи розбудити в наших душах святий Божий страх, мало говорить про кару позбавленням оглядання Бога, але постійно показує вогонь, холод та інші муки, в яких полягає покарання через відчуття. Це ми бачимо в Євангелії і в окремих одкровеннях, через які час від часу Бог бажає відкривати своїм слугам таємниці потойбічного життя. Звернімося до одного з таких одкровень. Найперше подивімось, що цитує побожний та учений кардинал Беллармін із творів святого Беди Високоповажного. "У наш час, - пише святий Беда, - Англія стала свідком виняткового чуда, яке можна порівняти з видатними подіями перших століть Церкви. Щоб спонукати живих боятися смерті душі, Бог дозволив одному чоловікові, який помер, повернутися до життя й розповісти те, що він бачив на тому світі. Приголомшливі, нечувані деталі, про які той говорить, і його життя, сповнене небаченого каяття та співвідносне з його словами, справили сильне враження на всю країну.
У Нортумбрії жив чоловік на ім'я Дрительм, уся родина якого провадила зразкове християнське життя. Одного разу він занедужав, стан його здоров'я погіршувався з дня на день, згодом воно зовсім погіршилося, і він помер, залишивши дружину та дітей у величезній скорботі та розпачі. Родина провела ніч, плачучи над тілом, але наступного дня перед похороном вони несподівано побачили, що він ожив і сів. Бачачи це, вони так перелякалися, що кинулися тікати, лише дружина його, тремтячи, залишилась наодинці зі своїм воскреслим чоловіком. Він одразу заспокоїв її: "Не бійся, - сказав він, - Бог повернув мене до життя; Він бажає продемонструвати в моїй особі людину, воскреслу з мертвих. Я повинен ще прожити довге життя на землі, але моє нове життя буде цілковито інакшим, ніж те, яким я жив раніше". Потім він встав цілком здоровий і відразу подався до місцевої церкви, де довго молився. Він повернувся додому лише для того, щоб попрощатися з тими, хто був дорогим для нього на землі, і повідомити їм, що житиме лише задля того, щоб приготуватися до смерті, і радить їм робити те саме. Потім він поділив своє майно на три частини: одну віддав своїм дітям, другу - дружині, а третю залишив для роздавання милостині. Роздавши все бідним і залишившись зовсім без нічого, він пішов до монастиря, постукав до дверей і почав благати настоятеля прийняти його як монаха-каянника, який буде слугою усім.
Настоятель виділив йому самотню келію, де чоловік провів решту свого життя. Свій час він поділив на три частини-вправи - молитву, найважчу працю та небувале покаяння. Найсуворіші пости він вважав за ніщо. Взимку бачили, як він пірнав у холодну воду і перебував у ній годинами в молитві доти, доки не прочитає напам'ять усі Псалми Давида.
Життя Дрительма, яке проминуло в умертвленні тіла, його спрямований донизу погляд, навіть риси його обличчя виявляли душу, вражену страхом судів Божих. Він зберігав постійне мовчання, але, відчуваючи примус поділитися (для напоумлення) з іншими тим, що Бог відкрив йому після смерті, так описав своє видіння: "Коли я покинув своє тіло, якийсь доброзичливий чоловік узявся супроводжувати мене. Він з'явився, оточений світлом, його обличчя сяяло. Він прийшов на простору глибоку, безмежну долину, один бік якої був у вогні, а другий - з льоду і снігу; з одного боку - пательні і котли в полум'ї, а другий - сповнений неймовірного холоду та шалених поривів крижаного вітру.
Ця таємнича долина була заповнена незліченними душами, яких ніби шарпала туди-сюди шаленіюча буря. Коли вони не в силі були більше витримувати жорстокості вогню, тоді шукали полегші серед льоду і снігу; але, натрапляючи лише на нові терпіння, кидалися назад у центр полум'я.
Я в заціпенінні спостерігав, як вони металися в жахливих муках, і доки досягав мій погляд, я не бачив нічого, окрім безмежної кількості безнастанно терплячих мук душ. Їх вигляд викликав у мене страх. Спочатку я подумав, що побачив Пекло; але провідник, що йшов переді мною, обернувся і сказав: "Ні, це не те, що ти думаєш, Пекло відкинутих. Чи ти знаєш, - продовжував він, - що це за місце?" - "Ні", - відповів я. "Знай, - говорив далі він, - що долина, в якій ти бачиш багато вогню і льоду - це місце, де карають душі, які упродовж життя нехтували сповіддю і до кінця відкладали своє навернення. Завдяки особливому Божому милосердю вони мали щастя щиро покаятися, відбути сповідь і зненавидіти свої гріхи перед смертю. Ось чому вони не прокляті і в день Великого Суду увійдуть до Царства Небесного. Деякі з них отримають звільнення швидше, завдяки заслугам молитов, милості і постів, пожертвуваних за них живими, і особливо завдяки Жертві Святої Літургії, відправленої за їх звільнення".
Так розповідав Дрительм. Коли його спитали, чому він так жорстоко поводиться зі своїм тілом, чому поринає у крижану воду, він відповів, що бачив муки і холод цілком інакшого роду.
Братам, здивованим тим, що він міг витримати таке неймовірне умертвлення, сказав: "Я бачив ще дивовижніші покаяння". До кінця своїх днів аж до того, коли Богові було завгодно покликати його до Себе, він не переставав завдавати болю своєму тілові і навіть згорблений під тягарем років не намагався полегшити свої терпіння.
Ця подія спричинила великий страх в Англії; велика кількість грішників, зворушених словами Дрительма і вражених його життям аскета, щиро навернулась.
"Ці факти, - додає святий Беллармін, - видаються мені незаперечною істиною, оскільки вони не лише співзвучні зі словами Святого Письма: "Посуха й спека пожирає сніжну воду - так грішників Шеол хапає" (Йов. 24, 19), але святий Беда Високоповажний подає їх, як недавні і добре відомі події. Окрім того, вони спричинили навернення великої кількості грішників, що є знаком Божого діяння, адже Бог чинить чудеса для того, щоб зродити в душах плоди".
http://www.saintjosaphat.org
