Кари Чистилища – Богословське вчення - Кара позбавленням Бога - Свята Катерина з Генуї - Свята Тереза - Отець Ніремберг
Після того, як ми розглянули думки теологів та Учителів Церкви, звернемося до учителів іншого роду - до святих, які говорять про страждання потойбічного життя, виявляючи те, про що Бог повідомив їм надприродним способом. Свята Катерина з Генуї у своєму трактаті про Чистилище говорить: "Душі терплять такі нечувані страждання, що ніхто не зможе їх описати чи навіть отримати найменше поняття про них, якщо Бог не дасть людині можливості це зрозуміти через особливу благодать". "Ніхто, - додає вона, - не може висловити, жоден розум не може сформулювати думку про те, що таке Чистилище. Що ж до терпінь, то вони такі ж, як у Пеклі" (Розд. II. VII).
Свята Тереза Авільська у своєму творі "Внутрішній замок", говорячи про покарання позбавленням Бога, висловлюється так: "Покарання позбавленням Бога, або позбавлення оглядання Бога, перевищує всі найбільш нестерпні страждання, що їх ми здатні уявити, тому що душі, які пориваються до центру своїх прагнень, до Бога, безнастанно відкидаються Його Правосуддям. Уявіть собі моряка, який зазнав аварії корабля і після тривалого змагання з хвилями нарешті, досягає берега, але невидима рука його постійно відкидає назад. Яка нестерпна мука! Та все ж душі в Чистилищі страждають у тисячу разів важче" (Частина шоста, розд. XI).
Отець Ніремберг із Товариства Ісуса (помер в опінії святості в Мадриді 1658р.) розповідає про факти, що трапилися в Трірі й були визнані Генеральним вікарієм дієцезії, як стверджує отець Россіньолі (МегуеіІІез, 69), такими, що мають усі ознаки істини.
У День Усіх Святих одній молодій дівчині виняткової побожності з'явилася знайома пані, що недавно померла. Видіння було в білому одязі, на обличчі - білий серпанок (вуаль), а в руці, на знак ніжної відданості, що її покійна завжди проявляла щодо Цариці Небесної, - довгий ланцюжок Святої Вервиці. Вона благала свою побожну подругу про милосердя, кажучи, що дала обітницю замовити, щоб відправили три Святі Літургії на вівтарі Пресвятої Діви Марії, але не встигла виконати її, і це додало їй терпінь. Вона просила сплатити цей борг замість неї. Молода дівчина охоче виявила це милосердя, і коли три Святі Літургії були відправлені, покійна знову з'явилася, висловлюючи радість і вдячність. Після того вона продовжувала з'являтись увесь листопад майже завжди в церкві. Її подруга бачила її там у поклонінні перед Святими Тайнами, сповнену надзвичайної побожності; все ще не маючи змоги бачити лице Бога, вона, здавалося, прагне надолужити це огляданням Його хоча б під виглядом Євхаристії. Під час Святої Жертви Літургії у момент освячення її обличчя починало сяяти так, що її можна було б прийняти за серафима, який зійшов з небес. Сповнена захоплення, молода дівчина зізналася, що ніколи не бачила нічого настільки нестерпного.
Проте минув час, і, незважаючи на відправлені Святі Літургії і молитви, пожертвувані за неї, ця свята душа залишалася у своєму вигнанні далеко від вічних осель. Третього грудня, на свято Святого Франциска Ксаверія, коли її покровителька йшла до Церкви Ісуса, щоб під час Святої Літургії прийняти Святе Причастя, видіння підійшло разом з нею до Святого Престолу і залишалося поряд упродовж освячення, ніби ділячись щастям Святого Причастя і насолоджуючись присутністю Ісуса Христа.
8 грудня, на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, вона знову повернулася, але цього разу в такому блиску, що її подруга не могла дивитися на неї. Нарешті, 10 грудня, під час Святої Літургії, вона з'явилася в ще прекраснішому та розкішнішому вигляді. Після побожного поклоніння перед вівтарем вона подякувала набожній дівчині за молитви і піднялася до неба у супроводі Ангела-Хоронителя.
Незадовго до цього ця свята душа повідомила, що страждає лише від туги за Богом, додавши, що це завдає їй нестерпного болю. Це одкровення підтверджує слова із 47 проповіді святого Йоана Золотоустого: "Уявіть, - каже він, - всі терпіння світу - і ви не знайдете жодного, схожого на позбавлення блаженного споглядання Бога".
Фактично, згідно з усіма святими та Учителями Церкви, муки від покарання позбавленням оглядання Бога є болючішими, ніж муки від покарання через відчуття. Звичайно, ми не спроможні зрозуміти цього в земному житті, тому що надто мало знаємо про Вище Добро, для якого ми створені; але для душ на тому світі це неймовірне Добро - те саме, що хліб для голодного, свіжа вода для хворого, змученого тривалою хворобою; воно пробуджує найсильніші бажання, задовольнити які неможливо.
Кари чистилища, їх сутність і суворість - Богословське вчення - Святий Беллармін - Святий Франциск Салезій - Страх і впевненість
У Чистилищі, як і в Пеклі, люди зазнають подвійної кари: кари позбавленням Бога і покарання у відчуттях. Покарання позбавленням Бога полягає у тимчасовому позбавленні оглядання Бога, Котрий є Вищим Благом і об'єктом насолоди (блаженства), бо для Нього створені наші душі, як очі - для світла. Це покарання подібне до нестерпної спраги, що мучить душу. Покарання у відчуттях (чуттєве страждання) там таке ж, яке ми терпимо у тілі. Суть його не визначена Вченням, але серед Учителів Церкви загальноприйнятою є думка, що воно полягає у стражданнях від вогню та йому подібного. "Вогонь Чистилища, - говорять Отці Церкви, - це вогонь Пекла, що про нього багач говорить: "Я мучуся в полум'ї цім" (Лк. 16, 24).
Щодо суворості цих покарань, то, завдані Нескінченною Справедливістю, вони пропорційні до суті, важкості та кількості вчинених людиною гріхів. Кожен отримує за вчинками своїми, кожен відповідає перед Богом за власні несплачені борги. Але розмір цих боргів дуже різний. Деякі, нагромаджені упродовж життя, складають, як сказано в Євангелії, десять тисяч талантів, тобто борг у мільйони й десятки мільйонів, тоді як інші зводяться до кількох дрібних монет - дрібних решток того, що не було сплачене на землі. Висновок із цього такий: душі терплять різні види мук, у Чистилищі величезна кількість ступенів відкуплення, одні з яких незмірно суворіші від інших. Проте, якщо говорити в загальному, Учителі Церкви одностайні в тому, що ці страждання дуже важкі. "Той самий вогонь, - говорить святий Григорій, - є мукою для проклятих і очищенням для вибраних". "Майже всі теологи, - каже святий Беллармін, - навчають, що відкинуті та душі Чистилища страждають від дії того самого вогню".
"Майже з упевненістю можна ствердити, - пише той же святий Беллармін, - що страждання цього життя неспівмірні зі стражданнями Чистилища". Святий Августин проголошує те саме в своїх коментарях до Псалма 38. "О Господи, - говорить він, - не докоряй мені у твоїм гніві..." (Пс. 38, 2) - і не відкинь мене з тими, кому Ти сказав: "Ідіть у вогонь вічний" (Мт. 25, 41) "... і не карай мене у твоїм обуренні" (Пс. 38, 2): очисти мене краще так у цьому житті, щоб не довелося мені очищуватися вогнем у майбутньому. Так, я боюся вогню, який обпікає тих, які, щоправда, будуть урятовані, "але наче крізь вогонь" (І Кр. З, 15). Вони, без сумніву, будуть урятовані після випробування вогнем, але це випробування буде жахливим, ці тортури будуть нестерпнішими, ніж усі найболючіші страждання у цьому світі". - Так висловлювалися: святий Августин, святий Григорій, святий Беда Високоповажний, святий Ансельм, а також святий Вернард. Святий Тома йде ще далі: він твердить, що найменший біль у Чистилищі перевищує всі страждання цього життя, якими б вони не були. "Біль, - говорить блаженний Петрус Фабер (1506-1546, єзуїт, один із семи перших послідовників і супутників св. Ігнатія Лойоли), - глибший і гостріший, якщо він атакує душу і розум безпосередньо, а не через тіло. Смертне тіло та самі відчуття частково поглинають і припиняють фізичний і навіть моральний біль".
Святий Тома Кемпійський, автор трактату "Про наслідування Христа", говорячи загалом про страждання на тому світі, пояснює цю доктрину на яскравому життєвому прикладі: "Там, - каже він, - одна година мук буде важчою, ніж сто років найсуворішого каяття тут" (Книга 1, розд. 24).
Щоб це довести, стверджується, що всі душі в Чистилищі зазнають кари позбавленням Бога. Біль цього покарання перевищує найбільш нестерпні страждання. Але якщо говорити навіть лише про покарання у відчуттях - нам відомо, який жахливий вогонь, навіть найменше полум'я, яке ми запалюємо у своїх домівках, і який біль викликає найменший опік. Наскільки ж жахливішим має бути вогонь невгасимий, що підтримується не дровами і не оливою! Розпалений диханням Бога, щоб бути знаряддям Його Правосуддя, він охоплює душі й завдає їм мук з неймовірною силою. Все, про що йшлося вище і що ще розглянемо, допомагає нам сповнитися рятівним страхом, про який говорив Ісус Христос. Але щоб читачі, які забувають про християнську впевненість, що покликана применшувати наші побоювання, не занурилися в них надмірно, пом'якшимо попередню доктрину доктриною іншого Учителя Церкви - святого Франциска Салезія, який розкриває страждання Чистилища, що їх супроводжують пом'якшувальні потішення.
"Ми можемо, - говорить цей святий і дбайливий керівник душ,- спертися на думку, що в Чистилищі більше потіхи, ніж похмурих відчуттів. Отже, більшість тих, хто боїться Чистилища, думають про власні інтереси більше, ніж про славу Божу, думають лише про страждання, не беручи до уваги спокою і щастя, якими там насолоджуються святі душі. Ці муки справді настільки великі, що найжахливіші страждання цього життя не зрівняються з ними, але і внутрішнє задоволення, яким там насолоджуються, не може зрівнятися ні з чим земним.
Душі перебувають у постійній злуці з Богом. Вони цілком покірні Його волі, чи, швидше, їхня воля настільки перетворюється в Божу волю, що вони можуть бажати лише того, чого бажає Бог. Тож навіть якби перед ними відкрився Рай, вони, бачачи свої жахливі плями, швидше поквапилися б до Пекла, ніж постали б перед Богом. Вони очищуються охоче, з любов'ю і радістю заради Божественного Добра.
Вони бажають бути там у стані, який бажаний Богові, і так довго, скільки Йому буде завгодно. Вони не можуть ні грішити, ні відчувати найменшої нетерпеливості чи недосконалості. Вони люблять Бога більше, ніж себе, понад усе; вони люблять Його досконалою, чистою і безкорисливою любов'ю. Їх потішають ангели. Вони впевнені у своєму вічному спасінні, сповнені надії, яка завжди підтвердить їхні очікування. Їхня найболючіша мука пом'якшена непохитним глибоким спокоєм. І якщо це свого роду Пекло щодо терпінь, то це Рай щодо захоплення, яке вливається в їхні серця милосердям, любов'ю, "сильною, як смерть... ревнощами лютими, немов пекло... стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє" (П. п. 8, 6)". "Блаженний (щасливий) стан! - продовжує святий єпископ, - більш бажаний, ніж жахаючий, адже це полум'я - полум'я любові і милосердя".
Такі настанови Учителів Церкви, з яких випливає, що страждання Чистилища суворі, але не розпачливі. Коли ми в цьому житті беремо на себе Його хрест, Бог виливає на нас єлей Своєї благодаті, а очищуючи душі в Чистилищі, як золото у вогні, Він злагіднює його полум'я неймовірною розрадою. Ми не повинні забувати про ці розради, про цей яскравий бік нерідко похмурої картини того, що ми збираємося розглянути.
http://www.saintjosaphat.org/
