Учений і побожний кардинал продовжує розповідь, подаючи повідомлення святої Христини, що жила в Бельгії наприкінці XII ст. і чиє тіло зберігається сьогодні у Сен-Тронд, у церкві отців-редемптористів. Життя цієї славної діви, як він каже, описав Тома із Кантимпре, монах-домініканець, гідний довір'я автор, сучасник святого. Кардинал Яків де Вітрі у передмові до Життя Марії д'Оньї розповідає про багатьох святих жінок і про славних дів; але понад усе він захоплюється святою Христиною, з якою пов'язує найдивовижніші події.
Ця слугиня Божа, проживши перші роки життя у смиренні й терпінні, померла у двадцятирічному віці. Коли вже готувалися її поховати і тіло, згідно з традиціями того часу, лежало у відкритій труні в церкві, вона встала, цілком здорова, на превелике зачудування всіх мешканців Сен-Тронд, які були свідками цього чуда. Вони ще більше здивувалися, коли вона розповіла їм, що трапилося з нею після смерті. Тож послухаймо, що сама вона про це розповіла.
"Щойно моя душа, - сказала дівчина, - відділилася від тіла, її прийняли ангели і відвели в дуже похмуре місце, заповнене душами. Муки, які терпіли ці душі, здалися мені такими нестерпними, що зобразити їх суворість неможливо. Я бачила серед них багато знайомих і, співчуваючи їм у цьому стані, запитала, що це за місце, бо подумала, що це, очевидно, Пекло. Мій провідник відповів, що це було Чистилище, де карають грішників, які перед смертю покаялися за свої гріхи, але не встигли сплатити Богові за них гідного надолуження. Звідти мене повели до Пекла, і там я теж побачила серед проклятих (відкинутих) декого з тих, кого раніше знала.
Потім Ангели перенесли мене на Небеса, до самого трону Божої Величі. Господь ласкаво поглянув на мене - і я відчула неймовірну радість, тому що подумала, що отримала благодать вічного перебування з Ним. Але мій Небесний Отець, бачачи, що діється в моєму серці, сказав мені: "Моя дорога дочко! Колись ти, без сумніву, будеш зі Мною. Тепер же Я дозволяю тобі вибрати, чи залишитися відтепер зі Мною, чи повернутися на землю, щоб сповнити місію милосердя і страждання. Для того, щоб звільнити від полум'я Чистилища душі, які так надихнули тебе на співчуття, ти повинна перетерпіти за них страждання на землі; ти терпітимеш великі муки, однак не помиратимеш внаслідок цих мук. Ти не лише звільниш померлих, але й будеш прикладом для живих, і твоє життя, сповнене страждань, спонукає грішників до навернення та спокутування їхніх злочинів. Коли ти закінчиш це нове життя, то повернешся сюди з безліччю заслуг".
Після цих слів, бачачи велику користь, яку можу дати душам, я без вагань відповіла, що повернуся до життя, і тієї ж миті встала. Лише задля цього звільнення померлих і навернення грішників я повернулася у цей світ. Тому не дивуйтесь тій справі покути, яку я сповнятиму в цьому житті, яке тепер проживатиму. Це життя буде таким незвичайним, якого ще ніхто не бачив".
Усе це повідомила сама свята; тепер же погляньмо, що доповнює її біограф у різних розділах її життя. "Христина негайно взялася сповняти те, для чого Бог послав її. Відмовляючись від усіх вигод життя, вона дійшла до крайніх злиднів, жила без помешкання і вогню - убогіше, ніж птахи небесні, що можуть мати притулок у гніздах. Не вдовольняючись цими обмеженнями, вона жадібно шукала того, що могло б завдати їй страждань. Вона кидалася до палаючої печі і терпіла там такі жахливі муки, що, не маючи сили більше витримувати їх, жахливо кричала. Вона довго перебувала в тому вогні, але коли виходила з нього, на її тілі не було жодного сліду від опіків. Узимку, коли Маас замерзав, вона пірнала в нього, перебуваючи в цій крижаній річці не впродовж годин чи днів, а цілими тижнями, безперервно молячись до Бога та випрошуючи Його милосердя. Іноді, молячись у крижаній воді, вона дозволяла течії віднести себе до млина, де колеса крутили її так, що страшно було дивитися, не ламаючи проте ані не порушуючи жодної її кістки. Іншим разом її переслідували собаки, кусаючи та рвучи її тіло, а вона бігла, заманюючи їх у тернові чагарники, доки її тіло не ставало цілком скривавленим; проте, коли вона повернулася, жодної рани чи шраму не було видно".
Такі захоплюючі вчинки покути, описані автором Життя святої Христини. Цим автором був єпископ, вікарний архієпископ Камбре; "і ми маємо підстави, - говорить святий Беллармін, - вірити його свідченню, тому що воно підтверджене іншим авторитетним автором Яковом де Вітрі, єпископом і кардиналом, який розповідає про те, що діялося за його життя і в провінції, де він жив. Крім того, страждання цієї дивовижної діви не були таємними. Всі могли бачити, як вона перебувала серед полум'я, яке не поглинало її, або як вона була вкрита ранами, сліди від яких вмить зникали. Але, окрім того, що вона провадила таке чудове життя упродовж сорока двох років після свого воскресіння. Бог виразно показав, що ці чуда були здійснені вищою силою. Вражаючі навернення, яким вона сприяла, і очевидні чуда, що діялися після її смерті, а також істини потойбічного життя, які вона відкрила після свого воскресіння, явно підтверджують руку Божу".
"Таким чином, - твердить святий Беллармін, - Бог бажав змусити замовкнути тих вільнодумців, які відверто заявляють, що ні в що не вірять і мають зухвалість зневажливо запитувати: "Чи хтось повернувся з того світу?" Ось двоє свідків. Вони переконують нас, що бачили муки чистилища і що вони жахливі. З цього випливає, що тим, хто сумнівається, вибачити неможливо, а тих, що вірять, але все ж не дбають про те, щоб чинити покуту, слід вважати ще більш винними".
http://www.saintjosaphat.org
