Дуже великою поміччю для душ у чистилищі є виконання останньої волі  померлих, зокрема виповнення останньої їхньої волі щодо Служб Божих по  їхній смерті. Заслуги за своє розпорядження щодо Служб Божих чи інших  добрих діл кожна душа забрала з собою на другий світ - і вже за цей намір  вона має велику заслугу перед Богом і поміч у чистилищі. Але овоч тих  добрих діл дістанеться душі щойно тоді, коли діло буде виконане. Хто не  виконає його швидко, той стягає на себе тяжку провину, бо забирає  померлому належну йому поміч та позбавляє його овочів добрих діл, що їх  він виконав за життя. Стогони і скарги померлих за таку несправедливість  підуть перед Божий престіл і Бог карає за це. Так говорить Сам Ісус  Христос: "Хіба ж Бог не оборонить вибраних своїх, що голосять до Нього  день і ніч?.. Кажу вам, що оборонить незабаром" (Лк. 18, 7-8). Якщо хтось  занедбує те, що мав виконати для душі померлого, тоді Бог може допустити,  що така людина по своїй смерті також не зможе дочекатися помочі від тих,  які повинні їй допомагати. Хто кривдить своїх дорогих померлих, той сам  заслуговує бути по своїй смерті забутим і опущеним.

Прийти на допомогу душам, які терплять у чистилищі, - наш християнський  обов'язок. Багато людей вважає, що вони виконали свій обов'язок щодо  своїх усопших: зробили їм "гарний похорон", поставили пам'ятник,  приносять на могилу квіти... Це важливо, але цього дуже і дуже мало. Наші  померлі потребують набагато більше. їм потрібна наша реальна велика  допомога і опіка. Ми, як християни, ніколи не повинні забувати про свій  обов'язок щодо тих, які переступили поріг вічності.

Побожний архідиякон М. Будон з Евро у своїй праці "Прославлення  Пресвятої Тройці душами в чистилищі" пише: "Чим бідніша особа, тим  більший наш обов'язок допомагати їй. Але хто може бути біднішим за того,  хто нічого не має, але багато має боргів і не може ані працювати, ані  відробляти, ані навіть бажати нічого не може, а тільки змушений й у  страшенних муках чекати, поки не заплатить останнього гроша? У цьому  очищувальному вогні знаходяться також і ті, котрі з нами перед тим були у  добрих стосунках і до чиїх страждань, можливо, чимало спричинилися і ми.  Там знемагають  наші брати, сестри, батьки, матері - там  багато  терплять. Який же то біль для них - відчувати, що в тих стражданнях про  них забули, їх покинули ті, про щастя котрих  вони так колись турбувалися  і котрі тепер марно тратять залишене ними майно, і  жоден гріш не йде на  їхній порятунок,  на полегшення їхніх страждань. Якби у вогні горіла  тварина, в нашому серці це  викликало б співчуття - так невже можна  бути  нечутливим до батька, матері, мужа чи дружини, до всіх тих, котрі  мучаться у страшному полум'ї чистилища?!"

Свята  Бригіда у  своїх  небесних одкровеннях, неодноразово  підтверджених Церквою і остаточно схвалених лише після достеменної  перевірки на Базельському Соборі, описує, як ангел три місяці показував  їй чистилище, промовляючи: "Усім душам, які перебувають у цих місцях,  належиться молитва і добрі діла Святої Церкви, що чиняться на світі,  передовсім ті молитви і діла, що їх вони самі здійснювали ще за життя, а  також ті, що їх друзі для них чинять. Знай також: як багато є різних  гріхів, так і покарань багато є різних. Голодному - їжа, спраглому - вода,  сумному - веселість, нагому - вбрання, хворому - ліжко приносять радість,  так і душі радіють усьому тому, що для них робиться на світі.  Благословенний нехай буде кожен, хто у своєму житті допомагав душам  своїми молитвами і добрими ділами, а також працею своїх рук, бо  непомильна Божа Справедливість хоче, щоб вони або крізь вогонь  очистились, або через добрі діла вірних швидше досягай спасіння".
  Чистилище - проміжне місце між небом та пеклом, де душі тих, хто, хоча  помер у ласці Божій, але після смерті не вдостоївся неба через те, що за  свого земного життя не спокутував своїх гріхів. Душі в чистилищі  позбавлені можливості оглядати ясність лиця Божого, тому що їхні гріхи  неспокутувані, вони не мають "весільного одягу", в якому можна ввійти до  світлиці Царства Небесного. Чистилище - місце очищення, страждань,  темряви, вогню, його також можна назвати місцем надії, бо кара, яку там  відбувають, триває до певного часу, і душі, які в ньому перебувають,  живуть гарячим бажанням якнайшвидше звільнитися з нього, щоб оглядати  Маєстат Всевишнього Бога.

Про очищення через вогонь нас навчає Святий Апостол Павло: "Нехай же  кожний вважає, як він будує. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім  покладеної, якою є Ісус Христос. Коли ж хтось на цій основі будує зі  золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, - кожного діло стане  явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні,  і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його  він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить,  то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь"  (Шор. З, 10-15).

Отці Церкви навчають, що золото, срібло, самоцвіти - це наші добрі діла.  На противагу їм дерево, сіно і солома - легкі гріхи і прогрішення.  Людина, яка відійшла у вічність з легкими гріхами і прогрішеннями, буде  спасенна, але має бути очищена через вогонь.

Протестанти відкидають науку про чистилище: мовляв, після смерті вже не  можна нічим допомогти нашим померлим, хто що заслужив на землі, те і  отримує на небі. Після їхньої науки по смерті немає прощення. А що каже  на ці закиди Слово Боже? Ісус Христос навчає: «Тому кажу вам: Усякий  гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли  хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось  скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на  тому» (Мт.12, 31-32). З цього випливає, що деякі гріхи прощаються або  можуть бути прощені на другому світі, тобто після смерті людини. По  смерті немає прощення тяжких гріхів, йдеться тут про легкі або вже  прощені, але ще не відпокутувані смертельні гріхи.

У Слові Божому чистилище представлене, як в'язниця, а душа, яка в ньому  перебуває, - як в'язень: "Мирися зі своїм противником швидко, коли ти ще  з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному,  щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки  не заплатиш останнього шага" (Мт. 5, 25-26). Про яку темницю іде мова? З  пекла вже ніхто не вийде. Отже, є місце в другому світі, означене, як  темниця, і душа з неї вийде, як відбуде свій "термін ув'язнення", а тим  місцем є чистилище. Такі душі не заслуговують на пекло, бо не мають  тяжких гріхів. Іти до неба вони також не можуть, бо заплямлені легкими  гріхами. Тому годиться, щоб Боже Провидіння дало душам можливість  покутувати за свої гріхи і очиститися в чистилищі.

Наука про чистилище існувала від початку християнства. Ціла християнська  традиція підтверджує віру християн в існування чистилища. З давніх-давен  відправлялися Божественні Святі Літургії за душі усопших, були окремі  поминальні дні, похороні звичаї і традиції, які свідчать, як християни  ставилися до своїх померлих, як заносили свої палкі молитви до  Всевишнього о прощення їхніх гріхів і спасіння їхніх душ. Питання про  чистилище розглядалося на III і VI Соборі у Карфагені, на IV Вселенському  в Латерані, вчення про нього розробив Святий Тома Аквінський. Догмат про  чистилище    прийняв    Флорентійський Собор 1439 р. і підтвердив  Тридентський Собор 1562 р.
  У Католицькій Церкві досить відомою і поширеною є жертва - так звана  Григоріанка. Що означає Григоріанка? Григоріанська Св. Літургія названа  так на честь Папи святого Григорія Великого (590 - 604). Святий Григорій  Великий до свого обрання на Апостольський престіл був настоятелем  монастиря св. Андрея у Римі. Серед інших монахів був там один чернець на  ім'я Юст, котрий занедбував ретельне дотримання обіту убожества. У певний  час він тяжко занедужав і відійшов у вічність. Св. Григорій, як  настоятель обителі, добре знаючи своїх монахів, особливо перейнявся  смертю Юста. Пам'ятаючи про його занедбання і упущення, доручив, щоб у  монастирській церкві безперервно упродовж ЗО днів відправлялася    за     померлого    Свята Літургія. Після відправлення останньої Служби Божої  бідний Юст з'явився одному монахові цього монастиря і подякував за  молитви, повідомивши, що завдяки цим тридцятьом Святим Літургіям він  звільнений з вогню чистилища. З того часу ця свята практика - жертвувати  30 Служб Божих за душі усопших - поширилася на весь католицький світ,  живе аж донині і має назву "Григоріанка". Священна Конгрегація Відпустів  заявила, що ці пожертвувані 30 Служб Божих мають особливу силу - через  них, завдяки Божій Доброті і Милосердю, душа, яка терпить у чистилищі,  отримує звільнення. Тож це побожне і розумне вірування.

Умови і приписи щодо відправлення Григоріанки:
1.    Григоріанська Свята Літургія жертвується тільки за душі померлих,  за здоров'я її не відправляють.

2.    Григоріанську Святу Літургію можна жертвувати тільки за одну  померлу особу, церковного припису про спільні Григоріанські   Служби    Божі   за   всю родину чи за душі, терплячі в чистилищі, - не існує.  Тому, коли нині в деяких модерних церквах приймають намірення на  Григоріанку, де вписано кілька душ, - це не є правочинним; цього не можна  назвати Григоріанською Службою Божою, це є ЗО спільних Служб Божих за  душі в  чистилищі і все.   

3.    Григоріанська Свята Літургія відправляється без перерви, тобто  упродовж ЗО днів - день у день. Якщо ця Служба Божа була з якоїсь причини  перервана, священик зобов'язаний розпочати все знову від першої Літургії.

4.    Григоріанську Святу Літургію необов'язково має відправляти один і  той самий священик і на тому самому престолі. Якщо священик, який  відправляє    Григоріанку,    захворів,    він може   передоручити цю  справу іншому священикові, аби тільки той не мав інших інтенційних Святих Літургій.   

5.    Григоріанська Свята Літургія може бути відправлена тільки за  померлу особу, не можна відправляти її за особу, яка ще живе і має  бажання, аби Григоріанка була відправлена за неї за її життя.

6.    Священик не може брати намірення на Григоріанку наперед, бо нікому  невідомо, кого Господь Бог покличе скоріше до Себе. Такий заповіт слід  залишити людям, які розуміють значення Святої Літургії і під страхом  Божим виконають вашу просьбу.

Подаючи намірення на Службу Божу за душі усопших, пам'ятаймо: щоб наші  молитви та добродійства могли їм допомогти, ми маємо перебувати у стані  ласки освячуючої, тобто не мати на своїй душі жодного смертельного гріха,  бо Господь не приймає жертви грішника. Тому наші предки, коли замовляли  Святі Літургії за своїх померлих, завжди цього дня сповідалися, бо тільки  очистившись самому, можна допомогти очиститись іншим.
  Різні християнські секти, а також деякі  з нехристиянських релігій  заперечують молитву за усопших. Чи потрібна  померлим наша молитва?  Нагадування  про обов'язок молитися за душі померлих знаходимо на  сторінках Старого Завіту.  Коли полеглих вояків Юди Макавея, які  вели  визвольну боротьбу юдеїв проти могутньої держави Селевків, почали  приготовляти до похорону, то знайшли: "під тунікою в кожного з померлих  дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були  юдеями заборонені  законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли... і почали вони  молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито. Юда ж,  шляхетний муж, умовив вояків  берегти себе чистими від усякого гріха, не  пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха поляглих. Він зібрав, з кожного  поголовно, зо 2000 драхм сріблом, і послав  їх у Єрусалим, щоб принести  жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що  мав на думці воскресіння, - бо якби він не надіявся, що поляглі встануть  (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав  він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, - що  за свята й благочестива думка! Тому він і приніс жертву переблагання за  мертвих, щоб вони звільнилися від гріха" (II Мак. 12, 40-46).

Наш Спаситель Ісус Христос у своїй науці на Тайній Вечері відкрив  Апостолам, хто Він є для них і для всіх тих, які хочуть бути щасливими в  Царстві Небесному: "Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця,  як тільки через Мене. Все, що попросите в Моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у  Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в Моє Ім'я" (Йо.14, 6,  13-14). Багато людей в нинішньому віці взагалі не вірять у силу молитви  ні за живих, ні за усопших. Не вміють, не хочуть молитися, диявол  відтягає їх від молитви, кидаючи в обійми різних шарлатанів, які  провадять їх у ще більше провалля. Апостол Яків закликає нас до взаємної  молитви і допомоги, вчить про силу молитви: "Сповідайте, отже, один  одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна  молитва праведника має велику силу. Ілля був чоловік такий самий, як ми;  він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та  шість місяців. Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля  вродила плід свій" (Як. 5, 16-18).

Святий Апостол Павло взиває до християн: "...ми не маємо тут постійного  місця, а майбутнього шукаємо. Через нього (Ісуса Христа) приносім завжди  Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його Ім'я. Добродійства  та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні" (Євр.  13, 13-16).

Святий Августин навчає, що немає побожнішого і святішого діяння, як  молитва за померлих. Святий Тома з Аквіну заохочує всіх вірних до ревних  і щирих молитов за душі, терплячі в чистилищі: "Чи не безбожно і жорстоко  з твого боку було б, якби ти свого брата чи друга бачив у темниці чи у  вогні і при цьому не розчулився до сліз, якби ти міг простягнути йому  руку, але не виявив йому своєї любові, якби ти міг звільнити його,  сказавши слово, але сам безмовно пройшов мимо? Отож, заради усопших  частіше здіймаймо руки до неба і з побожною думкою робімо все, що йде на  користь для їхнього спасіння, адже ми свідомі того, яких страшенних  страждань зазнають вони, не знаходячи спокою, поки не очистяться!"

Свята Моніка перед своєю смертю просила своїх синів: "Неважливо, де  покладете моє тіло. Не журіться про це! Прошу вас тільки про одне, щоб  згадували мене перед престолом Господа".

Святий Кирило Єрусалимський дає нам таке поучения щодо померлих:  «Молімось також (на Літургії) за святих отців і єпископів, які вже  заснули, і загалом за всіх, хто відійшов перед нами. Віримо, що душі  отримають велику користь тоді, коли ми молимося перед престолом, на якому  містяться Найсвятіші Тайни. Підносячи до Бога наше благання за тих, які  вже заснули, навіть якщо вони були грішниками, ми тим самим дякуємо  Христові, який пожертвував себе за наші гріхи. Завдяки Йому Бог, приятель  людей, виявляє своє милосердя і нам і їм".
  Пречиста Діва Марія відігравала особливу роль у житті нашого Спасителя  Ісуса Христа. Ми часто називаємо її Заступницею людського роду, Опікункою  і Покровителькою в наших земних потребах, Царицею Вселенної, неба і землі  і таким гарним, повним любові і довір'я зверненням - Мати Милосердя.  Присутність Богородиці на весіллі в Кані Галилейській і перше чудо, яке  вчинив Ісус Христос на прохання Своєї Матері, вказують, як Спаситель  любив Свою неньку і дослухався до Її благань. Як кожна земна мати ніколи  не є байдужою до долі своїх дітей, а ще більше переживає і тривожиться за  тих, які опинилися у небезпеці, так і Пресвята Богородиця переживає за  кожну душу, бо Сама сказала святій Бригіді: "Я - Матір усіх тих, які  перебувають у чистилищі, бо всі їхні страждання полегшуються через моє  заступництво". Святий Альфонс Лігуорі, великий почитатель Пресвятої  Богородиці, каже: "Щасливі, тричі щасливі ті, хто є слугами Матері  Милосердя, бо Її опіка супроводжує їх не тільки в цьому житті, але й  переходить з ними поза гріб у чистилище. І наскільки безсилі душі, що не  можуть самі собі допомогти, настільки посилює Вона свою благу опіку над  ними".

Великим скарбом, який Пречиста Діва Марія дала християнам, є молитва на  Святій Вервиці. Як свідчить блаженний Алан, коли Мати Божа з'явилася  святому Домініку, Вона промовила до нього: "Вервиця для того і є, щоб  спасати бідні душі з чистилища". Святий Лігуорі також стверджує: "Якщо ми  бажаємо допомогти бідним душам, терплячим у чистилищі, то мусимо за них  завжди у своїх молитвах просити Пречисту Діву Марію і жертвувати за них  молитву на Святій Вервиці - це принесе їм допомогу і розраду". Тому  щоденно заносімо наші молитви і благання до Пресвятої Богородиці за душі,  терплячі в чистилищі, і Цариця Небесна прийде на допомогу тим, які  страждають і плачуть.

Велику благальну силу перед Господом Богом за душі в чистилищі мають  також такі духовні практики:
Милосердні діла, що їх робимо з любові до померлих, які перебувають у  чистилищі. У Слові Божому знаходимо таку науку: "Дар милосердя подай  усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки. Не цурайся тих, що  плачуть, і сумуй з тими, що у смутку. Не вагайся відвідати хворого -  люблений будеш за те. У всіх ділах твоїх пам'ятай про твою кончину -  повік не згрішиш" (Сир. 7, 33-36).
Милостиня, яку жертвуємо для бідних і потребуючих з проханням о молитву  за душі усопших.
Сплата боргів, які померлі залишили після себе.
Набоженства Хресної Дороги, а також відпусти, які можемо отримати з  нагоди тієї чи іншої урочистості або відбуваючи прощі по святих місцях,  якщо ми жертвуємо їх за душі померлих.

Що таке відпусти? Святий Апостол Павло навчає: "Ви ж знаєте ласку Господа  нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви Його  вбожеством розбагатіли... Тут не йдеться про те, щоб інші були в  достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: щоб цим разом ваш  надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу  нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, так як написано: "Хто був  зібрав  багато, не мав над міру, а хто мало, - не мав нестачі" (2Кор. 8,  9-15). Церква на землі не має судової влади над померлими, бо вони вже не  підлягають її владі, а владі самого Господа Бога. Тому Церква  безпосередньо не може звільнити їх від кар, але може жертвувати Божій  справедливості викуп за них зі своєї скарбниці, одночасно просячи  Милостивого Господа, щоб зволив прийняти цю жертву. Якщо Господь Бог  прийме цю жертву, то через отримання відпусту душі померлих отримують  повне або часткове звільнення від дочасної кари, яку б мали ще терпіти в  чистилищі.

Для кращого розуміння значення відпустів і тієї великої користі, яку вони  приносять померлим, наведемо один приклад, щоб ми старалися завжди  користати з них і жертвувати за терплячі душі в чистилищі. Хтось,  скажімо, в часі Великого Посту 40 днів строго постив і молився за  померлих і просить, щоб Господь прийняв цю його жертву за душі в  чистилищі. Таке саме значення мають відпусти, які жертвуємо за душі  померлих, адже вони спричиняються до відпущення померлим такої кількості  покарань, що належить їм відпокутувати, скільки б ми отримали заслуг для  себе через власну покуту. З іншого боку, скільки б ми у своєму житті не  покутували, чинили різного роду жертви, добрі діла, ми б не зуміли  настільки допомогти душам у чистилищі, скільки допомагаємо їм через  відпусти і то за короткий час.

Терпеливе перенесення різного роду невигод, хрестів, терпінь, хвороб  також можна жертвувати за душі померлих. В часі Великого Посту можна  жертвувати за них різного роду умертвлення, піст, молитву, покаяння.
  Кожен із нас, приступаючи до якоїсь праці, хоче бачити наслідки і плоди  того, у що він вклав свої фінанси, час, розум, важку фізичну працю. Також  і в духовному житті: відбуваючи ті чи інші духовні практики, ми очікуємо  певних результатів. Якщо молимося за навернення грішників, то чекаємо  того дня, коли Господь змилосердиться над нами, а ті, які є на злій  дорозі, навернуться до покаяння. Що ми отримаємо, коли будемо плекати  набожність до душ, терплячих у чистилищі? Насамперед, пам'ятаймо, що  молитися за померлих родичів - наш прямий і безпосередній християнський  обов'язок.

Коли молимося за душі, терплячі в чистилищі, то вони також моляться за  своїх доброчинців. Святий Альфонс Ліґуорі так навчає: "Безперечно, що  стражденні душі в чистилищі просять молитися за них; очевидно, що Господь  дозволить їм знати про наші молитви, і ці святі душі будуть молитися й за  нас, щоб між нами і ними був зв'язок любові та взаємного заступництва".

Стражденні душі в чистилищі допомагають своїм доброчинцям одужувати від  хвороб. Історія знає багато прикладів, коли важкохворі, майже безнадійні,  отримували ласку одужання за посередництвом душ, терплячих у чистилищі,  бо мали до них особливу набожність.

Душі, терплячі в чистилищі, допомагають нам також у життєвій скруті.  Якщо ми були милосердні і постійно заносили наші молитви до Господа,  просячи Його    помилування тих, які терплять, - тож чи вони не бачать з  високого неба нашу скруту і не прийдуть нам на допомогу?!

Душі, терплячі в чистилищі, приходять нам на допомогу в різних потребах  земного життя: під час подорожей охороняють від різних небезпек,  приходять на порятунок під час природних стихій, різних катаклізмів,  охороняють наші домівки, господарки від вогню, грому, блискавиці, всяких  хижаків і злих людей. Папа Андріян VI сказав такі повчання: "Хто молиться  за душі в чистилищі з наміром їм допомогти, той зобов'язує їх до взаємної  допомоги та вдячності".

Душі, терплячі в чистилищі, допомагають нам на смертельному ложі. Кожна  людина на землі потребує допомоги в різних своїх важких життєвих  ситуаціях. Година, місце, рік і місяць нашої кончини закриті перед нами.  Одному Господу відомо, коли, як і де. Душі, терплячі в чистилищі,  прийдуть нам на допомогу, не опустять нас у найважливішій годині нашого  життя.

Душі, терплячі в чистилищі, які були звільнені через наші молитви і  жертви, допоможуть нам у годині нашої смерті і будуть супроводжувати нас  до неба. Святий Діонісій Картезіанець пише про життя святої діви  Гертруди. За свого життя вона все жертвувала за душі, терплячі в  чистилищі, і мала велику любов і прив'язаність до набожності за терплячі  душі. Коли наближалася її кончина, вона переживала великі спокуси, її  постійно мучили думки, які походили від злого духа: ти всі свої заслуги  віддала душам, терплячим у чистилищі, а тепер сама залишилася з порожніми  руками, що чекає тебе після смерті? Чесну Діву дуже мучили ці думки, не  даючи їй спокою. Сам Спаситель явився їй і потішив такими словами: "Моя  дочко, Гертрудо, ти повинна знати, що Я прощаю тобі всі покарання, які на  тебе чекали. Оскільки Я всім, що творитимуть задля тебе блаженні справи,  обіцяв відплатити сторицею, то хочу славно винагородити тебе за твою  доброчесність вічним блаженством. Під час твоєї смерті я пошлю до тебе  всі душі, які ти звільнила з чистилища, щоб вони взяли твою душу і з  радісною вдячністю привели на небо".

Святі Отці Церкви навчають: хто рятує душі, терплячі в чистилищі, той  заслуговує собі на небо!!!

о. Василь Ковпак, СБССЙ
Молитовник "Со святими упокой"