Слово "Чистилище" - Католицьке вчення - Тридентійський Собор - Спірні питання
Слово "Чистилище" інколи розуміють як місце, інколи як стан, середній між пеклом і раєм. Це, власне кажучи, стан душ, які на момент смерті перебували в стані ласки, але не цілком спокутували свою провину або не досягли ступеня чистоти, необхідної для насолоди споглядання Бога.
Таким чином, Чистилище - це перехідний стан, який завершиться життям, сповненим вічного щастя. Це не є випробування, за допомогою якого можна щось заслужити або втратити, це стан розплати й покутування. Душа закінчила свою земну "кар'єру", це життя було періодом випробування, періодом заслуг для душі, періодом милосердя з боку Бога. Цей час проминув, і від Бога вже не можна нічого очікувати, окрім Справедливості, а душа нічого не може ні заслужити, ні втратити. Вона залишається в тому стані, в якому її застала смерть, і якщо смерть застала душу в стані освячуючої ласки, ця душа, без сумніву, ніколи не втратить цього щасливого стану і потрапить у вічні володіння Бога. Однак, оскільки душа обтяжена певними боргами тимчасової кари, вона повинна сплатити свій борг Божественній Справедливості (Правосуддю), мужньо витримуючи це покарання в усій його суворості.
Таке значення має слово "Чистилище" і такий стан душ, які там перебувають. Церква на цю тему пропонує дві істини, чітко зазначені як догми віри: перша - що існує Чистилище; друга - що душам у Чистилищі можуть допомогти заупокійні молитви вірних, особливо Свята Жертва Меси (Літургії).
Окрім цих двох догматичних тверджень, є кілька доктринальних питань, яких Церква не розв'язала, але які були більш чи менш чітко з'ясовані Вчителями Церкви. Ці питання стосуються (1) розміщення (розташування) Чистилища; (2) суті (характеру) страждань; (3) кількості і стану душ у чистилищі; (4) упевненості, яку вони (душі) мають, знаючи про своє блаженство; (5) тривалості страждань; (6) посередництва живих задля інтересів душ чистилищних і застосування просьб Церкви.
Місцерозташування Чистилища - Богословське вчення - Катехизм Тридентійського Собору - Святий Тома
Хоча вчення нічого певного не говорить нам про місцерозташування Чистилища, найпоширенішою є думка, яка найбільше узгоджується з формулюваннями Писання і в цілому прийнята теологами, що воно розташоване в надрах землі, недалеко від пекла, де перебувають нечестиві. "Теологи майже одностайно твердять про те, - говорить Беллармін, - що Чистилище - в усякому разі, звичайне місце покутування - розташоване всередині землі; що душі в Чистилищі й нечестиві перебувають у тому ж підземному просторі, в глибокому проваллі, яке Писання називає пеклом".
Коли ми говоримо в Апостольському Символі Віри, що після смерті Ісус Христос зійшов до пекла, то "слово "пекло" - сказано в Катехизмі Тридентійського Собору, - означає ті потаємні місця, де утримуються душі, які ще не осягнули вічного блаженства". Але місць, де утримуються душі, є кілька різновидів. Одне з них - це похмура й сумна в'язниця, де прокляті постійно зазнають мук від злих духів і вогню невгасимого. Це місце, власне так зване пекло, називають також геєною, або безоднею.
Існує й інше пекло - те, в якому горить вогонь Чистилища. Там душі праведних страждають певний час, щоб цілковито очиститися перед тим, як будуть допущені до небесної батьківщини, куди ніщо нечисте не може увійти.
Третім пеклом було те, до якого приймали душі святих, що померли перед приходом Христа. Там вони насолоджувалися спокійним ушануванням, не знаючи болю, втішені й зміцнювані надією свого воскресіння. Вони були тими святими душами, які очікували Ісуса Христа на лоні Авраама і були звільнені, коли Христос зійшов до пекла. Наш Спаситель несподівано освітив їх сяючим світлом, що сповнило їх нескінченною радістю і дало найвище блаженство, яким є оглядання Бога. Потім була сповнена обітниця Ісуса доброму розбійникові: "Сьогодні ж будеш зі Мною в Раю".
"Дуже вірогідною є думка, - каже св. Тома, - яка, ще й до того, узгоджується зі словами святих, зокрема з одкровенням про Чистилище - це подвійне місце спокутування. Перше призначене для більшої частини душ і розташоване нижче, поряд з пеклом; друге - для особливих випадків, і саме звідти надходить так багато одкровень".
Потім святий Учитель визнає (як і багато інших, котрі поділяли його погляди), що іноді Божественна Справедливість виділяє окреме місце очищення для певних душ і навіть дозволяє їм з'являтися живим - для напоумлення або щоб забезпечити заупокійні моління для померлих, яким це конечно потрібне; інколи також з інших причин, що належать мудрості і милосердю Божому.
Такий загальний погляд щодо місцеперебування Чистилища. Оскільки ми не пишемо полемічного (дискусійного) трактату, то не будемо наводити тут ні доказів, ні контраргументів; це ми можемо побачити в таких авторів, як Суарес і Беллармін. Зауважимо лише, що поглядам про підземне пекло нема підстав боятися сучасної науки. Чисто земна наука некомпетентна (необізнана) в питаннях, що стосуються, як оце, питань надприродної сфери. Більше того, ми знаємо, що духи можуть перебувати в місцях, заповнених тілами, начеб ці тіла не існували. Таким чином, якою б не була серцевина землі, повністю вогненною, як переважно стверджують геологи, чи якоюсь іншою (за своєю структурою), це не перешкоджає їй виконувати функцію тимчасового місця перебування духів - навіть духів, одягнених у воскреслі тіла. Апостол Павло навчає нас, що повітря наповнене безліччю злих духів. "Ми повинні боротися, - говорить він, - проти духів злоби піднебесної" (Еф. 6, 12).
Крім того, ми знаємо, що добрі ангели, які захищають нас, не менш численні в світі. Отож, якщо ангели та інші духи можуть населяти атмосферу, навіть найменшою мірою нічого не змінюючи у фізичному (матеріальному) світі, то чому не можуть душі померлих перебувати в надрах землі?
Греко-Католицька Традиція №11(195), листопад 2013 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org
