Розгляньмо третє видіння, що стосується внутрішнього облаштування (упорядкування) Чистилища, святої Лідвіни Шидамської (14 квітня), яка померла 11 квітня 1433р. Історія цієї святої, написана священиком, її сучасником, цілком вірогідна. Ця знаменита дівиця, справжнє диво християнської терпеливості, була жертвою всіх імовірних терпінь і найжорстокіших хвороб упродовж тридцяти п'яти років. Її страждання не давали їй спати, і вона довгими ночами перебувала на молитві. А потім її Ангел-Хоронитель часто в дусі супроводжував її до таємних місць Чистилища. Там вона бачила оселі, тюрми, різні темниці, одну похмурішу від іншої; вона також зустрічала душі знайомих, і їй показували різноманітні їхні страждання. Ви запитаєте: яка суть цих мандрівок в екстазі (найвищому ступені захоплення)? І це нелегко пояснити, але ми можемо зробити висновок з інших певних обставин, в яких було більше реальності (правдоподібності), ніж ми маємо підстави вважати. Свята каліка відбула багато таких мандрівок і паломництв на землі: до святих місць у Палестині, до церков у Римі, до навколишніх монастирів. Вона дуже докладно знала місця, куди в такий спосіб була переміщена. Одного разу з нею спілкувався монах із монастиря Святої Єлизавети і розповідав про келії, трапезну та інші приміщення його згромадження, а вона у відповідь подала йому такий точний і докладний опис його дому, ніби провела там усе своє життя. Монах висловив своє здивування. "Знайте, отче, - сказала вона, - що я була у вашому монастирі; я заходила до келій, я бачила Ангелів-Хоронителів, усіх, хто в цих келіях живе". Одна з подорожей, яку наша свята здійснила до Чистилища, відбулася в такий спосіб.

Нещасний грішник, заплутавшись у розпусному світі, врешті-решт навернувся. Завдяки молитвам і наполегливим умовлянням Лідвіни він щиро висповідався зі всіх своїх гріхів і отримав розгрішення, але йому забракло часу, щоб виконати епітимію (покуту), бо незадовго він помер від чуми.

Свята пожертвувала чимало молитов і страждань за його душу; через деякий час, коли Ангел-Хоронитель привів її до Чистилища, вона хотіла дізнатися, чи він усе ще був там і в якому стані. "Він там, - відповів її ангел, - і дуже страждає. Чи готова ти витерпіти трохи болю, щоб зменшити його біль?" - "Звичайно, - відповіла вона, - я готова як завгодно страждати, щоб допомогти йому". Тут же Ангел-Хоронитель привів її до місця жахливих тортур. "Це пекло, брате мій?" - спитала свята діва, охоплена жахом. "Ні, сестро, - відповів ангел, - але ця частина Чистилища межує з пеклом". Озирнувшись, вона побачила щось таке, що нагадувало безмежну в'язницю, оточену стінами величезної висоти, чорнота яких, разом із потворністю каміння (цих стін), сповнила її жахом. Йдучи всередину цього смутного ув'язнення, вона чула безладний галас, що складався з голосінь, безумних вигуків, брязкання ланцюгів, інструментів тортур, сильних ударів, що їх кати завдавали своїм жертвам. Цей галас був таким, що сум'яття всього світу через бурю чи битву не могло до нього дорівнятися. "Що ж це за таке страшне місце?" - спитала свята Лідвіна свого доброго ангела. "Хочеш, я покажу тобі його?" - "Ні, благаю тебе, - відповіла вона, з жахом відскочивши, - галас, який я чую, до того страшний, що я не можу більше чути його; як же я витримаю видовище цих жахіть?"

Йдучи цим таємничим маршрутом, вона побачила сумного ангела, який сидів на цямрині криниці. "Хто цей ангел?" - запитала вона свого провідника. "Це, - відповів він, - Ангел-Хоронитель грішника, долею якого ти цікавишся. Його душа в цій криниці, де є особливе Чистилище". При цих словах Лідвіна запитально глянула на свого ангела; вона хотіла побачити душу, що була дорога для неї, і спробувати звільнити її з цієї страшної ями. Її ангел, зрозумівши це, зняв накриття з криниці, звідки вирвалося полум'я й жалібні крики.

"Ти впізнала цей голос?" - запитав її ангел. "На жаль, так", - відповіла слугиня Господня. "Хочеш, може, побачити цю душу?" - продовжив він. Її відповідь була ствердною, і він покликав ту душу на ім'я; моментально наша дівиця побачила духа, що з'явився з криниці, весь у вогні, він нагадував розпечений метал; цей дух промовив до неї ледь чутним голосом: "О Лідвіно, слугине Божа, хто дасть мені оглядати лице Всевишнього?"

Вигляд цієї душі, яка була жертвою найжахливіших тортур у вогні, спричинив святій дівиці такий шок, що пояс, який був частиною її одягу, розірвався надвоє; вона не мала більше сили оглядати цю картину й несподівано прокинулася зі свого екстазу.

Присутні, відчуваючи її страх, запитали про причину його. "О! - відповіла вона, - які жахливі тюрми Чистилища! Я погодилася піти туди, щоб допомогти душам. Якби не це, то навіть якби мені запропонували весь світ, я б не терпіла жахів, оглядаючи це страшне місце".

Через кілька днів той самий ангел, якого вона бачила сумним, з'явився їй з радісним обличчям; він розповів їй, що душа її підопічного покинула яму (колодязь) і перейшла до звичайного Чистилища. Цього часткового полегшення милосердній Лідвіні було не досить; вона продовжила свої молитви за бідного мученика й жертвувала за нього заслуги своїх страждань, поки не побачила ворота Неба, відкриті для нього.

Греко-Католицька Традиція №11(195), листопад 2013 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org