«Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5, 8). Цими словами Христос звертається до всіх людей. Велика нагорода для людей, які прожили своє життя в чистоті своїх сердець. Подружні пари повинні також зберігати подружню чистоту. Як для одиноких осіб, так і для подружніх пар потрібна постійна підтримка духовних осіб.
Про збереження євангельської ради чистоти ми можемо почитати в духовній літературі. Особливо про чистоту і боротьбу із спокусами пишуть отці Церкви. На жаль, їхні твори в наш час читають тільки одиниці. Натомість скромність, сором, невинність атакують всі засоби інформації: преса, телебачення, радіо.
Інколи по телебаченню ми можемо дивитись на речі, які не сумісні не тільки з християнською мораллю, але й загальнолюдською. Навіть головні герої фільмів ведуть розбещене і розгнуздане життя. Ми бачимо їхню жорстокість. І це має своєрідний вплив на глядача. Чому так?
У свій час, будучи на службі в радянській армії, нас запросили брати участь у масових зйомках одного епізоду в громадянській війні. Мене здивували ведучі артисти цього фільму своєю непристойною поведінкою. Алкоголь, вульгарність, розпуста наповнювали зміст їхнього щоденного життя. Після цього я зовсім іншими очима дивився на фільми, які показували в той час. На сьогодні важко розрізнити програми телевізійних каналів. Всі програми рекламують аморальний спосіб життя, а сучасний фільм не може обійтися без еротики, що є спокусою навіть у подружньому житті.
Спокуса нечистих думок відвертає від головної першої заповіді «Люби Господа Бога всім серцем, всією душею, всією силою своєю і всією думкою своєю». Адже наші думки спрямовані в іншому напрямі під час спокус наперекір цій заповіді.
На першому місці Ісус Христос ставить любов до Господа Бога. Нам не завжди зрозуміло, як любити Бога силою. Це означає, щоб полюбити Бога, потрібно докласти відповідних зусиль. Найперше відкинути всі спокуси і свої думки спрямувати до Бога. Це нелегко зробити, як нам здається. Без Божої ласки нам важко поставити спротив в нелегкій боротьбі.
В минулому столітті був випадок у Бразильських лісах, коли один журналіст знімав на кінострічку отруйних змій. Він одного разу побачив змію, яка звивалась, піднімаючись по стовбурі дерева вверх. На сонці вона виблискувала своїми кольорами, які відповідно до її положення змінювались. До речі, його попереджали, що з цими зміями потрібно бути дуже обережним. Цей журналіст, знаючи всі хитрощі підступної змії, почав зйомки. Вона його так захопила, що він підходив все ближче і ближче до дерева. Нарешті він підійшов дуже близько, і знімав на стрічку погляд її очей, голову та її язик. В той момент, коли він зробив ще один крок, змія стрибком кинулася на нього і вжалила в шию. Він тут же помер. Ось так безглуздо загинув досвідчений фоторепортер і журналіст. Незабаром ця звістка облетіла весь світ.
Цей приклад свідчить про те, наскільки ми повинні бути обережними перед спокусами. Ми ніколи не можемо запевнити себе, що стримаємося перед спокусами власними силами. Про це свідчить приклад з Апостолом Петром: «Навіть якби всі зневірились у Тобі, я не зневірюся ніколи. Ісус мовив до Петра: Істинно кажу тобі: цієї ночі, перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене» (Мт. 26, 33-34). Навіть напімнення Ісуса не охоронили Апостола Петра від відречення, коли він грівся біля вогню на подвір’ї первосвященика Каяфи.
Те ж саме з нашою чистотою. Ніхто не може втриматись в чистоті, якщо не буде молитись. Святий Кипріян говорить, що «єдиний засіб, що гарантує чистоту – це молитва». «Без мене нічого не можете чинити» (Ів. 15, 5).
Як би ми не боролись із спокусами, вони завжди будуть і тягнутимуть нас до гріхів. Ми не захоронені від них ні вдень, ні вночі. Як довго людина живе, так завжди діють спокуси. На спокуси не діє ні вік, ні хвороба, ні радість, ні журба. Вони є навіть під час Богослужінь і Святої Літургії. Тому наші очі, наші думки повинні бути постійно спрямовані до Господа Бога. Читаємо у Святому Письмі: «Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси» (Сир. 2, 1).
Від спокуси ми ніколи не зможемо втекти. «Від себе самого не втечеш», – говорить наша приповідка. Спокусам можна противитись покорою, терпеливістю і силою молитви. Ми не повинні уповати на власні сили, але здатись на Божу волю і Його допомогу. Страх Божий, боязнь гріха – це ознака праведної душі. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5, 8).
Велику роль у збереженні чистоти має сімейне виховання. Кожна дитина з раннього дитинства прагне когось наслідувати. Найперше для неї взірцем є власні батьки і тільки згодом – інші люди, що її оточують. «Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря» (Мт. 18, 5-6). В наш час батьки почали відходити у процесі виховання на задній план. Центром сенсацій та регулятором норм поведінки стає телебачення. Телевізором, а тепер ще комп’ютером намагаються підмінити маму й тата, дідуся й бабусю. Для батьків інколи це краще, бо дитина має своє заняття і не турбує їх. І вони навіть не слідкують, що їх дитя оглядає, не знаючи, якої шкоди завдають своїй рідній дитині. Таким способом її спокушують через телебачення.
Тому не дивно, що сьогодні так часто руйнується найсвятіше в нашій державі – родина. По реєстрації розлучень Україна займає одне з перших місць у Європі. Але ніхто не знає, скільки подружніх пар живуть навіть без державних шлюбів і розлучаються без реєстрації. Вони сприймають це як щось наївне, абсурдне і не зрозуміле.
Навіть великі посадовці міняють собі жінок і в цьому вбачають якусь особливу свою гідність. Деколи є незрозумілим, як можна бути великим патріотом батьківщини, а в той же час зраджувати своїй дружині, своїм дітям та й усій своїй родині. За комуністичних часів великі посадовці об’являли своїх жінок ворогами народу. Їм було простіше, бо існували ГУЛАГи. Тобто, спокуса перевищує всі моральні чесноти і кожний аргументовано виправдовує своє положення.
о. Мелетій БАТІГ ЧСВВ.
Одного разу я запитав хлопчика, як він ставиться до своєї матері, яка вигнала свого чоловіка з дому. Він мені відповідав, як цілком дорослий чоловік:
– Мій батько хляпав розчином на будівництві, а додому приносив копійки. А тепер мати приведе бізнесмена і коли я підросту, він мені купить машину.
Ось так мати налаштувала свого хлопчика проти власного батька і задовільнила його думки про краще майбутнє, забувши про виховання своєї дитини. Отже, деколи діти стають у спокусливій справі союзниками ганебної моралі і гріха. Можна гріх виправдовувати перед людьми і навіть перед законом, але не можемо його виправдовувати перед Богом, Який є абсолютною правдою.
Знову ж підійшов до мене один бізнесмен і просив, щоб йому дати з другою жінкою шлюб. Найперше я запитав, до якої він партії належить, і він відповів:
– Я був у «Нашій Україні», але тепер перейшов до партії влади. Я навіть можу вам в дечому допомогти. Ви знаєте, у світі все міняється. І як люди, ми повинні чинити так, як нам підказує життя.
– Я знаю вашу дружину і дивним є те, що ви її залишаєте, – сказав я з докором.
– Ви ж самі бачите, що вона мені не рівня – ні краси, ні виду, ні розуму. А я собі знайшов таку, що всі заздрять. Тільки ви нас поблагословіть.
– А діти як?
– У неї свої діти, в мене – свої, а ми будемо жити так, як Бог дасть.
– Але Бог не хоче розлучень. Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає. Тому Церква проти всяких розлучень.
Як я йому не пояснював, а він все наполягав на своєму і переконував мене у своїй правоті.
І тут спокуса взяла верх над цим чоловіком. На жаль, він цього не бачить і не розуміє, а вірніше не хоче розуміти.
Незважаючи на сьогоднішній здеморалізований світ, багато одиноких осіб і подружні пари живуть згідно з євангельськими правдами. Найперше потрібно уникати всяких нагод, які призводять до гріха, обминати ті місця, де ми можемо низько впасти.
Мені відомо, як на одному підприємстві працював висококваліфікований робітник. Його всі поважали не тільки за працю, але й за добру поведінку, бо завжди був привітний і веселий. І коли його запрошували після роботи друзі на пиво, він спокійно відповідав:
– Не можу, на мене вдома чекає хвора дружина.
Дійсно, життя на землі – це подорож по слизькій дорозі. Сьогодні про умертвлення говорити не модно, але наше тіло нам треба постійно умертвляти. На цьому базується наша духовна боротьба. Звичайно, у всьому потрібно поступати розумно. Піст є доброю нагодою себе присмирити, але тут не маємо права зашкодити своєму організмові і потрібно порадитись з лікарем і з духовним наставником.
Спокуси найбільше нападають на лінивих і бездіяльних людей. Бездіяльність і дармування завжди ведуть до спокус. І це не залежить від віку. Тому потрібно завжди бути занятим фізичною, розумовою чи духовною працею. Навіть пустельники-монахи у вільний від духовних вправ час займались рукоділлям, плели кошики, виготовляли предмети широкого вжитку. В давнину у наших сім’ях круглий рік працювали. Влітку була праця в полі, а взимку в хаті пряли, ткали, вишивали і при цьому не забували молитви, співу, розказували байки, легенди і таке інше. Саме колядки, щедрівки співали там, де сходились жінки й дівчата прясти чи вишивати. На жаль, сьогодні є у кожного свій телевізор, тож сидимо, склавши руки, і дивимось те, що нам показують безбожні актори, що немає часу навіть на коротку молитву. А потім кажемо, що нам недобрі сни сняться.
Щодо чистоти блаженна Мати Тереза Калькуттська говорила: «Ніщо так не прикрашає людину, як чеснота чистоти, і ніщо не осквернює більше, ніж її протилежність. Однак є помилкою вважати, що чеснота чистоти – це свобода від спокус. Ні, вона є перемогою над спокусами».
Ось як вона подає деякі аспекти внутрішнього і зовнішнього життя, які допомагають осягнути чистоту.
– Віра в себе і надзвичайне довір’я до Бога та до Найсвятішого Серця Ісусового.
– Постійна участь у Пресвятій Євхаристії, що є поживою вибраних.
– Пам’ять про Божу присутність та молитовний дух.
– Умертвлення тіла.
– Вірне дотримання засад скромності.
– Дух праці, який практикується навіть у спекотну пору року.
– Пошана до духовного отця під час сповіді.
– Розважливість у зносинах з протилежною статтю.
– Особлива любов і почитання Матері Божої, Пренепорочної Діви Марії. Пам’ятаймо, що Вона є пристановищем грішників.
Святий Василій Великий говорить: «Чистота сильно уподібнює людину до Бога».
Дорогий брате (сестро), не бійся бути чистим своїм серцем. Святий Филип Нері говорив, що «тільки боягузи уникають поганих нагод, де ми можемо піддатись спокусам. Бо з Божою допомогою людина своєю змисловістю може завжди зберегти чистоту». Але знову ж таки там, де ми відчуваємо слабість, то «втеча від спокус є найкращим середником втекти від гріха нечистоти і не є соромом» (св. Августин).
З другої сторони, ми не повинні погорджувати тими, які живуть в нечистоті. «Нещасна людино, тобі можна хіба що поспівчувати, адже ти не маєш жодної спокійної години» (св. Іван Золотоустий).
Пам’ятаймо, що Царство Боже здобувається силою. Якщо хочемо досягти спасіння, ми зобов’язані найперше дбати про добро для нашої душі. Працюймо серцем, душею, думкою і всією силою. Хто працює, той має. Лише чиста вода годиться для пиття. Тільки з Богом можна перемогти себе і спротивитись спокусі. Коли душа після смерті стає на суд Божий, то вона бачить велич, чистоту і блиск Бога, тому в нечистому стані не може увійти в Небесне Царство. Вона, занечищена гріхами, проситься йти в чистилище, щоб очистити свою хресну одежу. Невиліковно заплямована душа кидає себе прямо в пекло.
Душа чиста, наповнена божественною любов’ю, безгрішна, вільно ангелами підноситься до неба. Ось так завершується наше земне життя.

о. Мелетій БАТІГ ЧСВВ. м. Бар Вінницької області.

Нова Зоря