Дорогі Брати і Сестри! Коли зерно пшеничне, як у
землю впаде, не помре,
то одне залишиться, – як умре, то плід рясний принесе. Високу мужність
черпаймо з історії України, а ті джерела є невичерпні, з яких тече
цілюща вода. Хай для нас будуть духовними надхненниками 359 крутянських
героїв, які гордо вмирали за українську державу із піснею на устах: Ще
не вмерла Україна! Хай горить в наших серцях вогонь любові до України –
„Серафимський вогонь", яким горів Петлюра, Коновалець… а тепер впав
жертвою блаженої пам’яті Степан Бандера. В день похорону принесім
духовну китицю квітів тим, що загинули через те – що були українцями. В
наших народних піснях співається: Приходить час, приходить час, нехай же
кожний скаже з вас, чи він народу вірний син, чи тільки раб поганий
він…
Протоєрей Іван Крестюк
Парох Свято-Троїцької православної церкви
Покійний все життя своє віддав безкомпромісовій боротьбі за
волю нашого Народу і кращу долю нашої дорогої Батьківщини України. Молю
Бога, щоб за незмінним словом „Немає більшої любови, як хто життя своє
положить за друзів своїх" (Ів.15:13), оселив Він новоспочилого в оселях
своїх, де вже нема журби, ні зідхання.
Ніканор, Митрополит УАПЦ
Відійшов від нас великий український патріот Степан Бандера,
вождь українських націоналістів. Іскра любові до свого рідного народу,
що її вклав в його серце Творець всесвіту, розгорілася до палаючого
вогню. Він знав, що самостійність для народу здобувається тільки
великими жертвами ”на полі слави", бо при дипломатичних круглих столах
тільки торгують свободою народів. Через усе Його життя на незримих
струнах Його душі відгомоном дзвеніли слова пісні, що Йому – ще
маленькому – співала Його люба ненька: Все для тебе, люба Україно,
погибає, воно тобі і свободу, й славу, гей, гей, здобуває!
Ідеш, душе, блаженним путем на приготоване місце упокоєнія… І
стрінеш там душі тих, що перед Тобою – від найдавніших часів аж по
сьогодні – несли високо стяг боротьби за волю й долю рідної землі. Хай
легкою буде Тобі чужа земля, а пам’ять про Тебе хай лунає „от віка і до
віка!" Амінь.
Єпископ Николай Вояковський, УГКЦ
Завжди українці терпіли за свою щирість і доброту, за те, що
ніколи не були окупантами, а лиш боронили свою рідну казкову землю.
Історія України – це суцільні страждання, але покладаємо свою надію на
Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який сказав: „Випростайтесь і
підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близько" (Лк. 21:28).
Домовина Степана Бандери стоїть так, що не торкається чужої
німецької землі, а чекає того часу, коли буде перенесена на рідну
українську землю. Я вірю, той час настане від Бога і тоді мільйони
старих, молодих і з немовлятами не те, що пішки, а на колінах підуть,
щоб зустріти і попрощати, щоб віддати частку свого серця і любові, своєї
пам’яті тому, хто стільки зробив для них і згорів для України…
Джерело -
http://www.ukrcenter.com/
