Наркоманія – явище немолоде. Воно з’явилося в Україні наприкінці ХХ-го століття й досі ми ведемо боротьбу з цією недугою. Побутує думка, що наркоманами стають від неправильного виховання, вседозволеності. А ще на наркоманію впливає низький рівень життя, безробіття, злочинність. Проте, наркоманія присутня і серед багатих.
Щоб розвіяти факти та міфи про наркоманію, я зустрілася з людиною, яка знає про наркотики не з книг чи мас-медіа, а сама вживала їх протягом 15 років.
Сьогодні – це досить відома людина в регіоні, тому про минуле вона розповідає тільки з метою застереження молодого покоління. (З етичних міркувань ім’я своєї співрозмовниці не називаю).
Кор: — На твою думку, що стає причиною наркоманії серед населення?
Н.: — Наркоманія серед підлітків починається з цікавості, з бажання весело провести час. Скажу так, підліток завжди має бажання стати дорослим. Розпочинається усе із вживання цигарок та спиртного, а потім в хід ідуть наркотики. Людський організм звикає дуже скоро й відбуваються зміни.
Кор: — Батьки часто не помічають, що відбувається з дитиною. На що слід звернути увагу поки не сталося лиха?
Н.: — Якщо батьки проводять з дитиною хоч трохи часу, то обов’язково помітять, що вона вживає наркотики. В дитини змінюється настрій, поведінка. Змінюється ставлення до батьків, до однолітків та вчителів.
Кор: — Ти, як колишня наркоманка, можеш щось порадити щодо профілактики наркоманії?
Н.: — Головним заходом запобігання наркоманії є профілактика школярів та молоді вцілому. Батьки повинні долучатися до підтримки молоді, допомагати долати труднощі в навчанні, в спілкуванні. Необхідна співпраця молоді й духовенства.
Кор: — Чи важко покінчити з наркотиками? Як тобі вдалося це зробити?
Н.: — У мене великий стаж наркозалежності. Усе своє молоде життя я провела в компанії друзів-наркоманів. Двічі відсиділа в тюрмі. І нарешті в один момент вирішила – треба зав’язувати. Було важко, дуже важко. Але я нарешті наважилась не повертатись до наркотиків. У в’язниці наркотиків не було й бути не могло. Це якраз і була можливість зав’язати з цим назавжди.
Кор: — Ніколи не було бажання почати усе спочатку?
Н.: — Ні! Я вирішила остаточно: наркотикам - ні! Багато моїх товаришів після звільнення бралися за своє. Більшість з них уже на тому світі. Вони мали можливість повернутись до нормального життя, але не захотіли.
Кор: — Скільки років ти вже ведеш здоровий спосіб життя? Як змінилося твоє життя після цього?
Н.: — Вже більше десяти років я не колюся. Веду здоровий спосіб життя. Вийшла заміж, маю сім’ю. Спілкуюся з такими ж колишніми наркоманами, як я.
Кор: — Чи допомагаєш ти якось своїми діями, вчинками теперішній молоді, щоб вона не зійшла з правильного шляху?
Н.: — Так, я проводжу профілактичні розмови, але якихось таких спеціалізованих центрів якраз не потрібно, бо наркоманія як суспільне явище поволі вимирає. Принаймні в нашому місті їх стає все менше і менше.
Сподіваюся, моя співрозмовниця має слушність й наркоманія скоро відійде в минуле. В цієї молодої жінки великий життєвий досвід, де переплелися хвороблива наркоманія та мудрість. Завдяки наполегливій праці, боротьбі над собою, над надзвичайно важкою недугою, жінка перемогла. У важкий переломний момент знайшлися люди, які підтримали її. Допомогло і Слово Боже, яке має надзвичайно велику силу. Сьогодні моя співрозмовниця – дружина, мама, громадський діяч, надзвичайно талановита та цілеспрямована людина. Певно, була така воля Божа й сила волі людини!
