За допомогою молитов та постів 47-річна Леся Сорока зупинила онкохворобу Будинок подружжя Сорок стоїть на Червоній горі в Рогатині, що в Івано-Франківській області. На подвір’ї в родини —- каплиця, у кімнатах —- багато ікон, свічки, молитовники. "Ми з чоловіком займалися бізнесом, ходили до церкви, як усі, особливо ні над чим не задумуючись, - розповідає усміхнена господиня. - Я заробляла гроші, виховувала дітей, дбала про дiм та допомагала чоловікові. Тодi я й подумати не могла, що мене може спіткати якась біда... Але сталося так, що через важку хворобу я мала повільно і в страшних муках покинути цей світ. Та Бог захотів зробити інакше". 

Нещастя прийшло раптово. Після народження молодшої доньки в Лесі розвинувся мастит. А через кілька років у молодої жінки опухли груди, з правої став витікати гній... Температура - під 40. Аби зрозуміти, що з нею, жінка поїхала до Львова, у державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр. Там у неї виявили золотистий стафілокок (його, як з'ясувалося, занесли жінці під час пологів) і пухлину розміром 32 на 22 міліметри в правій молочній залозі з метастазами у лімфовузли...

Діагноз лікарів - рак молочнї залози - шокував.
"Усе було ніби в тумані,- згадує зі сльозами Леся. - Я поїхала ще до кількох лікарів, щоб упевнитися, чи це справді так. Діагноз медиків збігався. І тоді я захотіла висповідатися - перед смертю. Попросила чоловіка відвезти мене до монастиря. Чомусь саме туди хотіла. Потрапила я до обителі василіян".
Один з монахів сказав жінці, що ніхто не знає, коли має померти, тому бажання "висповідатися перед смертю" його дивує. Зараз їй треба лікуватися і просити Бога про допомогу. Після таких слів Леся трохи заспокоїлася і поїхала в онкоцентр. Там пройшла курс опромінення. Під час процедур жінка багато молилася, читала Святе Письмо. За неї наймали у багатьох храмах України спеціальні служби, водночас молилися родичі й друзі - просили Господа, аби зберіг життя матері двох дітей.
За якийсь час жінку відпустили на місяць додому та сказали готуватися до операції. Одну грудь треба відрізати, щоби метастази не зачепили другу. Із важким серцем і думками приїхала Леся до Рогатина. Стан жінки був непростий. "Я боялася вимкнути світло, заснути, а серед ночі поривалися кудись бігти, - згадує Леся. - Куди? Та світ за очі! Тоді мені здавалося, що отак, рухаючись, я втечу від смерті. Мій чоловік вставав i йшов за мною. Ми виходили з хати, часом виїжджали машиною й молилися. Так я заспокоювалася. Згодом поїхала у Гошівський монастир і там жила якийсь час".
Депресія поволі відступила. До речі, ще борючись із хворобою, жінка разом зі своєю подругою почала вишивати рушник три метри завдовжки і півметра завширшки на великий образ Ісуса до однієї із церков. Це стало однією із перших пожертв жінки на храм. Проте настав час їхати на операцію, але якийсь внутрішній голос підказував жінці, що на хiрургiчне втручання погоджуватися не треба. І Леся з чоловіком вже із твердим намiром вiдмовитися вiд операцiї прийшли до медиків. Лікарі просили, щоб пацієнтка добре подумала, бо за місяць-два може померти від раку. Та онкохвора була непохитна, і Юрій, чоловік, сказав, що цілком підтримує дружину у її рішенні. На все воля Божа, і якщо Леся не хоче йти "під ніж", то нехай так i буде.
Згодом Лесиному чоловікові один зі священиків порадив: у їхньому горі може допомогти чудотворна ікона Богородиці Всецарицi, яка є на відомій горі Афон у Греції, в одному із монастирів. Тільки молитви до цього образа зцілюють від раку. Що це за образ, Юрій, звісно, не знав. Але чого не зробиш заради коханої дружини! І ось копію iкони Діви Марії їм передали з Афону із благословенням. Якийсь внутрішній голос підказав подружжю, що цей образ слід передати до храму святого Миколая в родинному селі Юрія -— Кліщівна. 10 червня 2012 року відбулася офіційна передача iкони. Після того Сороки щодня молилися акафісти до Богородиці в цій церкві.
Згодом подружжя привезло з Борислава до Кліщівни мощі святих. Тепер до старенького храму приходять та приїздять десятки прочан, а Сороки власним коштом споряджають щотижня від Рогатина до Кліщівни кілька автобусів, аби паломники змогли помолитися біля священих реліквій. "Самі по собі мощі нічим не зарадять, лише віра в Бога і щира молитва, а також певний труд, який кожна людина жертвує, їдучи на прощу будь-куди, творять чудеса", - вважає Юрій. Паломники кажуть, що чимало з них оздоровилося. Тепер у церкві готують спеціальна книга, у якій буде описано усі випадки оздоровлення.
Подружжя Сорок під час хвороби Лесі цілком змінило ставлення до життя і до харчування, перестало відвідувати гучні забави, адже цей час, за словами Юрія, краще присвятити спілкуванню з дітьми, онучкою, зробити щось корисне для людей чи просто помолитися. Але найтяжче було з бізнесом. Сороки думали, що провадити його чесно - неможливо. "Але Бог і в цьому нам допоміг,- каже Юрій. - Ми не позбулися свого бізнесу, працівників, але гроші стали спрямовувати на допомогу людям і на храми. Більше допомагали тим, хто в нас працює".
Цілковита зміна способу життя, його переосмислення, віра в Бога та молитви, пости й благодійність зробили, здавалося, неможливе. Згiдно з медичними висновками, Леся Сорока тепер цiлком здорова, раку в неї немає. Жінка охоче показує десятки довiдок із різних лікарень Івано-Франківщини та Львівщини - каже, що це найкращі докази для скептиків, які не вірять у її зцілення.
До речі, якось Юрія вдарило струмом, а він залишився живим. Та про це чоловік не дуже хоче розповідати. Але на честь свого чудесного порятунку на подвір’ї вимурував власноруч капличку Богородиці.
Сабіна РУЖИЦЬКА