Темп сучасного життя, бурхливий розвиток інформаційних  технологій, часто несприятлива соціальна ситуація проявляє сильний вплив на нервову систему людини, його психічне здоров`я. В умовах підвищеного нервового напруження працюють викладачі, лікарі, працівники сфери обслуговування  інше. Стрес, невроз ці діагнози зустрічаються все частіше. За даними ВОЗ, стресу підлягають не менше 10-35% жителів різних країн світу. Стрес неминуче приводить до зниження працездатності, трудової активності,погіршенню якості життя, до соціальної дезадаптації. Одним із характерних проявів впливу стресу на людину є безпричинне хвилювання, тривожний стан. Пацієнти з симптомами підвищеної емоційної збудливості, тривожності потребують особливої уваги, делікатного відношення працівника аптеки. Рекомендації фармацевта по симптоматичному лікуванню тривожних станів можуть значно покращити самопочуття таких пацієнтів, підвищити якість життя.

Тривожність, хвилювання, тривожні стани – це навіяне відчуття очікування чогось неприємного, не визначеної загрози, небезпеки. На відміну від страху тривога не має певного джерела, це «побоювання чогось невідомого». Психологи розрізняють тривогу як стан і тривожність як рису особи. Тривога як стан притаманна нам всім. Певний рівень тривоги необхідний для мобілізації емоційних, інтелектуальних і вольових ресурсів людини. Цей оптимум тривоги у кожного свій, залежить від індивідуальних властивостей людини.

Тривалий тривожний стан супроводжується пригніченням настрою, втратою цікавості до любого роду занять, агресивністю по відношенню до оточуючих. Частим супутником тривожних станів є головний біль, серцебиття, погіршення апетиту, розлади сну, які суттєво впливають на якість життя. Без відповідної медикаментозної і/або не медикаментозної корекції тривожний стан може стати першим  передвісником неврозу,  тому слід використати всі можливості для  його лікування.

Найбільш розповсюдженні причини тривожних станів.

Частіше всього в основі цих розладів лежать виробничі або побутові проблеми, що сіють тривогу або  супроводжуються  невизначеністю: стан здоров`я рідних і близьких; неприємності на роботі або в сім`ї, очікування рішення життєво важливих проблем, очікування важливих подій (екзамени, зміна сімейного стану, переміна місця роботи і інше).

У ряді випадків стан підвищеної тривожності є проявом одного із соматичних захворювань. Серед таких захворювань частіше всього зустрічається:

• підвищена активність щитовидної залози  ( тиреотоксикоз) ;
• стенокардія ( порушення кровообігу в коронарних судинах);
• зниження рівня глюкози у крові ( гіпоглікемія);
• надлишок гормонів, що виробляються  наднирниками;
• синдром абстиненції – утримання від нікотину, алкоголю, снодійних препаратів, наркотичних препаратів;
• побічна дія лікарських препаратів.

Підвищена тривожність може бути симптомом серйозного захворювання -шизофренії  , манікально-депресивного синдрому.

Найбільш розповсюджені причини тривожності у дітей.    

У дітей причиною виникнення тривоги майже завжди є внутрішній конфлікт, непогодження з самим собою. При цьому підвищується тривожність може проявитися неспокійною, дратливою поведінкою, грубістю по відношенню до оточуючих або навпаки – повною апатією, байдужістю, відмовою від любих прагнень. Такі діти постійно не впевнені в собі і в своїх рішеннях, весь час очікують неприємностей, емоційно нестійкі, недовірливі, капризні, дратливі. А це вже передвісник неврозу.

Розвитку  патологічної тривожності у дітей сприяють:

• емоційна холодність зі сторони близьких;
• підвищені вимоги зі сторони дорослих, що не відповідають можливостям і прагненням дитини;
• суперечні вимоги до дитини, що виходять від різних осіб (наприклад, мама забороняє те, що дозволяє бабця.

Хоча практика показує, що у дітей часто можна обійтися без медикаментозної  корекції тривожних станів, більшість батьків довіряють лікам.

Лікарські засоби, прийомом яких найбільш часто може супроводжуватися  тривожністю, емоційною збудливістю:

• симпатоміметики ( в тому числі препарати для лікування бронхіальної астми, судинозвужувальні препарати для лікування риніту, комплексні засоби для припинення симптомів застуди);
• препарати гормонів щитовидної залози;
• загально тонізуючі  засоби ( настойка женшеня, лимонника і інші ) – при передозуванні;
• препарати що містять кофеїн, при тривалому прийомі великих доз.

«Загрозливі симптоми при підвищеній тривожності.

При виникненні підвищеної тривожності  на фоні  якої не будь складної її життєвої ситуації дуже важливо не пропустити серйозне захворювання, яке може супроводжуватися симптомом тривоги.

Признаками такого захворювання можуть бути:

• біль у грудині, яка віддає в руку, шию, щелепу (особливо в ліву половину тіла);
• нерівномірність або підвищена частота серцебиття;
• задишка, часте і утруднене дихання ;
• високий артеріальний тиск;
• тривога, що супроводжується відчуттям жару, пітливістю, сухістю в роті;
• тривога , що супроводжується нудотою, блюванням, розладами стільця, втратою ваги;
• тривога виникає натще або після фізичного навантаження ( нерідко відмічається при цукровому діабеті);
• тривога виникає на фоні прийому якого-небудь лікарського препарату або його відміни;
• тривога, що супроводжується панічним настроєм, страхами.

Напрямками лікування пацієнтів з симптомами підвищеної тривожності.

Постійна тривожність і пов`язані з нею від`ємні емоції можуть  у значній мірі відбиватися на здоров`ї. Лікування тривожного симптому сполучає дію на фізичний, розумовий і емоційний стан. В першу чергу пацієнту слід проаналізувати ситуацію, що склалася і знайти джерело тривоги. Надзвичайно корисно навчання простим методам розслаблення (релаксація), одним із постійних є глибоке спокійне дихання. Важливе значення має збалансоване регулярне харчування і повноцінний сон 7-8 год. на добу.

При виникненні тривожності у дитини треба підвищувати його самооцінку, хвалити якомога частіше, не скупитися на прояви любові, дати йому повну свободу для ініціативи.

У більшості випадків вказаних заходів у сполученні з  прийомом без рецептурних препаратів седативної дії виявляється достатньо.

У більш складних випадках необхідно звертатися до лікаря.

Лікарські препарати , що використовуються при підвищеній тривожності і умови їх раціонального використання.

Для симптоматичного лікування підвищеної тривожності широко використовується рослинні препарати. У випадках не різко виражених симптомів це може бути цілком виправдано. Існує думка, що комплекс активних речовин рослин, що сформувався у живій клітині, має більшу подібність з людським організмом, ніж ізольована хімічно чиста діюча речовина, легше асимілюється і дає менше побічних ефектів. Складіть застосування фітопрепаратів заклечається в тому, що в кожній із рослин міститься цілий ряд біологічно  активних речовин, що володіють різносторонньою активністю. У зв`язку з цим достатньо важливе значення має правильний вибір і застосування як окремих лікарських рослин, так і спеціальних лікарських зборів, що містять в ряді випадків до 15-20 лікарських рослин. Особливо важливим є  строгий облік побічних ефектів, які можуть зустрічатися у рослинних препаратів так же часто, як і при застосуванні синтетичних речовин.

Валеріана лікарська -  препарати на її основі (настої, настойки, екстракти, а також мікстури в комбінації з іншими засобами) зменшують збудливість ЦНС, внаслідок чого їх широко використовують в якості седативних засобів. Доказано, що препарати валеріани, знижують рефлекторну збудливість в центральних відділах нервової системи і підсилюють тормозні процеси в  нейронах кіркових і підкіркових структур головного мозку. Заспокійлива дія валеріани особливо чітко проявляється при нервовому  збудженні.

Препарати валеріани протипоказанні при індивідуальній непереносимості.

Собача кропива – настої, настойки, екстракти  використовують при підвищеній збудливості, неврастенії і  неврозах як у дорослих, так і у дітей і підлітків. Препарати мають заспокійливу дію на ЦНС, сповільнюють серцевий ритм, збільшують силу серцевих  скорочень і  знижують АТ. Рахується, що седативний ефект настойки собачої кропиви в 2-3 сильніший, ніж настойки валеріани.

Проявляючи седативну дію, препарати собачої кропиви у всіх  лікарських формах не порушують процесу засвоєння інформації, не змінюють адекватності поведінки, не викликають зниження м`язового тонусу (міорелаксації) і порушення координації рухів. Препарати собачої кропиви протипоказані при індивідуальній непереносимості.

Пасифлора- діє як заспокійливий засіб, її ефект сильніший дії бромідів і при цьому не викликає неприємного самопочуття після пробудження.  Пасифлора чудово знижує нервове збудження, що пов`язане з відміною алкоголю і наркотичних препаратів. Препарати пасифлори протипоказані при  стенокардії , вираженому атеросклерозі.

Піон -проявляє заспокійливу дію на ЦНС, добре знижує підвищене збудження, відчуття тривоги, наслідки стресу, сприяє відновленню сил під час сну.

Показаний при порушенні судинного тонусу (вегето-судиннії дистонії), безсонні невротичного характеру, клімактеричних неврозах. Протипоказаний при індивідуальній  непереносимості.

М`ята перцева містить ментол, що має виражену здатність розширювати судини серця і головного мозку (рефлекторна дія). А також діяти  заспокійливо  при неврозах, безсонні, підвищеній збудливості. Поряд із заспокійливою дією м`ята перцева має також жовчогінну і спазмолітичну дію. Подібними властивостями володіє також м`ята лимонна (меліса).  М`ята – обов`язковий компонент для виробництва таких препаратів, як Валідол, краплі Зеленіна. Препарати протипоказані при індивідуальній непереносимості.

 Глід – препарати глоду знижують збудливість ЦНС (не виявляючи при цьому гальмівної дії),  мають  тонізуючий вплив на серцевий м`яз, підсилюють кровообіг в судинах серця і мозку, зменшують явища тахікардії, змінюють неприємні відчуття в  ділянці серця, покращують сон і загальний стан хворих. Показанні при вегетоневрозах з признаками розкладу кровообігу, тахікардії, підвищеному АТ, атеросклерозі судин, безсонні, при підвищеній функції щитовидної залози, клімактеричних розладах.

Настойка із квітів глоду ефективніша, ніж препарати із плодів глоду.

Хміль звичайний – нейротропну дію  препаратів із шишок хмелю пов`язують з наявністю в них лупуліну, який має заспокійливу дію на ЦНС. В педіатрії він може застосовуватися по 3-15 крап. 3 рази в день (до їди  з невеликою кількістю рідини). Масло хмелю (поряд з іншими компонентами) входить до складу препаратів Валокордин, Корвалдин, Валоседан.

Броміди – солі брому (КВr і NaBr) входить до складу комплексних заспокійливих препаратів ( Адоніс-бром, Валкормід).

В останні роки все більше уваги приділяється гомеопатії. Із без рецептурних гомеопатичних засобів при підвищеній тривожності, стресах безсонні, підвищеній дратливості частіше всього використовують Сноверин, Шалун, Нервогран і інші. Їх можна застосовувати в педіатрії ( Сноверин – як до 6р, так і після; Шалун – після 5 років). Препарати не викликають денної сонливості, порушення координації рухів, привикання.

Транквілізатори ( діазепам, нітразепам, мазепам і інші) володіють більш вираженою дією на ЦНС, ніж рослинні препарати і броміди. Вони  зменшують внутрішню напругу, усувають відчуття хвилювання, тривоги, страху. Зменшуючи емоційну напругу, сприяють настанню сну.

У зв`язку з тим, що до даних препаратів можливе привикання, розвиток психічної залежності, вони призначаються лікарем і відпускаються строго по рецепту, що виписують на спеціальних бланках. При помірно виражених порушеннях можливе застосування денного транквілізатора мебікару , що дозволений до відпуску без рецепту. Снодійного ефекту не має, але підсилює дію снодійних засобів і покращує протікання сну при його  порушенні.

Астенія (астенічний синдром).

Втома, слабість, зниження настрою і цікавості до оточуючого часто виникають в результаті перевтомлення, супутні неправильному способу життя. Ці признаки можуть бути проявами астенічного синдрому при різних захворюваннях, а також одним із проявів неврозу, зокрема одного  з його форм – неврастенії.

Астенія (астенічний синдром ) – симптомокомплекс, що  характеризується станом загальної слабості, підвищеною втомлюваністю і вразливістю, нестійкістю настрою і відчуттям незникаючого хвилювання без достатньої мотивації, відчуттям втоми і утрудненнями при виконанні навіть звичних видів роботи. Признаки астенії зростають по мірі збільшення тривалості любих видів навантаження ( як правило ввечері), а відпочинок і сон не приносять відчуття бадьорості і відновлення сил. Причинами астенії можуть бути захворювання нервової системи, порушення кровообігу головного мозку, хвороби обміну речовин, перенесені інфекційні захворювання, вітамінна недостатність, тривалі хвороби внутрішніх органів, хронічні інтоксикації ( в тому числі алкогольна)

Фактори, що сприяють розвитку астенічного синдрому.

• Надмірні фізичні, психічні або розумові навантаження.
• Неправильне черегування роботи і відпочинку.
• Робота в незадовільних ( з точки зору гігієни) умовах.
• Систематичне недосипання.
• Адаптація до нових кліматичних умов.
• Різка зміна способу життя ( вихід на пенсію, розлучення і т.п.).
• Надлишкова вага.
• Зловживання алкоголем, кавою, шоколадом.
• Надмірно строга дієта.
• Недостатнє вживання рідини.
• Тривала дія токсичних хімічних речовин.
• Побічна дія лікарських препаратів.

Лікарські засоби, прийомом яких найбільш часто може супроводжуватися розвитком астенічного синдрому або депресивного стану.

Прийом цілого ряду лікарських препаратів, що  впливають на ЦНС і ендокринну систему, може сприяти розвитку пригніченого настрою, сонливості, зниженню уваги, розумової і фізичної працездатності. Частіше всього вказані явища відмічаються на фоні прийому (або після закінчення курсу лікування) препаратів наступних фармакологічних груп:

• антигіпертензивні засоби центральної дії (резерпін, клоні дин, метилдофа);
• β – адреноблокатори;
• снодійні;
• седативні засоби;
• транквілізатори;
• нейролептики;
• антигістамінні препарати;
• глюкокортикостероїди ( при системному застосуванні пероральних і/або ін`єкційних форм);
• пероральні контрацептиви.

Симптоми загального недомагання дуже часто спостерігається на фоні тих чи інших розладів нервової системи і/або внутрішніх органів (серце, судини, печінка і інше). У всіх випадках, коли має місце  сполучення симптомів загального недомагання і  скарг зі сторони якого-небудь внутрішнього органа, необхідне обстеження у лікаря для постановки діагнозу і  вияснення причини розвитку астенічного синдрому. Дуже важливо не пропустити яке-небудь серйозне захворювання внутрішніх органів, нервової системи або початкову стадію психічного захворювання при виникненні астенічного синдрому на фоні якої-небудь складної життєвої ситуації.

Особливо важлива консультація спеціаліста  в наступних випадках:

• вагітність;
• клімактеричний період;
• несприятлива епідеміологічна обстановка ( контакт з інфекційними хворими, підвищена захворюваність в зоні проживання і т. п.);
• втрата апетиту , різке зниження апетиту;
• вираженні перепади настрою;
• астенічний синдром в сполученні з підвищеною тривожністю, порушенням сну;
• розвитком при знаків астенії після травми, особливо черепно-мозкових травм;
• тривалі признаки астенії.

Напрямки лікування пацієнтів з астенічним синдромом.

Лікування астенії, що викликана хронічними перевантаженнями, обов`язково включає сполучення не медикаментозних і  медикаментозних засобів.

Необхідною складовою частиною терапії є повноцінне харчування.

Пацієнтам з астенією, перш за все, слід звернути увагу на те , скільки вони сплять, скільки часу проводять перед телевізором, монітором комп`ютера, за читанням газет, журналів. Раціонально знизити кількість інформації, що надходить. Але це не означає що треба повністю ізолюватися. Не будуть лишніми заняття спортом: плавання, біг і інші рухові види спорту, бажано на повітрі. Якщо неможливо займатися спортом, дуже корисне тривале ходіння: наприклад частину шляху на роботу можна проходити пішки.

Якщо підвищена втома і зниження працездатності не супроводжується головним болем, дратівливістю, безсонням, для усунення власне втомлюваності можна приймати препарати тонізуючого характеру. В рамках самолікування допустимо використання  препаратів із  групи адаптогенів (елеутерокок, женшень, радіола , лимонник, левзея. аралія). При необхідності, після обов`язкової консультації лікаря і  його призначення для проводження медикаментозного лікування астенії можуть призначатися ноотропи (пірацетам, піритинол, прамирацитам , ГАМК (амінолон) і  антидепресанти.

Тривалість лікування астенії і хронічної втоми індивідуальна. Після курсу лікування настає  одужання, і пацієнт може не  тільки вернутися до звичайного способу життя, а , можливо, навіть покращити якість свого життя.

Загальні рекомендації для пацієнтів.

• Оптимізація режиму праці і відпочинку.
• Заняття спортом.
• Зупинка контакту з можливими токсичними хімічними речовинами.
• Оптимізація раціону харчування:

• рекомендується їжа багата на протеїни ( м`ясо, соєве м`ясо, бобові), що сприяє підвищенню активності головного мозку;
• їжа багата на вуглеводи (легко поповнюється запасами глюкози у випадку «енергетичного глоду» головного мозку;
• яйця, печінка, що багаті на вітаміни групи В – покращують пам`ять і підвищують концентрацію уваги;
• хліб грубого мелення, сир, банани, м`ясо індика -  джерела триптофану, що сприяє синтезу серотоніну – біологічно активної речовини, що покращує настрій;
• продукти харчування з вираженими вітамінними властивостями: чорна смородина, плоди шипшини, обліпихи, чорноплідної горобини, цитрусові, яблука, ківі і полуниця, різноманітні овочеві салати, фруктові соки і вітамінні чаї.

Поради для батьків.

Загальні симптоми недомагання ( зниження розумової і фізичної працездатності, пам`яті, уваги, пригнічення настрою) супроводжують практично любе захворювання  у дітей і самостійно ліквідуються по мірі одужання.

Проведення спеціальних заходів реабілітації необхідно у дітей після перенесених тяжких інфекцій.

В першу чергу, дітям рекомендується міроприємства по нормалізації режиму праці і відпочинку, корекція харчування. Застосування спеціальних ліків загально тонізуючої дії у дітей молодшого віку можливе тільки після консультації з лікарем.

Для симптоматичного лікування астенічного синдрому, підвищеної втомлюваності, зниження працездатності використовувати адаптогени. Ці речовини проявляють загально тонізуючий і загально зміцнюючий вплив на організм. Вони володіють рядом унікальних властивостей: підвищують стійкість організму до радіоактивного випромінювання, холоду, недостачі кисню, стресовим фактором.

Необхідно знати, що малі дози рослинних адаптогенів здатні виявляти прямо протилежний більшим дозам ефект на ЦНС. Якщо більші дози підсилюють процеси збудження і дають прилив рухової і інтелектуальної активності, легке збудження вдень і міцний сон вночі, то малі дози, навпаки, можуть викликати загальмованість, обмеження активності, постійну сонливість і т.п.

Наприклад, однократний прийом 10 крапель спиртованого екстракту елеутерококу викликає сильну загальмованість протягом дня, але прийом того ж елеутерококу в дозі 25 крапель дає виражений активізуючий ефект.

Слід пам`ятати, що всі рослинні адаптогени при завищенні їх дози можуть викликати стійке безсоння збудження нервової системи, серцебиття і т.п., тому до питань дозування слід підходити дуже обережно, постійно контролюючи самопочуття.

Рослинні адаптогени протипоказані при підвищеній нервовій збудженості, безсонні, лихоманці, підвищеному АТ, порушенні серцевої діяльності. Необхідна періодична зміна адаптогенів для попередження звикання до них.