Алергія турбує людство з незапам`ягних часів.  Ще Гіппократ у V віці до н.е. описав  випадки  деяких харчових продуктів, що приводять  до шлункових  розладів і  кропив`янки, а римський лікар Гален в ІІ в н. е.  спостерігав пацієнтів, що страждають на риніт викликаний запахом троянди. В останні  десятиліття алергія стала однією з актуальних медико біологічних проблем у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, в наш час алергічні захворювання за розповсюдженням займають третє місце, а по прогнозам ВОЗ вони займуть найближчим часом перше місце в структурі  захворюваності.

У осіб самого різного віку і професій стабільно  спостерігаються збільшення частоти алергічних захворювань і станів. Особливо тривожним є значний ріст  алергічних захворювань у дітей. Серед причин цього явища має значення спадкова схильність, забруднення оточуючого середовища, ріст числа різноманітних засобів побутової хімії, що щоденно використовує сучасна людина. Важливе місце серед екзогенних алергенів належить лікарським препаратам.

В більшості випадків при першому прояві шкірної форми алергічної реакції, алергічного риніту або кон`юктивіту хворий лікується самостійно, купуючи в аптеці ті чи інші безрециптурні , препарати, і тільки у випадку не однократного повторення випадків алергії звертається за допомогою до лікаря.

Алергія – підвищена (змінена) чутливість організму до якої-небуть  речовини – алергену.

Термін « алергія» ( грецьке оllos- інший і ergon – « інша, незвичайна дія») був запропонований  австрійським педіатром Пірке в 1906р.

В наш час виділяють:

· специфічні алергічні реакції ( правдиві  алергічні реакції);

· неспецифічні  алергічні реакції (неправдиві або псевдо алергічні реакції).

При специфічних алергічних реакціях до алергену, що вперше попав в організм певного часу ( період першої, імунологічної стадії алергії) розвивається  підвищена чутливість – сенсибілізація ( від лат. sensibilis –«чутливий» ) При виникненні сенсибілізацій в організмі виробляються специфічні антитіла до тих чи інших алергенів. При повторному попаданні в організм алергену, що викликав сенсибілізацію, відбувається його реакція з виробленими в період сенсибілізації антитілами, що приводять до утворення в організмі біологічно активних речовин – медіаторів алергії ( гістамін, серотонін і інші). Під впливом медіаторів алергії розвивається алергічна реакція, що проявляється певними симптомами.

Сенсибілізація, що  виникла одного разу, може зберігатися на протязі місяців і навіть років.

Неспецифічні (псевдоалергічні реакції) виникають при першому контакті з алергеном без попередньої сенсибілізації.

Речовини, що здатні викликати алергічні реакції, прийнято називати алергенами. Алергени, що  поступають в організм із оточуючого середовища, називають екзоалергенами, а алергени, що утворюються в  організмі і представляють собою власні, але видозмінені білки організму, - ендоалергенами, або  аутоалегенами.

Найбільш розповсюджені екзогенні алергени

Харчові – коров`яче молоко, яйця, шоколад, мед, цитрусові, злакові і багато інших видів їжі.

Побутові – домашній, готельний, бібліотечний пил і  деякі його компоненти

(мікроскопічні кліщі – дерматофагоіди, мікроорганізми і інші), лупа і шерсть котів, собак, коней і інших тварин, пір`я  і пух ( в тому числі із подушок), сухий корм для риб, експерименти домашніх птахів, таракани, спори пліснявих грибків (особливо в сирих приміщеннях).

Контактні – миючі порошки, синтетичні вироби,  косметичні засоби.

Пилкові – пилок дерев (береза, осина, горішник), бур`яну (амброзія, кульбаба, полинь і інші), лугових трав, злаків (жито, кукурудза, соняшник і інші).

Хімічні – низькомолекулярні (солі платини, нікель, хром, ртуть, динітрохлорбензол і інші) і  високолекулярні речовини (лаки, фарби, полімери і  інші натуральні і штучні хімічні речовини).

Інсектні – отрута і  алергічна субстанція бджіл, ос, комарів і інших.

Лікарські – практично любий лікарський засіб може бути алергеном.

Клінічні форми проявів алергічних реакцій

Взаємодія алергену з антитілами хворого може  викликати алергічне запалення практично у всіх органах. Тим не менше, найчастіше зустрічаються  алергічні ураження зовнішніх покровів (шкіри і  слизових) і дихальних шляхів.

Алергодерматози (алергічні захворювання шкіри)  представляють собою одну найбільш розповсюдженних форм алергічної патології. Серед алергічних захворювань шкіри у дітей перше місце займає атопічний  дерматит, у дорослих – кропив`янка і ангіневротичний набряк  Квінке.

Атопічний дерматит – прояв підвищенної чутливості шкіри при контакті з різними топічними алергенами: засобами побутової хімії, пилку рослин, харчовими алергенами. Характеризується різким зудом,  почервонінням і набряком шкірних ділянок.

Кропив`янка – гостра алергічна реакція, що характеризується несподіваним висипом і швидким зникненням на шкірі висипки і (або)  пухирців і  шкірним зудом.

Ангіноневторичний набряк Квінке (гігантська кропив`янка ) -  обмежений набряк шкіри, підшкірної клітковини і слизових оболонок. Частіше всього проявляється на губах, повіках. Тиловій стороні кисті руки. При  розповсюдженні набряку в ділянці носоглотки і дихальних шляхів виникає загроза задухи.

Алергічний реніт -  одна із форм клінічного прояву алергії при розвитку алергічної реакції на слизовій носа. Характеризується виділенням з носу  великої кількості рідини. Часто сполучається з зудом , чиханням, відчуттям заяложеності носа.

Алергічний кон`юктивіт – одна із форм клінічного прояву алергії, що характеризується різким розвитком почервоніння і зуда слизової оболонки ока.

Поліноз ( сінна лихоманка, весняний катар) – алергічне  захворювання , що обумовлене пилком рослин. Частіше всього проявляється у вигляді сезонного алергічного риніту, кон`юктивіту . В різких випадках може  супроводжуватися розвитком бронхоспазму, нападом бронхіальної астми і

іншими симптомами алергії

Бронхіальна астма – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується нападами задухи  в наслідок гіпераактивності бронхів, що обумовлена різними причинами.

Сиввороткова хвороба – системна генералізована  алергічна реакція з втягненням у патологічний процес багатьох органів і систем, викликана введенням в організм чужеродної сироватки, її білкових фракцій. Може виникати також у відповідь на введення деяких медикаментів.

Анафілактичний шок – самий тяжкий прояв алергії,  генералізована реакція всього організму на контакт  з алергеном. Характеризується  початковим збудженням з послідуючим пригніченням ЦНС,  бронхоспазмом і різким зниженням АТ.

Різні клінічні прояви алергічних реакцій можуть нерідко сполучаються у одного і того ж  хворого.

Лікарська алергія

Більшість лікарських препаратів не є  істиними  антигенами , але стають ними після з`єднання з білками організму. Серед ліків, що найбільш часто викликають алергічні реакції, слід назвати антибіотики групи пеніциліну, сульфаніламіди,  не стероїдні протизапальні препарати , тазидні  діуретики, місцеві анестетики, транквілізатори, барбітурати, генгеноконтрасні речовини, препарати йоду.

Протікання лікарської алергії важко передбачити і визначається як властивостями ліку, так і особливостями організму хворого. Багаточислені і клінічні прояви лікарської алергії, вони можуть зачіпати самі різні органи і тканини.

Попередниками для розвитку лікарської алергії є:

· нанесення ліків на запалені ділянки шкіри і/або слизові;

· використання препаратів пролонгованої дії;

· використання в складі лікарських препаратів ароматичних речовин, що містять терпени ефірного масла (ароматичні речовини із лаванди, фіалки, гвоздики і інших);

· фізіологічні особливості пацієнта – перехідний вік, вагітність, клімакс.

Основні причини алергічних реакцій у дітей

Діти першого року життя:  харчова сенсибілізація – клінічно проявляється алергодерматозами, нарушеннями зі сторони ШКТ.

Діти від 2 до 3 років: харчова сенсибілізація, лікарська алергія, респіраторна алергія. Для дітей цього віку характерні алергічні ураження шкіри, ШКТ, дихальних шляхів.

Діти від 4 до 7 років: респіраторна алергія. В цьому  віці зростає частота респіраторних проявів алергії, що пов`язані з сенсибілізацією до аероалергенів житла ( домашній пил, кліщі, плісняві гриби) і пилковим алергенам, які обумовлюють формування полінозів, алергічних кон`юктивітів і бронхіальної астми.

Діти старшого віку. Переважає сенсибілізація до інгаляційних алергенів – домашнього пилу, пліснявим грибам, епідермісу тварин, пилку. У значної кількості дітей цього віку відмічається формування полівалентної алергії з розвитком бронхіальної астми, що сполучаються з алергічною патологією у вигляді ураження шкіри і респіраторного тракту; ураження шкіри, органів ШКТ і  респіраторного трактів.

Фактори, що сприяють розвитку алергічних реакцій.

· Наявність спадково обумовленої схильності до алергічних реакцій

· Сенсибілізація при контакті з алергенами в  ранньому дитинстві ( в тому числі внутрішньоутробно).

· Вплив табачного диму.

· Вплив промислових відходів, що сприяють  сенсибілізації.

· Вживання в харчовому раціоні великої кількості солодкого – підсилюється вираженість проявів  алергічних реакцій

· Емоційний стрес.

· Періоди гормональної перебудови організму – період статевого дозрівання, вагітність, клімакс, менструальний період.

· Вплив сонячної радіації.

«Загрозливі»  симптоми, що вимагають скерування до лікаря

Любий прояв алергії вимагає консультації лікаря для вибору тактики лікування, профілактики повторних реакцій. Отримавши консультацію лікаря, більшість пацієнтів дотримуються профілактичних заходів, а у випадку повторення епізотів алергії звертаються до самопомочі.

Звертатися до лікаря повторно необхідно у слідуючих ситуаціях:

· виникли нові прояви алергії (наприклад на фоні кропив`янки відмічається затруднене дихання, напади задухи);

· прояви алергії не піддаються лікуванні раніше прописаними засобами;

· гострі прояви алергії, що зберігаються протягом тривалого часу або повторюються епізодично.

Ситуації, що вимагають екстреної діагностики і лікування:

· виникли загрозливі для життя симптоми – тяжка задуха, затруднене дихання, нарушення зі сторони нервової системи, різке падіння АТ;

· виникнення признаків набряку гортані – осиплість , «гавкаючий» кашель, затруднене дихання;

· розповсюдження алергічного набряку на верхню половину  обличчя;

· прояви вираженого хвилювання , відчуття страху, вираженої слабкості;

· підвищення рухової активності;

· абдомінальний синдром – виникнення нудоти, можливо, блювання, а потім приєднання болей у животі різної інтенсивності.

Поради для пацієнтів з полінозами

· В період загострення полінозу різко підвищується перехресна чутливість до всіх інших алергічних впливів – підвищується ризик виникнення алергічної реакції на домашній пил, шерсть тварин, медикаменти.

· Найбільша концентрація пилку в повітрі спостерігається ранком і в сухі жаркі дні, тому в цей період часу краще не знаходитися на відкритому повітрі.

· На роботі і в дома по можливості не відкривати вікна, особливо ранком. Користуватися очищувачами  повітря, що уловлюють пилок рослин в приміщенні.

· Частіше приймати душ, щоб змити пилок.

· Щільно закривати вікна  в машині, особливо знаходячись за містом.

· Хворому на поліноз слід рекомендувати вивчити список споріднених рослин і фітопрепаратів, тому що використання їх всередину або місцево у вигляді примочок, компресів може привести до загострення проявів алергії.

· Необхідно пам`ятати, що кімнатні рослини ( герань, прімула), садові і польові квіти (бузок, жасмин, троянда, конвалія, фіалка і інші) можуть викликати загострення хвороби, тому що містять антигени з пилком дерев, лугових трав і бур`янів.

Поради для батьків

· Маленькі діти особливо потребують захисту від контакту з високо алергенними речовинами – через високу проникливість шкіри і слизових оболонок  травного і дихального тракту. У дітей значно легше, ніж у дорослих, розвивається сенсибілізація до різних екзогенних алергенів.

· Зниженню частоти алергізації дітей сприяє натуральне годування ( при умові виключення з харчового раціону матері потенційних харчових алергенів), заміна  подушок з пір`я на поролонові, видалення із оточення маленької дитини домашніх тварин, часте вологе прибирання.

·Заходи   попередженню алергії особливо важливі у дітей, батьки яких схильні до алергічних реакцій.

Характеристика лікарських препаратів, що застосовуються при алергічних реакціях.

Для лікування різних проявів алергії фармацевтична промисловість пропонує значну кількість препаратів, що призначені як для системного ( таблетки, драже, сиропи і  інші), так і місцевого застосування ( мазі, гелі, креми, краплі для носа і очей і інше). Різноманітність лікарських форм створює благо -приємні умови для вибору оптимального препарату в залежності від клінічної форми проявлення алергії. При можливості  перевагу слід надати препаратам для місцевого застосування, що дозволяє знизити частоту і зменшити вираженість характерних побічних ефектів, що притаманні різним алергічним препаратам. Основними фармакологічними групами препаратів для лікування алергічних реакцій є  антигістамінні засоби, стабілізатори мембран тучних клітин, глюкокортикостероіди.

Більшість препаратів цих груп відносяться д о категорії рецептурних, але в окремих випадках можуть відпускатися і без рецепту – у вигляді лікарських форм для місцевого застосування.

Антигістамінні засоби

(блокатори Н₁ – гістамінорецепторів)

Основним медіатором алергії є гістамін. Саме ефекти гістаміну визначають більшість клінічних проявів алергічної реакції.

Фармакологічні властивості антигістамінних препаратів обумовлені їх здатністю блокувати Н₁ – гістамінові рецептори, в результаті чого зменшується вираженість проявів алергічних реакцій. Крім основного – проталергічного ефекту – препарати цієї групи можуть проявляти седативну

( пригнічення ЦНС) і  М-холіноблокуючу (атропіноподібну) дію.

Тепер антгістамінні препарати ділять на два покоління. В основу класифікації покладені: тривалість дії, фармакокінетичні особливості, небажані реакції.

Небажані побічні ефекти антигістамінних  препаратів І покоління.

· Негативна дія на ЦНС – нарушення  координації, головокружіння, зниження концентрації уваги. Вираженна седативна і снодійна дія.

·М – холіноблокуюча ( атропіноподібна) дія – сухість у роті, нудота, блювання, діарея або закреп, тахікардія.

· Швидкий розвиток привикання до препарату ( тахіфілаксія).

· Короткотривалість дії і багатократність застосування на протязі доби.

Обмеження для клінічного використання антигістамінних препаратів першого покоління:

· астено – депресивний синдром;

· глаукома;

· спастичні явища з боку органів ШКТ;

· атонія кишківника і сечового міхура;

· всі види діяльності, що вимагають активної уваги і швидкої реакції.

Характерні особливості антигістамінних препаратів ІІ покоління.

· Мають дуже високу специфічність і спорідненість до Н₁ – гістамінових рецепторів.

· Не володіють М-холіноблокуючою дією.

· Як правило, в терапевтичних дозах не проникають через гематоенцефалічний бар`єр, не проявляють седативної  і снодійної дії.

· Можуть застосовуватися в любий час доби ( в тому числі в першій половині дня).

· Добре всмоктуються із ШКТ.

· Не встановлений зв`язок між абсорбцією препарату і прийомом їжі.

· Не викликають тахіфілаксії.

· Як правило, мають швидкий початок дії і виражену тривалість основного ефекту (до 24 год).

· Практично всі препарати застосовуються 1 раз на добу.

Форми алергічної патологій, при яких рекомендується призначення антигстамінних препаратів.

· Алергодерматози з вираженим зудом (гостра і хронічна кропив`янка).

· Холодова кропив`янка.

· Набряк Квінке.

· Поліноз

· Цілорічний або сезонний алергічний реніт.

· Цілорічний або сезонний алергічний кон`юктивіт.

· Реакції на укуси комах.

· Лікарська алергія.

· Псевдоалергічний синдром на харчові продукти.

· Попередження алергічних ускладнень при вакцинації.

Стабілізатори мембран тучних клітин.

Препарати цієї групи попереджують виділення медіаторів (гістаміну, лейкотриєнів) із тучних клітин і тим самим знижують інтенсивність проявів алергічної запальної реакції.

Стабілізатори мембран тучних клітин застосовуються виключно з метою профілактики виникнення алергічної реакції.

Кромоглікат натрію ( Кромітал, Кромоген легке дихання)

Випускається у вигляді порошку, розчинів, капсул, дозованих аерозолів. Лікувальний ефект  розвивається поволі – через два тижні і більше. Препарат має добру переносимість.

Кетотіфен (задітен). Крім попередження дегрануляції тучних клітин, має антигістамінну активність. Добре всмоктується із ШКТ і проникає у всі тканини. Препарат добре переноситься, іноді відмічається сонливість, підвищення апетиту, збільшення маси тіла.

Недокроміл натрію ефективніший, ніж кромоглікат натрію, попереджує бронхоспастичні реакції, що викликані різними хімічними агентами, холодним повітрям. Випускається у вигляді дозованого аерозолю.

Форми алергічної патології, при яких рекомендується призначення стабілізаторів мембран тучних клітин.

· Сезонний алергічний риніт

· Сезонний алергічний кон`юктивіт

· Профілактика нападів бронхіальної астми

· Алергодерматози

· Харчова алергія.

При лікуванні алергії застосовуються препарати сорбційно – детоксикаційної дії. Сорбційні препарати ( Ентерос-гель, активоване вугілля і інші) зв`язються і виводять алергени і токсичні речовини незакінченого метаболізму, що сприяє  купіруванню проявів алергії.

Глюкокортикостероїдні препарати володіють вираженою протиалергічною дією впливаючи на всі ділянки патогенезу алергічної реакції. В той же час препарати цієї групи мають значну кількість побічних ефектів, в зв`язку з чим в любій лікарській формі ( навіть для  місцевого застосування) повинні призначатися тільки по рецепту лікаря.

Виключенням з цього правила є Беконазе, що містить беклометазон для інтранозального застосування у  формі водного спрея. Застосовують для лікування алергічного риніту.

На відміну від симпатоміметиків для інтранозального застосування, не володіє ефектом повернення, не викликає привикання  і не впливає на АТ.

Беклометазон, що міститься в препараті Беконазе, має сильну протизапальну,

судиннозвужувальну (в слизовій носа) і сильну протиалергічну дію.

Порівняльна характеристика антигістамінних препаратів І покоління

Порівняльна характеристика антигістамінних препаратів ІІ покоління