У ШКТ відбувається всмоктування води, електролітів і харчових речовин. У дорослої людини маса нормального стільця складає в середньому 200 г на добу. В той же час, якщо людина вживає їжу, що містить велику кількість клітковини, то маса стільця може збільшуватися до 500 г на добу. Традиційне представлення про те, що в нормі частота стільця повинна складати 1 раз на добу в ранішній час, далеко не завжди відповідає дійсності. Дефекація може підлягати значним змінам і чисельним стороннім впливам. Ця функція кишечнику в значному ступеню міняється з віком, знаходиться під впливом індивідуальних фізіологічних, дієтичних, соціальних і культурних факторів.
У здорових людей частота стільця може відбуватися від 3 разів в день до 3 разів в тиждень, і лише зміна об’єму і консистенції стільця, а також виникнення домішок (крові, залишків їжі і інше)може свідчити про розвиток патологічного процесу.
ДІАРЕЯ (diarrhoea) – збільшення частоти (більше 3 раз на добу) і\або розрідження стільця, і\або збільшення маси стільця.
В основі діареї лежить порушення водно-електролітного балансу у кишечнику. Середнє вживання води людиною складає біля 2 літрів на добу, тоді як через дванадцятипалу кишку проходить від 8 до 20 літрів рідини. Вода, що всмокталася у кишечнику, повторно поступає зі слиною і травними соками. Всмоктування води відбувається в основному у тонкому кишечнику, і тільки 1 – 1,5 літра доходять до товстої кишки, де вона продовжує всмоктуватися, а залишок (біля 100 мл) виділяється з калом. В товстому кишечнику може всмоктуватися до 5 літрів на добу, тому якщо об’єм рідини, що поступає із тонкої кишки, перевищує 5 літрів то розвивається діарея. Подібні порушення можуть виникати внаслідок розладу травлення, всмоктування, секреції і моторики кишечнику.
Розрізняють гостру і хронічну діарею, причини яких різні.
Діарея рахується гострою, коли її тривалість перевищує 2-3 тижні і в анамнезі немає відомостей про подібні епізоди.
Слід пам’ятати, що гостра діарея може бути одним із перших симптомів таких тяжких інфекційних захворювань, як холера, дизентерія, сальмонельоз. Гостра діарея з домішками крові може бути першим проявом хвороби Крона або виразкового коліту.
«Загрозливими» симптомами, які дозволяють запідозрити у хворого серйозне захворювання, що вимагає обов’язкового втручання лікаря, при гострій діареї є:
наявність крові в калових масах;
стілець у вигляді «рисового відвару»;
підвищення температури тіла;
нудота, блювання;
діарея, що супроводжується сильним болем у животі;
діарея спостерігається одночасно у декількох членів сім’ї;
діарея, яка триває протягом декількох останніх тижнів;
діарея, що супроводжується втратою свідомості;
діарея, що супроводжується сильною спрагою, сухістю у роті, сухістю шкірних покровів;
діарея, що супроводжується виділенням малої кількості сечі;
діарея при вагітності.
Діарея, що триває більше 3 тижнів, рахується хронічною. Виключення складають лише тяжкі інфекції, які довго тривають, але закінчуються одужанням.
Хронічна діарея може бути симптомом багатьох захворювань. Так, вона супроводжує запальні захворювання кишечнику (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона – неспецифічне захворювання, що характеризується запаленням ШКТ з утворенням запальних інфільтратів, глибоких повздовжних виразок, які ускладнюються перфораціями, зовнішніми і внутрішніми свищами, кровотечами і іншими ускладненнями, СНІД), інших органів черевної порожнини (печінки, підшлункової залози), деякі загальні захворювання (порушення функції щитовидної залози, емоційний стрес і інші), порушення перистальтики (синдром подразненої товстої кишки). Нерідко тривала діарея є наслідком порушеного всмоктування деяких речовин, які входять до складу харчових продуктів (молочний цукор і інші цукри, білок клітковини – глутенін, білки коров’ячого молока, жир), або харчової алергії (молоко, злакові і інше), а також секреторною недостатністю підшлункової залози.
Лікування хронічної діареї обов’язково повинно проводитися лікарем після встановлення діагнозу основного захворювання.
Загальні рекомендації для пацієнтів по не медикаментозним методам нормалізації функції кишечнику при діареї
не допускати зневоднення – вживати велику кількість рідини; при водянистому проносі випивати один стакан рідини після кожного випорожнення кишечнику; використовувати підсолоджений чай, соки, компоти, морси, злегка підсолені овочеві відвари або супи;
виключити вживання гострих, пряних, жирних продуктів і напоїв, що містять каву і алкоголь;
віддавати перевагу кисломолочним продуктам.
Діарея часто буває у дітей. Необхідно підкреслити, що лікування діареї у маленьких дітей (до 1 року) вимагає обов’язкової участі лікаря!
Загальні підходи до лікування діареї
Оскільки етіологічний агент, що викликав діарею, частіше всього залишається невиясненим, починати лікування діареї слід з симптоматичних засобів (імодіум, регідратаційна терапія). В розвитку діареї завжди приймають участь декілька факторів, тому симптоматичне лікування повинно бути комплексним.
Засоби для пероральної регідратації призначають при любому виді діареї в першу чергу, як засіб симптоматичної терапії. Вони знижують тонус і моторику кишечнику і практично не впливають на процеси всмоктування. Застосовують розчини, що містять збалансовані кількості іонів натрію, калію, хлору, гідрокарбонату, цитрату, а також глюкозу, сахарозу або декстрозу.
Препарати: Гастроліт, Регідрон, Нормогідрон.
Оральні регідратаційні суміші є препаратами замісної дії у відношенні електролітного складу крові. Вони проявляють швидку дію, не мають протипоказань і побічних ефектів.
Дані препарати випускаються у вигляді порошків, із яких легко і швидко можна приготувати розчини, а також у вигляді готових до вживання розчинів.
Ентеросорбенти. Призначення ентеросорбентів сприяє профілактиці і лікуванню синдрому ендогенної інтоксикації. Препарати цієї групи ефективно адсорбують із кишечнику (а деякі із крові трансмембранно із капілярів ворсинок слизової кишечнику) різні токсичні метаболіти.
Деякі ентеросорбенти можуть сорбувати також мікроорганізми і навіть віруси.
Препарати: Смекта, Поліфепан, Ентеросгель, Кональгат, Вугілля активоване.
Ферментні препарати застосовуються при діареї, що пов’язана з порушенням функції травних ферментів. Можуть також застосовуватися в складі комплексної терапії.
Препарати для корекції фізіологічної рівноваги кишкової флори. Нормалізують мікрофлору в організмі господаря пробіотики – речовини мікробного або немікробного походження, які при природному способі введення благоприємно впливають на гомеостаз у кишечнику.
З метою поповнення дефіциту фізіологічного складу мікрофлори товстого кишечнику застосовують препарати, що містять живі лактобактерії (Лактобактерин сухий, Йогурт), біфідумбактерії (Біфідумбактерин сухий, Біфідумбактерин форте), кишечну паличку (Колібактерин) і їх комбінації – Біфікол, Біфі-форм, Лінекс.
Засоби рослинного походження для лікування діареї застосовуються давно. Їх основною властивістю є в’яжуча дія. Дубильні речовини, таніни, поліфеноли, що містяться в рослинах, володіють здатністю при взаємодії з білками клітин, тканин, ферментів тканинних рідин утворювати на поверхні клітин щільні альбумінати. Окрім цього, рослинні засоби виявляють протизапальну дію.
Рослинні препарати в певному ступені володіють властивістю кишкової цитопротекції – здатністю зберігати і відновлювати кишковий слизистий бар’єр.
Їх можна рекомендувати при нетяжких станах, а також в складі комплексної терапії. Вони використовуються у вигляді відварів, трав’яних чаїв, що є мало зручним і не гарантує стабільності діючих речовин.
Для лікування діареї рекомендують квіти ромашки, плоди чорниці, плоди черемхи, кора дуба, траву звіробою і інші.
