В наш час в структурі захворювань шлунково-кишкового тракту домінує функціональна диспепсія – комплекс симтомів, що супроводжується болями у шлунку, печією, відрижкою, нудотою, блюванням, відчуттям важкості у животі. Серед осіб, що страждають на диспепсію, переважають люди молодого і середнього віку, найбільш активні і працездатні.

Одним із проявів диспепсії є печія (pirosis) – відчуття печіння в епігастральній ділянці і за грудиною, що супроводжується кислим присмаком у роті.

  Виникнення печії пов’язують з підвищенням кислотності шлункового вмісту і його попаданням в нижній відділ стравоходу.

  Печія може бути як ознакою конкретних серйозних захворювань ШКТ, так і одним із проявів диспепсії або самостійним симптомом.

Печія у хворих із захворюваннями ШКТ:

• хронічний гастрит з підвищеною кислотністю;
• пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки;
• хронічний холецистит;
• шлунково-кишковий рефлюкс (закидання шлункового соку у стравохід).

Печія у здорових осіб:

• нераціональне харчування;
• переїдання;
• швидкий прийом їжі «на ходу», в стресових обставинах;
• зловживання здобою і жирною їжею;
• вживання великої кількості солодощів і продуктів, що містять кофеїн (кава, чай, шоколад);
• зловживання гострою і пряною їжею;
• індивідуальна підвищена чутливість до харчових продуктів – цитрусових, цибулі, часнику, продуктам із томатів (соки, пасти, соуси);
• перша половина вагітності;
• прийом лікарських препаратів (НПЗЗ, стероїдних гормонів і інших).

Фактори, що сприяють виникненню печії:

• зловживання алкоголем;
• паління;
• сон і відпочинок лежачи одразу після їжі;
• носіння тісної одежі;
• гіподинамія; ожиріння.

«Загрозливими» симптомами, що дозволяють запідозрити у хворого серйозне захворювання, що вимагає обов’язкового втручання лікаря при печії є:

• печія, що супроводжується блюванням з кольором «кавової гущі» або кров’ю;
• наявність чорного (подібного на дьоготь) стільця;
• постійна печія протягом 3 днів і більше;
• печія, що супроводжується задишкою, потовиділенням, трудним ковтанням;
• печія, що сполучається з болями у животі;
• прогресуюча втрата ваги;
• печія, що пов’язана з прийомом певних лікарських засобів.

Основні підходи до лікування печії

  Лікування печії базується на виявлення її причини. При гастритах, пептичній виразці під спостереженням лікаря проводиться тривале (4-8 тижнів і більше) лікування засобами, що знижують шлункову секрецію (блокаторами Н₂-гістамінових рецепторів, М-холіноблокаторами і іншими). Одночасно проводиться антихелікобактерна терапія, застосовуються засоби гастропротектоної дії (захищають слизову шлунка).

  При печії, причиною якої є шлунково-стравохідний рефлюкс, також застосовуються засоби, що знижують шлункову секрецію у сполученні з антацидами і прокінетиками – препаратами, що прискорюють евакуацію шлункового вмісту (метоклопрамід, цизаприд, домперидон).

  Для попередження печії у здорових осіб (без органічних захворювань шлунково-кишкового тракту) слід правильно регулярно харчуватися, уникати гострої і жирної їжі, відмовитися від паління, слідкувати за своєю вагою. Ці заходи будуть сприяти ліквідації проблем пов’язаних із ШКТ. Однак в реальному житті дотримуватися вказаних правил важко, а часто навіть неможливо. Тому при печії в цілому ряді випадків змушені звертатися за допомогою до лікарських препаратів.

Загальні рекомендації для пацієнтів по не медикаментозним методам лікування печії:

• не зловживати продуктами, що стимулюють кислотоутворення в шлунку: гостра, пряна їжа, цитрусові, пасти і соки із томатів, цибуля, часник;
• не допускати переїдання, швидкого прийому їжі;
• виключити або зменшити паління;
• уникати відпочинку лежачи після їжі;
• обмежувати вживання продуктів, що містять гази (здоба, суфле, збиті вершки, газовані напої);
• при печії під час сну підняти узголів’я ліжка;
• знизити надлишкову масу тіла.

Антациди – найбільш розповсюджена група, що застосовується при печії і  відпускається з аптеки без рецепту.

Антациди – група препаратів, що зменшують агресивність шлункового вмісту і дванадцятипалої кишки за рахунок прямої хімічної взаємодії. На фізіологічні механізми шлункової секреції дана група препаратів не впливає.

Більшість антацидних препаратів поступово знижують кислотність шлункового середовища, при цьому утворюючи у шлунку рівномірний захисний шар, який не дає шлунковому соку контактувати з запаленими ділянками шлункової стінки.

Натрію гідрокарбонат (сода). У шлунку відбувається не обернена одностороння взаємодія з соляною кислотою.

          NaHCO₃ + HCL = NaCL + HOН + CO₂

Головна перевага препарату – миттєва нейтралізація соляної кислоти. За цю якість соду образно називають «нітрогліцерином печії». Однак у натрію гідрокарбонату коротка тривалість дії. Через 15-20 хв. різко підвищується лужність середовища, що у сполученні з розтягненням шлунку вуглекислим газом викликає вторинне підвищення секреції (синдром «рикошету»). При наявності виразкового дефекту, розтягнення стінки вуглекислим газом небезпечно – можлива перфорація.

Надлишок ендогенного лугу, а також кількість соди, що не прореагувала, легко всмоктується і збільшує лужний резерв плазми, що є причиною системної дії даного антациду. Системний алкалоз супроводжується погіршенням апетиту, нудотою, блюванням, слабістю, болями у животі, спазмами м’язів, іноді судорогами. Тому сода може бути тільки препаратом першої допомоги при печії в домашніх умовах.

Антациди, що не всмоктуються

Алюмінію гідроксид. Має обволікаючу і адсорбуючу дію. Здатний зв’язувати пепсин. Ефект розвивається повільно. Навіть надлишок препарату не викликає повної нейтралізації НСІ, що дуже важливо для збереження активності пепсину, що перетравлює білки. Адсорбує жовчні солі, що зменшує їх шкідливий вплив на слизову шлунка. Підвищує синтез простагландинів в слизовій шлунка, завдяки чому покращується кровозабезпечення слизової і підвищується секреція захисного слизу. Не порушує кислотно-лужної рівноваги.

Алюмінію фосфат. Володіє буферно-антацидними і адсорбційними властивостями. Завдяки буферній дії сприяє зниженню підвищеної кислотності до норми і не викликає кислотного «рикошету». Адсорбційні властивості міцел алюмінію фосфату дозволяють зв’язувати бактерії, ендогенні і екзогенні токсичні речовини, а також гази, що утворилися внаслідок патологічного бродіння і гниття в товстому кишечнику. Не викликає запорів, зміщення кислотно-лужної рівноваги, не порушує всмоктування фосфатів.

Магнію оксид. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку. Не порушує кислотно-лужної рівноваги. Ефект розвивається повільно. Прискорює перистальтику ШКТ, завдяки чому проявляє послаблюючу дію.

Вісмуту нітрат основний. Має в’яжучу і протизапальну дію. Не порушує кислотно-лужного стану. При застосуванні препаратів, що містять вісмут, можливе темне (чорне) забарвлення калу, що важливо враховувати при діагностиці шлункових кровотеч.

Окрім монопрепаратів, на фармацевтичному ринку широко представлені комбіновані антацидні препарати, що сполучають позитивну дію декількох активних речовин.

 Комбіновані антацидні препарати:

 Альмагель – алюмінію гідроксид, магнію оксид, сорбіт – можна призначати

 хворим на цукровий діабет, оскільки не містить цукру.

Альмагель-А – алюмінію гідроксид, магнію оксид, сорбіт, анестезин – проявляє

місцеву анестезуючу дію.

Алюмаг – алюмінію гідроксид, магнію гідроксид – зменшує всмоктування антибіотиків, серцевих глікозидів, саліцилатів, НПЗЗ, β-адреноблокаторів.

Гастал – алюмінію гідроксиду, магнію карбонат, магнію гідроксид – покращує

абсорбцію тетраціклінів, пропранололу, ізоніазиду, препаратів заліза. Підсилює

ефект леводопи, аспірину, налідиксової кислоти.

Маалокс – алюмінію гідроксид, магнію гідроксид – знижує абсорбцію індометацину, саліцилатів, Н₂-блокаторів гістаміну, бета-адреноблокаторів, аміназину, фенітоіну, тетрациклінів, фосфоровмісних препаратів.

Ренні - кальцію карбонат, магнію карбонат – один з найбільш безпечних антацидів;

Фосфалюгель – алюмінію фосфат, пектин, агар-агар з корегуючою речовиною – можна призначати хворим на цукровий діабет, оскільки не містить цукру. Можна призначати разом з кетопрофеном, дизопірамідом, преднізолоном, амоксициліном.

Гавіскон Форте містить натрію альгінат і калію бікарбонат. Після прийому всередину препарат починає взаємодіяти з шлунковим соком, утворюючи шар гелю альгінової кислоти на його поверхні, який має близький до нейтрального значення рН та який ефективно омиває стінки шлунка, запобігаючи гастроезофагальному рефлюксу. Препарат не всмоктується і не має

системної дії. Препарат можна застосовувати вагітним та у період годування груддю. Препарат не взаємодіє з іншими лікарськими засобами.