Відомо, що люди з давніх часів, спілкуючись між собою, приглядалися одне до другого, помічали якісь характерні риси своїх сусідів і давали їм певну характеристику. Так само й кожен народ здавна відрізняв себе від інших народів. Отже, спроби пізнати національні відмінності мають дуже давню історію.
Довгий час нам нав´язувалася думка, що вивчення національного характеру неможливе, адже, вивчаючи окремих індивідів, ми не можемо скласти уявлення про націю в цілому. І справді, окрема особистість не розкриває в повному обсязі національний характер. Елементами національного характеруможуть бути окремі соціально-психологічні риси, а не характери окремих індивідів. Індивідуальна ж психологія є лише допоміжною галуззю психології народів.
Поняття національний характер охоплює типові якості і психологічні особливості етнічної спільноти, які сформувалися етносом впродовж багатьох віків проживання його на спільній території, і відрізняють його від сусідніх народів.Професор Олександр Кульчицький (Франція) визначає кілька аспектів у вивченні української психічної структури: расові чинники, геопсихічні, історичні, соціопсихічні, культуро-морфічні та глибиннопсихічні причини.
Територія кожного народу має свої природні особливості і значною мірою впливає на формування національного характеру. Багатство землі України сприяло закоханості в природу, ліризму, спогляданню і спокою. Проте відзначається і така риса, як відсутність активності, бо плодюча земля обдаровує людину без особливих на те потуг.
Історичні чинники впливають на войовничість українського народу, оскільки ця багата країна завжди потребувала захисту від численних завойовників. Отже, витворився "авантурничо-козацький" тип характеру.
Культура нації витворюється протягом дуже довгого часу, починаючи з прообразів етнічної міфології і закінчуючи сучасною поетичною творчістю. Світовідчуття прадавніх українців органічно увійшло в ментальність їхніх нащадків.
Ментальність - національний тип світовідчуття, який ґрунтується на етнічних образах і символах (часто підсвідомих), що зумовлюють стереотипи поведінки, психічні реакції, оцінки певних подій чи осіб, ставлення до навколишньої дійсності. Ментальність власне становить той невловимий феномен, що його можна назвати "духом народу".
Кожен етнос має свою емоційно-образну систему, в яку неприпустимо вмішуватися чужинцям, щоб не зіпсувати, не зруйнувати етнічне світобачення.
Тому дослідження фольклору чи етнічної релігії народу представниками чужої національності не завжди адекватно відображає справжню сутність досліджуваних явищ через інонаціональний підхід і зовнішнє ставлення до культурних цінностей. Тобто культура народу, досліджена і описана через призму ментальністі представника чужої нації, набуває "опосередкованого" вигляду. Правдиве відображення національної культури можливе тільки ізсередини, тобто від самих носіїв тієї чи іншої етнокультури.
Національні відмінності - це перш за все відмінності в психології мислення, яка відображається насамперед у мові, а також у розумовій творчості, що випливає з ментальності етносу. Отже, національний характер найповніше відображається саме в культурі, в інтелекті нації. Але не слід забувати, що будь-які узагальнюючі характеристики етносу завжди будуть відносними у порівнянні з іншим етносом.
Етнічні складники українського характеру.
Виділяють такі характерні риси української ментальності:
Домінування чуттєво-емоційного компонента над вольовим і розумовим
Культ краси, походження якого вбачають у впливі античної культури, він проявився в укр.духовності, творчості і побуті
Українцям як землеробській нації притаманний архетип землі
Архетип матері, який визначає шанобливе ставлення до жінки; цей архетип породжує відчуття доброзичливості, сентиментальності, мякості, працьовитості, духовної емоційності, але водночас покори, терплячості, втечу від активного життя в сімю, що зумовили пріоритет малого гурту родини; з одного боку вбачають коріння демократизму, повагу до особистості, індивідуалізму, а з іншого брак чоловічої раціональної експансії на зовнішній світ породжує невміння утримати владу, анархію.
Індивідуалізм – українець – людина із сильним відчуттям власного Я. На сході України більше розвинуте колективне начало, оскільки ці території, тривалий час були підпорядковані більш могутньому в плані державності етносу, а саме російському, у якому явно переважає колективне начало над індивідуальним, а на заході України , де більш розвинута приватна власність відчувся вплив «латинськог освіту» переважає індивідуальне начало.
Кордо центричність української вдачі – виходячи з емоційно-чуттєвої укр. Ментальності Кульчицький виділив кордо центричність укр. Відбилось у філософії серця. Цей архетип розкривається розкривається по-різному:
Принцип індивідуальності та орган відчуття Бога
Мікросвіт вираження внутрішньої людини, основа людяності
Шлях до ідеалу і гармонії з природою
Архетип софійності світу, мудрості ,який розглядається як текст Бога, саду мудрості, в українців реальні речі трактувались не лише в їхньому природному статусі, а й як символи, знаки Божої мудрості.
Релігійність українців була відображена у внутрішньому зверненні до Бога, у духовному, таємничому.
