Напевно всі ми зустрічалися з ситуацію, коли до нас підходили двоє або троє молодих людей, гарно зібраних, з сумочками через плече і делікатно пропонували порозмовляти з ними про Бога. Якщо не відмовити їм і почати розмову, то дуже швидко виявляється, що вони не мають наміру почути від свого співрозмовника чогось для них незрозумілого, їхня мета – нав'язати розмову про те, що не треба вірити в Пресвяту Трійцю, в Пресвяту Євхаристію, про те, що Марія не є Матір'ю Божою, що не треба тримати в хаті образів і таке інше. І які би доводи не наводити, цитуючи Святе Письмо, вони не беруть їх до уваги, а ніби запрограмовані, повторюють завчені уривки цитат та свої „аргументи”, які не мають логічної послідовності та фундаментального богословського переконання. Говорити з такими людьми дуже важко навіть добре обізнаним із Святим Письмом людям, бо вони не шукають правди і порозуміння, а вперто нав'язують свою безбожну науку, хоч роблять це під виглядом побожних людей, часто ще й пропонуючи при цьому обіцянки грошової чи матеріальної винагороди за вступ до їхньої організації „дослідників Святого Письма”. А те, що вони зачіпають теми Пресвятої Трійці, Пресвятої Євхаристії, які неможливо до кінця дослідити, пізнати людським розумом, якраз і дає їм можливість зібрати свій „урожай” з тих слабодухих колосків, які під подихом найменшого вітерця ламаються, бо не є підживлені саме повнотою тих Тайн – Пресвятої Трійці та Пресвятої Євхаристії.
Тому сьогодні, в празник Пресвятої Трійці варто кожному християнинові задуматися над темою Тайни Пресвятої Трійці. Саме слово „Тайна" вже говорить про те, що в ній є щось приховане від людини, яка, вірячи в неї, має набагато більше заслуг, ніж би мала би, якби досконало все знала, бо тоді віри, як такої, вже би не було потрібно.
Відома розповідь про хлопчину, який, сидячи на березі моря, хотів перечерпати з нього воду в інше місце. Коли на це надійшов святий Августин і поцікавився його дитячим захопленням, то пояснив дитині, що це неможливо, тоді хлопчик відповів йому: „Так, як цю воду не можна перечерпати з моря в інше місце, так неможливо і досконало зрозуміти святу Тайну Пресвятої Трійці.” Тоді святий Августин зрозумів, що в такий спосіб Господь Бог через малу дитину дав йому відповідь на питання, яке його турбувало. Однак, наскільки це доступно нашому людському розумові, свята Церква навчає нас правди віри в Пресвяту Трійцю.
Перша біблійна згадка про Пресвяту Трійцю є в книзі Буття: „Тож сказав Бог: „Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу...” До кого говорить Бог, якщо людина ще не була сотворена? Це Бог -Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий радяться між собою. Знаємо, що Бога у Його повноті – у Пресвятій Тройці – ніколи ніхто не бачив. Прародичі Адам і Єва чули голос Бога, який „ходив садом під час денної прохолоди”. „Мойсей чує Його голос у гуркоті грому”. Ілля - у подиху тихого вітру.
Святе Письмо пояснює Бога як вічного Царя видимого і невидимого світу, який є присутній всюди, і немає ні місця, ні часу, ні простору, де б Його не було. Роздумуючи про велич Бога, старозавітній пророк каже: „Куди піду від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? Коли зійду на небо Ти там єси, коли опущуся в ад, Ти там єси. Коли візьму крила свої вранці і поселюся на краю моря, навіть і там рука Твоя поведе мене і буде держати мене правиця Твоя”.
Але це не значить, що Бог є десь там, далеко. Він є тут і всюди. Бог хоче, щоб людина була біля Нього, і щоб показати людям дорогу до пізнання Правди і дати можливість кожному вільно наблизитися до Нього, Бог посилає на землю свого Сина в особі Ісуса Христа, який, будучи Богом, заради нас став людиною і постав перед світом, як кривава жертва за людські гріхи. Він був споконвічним Творцем, Світлом для світу і неперевершеним Вчителем, що проповідував науку, яку дав Йому Його Отець. Хоч „Він не закінчував жодної школи, а був сином теслі” – говорить єв. Матвій, але навчав як той: „Що має владу” – каже єв. Марко. Він дванадцятирічним юнаком, показав свою мудрість перед вчителями Закону і визнав перед своїми родичами свою єдність із Отцем, коли сказав: „Хіба ви не знали, що в домі Отця треба мені бути”. У своїх науках Він постійно наголошував: „Я - путь істинна і Життя. Ніхто не приходить до Отця як тільки через мене. Якщо б ви пізнали мене, то і Отця мого пізнали б”. Намагаючись розвіяти сумніви своїх учнів, Він переконував їх і говорив: „Невже ви не вірите, що я - в Отці, а Отець в мені? Слова, які я говорю, не від себе говорю, Отець, який перебуває в мені, творить діла”. Коли Филип запитав Ісуса: „Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас”, Ісус відповів йому: „Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені”. Коли наближалися години мук і смерті Христа, Він потішав своїх учнів: „Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він свідчитиме за мене.” А після свого Воскресіння, Христос виявив апостолам свою владу на небі й на землі, доручивши їм: „Ідіть, отже, навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа”. Через Сина Божого Отець передав людям заповіді любові, яка стала запевненням вічного життя. „Це моя заповідь, щоб ви любили один одного так, як я вас полюбив”.
А Дух Святий є третя Божа особа, яка довершує Пресвяту Трійцю. Дух Святий допомагає людям визнати Бога своїм Творцем і є присутній у нас і діє так, щоб ми мали постійне з’єднання з Богом. Без Його дії неможлива правдива Віра. Все добро, що ми чинимо, всі наші добрі думки, почуття, дії, молитви є даром Духа Святого. Дух Святий, що Його нам посилає Бог Отець в ім'я Ісуса Христа, є продовженням та поглибленням того, чого навчав нас Син Божий.
Правда про Пресвяту Трійцю є основним вченням християнства і одночасно найглибшою таємницею віри, у якій ховаються незбагненні для нас глибини Божого життя. У Пресвятій Трійці всі три Божі особи відрізняються одна від одної, але, не зважаючи на це, не перестають бути одним Богом, який від вічності є Богом-Отцем, Богом-Сином і Богом-Духом. І наше духовне життя і спасіння базується на фундаменті віри в Пресвяту Трійцю, бо без віри догодити Богові неможливо. „Вірою спасетеся”, але віра без діл мертва. І бути справжнім християнином – це означає реалізовувати в своєму житті віру в Пресвяту Трійцю через любов і милосердя, через добрі справи відносно Бога і ближнього. І тоді посилає Син від Отця в серце людини силу Духа Святого, і проявляється в повноті те духовне народження згори. Тоді-то ми дійсно стаємо „не від світу” і можемо йти по бурхливих водах цього світу, не потопаючи в ньому. Тоді наша молитва уст та розуму переходить в молитву серця. Тоді не ми молимось, а молиться за нас Святий Дух. Отже, трьом особам Пресвятої Тройці завдячуємо все, що ми є, що маємо і чого сподіваємось. Тому з вдячності величаймо триєдиного Бога, любімо Його, служімо Йому через молитву і служіння ближнім, і не тільки гарними словами і піснями, а нашим життям віддаймо честь і славу Пресвятій Тройці тут — на землі, щоб знайти місце в небі, де будемо її оглядати й любити у всій вічності! Амінь. (Джерело)
Пресвята Трійця
Тайна Пресвятої Трійці
Пропустивши сонячний промінь через тригранний шматок скла (призму), отримаємо три кольори: синій, жовтий і червоний. Чим у білому світлі сонця є трибарвне світло, тим є три Божі особи в однім Божім Єстві. Під час хрещення Ісуса Христа явилися усі три особи: Бог-Отець через голос з неба, Бог-Син через хрещення, і Бог-Дух Святий у вигляді голуба (Мат. З, 16).
Пресвята Трійця — це один Бог у трьох особах.
Ці три особи називаються Отець, Син і Святий Дух.
Число 3 дуже часто зустрічається в релігійних повчаннях. Є три місця, в яких люди перебуватимуть після смерті: небо пекло і чистилище, є 3 головні частини служби Божої, 3 особи святої Родини, 3 головні Церковні свята в році, 3 години висів Ісус Христос на хресті, 3 дні спочивав у гробі, 3 роки сповнював свій учительський труд, виконував троякий чин: учительський, священичий і царський і т. д. І в природі теж часто зустрічаємо число 3. У природі існують три світи: тваринний, рослинний і світ мінералів, 3 стани води: твердий, рідкий і газоподібний; є три часи: минулий, теперішній і майбутній.
Зустрічаємо в релігії і число 4. Маємо 4 Євангелія, 4 головні чесноти, люди в раю були 4 роки, з 4 сторін світу вестимуть ангели людей на суд, 4 тисячі років чекали люди на Спасителя, чотиригранною була Єрусалимська святиня і т. д. Зустрічається в релігії і число 7:7 днів творення, 7 святих Тайн, 7 діл милосердя, 7 головних гріхів, 7 дарів Св. Духа, 7 просьб у молитві Господній, 7 слів Ісуса Христа на хресті і т. д. Зустрічаємо число 7 і в природі: є 7 кольорів у спектрі, 7 основних звуків у музиці.
Число 3 в релігії — це число Бога, число 4 - це число світу (чотири сторони світу), число 7 означає поєднання Бога із світом.
Пресвяту Трійцю називаємо таїнством, бо не можемо зрозуміти її нашим слабим розумом.
Не можемо зрозуміти, що є три особи Божі, а лише один Бог. Трійця — це щось "незрозуміле і не вимовне" (IV Соб. Лат.).
Св. Августин одного разу сидів над берегом моря і роздумував над цим високим таїнством. Раптом побачив малого хлопчика, який черпав горнятком воду з моря до малої ямки в піску. "Що ти робиш? — запитав здивований святий. "Хочу воду з моря перелити до цієї ямки", — спокійно відповів хлопчик. Усміхнувся святий і сказав: "Чи ж не розумієш, дитино, що даремно трудишся і що твій намір неможливо виконати?" На це хлопчик сказав: "Швидше я переллю воду з моря до цієї маленької ямки, ніж ти зрозумієш таїнство Пресвятої Трійці".
Хто дивиться на сонце неозброєним оком, — псує зір, а коли буде довше дивитися, зовсім осліпне. Так і з таїнствами релігії. Хто хоче їх пізнати, — слабшає розумом, коли ж не перестане роздумувати над ними, зовсім втратить віру (св. Авг.). Хто не приймає таїнства Пресвятої Трійці тому, що не розуміє, — подібний до сліпого, який не вірить в існування Сонця, бо не бачить його.
Ця правда є незрозумілою, але вона не є нерозумною.
Деякі природні явища мають подібну до Пресвятої Трійці природу. Порівнюючи, можемо наблизитись до розуміння таїнства Пресвятої Трійці.
Сонячний промінь розкладаємо на червоний, жовтий і синій кольори, але промінь один. Тримаючи дзеркало над водою, можемо побачити сонце на небі, у воді і в дзеркалі. Дивлячись на аметист з різних сторін, бачимо три кольори: рожево-червоний, пурпурово-червоний і синьо-фіолетовий (а камінь один) (св. Ізид.). Вода може бути у трьох станах (твердому, рідкому і газоподібному).
На вівтарях часто зображають Пресвяту Трійцю у вигляді трилистої конюшини.
Три особи Божі відрізняються між собою лише походженням.
З коріння виростає стовбур дерева, а з обох плід. Людська родина складається з батька, матері і дитини. Єва була створена з Адамового ребра, від них обох бере початок дитина.
Бог-Отець не має походження, бо не походить від жодної іншої особи; Син походить від Отця, а Дух Св. від Отця і Сина (Катехизм Белярміна). Тому Отця називаємо першою особою, Сина другою, а Св. Духа третьою особою Божою. Проте слід пам'ятати, що тут не йдеться про час. Син вічно і без початку походить від Отця, Св. Дух вічно і без початку походить від Отця і Сина.
Від смолоскипа, який горить, можна запалити другий (перший при цьому нічого не втрачає) — Син походить від Отця, нічого від Нього не забираючи (Таціан). Сина Божого називають Словом, бо Він є висказаним і самопромовляючим словом Бога. Слово є відбитком думки; Син Божий є відбитком Отця. Через Сина Бог говорив до людей ще у Старому Завіті. Як Син родиться через пізнання, так Святий Дух походить з любові. Через цю різницю щодо походження приписуємо Отцеві діла всемогутності, Синові — мудрості, Святому Духові — доброти.
Отець родить Сина, тому Йому приписуємо діло створення і називаємо "Отцем всемогутнім" і "Отцем милосердя" (II Кор. 1, 3), бо грішників, які каються, приймає до Себе як Своїх дітей. Син є відвічним пізнанням Отця, мудрістю. Тому приписуємо Йому встановлення чудесного ладу у світі створених речей. "Ним повстало все" (Йоан 1,3) — Отець через Свого Сина встановив лад у всесвіті. Приписуємо Синові і відновлення цього ладу через спасіння, бо ж саме заради цього стався людиною. Дух Св. є взаємною любов'ю Отця і Сина. Отже, Йому приписуємо всі добродійства Бога, а насамперед наділення життям під час створення. "Як птаха сидить на яйцях, щоб теплом свого тіла збудити в них життя, так уносився Дух Божий над водами під час створення" (св. Єрон.). Тому Св. Духові приписуємо й уділення духовного життя через ласку, тобто освячення людства. Йому, цьому "пальцеві у правиці Господній" приписуємо чуда, а також найбільше діло любові Бога — Втілення Сина. "Доброта Бога завжди опікувалася людьми, але вона перейшла міру колишніх добродійств, коли через Втілення Христа зійшли на грішників милосердя, на блукаючих правда, на померлих життя" (св. Лев. В.).
Про Пресвяту Трійцю ми довідалися зі слів Ісуса Христа, які Він сказав Апостолам перед своїм вознесінням.
Створений світ не допоможе нам пізнати Пресвяту Трійцю, бо Господь Бог, творячи його, діяв через свою нескінченну силу, мудрість і доброту (отже, через те, що є спільним для всіх трьох осіб), але не через Свою триособовість.
Сонце діє на наш зір і чуття, але не діє на слух, смак або нюх. Ні слух, ні смак, ні нюх не можуть нічого нам сказати про триособовість Бога, бо це таїнство не діє на розум (св. Єфр.). Тому і розуміння цього таїнства може мати свій початок лише в об'явленні. "Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити" (Мат. 11, 27). Якраз Син об'явив нам це, звертаючись до Апостолів: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" (Мат. 28, 19). У Старому Завіті теж згадується це Таїнство: іудейські священики, благословляючи народ, тричі взивали до Бога (Числа 6, 23). Ісаія каже, що Серафими в небі кличуть: "Свят, свят, свят Господь..." (Іс. 6, 3). Перед створенням людини Господь Бог сказав: "Сотворімо людину" (Буття 1, 26). Давид каже в псалмі: "Сказав Господь Владиці моєму: "Засядь праворуч мене..." (Пс. 109). Все це вказує хай на неясне, але об'явлення Пресвятої Трійці в Старім Завіті. Це було зроблено для того, щоб це таїнство, оголошене в Новому Завіті, не суперечило Старому Завітові (Бел.). Церква знає це таїнство, синагога не вірить у нього, філософія не розуміє його (св. Ілар.).
Віру в це таїнство визнаємо публічно, коли робимо на собі знак св. хреста, а також у Символі віри, при хрещенні та інших св. Тайнах, при всіх благословеннях і освяченнях Церковних, у Свято Пресвятої Трійці.
Таїнство Пресвятої Трійці є основою нашої релігії. Без знання цієї правди неможливо зрозуміти таїнство спасіння людства через Божого Сина. Ми повинні якнайчастіше будити в собі віру в це таїнство насамперед частим повторенням малого славословія: "Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і завжди, і по віки віків. Амінь". (Джерело)
Усі права застережено. Повне або часткове використання матерiалiв www.traducionalist.at.ua дозволяється за умови посилання (для iнтернет-видань — гiперпосилання) на www.traducionalist.at.ua. Увесь матеріал, представлений на сайті www.traducionalist.at.ua, взятий з відкритих джерел. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
