Празник Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. На свою Матір Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М. Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, Ідо вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).
Церква, маючи на увазі гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідности Пресвятої Богородиці.
Церква традиційно після великого празника святкує пам'ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором.
Годі означити, у котрому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці ввійшов у загальну практику Церкви. Деякі святі Отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час празник Собору і пам'ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам'яті святого Степана перенесено на третій день свят.
Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. "Божественне з Діви народження, — каже Собор, — що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне. Тому що деякі після святого Різдва Христа Бога нашого печуть печиво і дарують його один одному на честь мук при пологах Всенепорочної Діви Матері. Ми вважаємо, що вірні не повинні робити чогось такого. Бо не приносить чести Діві, коли її невимовне родження означують і представляють наче звичайне і властиве для нас родження, тому що вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово. Отже, якщо це робитиме духовна особа, то її позбавлять сану, а мирянина відлучать".
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти. Господи, слава тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 6: Раніш зірниці від Отця без матері роджений — на землі без отця днесь воплотився з тебе. Тим-то звізда благовістує волхвам, ангели ж із пастирями оспівують несказанне різдво твоє, Благодатная.
Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18
Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.
Євангеліє від Матея 2, 13-23
Коли відійшли мудреці, то ангел Господень у сні явився Йосифові, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його, і втікай в Єгипет, і будь там, поки скажу тобі, бо Ірод хоче шукати дитя, щоб погубити Його. А він, вставши, взяв дитя та матір Його вночі і відійшов у Єгипет. І був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, що говорив: 3 Єгипту визвав Я Сина Мого. Тоді Ірод, побачивши, що був поруганий волхвами, розгнівався дуже і післав повбивати всіх дітей, що були у Вифлеємі і всіх околицях його, від двох років і нижче, згідно з часом, про який докладно розпитав у мудреців. Тоді збулося сказане Єремією пророком, що говорить: Голос в Рамі чути було, плач і ридання і голосіння велике. Рахиль — оплакуюча дітей своїх: і не хотіла утішитися, бо їх немає. І коли помер Ірод, то ангел Господень у сні явився Йосифові в Єгипті, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його і йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, що шукали душі дитяти. А він, вставши, взяв дитя і матір Його і прийшов в землю Ізраїлеву. Та почувши, що Архилай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся туди йти, а прийнявши вість у сні, відійшов в сторони галилейські. І прийшовши, поселився в городі, званім Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Проповідь
«Величає душа моя
Господа і возрадувався
дух мій у Бозі Спасі моїм»
(Прокімен празника)
Дорогі браття і сестри! В другий день Різдва Христового свята церква вшановує пам'ять тих, хто найбільше причинився до того великоторжества. Людство багато століть очікувало на Божу обіцянку – прихід Спасителя. Бог не зволікав зі своєю обіцянкою, тільки людина не була готова прийняти Його. Після упадку прародичів, людина стала підвладною своєму ворогові, який часто приводить її до гріха. Тому треба було мати велику силу волі, щоб його перемогти. На таку людину і очікував Господь, щоб через неї здійснити свій задум. Саме Пресвяту Богородицю, через її ревне і жертовне служіння, Господь вибирає на свою матір.
Дорогі у Христі, розгляньмо сьогодні, яке духовне значення має для нас празник Собору Пресвятої Богородиці. Святий Єфрем Сирійський, великий почитатель Божої Матері, каже: «Ніхто не знає, Господи, як має назвати Твою матір, назве її Дівицею, але ж вона має дитя, назве її заміжня, але ніхто її не знав, тож коли Твою матір не можна збагнути, то хто в силі Тебе зрозуміти?» Як бачимо, дивні діла Господь творить для тих, хто кориться Його волі.
Сьогодні ми дуже часто спостерігаємо, як люди стараються чинити не Божу, а свою волю, яка переважно виходить на шкоду ближнього. Послух Божій волі і ревне служіння Йому треба плекати з самого дитинства в своїх дітях, як це маємо на прикладі Пресвятої Богородиці і її батьків Йоакима і Анни. Для цього головну роль відіграє побожна сім’я, для якої взірцем до наслідування є Пресвята родина. Сьогодні, на жаль, не кожний відважиться взяти на себе обов’язок створити побожну сім’ю. Причин може бути багато, але важливу роль відіграє малозабезпеченість молодих пар, невпевненість у завтрашньому дні, страх перед проблемами у вихованні дітей, екологія, яка підриває здоров’я молодих, зумисне вбивство ненароджених, котре багатьох позбавляє материнства.
Це все є виявом браку довіри до Бога і Пресвятої Богородиці. Однак є ще сім’ї, які наперекір труднощам і викликам сучасності, з Божою допомогою почуваються щасливими. Для такої сім’ї материнство – це покликання, це дар від Бога, тому для них ярмо любе і тягар легкий. Вони завжди намагаються Боже слово втілювати в життя. В ХIХ ст. один французький єпископ, промовляючи до делегатів Всесвітнього конгресу, проказав такі цікаві слова: «Було б мені дуже приємно, якби я міг зібрати тут представників кожної професії і покласти перед ними три бібліотеки. В одній – твори світових геніїв. В другу – твори визначних письменників, а в третю – лише Христове Євангеліє. І тоді спитав би: яку з цих трьох бібліотек треба вибрати для виховання дитини? Я переконаний, що всі одноголосно відповіли б: «Євангеліє». Бо в Євангелії записана Небесна, вічна, незмінна Божа мудрість, яка цінніша за всі скарби видимого світу. Дитина, вихована на засадах Євангелія, є втіхою батьків і скарбом родини, Церкви та народу».
Сьогодні кожному із нас потрібно поставити питання: на скільки ми використовуємо Святе Євангеліє у своєму житті, щоб за прикладом Пресвятої Богородиці можна було сказати: «Я є слуга Господня, нехай мені станеться за Твоїм словом» (Лк. 1.38). Щоб чинити волю Господню, нам потрібно рішитись на самопожертву, що не завжди і не всім вдається, бо для цього потрібно перемогти самого себе. Не всі усвідомлюють, що тіло є найнебезпечнішим ворогом для душі, і тому, догоджаючи тілу, ми часто допускаємось гріха. Амінь.
о. Степан Марцинковський
