«Одностатеві шлюби» — агресія проти особистої свободи кожної людини
Шлюб це союз чоловіка й жінки, про що знає кожен католик. «Одностатевий шлюб», таким чином, — щось неможливе, оксюморон, мовна химера, те, що можна вимовити, але неможливо знайти у реальності. «Одностатевий шлюб» — те ж саме, що «негарна красуня».
Однак нерідко чути голоси: «Яка різниця? Всередині Церкви ви все одно будете вінчатися, як і раніше, а державна влада нехай реєструє все, що завгодно. Це не порушує ваших прав».
Чи насправді для християн буде можливим вільно жити у такому світі? Може, Церква і католики надмірно переймаються цим питанням? Нехай гомосексуалісти живуть, як їм завгодно, ми ж усе одно житимемо по-своєму!
Ну то розглянемо ситуацію, яка вже стала дійсністю в тих країнах, де введено «одностатеві шлюби»: християнин не може відмовитися в суді називати такий «шлюб» шлюбом. Таким чином його змушують іти проти свого сумління, порушують його права на свободу слова та віросповідання.
Але чи може християнин відділити своє життя від суспільного? Поставимо питання навіть іще гостріше: чи має він на це право?
«Людина не може осягнути повноти самої себе, відкидаючи існування “з” іншими і “для” інших», — каже Компендіум соціального вчення Церкви. Власне, саме з цієї причини католик має обов’язок брати участь у громадському й політичному житті, сказав у травні 2015 року Папа Франциск. «Чи можу як католик просто “дивитися з балкону”? Ні, не можу. Я мушу зійти з балкону і взяти участь!» — сказав Папа.
За цими словами стоїть розуміння того, що неможливо вільно жити у світі, який вимагає брехати.
Двоє окремо взятих людей мають юридичне право грішити у своєму ліжку так, як їм завгодно. Однак закони про «одностатеві шлюби» не мають жодного стосунку до права на особисте життя. Вимога називати співжиття двох людей «шлюбом» тільки тому, що їм цього хочеться, — питання не приватне, це питання громадського статусу і юридичного визнання.
Гомосексуалістам ніхто не забороняє жити разом у приватному житті й називати це як завгодно — поміж собою. Однак закони про «одностатеві шлюби» — дещо інше, пише католицький історик і громадський діяч Павло Парфентьєв.
Ці закони, як колись в СРСР комуністична ідеологія, від кожного громадянина вимагають визнавати правдою те, що, згідно з ученням Церкви, є брехнею.
1) Згідно з цими законами, шлюбом і сім’єю є те, що за самою суттю не шлюб і не сім’я.
2) Державний службовець зобов’язаний реєструвати такі «шлюби» незалежно від того, чи він їх вважає справжніми шлюбами Таким чином християни або, наприклад, мусульмани фактично не можуть перебувати на відповідних посадах. І що це, якщо не дискримінація?
3) Бізнесмени, які обслуговують подружні пари, вже зараз змушені надавати свої послуги тим парам, які, м’яко кажучи, не є подружжями. Навіть якщо це може суперечити їхнім моральним переконанням. У разі відмови такі люди вже нині змушені (наприклад, у США) виплачувати велетенські штрафи.
4) Навіть на релігійні спільноти вже здійснюється тиск за відмову вінчати «одностатеві шлюби», подають за це до суду. Що так само прямо порушує свободу віросповідання.
5) Суспільство загалом змушують забезпечувати одностатевим парам соціальні пільги, на які мають право тільки справжні сім’ї.
Однак справжнім сім’ям ці блага соціум надає не тому, що хтось когось кохає, живе з ним разом і поставив підпис у книзі реєстрації громадянських актів, — але тому, що сім’я це унікальне явище, яке забезпечує природне народження дітей і становить найкраще середовище для їх виховання.
І то саме від справжніх сімей залежить існування і майбуття цього конкретного суспільства.
Церква прямо називає у своїх документах суспільним гріхом кожний гріх проти свободи іншої людини та проти свободи визнання Бога і поклоніння Йому, проти спільного блага і вимог загального добра в усій сфері прав та обов’язків громадян.
Таким чином, рішуче виступати проти будь-яких спроб пропаганди й тим більше запровадження «одностатевих шлюбів» — обов’язок не тільки католиків, але й кожної людини, яка любить свободу, правду і прагне добра для свого народу на цілого світу. / Олександр Гелогаєв
В Іраку ісламські екстремісти вбили двох християн, не дивлячись на заплачений викуп
Два тижні тому в Багдаді було викрадено чотирьох християн. Двоє з них, на жаль, були знайдені мертвими після того, як їхні родини заплатили викуп, який вимагали викрадачі. Про це повідомляє інформаційне агенство «Fides».
Тіло Кайса Абдул Шаї було знайдено поліцією після того, як його родина заплатила викрадачам викуп у розмірі 25 тисяч американських доларів. Така сама доля свідкала і Сахера Ханна, який працював у Міністерстві внутрішніх справ.
Іншого християнина, ім’я якого не розголошується, викрадачі усе ж таки випустили живим після того, як його родина сплатила викуп у розмірі 50 тисяч доларів США.
У свою чергу др. Башар аль-Ганем Аркаві був звільнений іракською поліцією, яка здійснила спецоперецію по його визволенню.
Ескалація злочинів проти іракських християн спрямована на те, що витиснути їх з країни, зробивши їхнє життя болючим і небезпечним. Християнський іракський парламентарій Юхана Яко звернувся до своїх колег по парламенту та сил безпеки, із закликом виконувати свої обов’язки у боротьбі проти насильства над християнами Іраку, оскільки терор проти християн, на його думку, підриває єдність іракського суспільства.
Ще один священик викрадений в Сирії
Францисканець Зія Аззіз, настоятель католицької парафії в сирійському селищі Якуба, був викрадений ісламістами 4 липня. Парафіяни та побратими по ордену не втрачають надію на звільнення священика.
Як повідомили в францисканській кустодії Святої Землі, о. Зію захопили бойовики ісламістського угруповання «Ан-Нусра», що контролює регіон, де він служить. Священикові сказали, що з ним хоче переговорити емір місцевої бригади. Через деякий час двоє бойовиків були послані в парафію о. Зії, щоб взяти необхідні для священика ліки - францисканець страждає діабетом і рядом інших захворювань. На думку місцевих джерел, сам цей факт є добрим знаком, бо свідчить, що о. Зія живий і отримає можливість піклуватися своїм здоров'ям.
У той же час ніяких пояснень причин затримання священика ісламісти не дають.
О. Зія Аззіз, уродженець Іраку, два роки тому добровільно висловив бажання служити в сирійській провінції Ідліб, яка вже довгий час знаходиться під контролем джихадистів. Якщо більшість священиків і ченців покинули цей регіон при наступі ісламістів, то дві францісканські парафії - в Якубії і прилеглому селищі Кнайе - досі залишаються чинними. В регіоні як і раніше залишається кілька сотень католиків.
О. Зія завжди намагався дотримуватися аполітичності, зосередившись на душпастирській опіці віруючих і на соціальній діяльності - зокрема, він активно допомагав біженцям-мусульманам, що знайшли притулок в християнських селищах.
У жовтні минулого року інший францисканець - о. Ханна Джаллуф, настоятель парафії св. Йосипа в Кнайе - разом з кількома парафіянами був також захоплений бойовиками «Ан-Нусра». Проте вже через кілька днів всі вони були звільнені. Цей прецедент дає надію і на звільнення о. Зії Аззіза. / http://catholicnews.org.ua
Церкви предложили свои изменения в Конституцию Украины
Всеукраинский совет церквей и религиозных организаций (ВСЦиРО) подключился к процессу конституционной реформы и сформулировал свои предложения, касающиеся Основного закона Украины, сообщает Христианский Мегапортал invictory.com со ссылкой на Институт религиозной свободы.
Представители церквей страны на состоявшейся в понедельник пресс-конференции в агентстве «Укринформ» рассказали журналистам о сути изменений, предложенных советом на рассмотрение Конституционной комиссией и Верховной Радой страны.
Религиозные деятели предлагают закрепить в Конституции статью о том, что ценность жизни человека и право на жизнь признаются государством «от зачатия и до естественной смерти». При этом брак обозначается как «семейный союз между мужчиной и женщиной».
В статье Конституции, касающейся права частной жизни, закрепляется гарантия соблюдения тайны исповеди, в отношении которой не может быть никаких исключений и оснований для ограничения.
Совет церквей также предлагает расширенное изложение статьи 35 Конституции Украины, которая гарантирует свободу мировоззрения и вероисповедания.
В соответствии с международными стандартами в этой сфере предполагается, что осуществление этого права может быть ограничено законом только «при условии необходимости таких ограничений в демократическом обществе».
«Государство признает равноправие всех церквей и религиозных организаций, действующих на законных основаниях», — говорится в поправках Всеукраинского совета церквей. При этом «отделение Церкви и религиозных организаций от государства никоим образом не означает ограничение или запрет их участия в общественной жизни».
Предполагается также, что церкви и религиозные организации на Украине, независимые от государства, подчиняются государству и одновременно не вмешиваются в государственные дела и деятельность органов государственной власти и местного самоуправления, а государство не вмешивается в деятельность церквей и религиозных организаций.
К тому же Совет церквей предлагает определить в Конституции Украины, что «взаимоотношения между государством и церквами и религиозными организациями базируются на принципах партнерства и совместной деятельности на благо человека».
Согласно этому подходу, органы государственной власти и местного самоуправления «способствуют общественно-полезной деятельности церквей и религиозных организаций».
Большинство американцев не считают США христианской нацией
Недавнее исследование показало, что большинство американцев (69%) считают веру в Бога важнейшим признаком настоящего американца, но при этом не считают США христианской нацией, сообщает christiantoday.com. Причем вера в Бога важнее для пожилых людей (77%), а среди молодых взрослых ей придают значение 52%. Интересно также, что признак веры в Бога поддержали 81% опрошенных республиканцев и лишь 63% демократов.
Голоса протестантов и католиков также разделились: признак веры поддержали 75% протестантов и 55% католиков. Две трети опрошенных из тех, кто не указал свою принадлежность к какой-либо религии, заявили, что христианская идентичность не имеет значения.
При этом оказалось, что большинство американцев не считают Америку христианской нацией. Порядка 59% сказали «нет» на этот вопрос, а 45% полагают, что страна была таковой когда-то. Лишь 35% участников убеждены, что сегодняшняя страна является христианской нацией, и этот факт, возможно, отражает упадок веры по всей территории США.
Несмотря на сокращение численности Христиан в стране, недавний опрос, проведенный службой LifeWay Research, показал, что больше половины (53%) американцев считают, что США пользуются особым расположением Господа, причем среди евангелических Христиан доля таковых доходит до 67%.
«Господь,благослови Америку» — это больше чем молитва или псалом для большинства американцев. «Они искренне верят, что Господь благословил Америку и облагодетельствовал ее больше, чем какую-либо иную нацию за всю историю человечества. – поясняет Эд Стедзер, исполнительный директор службы LifeWay Research. – Я уверен в том, что это открытие породит множество бурных теологических дискуссий”. / http://mirvam.org
