Ватиканська газета «Оссерваторе Романо» опублікувала свідоцтво пані Ліни Ваньї Сансоне, очевидиці замаху в 1943 році на життя і безпеку Папи Пія XII, який особисто сприяв справі порятунку євреїв під час ІІ Світової війни.

У роки дитинства, яке припало на війну, Сансоне стала свідком жахливої події, події 5 листопада 1943 року о 23 годині 30 хвилин. Був повний місяць, і хоча Рим не був освітлений, купол Собору Св. Петра було добре видно. Саме на нього виходили вікна квартири автора на проспекті Тріонфале, розташованому на відстані в півкілометра від стін Ватикану. Те, що сталося, назавжди збереглося в пам'яті сім'ї пані Сансоне, як і всі наступні трагічні події.

Отже, незадовго до півночі її сім'я знаходилася у вітальні біля вікна - неосвітленого зважаючи на комендантську годину. Купол в місячному світлі на фоні цілковитої темряви створював одночасно величну і сумну картину. Раптом над самою головою почувся шум двигуна літака - здавалося, він літав над самими дахами будинків. Римляни у той час вже звикли до несподіваних бомбардувань, але оскільки сирена мовчала, ніхто не надав цьому великого значення. Жителі будинків думали, що літак «свій», тобто німецький.

Раптом він став лавірувати кругами, поступово знижуючись. Батько дівчинки, що пройшов через Першу світову війну, відразу визначив, що поведінка пілота не була нормальною, і наказав всій сім'ї лягти під стіл і закрити голови руками, щоб врятуватися від уламків. І справді, раптово літак скинув бомбу десь зовсім поряд. За нею впало ще дві бомби. Німецький літак скинув три бомби, а сирена так і не зазвучала. Вулиця, на якій жив свідок бомбардування, не постраждала: це теж було дивним. Вранці наступного дня виявилось, що снаряди були скинуті на Ватикан. Після бомбардування залишилися помітні сліди - зокрема, на старій залізничній станції Ватикану. Це - єдине «матеріальне» підтвердження нечуваного залякування Папи Пія XII, і повне замовчування його незрозуміле. Сліди від бомб залишилися до цього дня.

Батько Ліни під час війни був членом «Партії Дії», як і багато християн-демократів тієї епохи. Вони проводили безмовну акцію -- підтриману Пієм XII і нерідко з ризиком для життя -- з визволення Риму від німців, які жорстоко переслідували римських євреїв.

«Що ще сказати? - завершує свою розповідь Ліна Ваньї Сансоне. - Папа-«співучасник», який ризикував побачити під бомбами священну базиліку і гробницю Свв. Апостолів? Називайте це «мовчазною згодою»...»

  Milites Christi Imperatoris