о. Габріель Аморт

… але визволи
нас
від  лукавого

3а виданням: о. Габріель Аморт
“Екзорцисти i психіатри”
Релігійне видавництво
“Добра книжка”
Львів - 2002
3а дозволом Церковної влади
Опрацювання і переклад з польської
Неоніли Cmeфypaк

Чому так важко знайти екзорциста? Щоб відповісти на це питання, достатньо звернутися до історії екзорцизму – від перших століть християнства i донині. Лише в такий спосіб можна зрозуміти: коли занепадає віра, проявляються різноманітні форми забо6ону (магія, сатанізм, нова релігія, секти, cпiритизм), коріння якого треба шукати в окультизмі. Однією з найважливіших сучасних проблем є вміння розпізнавати хворо6и психічні i ті, що спричинені злим духом. Саме цієї проблеми торкається у своїй новій книжці о. Габріель Аморт - доктор права, відомий з численних публікацій на сторінках італійського журналу “Християнська родина” журналіст, головний редактор журналу Madre di Dio (”Матір Божа”), член Міжнародної Папської Марійської Академії, екзорцист дієцезії Римської, голова Міжнародного Товариства Екзорцистів.

Екзорцизм в Католицькій Церкві

3вертаюся до цієї теми не для того, щоб викликати полеміку. Справа в тому, що за останні десятиліття в закладах наукових (маю на увазі духовні семінарії та університети папські) дуже мало уваги приділялося діяльності злого духа. В переважній більшості сьогоднішні духівники—єпископи і священики — коли заходить про це мова, виявляються зовсім 6езпорадними. Тоді як сучасне суспільство щораз більше потребує допомоги екзорцистів, адже відомо, що лише в Італії біля 12 млн. людей звертаються до магів, ворожбитів i різноманітних цілителів. 3наю, що ситуація в інших країнах ще гірша. Переконаний, що дивитися на цю проблему треба в історичному контексті, адже в усіх релігіях світу є свідчення про існування злих духів i поради, як від них 6оронитися – різні для різних епох i ментальності різних народів. Виходячи з цього, можна стверджувати, що різні форми екзорцизму існували завжди. Але саме Христос дав людям владу виганяти демонів, тому зупинимося на історії екзорцизму християнського, поділивши її на сім історичних періодів.

1. Життя Христа i апостолів

В Євангелії маємо свідчення відкритої боротьби Христа з демонами. Від самого початку Ісус змагається з ними i перемагає. Диявол виступає переважно в своїй звичній ролі спокусника. Діяльність Ісуса починається від опису спокушування Його дияволом в пустелі. Відтак Ісус постійно перемагає диявола, звільняючи опанованих злим духом людей.
Про владу Христа над демонами не раз згадується в Євангелії. Визнають навіть самі демони. Як стверджує св. Іван, Христос прийшов на світ, аби “знищити діла диявола” (1 Ів. 3,8). Сам Ісус говорив: “Коли ж Я Божим перстом виганяю бiciв, то, значить, прийшло до вас Боже Цapствo” (Лк. 11,20). 3вертаючись до кесарійського сотника Корнилія, св. Петро розповідає про Ісуса, “якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив ” (Ді. 10,38). Ісус називає диявола “князем світу цього ” (Ів. 14.30), що впевнений у своїй владі над людьми. Але Ісус сильніший від нього — Він не піддається спокусі диявола i перемагає, хоч уже в Його часи саме існування диявола піддавалося сумнівам: фарисеї вірили в його існування, а садукеї – ні. Лише Ісус пролив світло на боротьбу диявола з Богом – згадаймо Його притчі про зерно i кукіль чи сіяча. Ісус звільняв опанованих злим духом i дав владу над демонами спочатку апостолам, потім Своїм учням, а згодом усім, хто увірував в Нього.
Апостоли пішли слідами свого Учителя: виганяли злих духів i за життя Ісуса, i після Його воскресіння. Скажімо, апостол Петро застерігає: “Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що тaкиx самих страждань зазнають і брати ваші скрізь пo світі” (1 Пт. 5, 8-9). Св. Яків пише: “Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас” (Як. 4,7), а в першому посланні св. Івана знаходимо: “Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе,і лукавий його не чіпає. Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому” (1 Ів. 5,18-19). А ось що говорить св. Павло в посланні до Ефесян: “Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах” (Еф. 6,12).
Понад тисячу разів згадує Біблія про злого духа. Лише в Новому 3авіті є аж 568 посилань. Хто не вірить в існування злого духа, той не розуміє справи Христа i “відступає від вчення біблійного і церковного” (Павло VI, листопад 1972 р.)

Перші три століття християнства

Про владу виганяти злих духів Іменем Христа пишуть св. Юстин i св. Іриней. “Христос народився з волі Отця, щоб cпасти усіх, хто увірує в Нього, і знищити демонів, – знаходимо у св. Юстина. – В усьому світі й у вашому місті (Римі) багато опанованих злим духом, який інші екзорцисти і маги не змогли зцілити. Ми ж, християни, Іменем Ісуса Христа, розіп’ятого за Понтія Пілата, зцілили їх, роблячи безвладними демонів, які опанували людьми ” (Apologia, VI, 5-6).
Тертуліан підтверджує здатність християн звільняти від демонів i своїх одновірців, i поган, а св. Кипріян описує силу екзорцизму: “Прийди i побачиш на власні очі злих духів, коли вони втікають від наших заклинань і під нашими духовними нагаями покидають тіла опанованих ними людей “. Суть екзорцизму дуже влучно схоплює Оріген в листі проти Цельсуса: “Сила екзорцизму – в Імені Ісуса Христа, яке вимовляється разом з подіями Його життя “, i (додамо) нагадує текст нашого “Вірую”. До речі, Оріген стверджує, що Іменем Ісуса можна виганяти злих духів не лише з людей, але й з предметів, місць i тварин. Треба сказати, що екзорцисти так робили завжди, але лише в 1673 році ця практика була прийнята Катехизмом Католицької Церкви.
Пригадаю нарешті, що в практиці екзорцизму від самого початку чітко окреслились два напрямки: звільнення опанованих злим духом людей i введення екзорцизму до Тайни Хрещення, коли людина звільняється з-під влади диявола i віддається Христові. Це було пов’язано з тим, що, на думку перших християн, релігія поган – справа диявола, а тому, щоб перейти з поганства до християнства, з-під влади злого духа під владу Бога, треба вдатися до практики екзорцизму щодо кожної конкретної людини i щодо усього середовища.

Від 3 до 6 століття

3давалось би, часи поган закінчились – перемогло християнство, але виникає нове поганство, яке несуть з собою варвари, i знову з’являється потреба в екзорцизмі. Саме на цей період припадають початки монастирського життя. Перші монахи (Антоній, Пахомій, Іларіон) не втікали від світу в пустелі, а в усамітненні змагалися з дияволом. І це було головною метою їхнього життя. Раніше, ще коли усі християни могли виганяти злих духів Іменем Христа, згідно вчення Євангелії, вони повинні 6ули робити це з молитвою i постом. Саме цим пояснюється суворість чернечого життя.
Десь біля 300-го року, коли закінчувався період переслідувань Діоклетіана, було багато прикладів боротьби з дияволом, які свідчать про незвичайну мужність давніх християн. В Римі серед останніх мучеників вирізнялися Марцеліан i Петро. Петро 6ув найстаршим екзорцистом-мучеником. Уже після нього екзорцистами ставали монахи. Було в ті часи також чимало фальшивих екзорцистів, від яких доводилось захищати людей. Так в Західній Церкві виникли перші укази канонічні. Синод Римський на чолі з Папою Сильвестром призначав екзорцистів, надаючи їм ступінь нижчих свячень. Згодом екзорцизм був зовсім ліквідований, спочатку Англіканською Церквою в 1550 році, а пізніше i Католицькою на ІІ-му Ватиканському Соборі. На відміну від них Східна Церква завжди вважала екзорцизм харизмою, тобто даною Богом, особистою здатністю чоловіка чи жінки, що виявляється саме в такій формі апостольства і не вимагає (як в Церкві Католицькій) дозволу єпископа. Тут варто додати, що ніякі циркуляри не можуть обмежити владу Святого Духа, який обдаровую харизмою кого хоче i як хоче, зокрема i харизмою звільнення від злого духа. В історії Церкви маємо 6агато прикладів святих (св. Павло від Хреста, св. Катерина Сієнська, св. Джемма Галганi, св. Іван Боско, св. о. Піо), які не були екзорцистами, але могли виганяти злих духів. Однак, щоб уникнути плутанини, говоритимемо про екзорцизм сакраментальний, яким мають дозвіл займатися єпископи або визначені ними священики.

Від 6 до 12 століття

На цей час припадає розквіт екзорцизму як на Сході, так i на Заході. В Церквах було достатньо екзорцистів, можна було навіть говорити про школу, де вироблялися практичні навики i від старших до молодших
передавався напрацьований досвід. Нині ж священик-екзорцист змушений користуватися єдиною інструкцією: “Давай собі раду сам! “
Серед тогочасних формулярів екзорцизму першим вважається Statuta Ecclesiac Antiqua (VI століття). Варто згадати і про формуляри Alcuina, що увійшли до Meggale Romano Zalli Cano, але най6ільший успіх мав формуляр, прийнятий 1614р., яким екзорцисти користуються досі.
Цікаво, що саме в цей період з’явилися перші зображення диявола, а також картини, які відтворювали діяльність екзорцистів. Аж до ХІІ століття народ i теологи відмежовувались від вірувань в чарівництво i опанованих злим духом не переслідували.

Від 12 до 15 століття

Це був дуже сумний період для Церкви. І хоч було збудовано багато чудових святинь, хоч на ці часи припала діяльність великих i теократичних пап, в зашарпаній конфліктами Європі виникали великі єресі, поєднані з антиклерикальними i антицерковними виступами. Достатньо пригадати хоча б історію Столітньої війни. Але насувалися ще гірші часи. Жінок, яких досі вважали несповна розуму, почали називати “чарівницями “, переслідувати i палити на вогнищах. В 1251 році Папа Іннокентій IV дозволив піддавати тортурам єретиків. В 1326 році Папа Іван ХХІІ дозволив переслідувати i знищувати чарівниць. Це 6ув початок божевілля, що супроводжувалося наростаючими стихійними лихами. В1340-1450 роках Європу охопила епідемія “чорної чуми “, яка винищила одну десяту населення i спричинилася до морального занепаду, братовбивчих війн i схизми в Церкві. 3 усіх цих лих виникла манія демонізування усього, що прийняла нищівних форм боротьби зі злом. Такою увійшла Європа в XVI століття.

Від 16 до 17 століття

Це 6ув дійсно період божевілля, коли екзорцизм звільнив місце переслідуванням. Полювання на чарівниць осо6ливо поширилося в країнах протестантських, де в XVII столітті дійшло до релігійних війн. Однак хочу наголосити: там, де практикувався екзорцизм, вогнищ, на яких спалювали чарівниць, 6уло значно менше. 3 цього можна зробити висновок: якщо постійно перемагати злого духа за допомогою екзорцизму, люди не будуть демонізуватися i винищувати одні одних. А способів демонізування людства чимало i нині. 3гадаймо Дахау, ГУЛАГи, етнічні війни….Але повернімося до історії.

Від XVIII століття і до наших днів

Наскільки ірраціональним i абсурдним було полювання на чарівниць, настільки ж безглуздим було заперечення їхнього існування. Але так сталося. Диявол став символом, виразом а6страктної ідеї зла. До цього великою мірою спричинилася світська культура, що мала великий вплив на Церкву і, зокрема, на навчальні заклади, які готували священиків. Це привело до кризи віри, а там, де занепадає віра, поширюються забобони, які в наші часи виростають з окультизму.
Однак екзорцисти існували завжди, i коли в 1614 році був опублікований Чин Римський, з’явилася можливість вибору екзорцистських молитов, якими тоді користувались. Нині людям також вкрай необхідні послуги екзорцистів, але духівництво до цього не готове. Нарешті найвидатніші науковці світу прийшли до висновку, що віру наукою не замінити, що наукові дослідження можуть бути використані не лише для прогресу людства, але й для зла (згадаймо виробництво і випробування атомної зброї), що існують закони i сили, які людина контролювати не може. Але може забезпечити своїй душі спокій. І саме в цьому їй повинен допомогти екзорцизм.

Чи екзорцисти вірять в диявола?

Назва цього розділу може здаватися провокаційною. Але не для фахівця-екзорциста, адже моїх послуг потребують не лише італійці: з проханням допомогти звертаються до мене представники різних народів Європи. А той факт, що моя перша книжка “Зізнання екзорциста ” витримала в Італії 13 видань i була перекладена на 9 мов світу, також про щось свідчить.
Найбільше листів надходить з Франції. Найбільше французів приїздить до Італії в пошуках допомоги екзорциста, хоч саме у Франції екзорцисти щороку збираються на симпозіумі. Щоправда, конференції тут проводять переважно психіатри i психологи, тож кожна проблема зводиться до рівня психологічного, психіатричного i соціологічного. Про різні практики екзорцизму тут взагалі не говориться. Священики посилають людей до психіатрів, а ті не вміють відрізняти хвороби, викликані злими духами від захворювань психічних.
В Італії ситуація значно краща. Ще в червні 1975 року Ватикан прийняв документ “Християнська віра і демонологія “, в якому говориться про велике значення звільнення від злого духа, яке здійснює Христос.