Допомога для екзорциста
” Ім’ям Моїм виганятимуть бісів” (Мк. 16, 17), – достатньо цих
простих слів Ісуса, щоб мали владу виганяти злих духів усі, хто увірує
в Нього. Таємницею екзорциста є сила Імені Ісуса. В Євангелії ясно
вказано, що потрібна віра i що певне поріддя злих духів можна вигнати
тільки постом i молитвою: трапляються випадки, коли сам екзорцизм
нічого не дає.
Отож, якими чеснотами повинен володіти екзорцист? В Кодексі 3акону
Канонічного (канон 1172) сказано, що це – побожність, розсудливість,
чистота життя. Чин Римський в першій частині додає: “Нeхaй екзорцист не
покладається на свою владу, а на владу і силу Божу i нехай не бажає
ніяких скарбів земних”. 3 історії Церкви і, зокрема, життєписів святих
можна зробити висновок, що найголовнішою чеснотою екзорциста повинна
бути святість. Мій приятель i ровесник, бенедиктинець о. Пелегріно
Ернетті, який протягом 40 років виконував послуги екзорциста у Венеції,
зізнався якось, що приступав до сповіді почерез день, а інколи i
кожного дня.
Чин Римський визначає формули i освячені предмети, якими повинен
користуватися екзорцист. Окрім цього до засобів додаткових можна
зарахувати: накладання рук на голову, використання фіолетової
єпитрахилі, яка накладається на плечі хворої чи опанованої злим духом
людини, наявність розп’яття, благословення знаком хреста і свяченою
водою. Використовуємо, також медальйони, o6разкu i різні освячені
предмети, намащуємо чола свяченою олією. Інколи допомагає дмухання в
обличчя, про що згадував ще Тертуліан. Але треба пам’ятати: без віри
ніякі освячені предмети не допоможуть. І в жодному випадку не можна
використовувати маятник, щоб довідатись, який дух опанував людиною:
диявольський чи ні. Конгрегація Доктрини Віри це категорично забороняє.
До речі, на своєму шляху я зустрів екзорциста, який через подібні
експерименти став магом… А тепер щодо того, чи повинен екзорцист
користуватися сторонньою допомогою i хто її може надавати?
В екзорцизмах, описаних в Біблії, в життєписах святих чи в свідченнях
найвидатніших екзорцистів сучасності ніколи не говориться про якусь
сторонню допомогу. Переважно екзорцист діє сам. Але у встановленні
діагнозу може звертатися по допомогу до лікаря чи харизматика. Однак
треба пам’ятати, що нерідко ті, котрі раніше лікувалися у психіатра,
нервуються, побачивши лікаря. 3устріч з цілою спільнотою
молитовно-харизматичною також їх насторожує. Найкраще, якщо молитовна
група молиться не в тому приміщенні, де відбувається екзорцизм, а десь
неподалік, скажімо в храмі. І ще одна важлива умова — усі члени
молитовної групи повинні уміти зберігати в таємниці те, що побачать i
почують. Під час самого екзорцизму молитися вони мають мовчки, i лише
коли екзорцист розпочне відому молитву, підхопить її за ним вголос.
Усі, хто бере участь в екзорцизмі, повинні це робити з покорою, вірою i
впевненістю у допомогу Христа. Саме тому не кожен психіатр може
допомогти екзорцистові. Скажімо, доктор Симон Морабіто, психіатр з
Бергамо, вважає, що крім живої i глибокої віри, психіатр повинен
володіти багатьма чеснотами i жити чисто, 6о, атакуючи людину, злий дух
б’є по її духовному хребту. 3рештою, як може лікар-атеїст говорити про
патологію душі, коли сам ні в яку душу не вірить? Що6 допомогти
екзорцистові, психіатр повинен молитися за се6е i за інших, інакше
може, опинитися в дуже складній ситуації. “Був у моїй практиці випадок,
— розповідає доктор Морабіто, — коли я намагався допомогти хворій
студентці з Комо. Вона виявляла схильність до самогубства, хоч в
депресії не була, а також ознаки поліфагії чи так званого вовчого
aпemumy: могла за один присіст з’їсти усе, що було в холодильнику, а
потім закласти два пальці в рот і виблювати. Я не підозрював у неї
диявольського опанування, але якось під час однієї з психоаналітичних
розмов, як людина віруюча, порадив їй молитися разом зі мною. Реакція
була така несподівана, що якби я не вірив в Ісуca i Марію, дістав би
інфаркт. Хвора розтрощила весь мій кабінет “. А ось ще кілька міркувань
лікарів.
Доктор Сальваторе ді Сальво з Турину вважає, що наука повинна визнати
існування явищ, які відомими сьогодні методами ні пояснити, ні доказати
не можна. Він переконаний, що психіатр повинен мати знання з
демонології (віровчення про злих духів у ряді релігій), а екзорцист
розрізняти основні симптоми найпоширеніших психічних захворювань: лише
за такої умови можна говорити про співпрацю. А от доктор Алесандро
Таміно з Риму вважає, що ні про яку співпрацю говорити не можна, бо
наука не повинна втручатися в питання віри, а віра - в питання науки.
На його думку, хвора людина може отримати допомогу лише тоді, коли
матиме справу з двома різними фахівцями, кожен з яких буде відповідати
тільки за свою ділянку праці: лікар - за лікування, екзорцист - за
звільнення від злого духа.
Таємниця екзорцизму
Екзорцизм - це таємниця ласки, пов’язана з владою, якою Ісус наділяє
того, хто вірить в Нього. Тому коли екзорцист заклинає злого духа: `В
Ім’я Ісуса Христа, вийди!” - то цей наказ здобуває силу не лише завдяки
спеціальним молитвам, а насамперед завдяки втручанню Святого Духа. Про
регламент екзорцизму взагалі говорити важко - він може тривати від
кількох хвилин до кількох годин. А стосовно освячених предметів, про
які я згадував вище (єпитрахиль, Розп’яття, свячена вода), то їхнє
застосування також не можна вважати обов’язковим. Скажімо, якось
обставини змусили мене проводити екзорцизм, коли жодного освяченого
предмету з со6ою я не мав, але це не вплинуло на результат екзорцизму.
I ще одне: кожен екзорцист повинен діяти згідно своїх можливостей i
потреб в його допомозі. Але, звичайно, якщо хтось приймає велику
кількість осіб, повинен просити про велику ласку i світло від Бога, щоб
не помилитися в діагнозі. Тому, коли говоримо про допомогу психіатрів
та харизматиків, варто згадати i про допомогу інших екзорцистів. Сам я
неодноразово звертався по допомогу до своїх колег i мушу визнати, що ця
допомога була для мене дуже корисною.
Чин Римський
Це документ, який був виданий ще 17 червня 1614 року з ініціативи
Папи Павла V i яким екзорцисти користувалися до січня 1999 року. На
відміну від текстів літургійних, Чин не був обов’язковим, а тільки
рекомендованим. Протягом століть до нього було внесено 6агато поправок,
тож друкуємо текст Чину на підставі редакції 1954 року.
Та частина, що стосується екзорцизмів, міститься в розділі ХІІ i складається з двох частин:
- Правила поведінки під час екзорцизму опанованого.
- Чин екзорцизму опанованих злим духом людей.
Чин екзорцизму також поділяється на дві частини: молитви вступні i три
великі екзорцизми. Подаю їх з додатками о. Кандідо, які вважаю дуже
важливими, бо в давніх текстах трьох великих екзорцизмів не було
звертання до Матері Божої.
Подаю Чин в перекладі з латинської мови, бо сьогодні навіть серед священиків i екзорцистів латину мало хто знає.
Правила поведінки
під час екзорцизму опанованого
1. Священик, який проводить Чин екзорцизму опанованої злим духом
людини, повинен мати спеціальний дозвіл єпископату, який стверджує його
побожність, розсудливість i чистоту життя; повинен покладатися не на
свої сили, а на силу Божу. Не повинен прагнути скар6ів земних, щоб
виконувати свою місію в лю6ові i покорі. Окрім цього повинен бути у
зрілому віці i користуватися повагою оточення.
2. Повинен ретельно дотримуватися правил екзорцизму.
3. Повинен добре знати симптоми, за якими можна відрізнити
опанування злим духом від психічного захворювання. На присутність злого
духа можуть вказувати наступні ознаки: здатність говорити одразу
кількома незрозумілими мовами чи розуміти тих, хто ними говорить;
знання подій, віддалених чи таємних; прояв надмірної сили і т. п.
4. Що6 краще з6агнути стан опанованого, після одного-двох
екзорцизмів священик повинен розпитати його, чи відчував він якісь
зміни в розумі i тілі, i чи зауважив, які слова найбільше докучали
злому духові, щоб потім частіше на них наголошувати.
5. Треба пам’ятати, що злий дух робить усе, аби звести екзорциста на
манівці i не виявити своєї присутності. Буває також, що опанований
прикидається хворим, щоб не зізнатися, що має в собі злого духа.
6. Інколи злий дух може робити вигляд, що полишив людину, але
екзорцист не повинен дозволити себе ошукати i мусить діяти до тих пір,
поки не побачить явних ознак звільнення.
7. Інколи злий дух чинить різноманітні перешкоди, щоб опанований не
звертався до екзорциста, або переконує його, що це ніяке не опанування,
а звичайна хворо6а. Інколи під час екзорцизму присипляє хворого, щоб
замаскувати свою присутність.
8. Деякі пацієнти стверджують, що їх зачарували або наврочили,
називають осіб, які це зробили i говорять, в який спосі6 можна
“відробити ” зло. Треба 6ути дуже обережним, що6 не потрапити під вплив
магів, ворожбитів, окультистів. Не можна користуватися жодною формою
забобону чи іншими забороненими Церквою засо6ами.
9. Інколи злий дух дозволяє хворому відпочити i навіть допускає його
до Найсвятіших Тайн, щоб здавалося, ніби він покинув його. Вибриків i
пасток у злого духа багато, тому екзорцист повинен бути дуже уважним,
що6 не дозволити себе ошукати.
10. Пам’ятаючи слова Господа про те, що певне поріддя бісів можна
вигнати лише молитвою i постом (Mm. 17, 21), екзорцист повинен
вдаватися до обох цих сильнодіючих засо6ів, щоб випросити у Бога
допомогу i виганяти злих духів за прикладом Святих Отців.
11. Якщо є така можливість, екзорцизм треба проводити в церкві або в
іншому відповідному релігійному місці. Якщо ж опанований хворіє або
існує якась інша серйозна причина, можна провести екзорцизм i вдома.
12. Опанованому треба нагадати, що, якщо його стан фізичний i
розумовий дозволяє йому панувати над собою, він повинен молитися за
себе, постити, приступати якомога частіше до сповіді i Причастя. Під
час самого екзорцизму він повинен намагатися зосередитись i звертатися
до Бога з непохитною вірою, покірно благаючи зцілити його. Навіть, якщо
напади диявола дуже сильні, він повинен зносити їх терпеливо, ніколи не
сумніваючись в допомозі Божій.
13. Розп’яття екзорцист повинен тримати в руці або мати його перед
очима. Якщо є така можливість, святі реліквії можна класти на голову чи
груди опанованого. Але треба пильнувати, щоб злий дух не знищив святі
предмети. Найсвятіші Тайни не можна класти ні на голову, ні на іншу
частину тіла опанованого, щоб злий дух не вчинив над ними наругу.
14. Екзорцист не повинен бути ні багатослівним, ні надто цікавим
щодо тих фактів з життя опанованого, які не стосуються його послуги.
Повинен наказати нечистому духові відповідати тільки на конкретні
питання. Не повинен йому вірити, навіть якщо він видає себе за ангела,
святого чи душу померлої людини.
15. Питання, які тре6а задавати, стосуються, наприклад, кількості та
імен злих духів, присутніх в людині; часу, коли опанували нею: причини
опанування i т.п. Різні вибрики злого духа, такі, як сміх чи безглузді
вигадки, екзорцист повинен зупиняти а6о ігнорувати, нагадавши присутнім
(яких не повинно бути багато), щоб не звертали на них уваги i ні про що
не запитувати опанованого, лише наполегливо i покірно молилися за нього.
16. Екзорцизми повинні промовлятися або зачитуватися вголос з великою
вірою, докорою i зосередженістю. Чим більше агресії виявлятиме злий
дух, тим з 6ільшою силою потрібно його атакувати. Якщо опанований
відчуває сильний біль в якійсь частині тіла або страждав від ударів
злого духа, уражені місця треба покропити свяченою водою i зробити на
них знак хреста.
17. Екзорцист повинен зауважити, на які слова злий дух найбільше
реагує, i повторювати їх 6агато разів, збільшуючи частоту повторів в
момент звільнення. Якщо є результат, екзорцизм може тривати дві, три,
чотири години, а то й більше, аж до повного звільнення.
18. Екзорцист не повинен ні давати, ні радити хворому ніяких ліків - лікуванням повинен займатися лікар.
19. Якщо проводиться екзорцизм жінки, з нею повинна бути людина, яка
буде міцно тримати її за руки. Бажано, щоб це 6ув хтось з родини
опанованої. В цьому випадку екзорцист повинен бути дуже уважним, що6 не
викликати підозр i двозначних думок у присутніх під час екзорцизму.
20. Треба пам’ятати, що словам Св. Письма надається більша сила, ніж
словам власним або інших осіб. Екзорцист повинен наказати злому духові,
щоб той зізнався, що стало причиною опанування: магія, чари, вроки.
Якщо це якийсь предмет, нехай скаже, де він, щоб його спалити. Якщо
опанований спожив щось нечисте, треба дати наказ виблювати. І нехай
розповість, які спокуси його найчастіше переслідують.
21. Після звільнення опанованому потрібно нагадати, щоб остерігався
гріха, не даючи дияволові можливості повернутися - в протилежному
випадку його стан може погіршитися.
Чин екзорцизму опанованої злим
духом людини
(заборонено читати не-екзорцистам)
…
Кінець
