Диявол також є Божим створінням. Не можна говорити про нього і про екзорцистів без попереднього, хоча б короткого ознайомлення з кількома основними поняттями і правдами про Божі плани у ділі створення. Звичайно, не скажемо тут нічого нового, але можливо, відкриємо деяким читачам нові перспективи бачення цієї проблеми.
Дуже часто ми звикли неправильно розуміти діло створення, плутаючи і помилково сприймаючи послідовнісь подій. Уявляється нам, що одного чудового дня Бог створив ангелів; піддав їх випробуванню, невідомо навіть якому, і в результаті цього дійшло до поділу на добрих і злих духів: ангели були винагороджені перебуванням у небі, злі духи, натомість, покарані пеклом. Потім, іншого чудового дня, думаємо ми собі, Бог створив Всесвіт - світ мінералів, рослин, тварин і в кінці - людину. Адам і Єва в земному раю згрішили тому, що послухали сатану, відмовили у послухові Богові. Тоді Бог вирішив послати Свого Сина, щоб спасти людство.
Не таким є навчання Святого Письма і Отців Церкви. Розуміючи так світ ангелів і світ земний, виключається їхній зв'язок з Таїнством Христа. Уважно прочитаймо пролог до Євангелії св. Івана і два христологічні гімни, які розпочинають Послання св. Павла до ефесян і колосян. Христос - первород-ний усього створіння; усе через Нього і для Нього було сотворено. Не мають жодного сенсу теологічні дискусії на тему, чи Христос прийшов би у світ, якщо б Адам не згрішив. Ісус є центром усього створіння, Той, що об'єднує в собі всі створіння - як небесні (ангели), так і земні (люди). Від цієї христо-центричної постави стає зрозумілою роль кожного створіння. Є правильним стверджувати, що після гріха прародичів прихід Христа набув особливого значення: Він прийшов як Спаситель. Суть Його посланництва і діяльності міститься у пасхальному таїнстві: Христос через смерть на хресті примирив з Богом усі створіння - в небі і на землі. Від цієї христоцентричної постави залежить роль кожного створіння.
Не можемо тут оминути ролі Пречистої Діви Марії. Якщо Первородним з усього створеного є Втілене Слово, то не могло забракнути у думці Бога, перед усіма іншими створіннями, постаті Тієї, у якій Втілення мало б здійснитися. Звідси випливає її особливий зв'язок з Пресвятою Трійцею, завдяки якому вже у II ст. її називали "четвертим елементом Пресвятої Трійці". Охочі поглибити цю тему можуть прочитати двотомник о. Емануеля Тести "Марія, незаймана земля" (p. Emanuele Testa: Maria, terra vergine (Gerusalemme 1986).
А тепер розважмо про вплив Христа на ангелів і демонів. Щодо ангелів, то деякі теологи вважають, що вони допущені до блаженства оглядання Бога тільки завдяки переможній силі таїнства хреста Христового. Багато Отців Церкви стосовно цього питання подають цікаві твердження. Наприклад, у св. Атаназія читаємо, що ангели також завдячують своїм спасінням крові Христа. Натомість, коли йдеться про демонів, то в Євангелії міститься дуже багато тверджень на цю тему: Христос силою хресної смерті переміг царство сатани і дав початок Царству Божому. Наприклад, опановані з Гадари кричать: "Чого хочеш від нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов тут завчасно мучити нас?" (Мт. 8, 29). Тут виразно показано владу сатани, якого Христос буде поступово позбавляти цієї влади, хоча вона ще триває і буде тривати далі, поки не здійсниться повністю діло спасіння, коли диявол буде повержений (пор. Одкр. 12,10). Для поглиблення цих думок і ролі Марії, Неприятельки сатани, вже від першої обітниці спасіння, пропоную читачам гарну книжку о. Кандідо Амантіні "Таємниця Марії", Неаполь, 1971 (p. Candido Amantini: "Il mistero di Maria" (Dehoniane, Napoli 1971).
У світлі центральної ролі Христа в ділі створення виразно видно Божий план, згідно з яким все сотворено добрим "для Нього і задля Нього". Бачимо також діла сатани, ворога, спокусника, винуватця, з намови якого у створений світ увійшли зло, терпіння, гріх і смерть. Зауважуємо також віднову Божого плану, що його здійснив Христос Своєю Кров'ю, пролитою на хресті.
Виявляється також виразно сила диявола. Ісус називає його "князем цього світу" (Ів. 14,30); св. Павло називає його "богом цього світу" (2 Кор. 4,4); св. Іван стверджував, що "цілий світ лежить у владі лукавого" (1 Ів. 5,19), розуміючи під словом "світ" усе, що протиставляється Богові. Сатана був найкращим створінням серед ангелів, а став найгіршим серед демонів і їхнім вождем.
Злі духи також пов'язані між собою дуже тісною ієрархією і зберігають ступені, які мали, коли були ангелами: Влади, Престоли, Володарства... Однак є ієрархією рабства, а не любові, яка існує серед тих ангелів, проводирем яких є св. Архангел Михаїл.
Тут стає очевидним діло Христа, який знищив царство сатани і започаткував Царство Боже. З цього приводу особливого значення набувають події, у яких Ісус звільняє опанованих: коли св. Петро говорить Корнилію про спасительну діяльність Христа, то не наводить інших чудес, тільки наголошує, що оздоровлював усіх, хто був під владою диявола (Діяння 10,38). Стає зрозумілим також, чому найпершим даром, яким Ісус наділив Апостолів, була влада вигнання нечистих духів (Мт. 10,1). Те ж саме стосується всіх вірних: "А ось чуда, що супроводжуватимуть тих, які увірують: Ім'ям Моїм виганятимуть бісів" (Мк. 16,17). У такий спосіб Ісус привертає і відновлює Божий порядок, зруйнований внаслідок бунту частини ангелів і гріха прародичів.
Тому всі повинні усвідомити, що зло, терпіння, пекло (тобто вічна мука, яка ніколи не матиме кінця) не є ділом Божим. Хочу додати ще один штрих до останнього твердження.
Одного разу о. Кандідо виганяв злого духа. Під кінець екзорцизму звернувся до нього з іронією: "Геть звідси! Господь приготував тобі гарне помешкання, добре нагріте!" На що злий дух йому відповів: "Ти нічого не розумієш. То не Він (Бог) створив пекло. Ми самі його зробили. Він про нього навіть не думав".
Коли у подібній ситуації я запитав злого духа, щоб дізнатися, чи і він також співпрацював у сотворенні пекла, у відповідь почув: "Усі ми внесли у це свій вклад".
Центральне місце Христа в ділі створення і у його відновленні, здійснене у Відкупленні, є фундаментом для розуміння задуму Божого і мети людини. Правда, що ангели і люди одержали природу, наділену розумом і свобідною волею. Коли чую, як хтось говорить - помилково плутаючи усезнання Бога із фаталізмом, - що Бог наперед знає, хто спасеться, а хто буде покараний, і тому всі труди даремні, тоді пригадую йому чотири правди, що містяться у Святому Письмі і які були проголошені правдами нашої віри: Бог прагне, щоб усі люди спаслися; ніхто не є призначений для пекла; Ісус умер за всіх людей; усі отримують ласки, потрібні для спасіння.
З правди, що Христос - центр створення і цілої історії, випливає, що тільки віруючи в Його Ім'я, можемо спастися, перемагати і визволятися з рук ворога Спасіння - сатани.
Наприкінці виконання екзорцизму у найважчих випадках, якими є повне опанування злого духа, завжди відмовляю христологічний гімн із Послання св. Павла до Филип'ян (Флп. 2,6-11). Коли доходжу до слів: "перед Іменем Ісуоа всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею", клякаю також я, клякають присутні, і опанований також змушений вклякнути. Це дуже сильний і вражаючий момент. У цю мить я переконаний, що легіони ангелів є навколо нас і вони клякають перед іменем Ісуса.
