1. Поведінка злого духа перед його викриттям. Злий дух спричиняє порушення фізичні й психічні. Особа, яку він навідав, лікується у лікарів, але ніхто не здогадується про правдиву причину хвороби. Деколи лікарі довго лікують такі порушення, вживаючи різних заходів, які завжди видаються безрезультативними. Тому пацієнт часто змінює лікарів, звинувачуючи їх, що не можуть встановити його хвороби. Набагато важче лікувати психічні хвороби: часто лікарі не можуть нічого виявити (трапляється це також часто і щодо хворіб фізичних) і така особа в очах близьких здається "ненормальною". Найважчим хрестом цих "хворих" є те, що ніхто їх не розуміє і їм не вірить. Майже завжди ці особи після надаремного стукання в двері офіційної медицини шукають різних знахарів, чи ще гірше,-хіромантів (ворожбитів по руці), чарівників, заклинателів, цілителів і, таким чином, підсилюють свою хворобу. Звичайно, той, хто приходить до екзорциста (після поради когось з товаришів і дуже рідко такі поради дають священики), уже встиг відвідати багатьох лікарів і здебільшого також чарівників. Відсутність віри чи принаймні занедбання релігійних практик особами, яких напастує злий дух, а також відсутність опіки Церкви у цій царині чинять зрозумілою таку їхню поведінку. Найчастіше ці особи випадково дізнаються про діяльність екзорцистів.
Треба мати на увазі, що злий дух, навіть у випадках цілковитого опанування (коли він діє чи говорить, використовуючи члени організму тієї нещасної особи), не діє постійно, але чергує свою діяльність (так званий "кризовий момент") з довшими чи коротшими паузами відпочинку. За винятком найважчих випадків, така особа може виконувати свої обов'язки, зв'язані з навчанням чи роботою, таким чином, що виглядає цілком нормальною, хоча насправді лише вона знає, ціною яких великих зусиль це дається.
2. Поведінка злого духа під час екзорцизмів. Спочатку злий дух робить все, щоб не бути викритим, чи бодай скрити ступінь опанування, хоча не завжди йому це вдається. Змучений силою екзорцизмів, деколи виявляється назовні під час першої молитви, іноді потрібно більше екзорцизмів. Пам'ятаю одного молодого хлопця, який під час першого благословення" виявив тільки слабку ознаку, яка будила підозру присутності злого духа. Я подумав тоді: "Це легкий випадок опанування. Впораюся якщо не сьогодні, то наступного разу". Після другого разу він став таким розлюченим, що наступні рази чотири кремезних чоловіків були змушені його тримати.
В інших випадках треба чекати на годину, визначену Богом. Пам'ятаю одну особу, яка, окрім мене, була в інших екзорцистів, але вони не помітили в неї нічого особливого. Одного дня демон виявився, і тоді я вже екзорцизмував її регулярно, як це робиться у подібних випадках. Деколи вже під час першого чи другого благословення злий дух виявляє всю свою силу опанування, яка різна в різних людей. Іноді це виявлення сили опанування відбувається поступово. Є особи, діткнені злим духом, які щоразу виявляють нові риси опанування зла. Створюється враження, що все те зло, яке мають у собі, повинно поволі вийти назовні, щоб могло бути повністю усунене.
Злий дух різними способами реагує на молитву і накази. Дуже часто намагається виглядати байдужим, але реально дуже терпить, і це терпіння постійно зростає, особливо, коли наближається хвиля звільнення особи. Деякі опановані нерухомі, мовчать, реагуючи лише очима. Інші, натомість, кидаються і треба їх притримувати, щоб не заподіяли собі шкоди в результаті якогось удару; ще інші скаржаться, коли їх дотикати єпитрахиллю до уражених частин тіла, як радить Ритуал, або коли робиться над ними знак святого хреста, або кропиться свяченою водою. Таких розлючених мало, а якщо трапляються, то їх міцно тримають особи, які допомагають екзорцистові, або родичі пацієнта.
Щодо розмов, то загалом злі духи дуже неохочі. Ритуал доречно застерігає, щоб не ставити питань задля цікавості, а питати лише про те, що служить звільненню особи. Найперше, потрібно запитати ім'я злого духа. Для диявола, який намагається затаїтися, виявлення імені - поразка. Але якщо навіть скаже, під час наступних екзорцизмів буде дуже неохочий повторювати його. Опісля потрібно наказати лукавому, щоб сказав, скільки злих духів у цьому тілі. їх може бути мало чи багато, але серед них завжди є старший, який і має це назване ім'я. Якщо злий дух має ім'я біблійне чи відоме традиції (наприклад, Велзевул чи Белзебуб, Люцифер, Завулон, Мерідіан, Асмодей...), тоді йдеться про "великі риби", з якими найважче боротися. Важкість також залежить від сили, з якою злий дух опанував особу. Коли багато злих духів, завжди останнім виходить їхній старший. Силу опанування можна визначити також на підставі реакції злого духа на святі імена. Загалом злий дух їх не вимовляє і не хоче вимовляти. Намагається їх замінити іншими висловами: "Він" означає Бога чи Ісуса; "Вона" - Пресвяту Діву Марію. Деколи кажуть: "Твій Пан" або "Твоя Пані", маючи на увазі Ісуса Христа чи Пречисту Діву Марію. Якщо опанування дуже сильне і коли злий дух високого рангу (пригадую, що злі духи зберігають ранги, які мали, як були ще ангелами, - Престоли, Господства, Сили...), тоді можливо, що вимовить ім'я Бога і Пресвятої Діви Марії, але разом із потворними богохульствами.
Багато людей чомусь думає, що злі духи - балакуни, і якщо хтось буде присутнім під час екзорцизму, то злий дух публічно розкаже про всі його гріхи. Таке переконання помилкове, злі духи не охочі до розмов, а вже коли відповідають, то говорять недоречно, щоби відволікти екзорциста й уникнути його запитань. Якийсь виняток, однак, може трапитись. Одного дня о. Кандідо запросив на екзорцизми священика, який не вірив у такі практики. Він прийшов і подивився майже зневажливо, став із закладеними руками, не молився (як це повинні завжди робити присутні на екзорцизмах) та іронічно усміхався. У якийсь момент злий дух звернувся до нього: "Ти кажеш, що не віриш у мене! А пам'ятаєш, що ти робив тоді..!" Цей нещасний мовчки, без жодного слова, зник поспішно.
Іншим разом злий дух виявив гріхи, щоб знеохотити екзорциста. О. Кандідо благословив добре збудованого хлопця, який мав у собі бестію, ще сильнішу за нього. Злий дух виразно намагався знеохотити екзорциста: "Чи не бачиш, що тратиш свій час з ним отут? Він ніколи не молиться, відвідує.., чинить..." і далі виявив низку різних його важких гріхів. Після закінчення екзорцизму о. Кандідо намагався дуже ввічливо пояснити цьому молодикові, щоб відбув генеральну сповідь, але він не хотів про це й слухати. Треба було його майже силоміць завести до сповідальниці, де він відразу заявив, що йому нема з чого сповідатися. "А чи не зробив ти ось того дня цю річ?" І той неборак, щоразу більше спантеличений, мусів по черзі зізнатися у своїх гріхах, які отець виказував йому, користуючись відповіддю злого духа. Юнак цей пішов вражений: "Тут я нічого не розумію! Ці священики про все знають!"
Інші питання, які Ритуал пропонує ставити, стосуються часу - відколи злий дух знаходиться у тілі і з якої причини. Пізніше поговоримо, як треба поводитися, які ставити питання і як поводитись у випадку почарувань. Хочемо, однак, зразу зазначити, що злий дух є князем брехні. Може дуже легко оскаржувати ту чи ту особу, щоб викликати підозру і посіяти неприязнь. До відповідей злого духа потрібно завжди ставитись дуже критично. Обмежусь тут лише зауваженням, що, загально беручи, розпитування злого духа не таке важливе. Часто, наприклад, злий дух, будучи вже дуже ослабленим, відповідав на запитання про час його виходу, а потім зовсім не виходив у зазначений термін. Такий досвідчений екзорцист, яким був о. Кандідо, вже з досвіду знав, з яким видом злого духа має справу і часто навіть відгадував його ім'я, дуже рідко ставив питання. Деколи на питання про ім'я часто чув відповідь: "Вже його знаєш". І це була правда.
Часто злі духи говорять добровільно. Трапляється це особливо у випадках сильного опанування осіб. Чинять вони це, щоби знеохотити чи перелякати екзорциста. Багато разів я чув слова: "Ти не можеш мені нічого зробити"; "Це моє помешкання, почуваюся у ньому добре і тут залишусь"; "Тратиш лише свій час"; або погрози: "З'їм твоє серце"; "Цієї ночі не примружиш ока зі страху"; "Прослизну до твого ліжка у вигляді гадюки". Але коли я гостро відповідаю, злі духи замовкають. Наприклад: "Я перебуваю під омофором Пречистої Діви Марії, що можеш мені зробити?"; "Маю опікуном архангела Гавриїла, спробуй з ним поборотись"; "Маю свого Ангела-Хоронителя, який пильнує, щоб нічого мені не трапилось, ти нічого не утнеш" тощо.
Завжди у злого духа можна знайти якесь слабке місце. Деякі злі духи не переносять знаку хреста, зробленого єпітрахиллю над ураженими місцями; інші не переносять дмухання в обличчя, кроплення свяченою водою. У молитвах чину екзорцизму чи в інших молитвах, які промовляє екзорцист, є фрази, які особливо неприємні дияволові і його ослабляють. Тоді треба часто повторити їх, як це радить Ритуал. Екзорцизм може тривати довго або коротко, залежно від думки екзорциста, який, взявши під увагу різні чинники, сам повинен вирішити, що буде кориснішим.
Часто присутність лікаря потрібна не лише для встановлення початкового діагнозу, а також під час екзорцизму. Особливо, якщо опанований не почувається добре (наприклад, хворіє на серце) або коли екзорцист почувається зле, тоді лікар повинен запропонувати закінчити екзорцизм. Загалом сам екзорцист відчуває, коли це потрібно.
3. Поведінка злого духа перед тим, як залишить особу.
Це делікатний і важкий момент, який може затягнутися надовго. Злий дух частково виявляє, що втратив свою силу, частково, натомість, намагається востаннє заатакувати. Часто складається таке враження, якщо у звичайних хворобах стан пацієнта покращується поступово аж до одужання, тут діється навпаки, тобто, особа, діткнута злим духом, почувається щоразу гірше, коли вже більше немає сил, відбувається оздоровлення. Це не означає, що завжди так, але найчастіше саме так і є.
Для злого духа залишити особу і повернутися до пекла, де вже назавжди він приречений на муки, означає вічну смерть, втрату усілякої можливості діяння, чинного докучання людям. Злі духи свій розпач виказують висловами, що часто повторюють під час екзорцизмів: "Умираю, умираю"; "Я вже не можу"; "Ви - кати"; "Усі священики - кати". Зміст висловлювань цілком змінюється порівняно з тим, що злий дух говорив під час перших екзорцизмів. Якщо тоді говорив: "Нічого не можеш мені зробити", то тепер кричить: "Ти добиваєш мене; ти переміг мене". Якщо перед тим говорив, що ніколи звідси не вийде, бо тут почувається добре, то тепер визнає, що почувається дуже погано і виразно зазнає, що хоче звідси якнайшвидше відійти. Фактично, кожен екзорцизм нагадує дубасення злого духа києм: тоді він сам сильно терпить, але також завдає сильного болю і виснаження особі, у якій перебуває. Не раз змушений визнавати, що під час екзорцизмів почувається гірше, ніж у пеклі. Одного дня, коли о. Кандідо екзорцизмував особу, що була вже дуже близько до звільнення, злий дух сказав відкрито: "Думаєш, що я звідси б вийшов, якщо б тут не почувався так погано?" Екзорцизми стали для нього справді нестерпними.
Іншою справою, про яку треба пам'ятати, коли хочеться допомогти людині, яка вже близька до звільнення, є те, що злий дух намагається передати їй свої відчуття: він вже більше не витримує і передає опанованій особі той стан нестерпного виснаження. Потрапляє у розпач і прагне його передати опанованій особі. Чується викінченим, не може навіть правильно думати і нав'язує особі враження, що усе пропало, що її життя також закінчується, зміцнює у ній переконання, що збожеволіла. Скільки разів так пригнічені люди запитують екзорциста: "Прошу мені щиро сказати, чи я з'їхав з глузду?" Для опанованої особи екзорцизми стають щоразу обтяжливішими, і коли б хтось її не привів чи просто не змушував би прийти, то сама не прийшла б на домовлену зустріч. Мав також декілька випадків, коли люди, майже близькі до звільнення від злого духа, переставали приходити на екзорцизми. Таких "хворих" треба часто заохочувати, щоб молилися, ходили до церкви, а також, щоб користали зі Святих Тайн, оскільки самі цього не зроблять. Треба їм також допомогти піддатися екзорцизмам, особливо у кінцевій фазі, постійно додавати їм відваги.
Причиною таких труднощів, беззаперечно, є фізична втома внаслідок тривалості цього важкого стану, а також повне почуття знеохочення і безнадії на одужання. Злий дух може спричинити фізичні хвороби, а над усе психічні, які треба лікувати, користуючись медичними засобами, також після звільнення від злого духа. Але можливе також цілковите зцілення, без будь-яких шкідливих наслідків.
4. Поведінка злого духа після звільнення опанованого.
Дуже важливо, щоб звільнена особа не перестала молитися, приймати Святі Тайни, вести християнське життя, і час від часу приходити на благословення. Буває дуже часто, що злий дух допускається нової атаки, тобто знову хоче повернутися до цієї особи. Не можна йому відкривати жодних дверей. Це повинен бути період активного підсилення духовного життя, щоби забезпечити на майбутнє те звільнення. Я мав декілька випадків повернення до попереднього стану, хоча звільнена особа нічого не занедбувала, намагалася вести ревне християнське життя. Тому друге звільнення від злого духа було порівняно легшим. Якщо, натомість, повторне опанування спричинене занедбуванням молитви, або - ще гірше - гріхом, то ситуація такої особи стає ще гіршою, ніж при першому опануванні, як про це говорить Євангеліє від Матея: "Злий дух повертається із сімома духами, ще гіршими за себе" (Мт. 12,43-45).
Читач не повинен забувати, як ми це вже багаторазово говорили, той факт, що злий дух робить усе, щоб приховати свою присутність. Навіть вже ця прикмета допомагає (хоча не вистачає лише її) відрізнити опанування від психічних недуг, коли пацієнт робить усе, щоб стати предметом всезагальної уваги. Поведінка ж злого духа є цілком протилежною.