Ми вже згадували про чари, як про причину атаки злого духа на цілком безневинну особу. Оскільки це дуже частий випадок, потрібно обговорити його окремо. Намагатимусь також пояснити застосовані тут терміни. Не існує ще загально прийнятої термінології, тому кожен автор повинен стисло окреслити, у якому значенні вживає це слово.
Чари - це завдання шкоди іншим за допомогою злого духа. Це визначення хоча і є точне, але все ж таки загальне, бо не пояснює, як це зло було спричинене. Звідси і походить різна плутанина. Деякі автори вважають чари синонімом слів "пороблення" чи "відьмування". Натомість, на мою думку, пороблення і відьмування - два різні способи здійснювати чари.
Не привласнюючи собі права вичерпного вияснення цього питання і, спираючись лише на випадки, з якими особисто зіткнувся у своїй практиці екзорциста, виділяю такі форми чарів:
1. Чорна магія;
2. Прокляття чи бажання зла;
3. Зурочення поглядом;
4. Пороблення.
Це різні форми, які часто змішуються між собою.
1. Чорна магія, відьмування чи сатанинські обряди, які мають свою кульмінацію у чорних службах.
Обговорюю ці практики разом з огляду на подібність, що є між ними. Перелічую їх у порядку важкості. їхньою спільною рисою є спричиняти шкоду людині за допомогою магічних формул чи обрядів, деколи дуже складних, із закликами до злого духа, не використовуючи при цьому спеціальних предметів. Хто робить це, стає слугою сатани з власної вини. Ми розглядаємо тут їх лише, як інструменти спричинення зла іншим.
Святе Письмо категорично забороняє ці практики, у яких вбачає супротив Богові і віддання себе у власність злому духові. "Як прийдеш на землю, що її Господь Бог твій хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів. Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би сина чи дочку свою переходити через вогонь (людські жертви); нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів (спіритичні сеанси). Бо огидний для Господа кожний, хто це робить" (Втор. 18, 9-12). "Не вдавайтеся до заклиначів мертвих та до знахарів по пораду не ходіть, щоб не осквернитись вам ними; Я - Господь Бог ваш" (Лев. 19, 31). "Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб'ють їх, кров їхня упаде на них" (Лев. 20,27, див. також Лев. 19,26-31). Так само не менш суворі слова, що містяться у Книзі Виходу. "Не залишай відьми живою" (Вих. 22,17). Також в інших народах карали смертю тих, хто займався магією. Хоча терміни були по-різному перекладені (трохи відрізняються в різних перекладах), їхній зміст дуже зрозумілий.
До опису магії ще повернемось.
2. Прокляття.
Це - бажання зла, джерелом якого є злий дух. Прокляття, коли його сказано з правдивою злобою, особливо, коли між тим, хто проклинає, і проклятим існує кровний зв'язок, може мати жахливі наслідки. Випадки найчастіші і найповажніші, які мені трапилися, стосувались батьків чи дідусів і бабусь, які прокляли своїх дітей чи внуків. Прокляття було дуже серйозним, якщо стосувалося їхнього життя; або якщо було здійснене в особливих обставинах, наприклад у день їхнього шлюбу. Батьки мають з дітьми сильний зв'язок і владу над ними, як ніхто інший.
А ось три характерні приклади.
Я знав молодого чоловіка, який був проклятим власним батьком з моменту народження, бо був небажаною дитиною. Пізніше був ще багато разів проклятим в дитинстві і протягом усього перебування вдома. Той нещасний хлопець пережив різні прикрощі: мав клопоти зі здоров'ям, неймовірні труднощі з працею, не пощастило йому у подружжі, хворіли діти. Благословення принесли йому лише деяке духовне полегшення.
Другий приклад. Одна дівчина хотіла вийти заміж за доброго хлопця, якого кохала, але її батьки не погоджувалися на це. Побачивши, що їхні зусилля даремні, здавалось, погодились і були присутніми на шлюбі дочки. У день шлюбу батько покликав дочку набік, щоб попросити в неї вибачення. Насправді ж прокляв її, бажаючи найгірших нещасть для неї, її чоловіка і дітей. Так і сталося, незважаючи на щирі молитви і благословення.
Ще один приклад. Одного дня прийшов до мене один чоловік і, піднявши штани, показав мені ноги, які були страшенно порізані під час кількох операцій. Потім розповів мені сімейну історію. Його батько був дуже розумний і мати за всяку ціну хотіла, щоб він був священиком, але він не послухав її. Удар стався з ним, коли хлопець залишив сім'ю, закінчив навчання у вузі, став цінним фахівцем, одружився, мав дітей, але те все наступило після цілковитого розірвання зв'язків з матір'ю, яка нізащо не хотіла його вже більше бачити. Коли його син (той, що прийшов до мене) мав вісім років, зробили йому фотографію: був це гарний хлопчик з приємною усмішкою, в коротеньких штанцях, так як тоді одягали дітей. Батько подумав, що його мати дуже зрадіє, бачачи фотографію внука, і, може, захоче з ним помиритися. Послав їй ту фотографію. Мама прислала йому відповідь: "Нехай ноги цього хлопця будуть завжди хворі, а якщо ти повернешся до родинного містечка, помреш у ліжку, на якому народився". Так усе і сталося. Хочу зазначити, що його батько повернувся до родинного містечка багато років після смерті матері. Зараз після прибуття почувся погано, тому тимчасово занесли його до родинного дому, де він і помер цієї ж ночі.
3. Зурочення поглядом.
Полягає у зачаруванні особи за посередництвом погляду. Тут не йдеться, як дехто вважає, про те, що деякі люди можуть нашкодити тобі, якщо подивляться кривим оком; все це -байки. Врікання когось поглядом є правдивим зачаруванням, тобто, завжди вчинене з наміром пошкодити конкретній людині при помочі злого духа. Особливий засіб, при помочі якого здійснюється цей злощасний вчинок, - погляд. Я мав кілька таких випадків і не зовсім зрозумілих, це означає, що був виразний негативний результат - погляд як засіб творення зла, але не було його творця. Користаюсь можливістю, щоб сказати, що важко розпізнати творця зачарування і те, звідки все це зло взяло свій початок. Важливо, щоб особа, яку це зло спіткало, не підозрювала нікого, але вміла великодушно пробачати і молитися за того, хто вчинив їй кривду.
Закінчуючи тему про врікання поглядом, зазначаю, що річ сама собою можлива, але я ніколи не зустрічався з явними випадками вроків.
4. Зачаровані предмети (пороблення). Це найпоширеніший спосіб у виконанні чарів. Сама назва пороблення походить від дієслова "робити". Йдеться про виготовлення предмета з найбільш дивного і різнородного матеріалу, який має майже символічну цінність: це видимий знак бажання зашкодити і одночасно річ, пожертвувана сатані, щоб він надав їй свою шкідливу силу. Часто говорять, що сатана мавпує Бога: у цьому випадку можемо бачити подібність зі Святими Тайнами, які мають видимий знак (наприклад, вода у хрещенні) як посередник Божої ласки. У поробленнях цей предмет вживають для того, щоб комусь зашкодити.
Є два способи використання зачарованих предметів стосовно визначеної особи. Перший спосіб прямий - полягає у поданні особі напою або їжі з домішками у них зачарованих складників. Такий напій або їжу готують із домішками різних складників: менструальної крові, кісток померлих, різних порошків, переважно темних (перепалених), частин тварин, серед яких перше місце має серце, особливі трави... Але результативність шкоди залежить не стільки від вжитого матеріалу, скільки від бажання зашкодити при помочі злого духа. І це бажання виявляється у таємних формулах, які вимовляють під час приготування такої мішанини. Майже завжди особа, яка була діткнута у такий спосіб, окрім інших болів, терпить від характерного болю шлунка, який екзорцисти вміють добре відрізнити і який відступає тільки після опорожнення шлунка через блювання чи видалення калу, з якими видаляються дуже дивні речі.
Інший спосіб, який можемо назвати непрямим (вживаю лексикон, яким користується у своїй книзі о. Ля Груа), полягає у зачаруванні предметів, що належать особі, якій хочеться зашкодити (фотографії, одяг чи інші особисті речі), або у зачаруванні зроблених фігурок, які цю особу уособлюють (ляльок, пупсиків, звірят, деколи навіть живих осіб тієї самої статі і віку). Йдеться про замінений предмет, якому завдають тих нещасть і болю, які хотіли б спричинити особі. Ось дуже часто можна спостерегти такий випадок: під час сатанинського обряду встромляють у голову ляльки голки, з думкою про якусь особу, яка потім відчуває страшні болі голови і, прийшовши до мене, говорить: "Почуваюся так, ніби цілу мою голову прошивали гострі голки". Або встромляють шпильки, цвяхи, вістря ножа у ті частини тіла, які хочуть пошкодити. І насправді нещасна жертва відчуває пізніше гострий біль у тих самих місцях. Люди, що мають дар відчувати ці речі (про них поговоримо пізніше) у таких випадках говорять: "Пан (пані) має шпильку, яка переходить звідси сюди", докладно вказуючи на уражене місце. Траплялося, що деякі особи звільнилися від такого виду хворі б і нещасть після виходу з вказаних частин тіла довгих і дивних шпильок, зроблених з матеріалу, подібного до пластику чи гнучкого дерева. Дуже часто звільнення наступає завдяки видаленню ниток, стрічок, цвяхів, зв'язаних кусків дроту.
Належало б присвятити окремий розділ зачарованим предметам, що виконують у формі плетенки. У таких випадках замінений предмет являється особливою Плетенкою, що виконують з волосся чи кусків кольорової тканини (особливо білої, чорної, голубої, червоної, залежно від мети). Щоб завдати шкоди дитині ще у лоні матері, була зв'язана кінським волосом і засиленою в нього голкою лялька від шиї до пупка. Метою було злісне бажання, щоб дитина у лоні матері розвивалася неправильно, тобто, щоб погано розвивалася та частина тіла, яка позначена плетенкою. І дійсно, шкода була спричинена, але набагато менша від тієї, яку хотіли завдати. Автори цих плетенок мають на меті зашкодити розвитку різним частинкам тіла, але найчастіше розумовому розвитку: дехто має труднощі у навчанні, у праці, у нормальній поведінці, оскільки їм поробили на мозок. Лікарі даремно намагаються розпізнати хворобу і вилікувати її.
Хотів би ще згадати про інше дуже поширене явище. Часто підтвердженням пороблень є дивні предмети, які знаходять у подушках і матрацах. Мені забракло б часу наводити факти, свідком яких я був і в які ніколи б сам не повірив, коли б їх не побачив на власні очі. Можна знайти усе: пов'язані кольорові стрічки, пасма сильно сплетеного волосся; шнурки з багатьма вузликами; вовну, сильно сплетену за допомогою якоїсь надлюдської сили у формі вінка або тварини (особливо мишей) чи геометричних фігур; згустки крові; куски заліза чи дерева; поплутані шматочки залізного дроту; ляльки, оздоблені дивними знаками чи зі слідами проколення тощо. Деколи несподівано творяться численні сплетіння волосся у жінок чи у дітей. Це все явища, яких не можна пояснити, не беручи до уваги діяння якоїсь невидимої руки.
Іноді трапляється, що тих дивних предметів не видно відразу після відкриття матраців або подушок, виходять вони на яву лише тоді, коли їх покропити екзорцизмованою водою, або коли покласти до них посвячений образок (особливо Розіп'ятого Христа чи Богородиці).
До того, як доповню ці спостереження на наступних сторінках, хотів би спочатку навести поради о. Ля Груа, що містяться у вже згадуваній праці: "Хоча все те, про що я писав, - наслідок мого особистого досвіду, однак не потрібно надто легко вірити у чари, особливо здійснені за допомогою зачарованих предметів". Це рідкісні випадки. Докладне дослідження цих фактів виявляє психічні причини, навіювання, фальшиві ляки, які лежать в основі тих клопотів, на які скаржаться ці люди.
Додам також, що часто чари не досягають своєї мети з різних причин: бо Бог цього не дозволяє; бо особа, яку вони мали б діткнути, захищена через молитви і поєднання з Богом; бо багато чарівників нездатні виконати чари, або є лише звичайними шахраями; бо сам злий дух, який "є брехуном від початку", як його клеймить Євангеліє, вводить у блуд навіть своїх послідовників. Дуже великою помилкою було б жити у страху, що можемо стати жертвою чарів. Святе Письмо говорить, що ми не повинні боятись злого духа, але йому протистояти, і тоді він втече від нас (пор. Як. 4,7). Навчає нас також, щоб ми були чуйними на його атаки, завжди стійкі у вірі (пор. 1 Пт. 5,9).
Маємо ласку Христа, який переміг сатану Своїм Хрестом; маємо заступництво Пречистої Діви Марії, яка є Неприятелькою сатани від початку людської історії; маємо допомогу ангелів і святих. А передусім маємо печать Святої Трійці, якою ми були позначені на Святому Хрещенні. Якщо живемо у єдності з Богом, то швидше злий дух разом з цілим пеклом боїться нас, за умови, що ми самі не відчинимо йому дверей...
Оскільки роблення чарів - найпоширеніший спосіб диявольського діяння, хочу додати ще кілька речей, яких мене навчив досвід. Залежно від поставленої мети, чари можуть мати різні назви. Це може бути розділення, якщо мають мету, щоби подружня пара, чи двоє приятелів розійшлися. Часто мені траплялися випадки наречених, які розійшлися без будь-якої причини, хоча і кохалися, але не змогли знову зійтися. Один із батьків, що був проти подружжя своєї дитини, визнав, що пішов до чарівника, щоб той розлучив наречених. Чари можуть також спричиняти закоханість, якщо їхньою метою є поєднання двох осіб. Пам'ятаю одну дівчину, яка закохалася у нареченого своєї приятельки; після даремних спроб здобути його, пішла до чарівника. Наречені розлучились і той хлопець пошлюбив дівчину, яка його зачарувала. Зайве навіть говорити, що було це дуже невдале подружжя: чоловік не міг залишити дружини, хоча і не любив її; але мав невиразне відчуття, що був примушений до того, щоб оженитися на ній.
Інші чари мають на меті викликати хвороби, тобто, щоб особа була завжди хвора. Ще інші - на знищення (це чари, що бажають смерті). Вистачить, щоб ця особа вдалася під опіку Церкви, тобто почала приймати екзорцизми або щиро молитися і просити інших про ревну молитву, тоді уникне смерті. Я був свідком багатьох таких випадків. Як вже згадував, Бог чинить навіть чуда, щоб захоронити життя тих осіб від смертельних загроз чи від самогубства. Майже завжди (радше хотів би сказати завжди, принаймні у випадках, які знаю) сильні чари пов'язані з диявольським напастуванням або й навіть опануванням. Ось чому необхідний екзорцизм. Існують також страшні чари, кинуті з метою знищення цілої родини.
Ритуал у збірнику правил № 8 найперше застерігає, щоб у випадку зачарування особа не зверталася до чарівників, чарівниць чи інших осіб, які не є служителями Церкви, і щоб не користувалась жодною формою забобонів чи інших недозволених практик. Про правдивість цього застереження говорить досвід. Чарівників багато, натомість екзорцистів мало. І навіть такий знавець справи, як о. Коррадо Балдуччі (топе. Соггаао ВаМиссі), у всіх своїх трьох книгах, як засіб проти чарів, радить звертатись до чарівника, хоча відомо, що той спричиняє ще й інше зачарування {див. К. Балдуччі, "Диявол" ("II аіауоіо"), Ріетте, 1988, с. 326). Це непростима помилка автора, який написав багато доброго в інших розділах своїх праць. Застереження Ритуалу особливо важливе тому, що схильність звертатися до чарівників, ворожбитів, знахарів і їм подібних - стара, як світ. Культурний, науковий, суспільний поступ зовсім не змінив цих звичаїв, які спокійно співіснують з нашим прогресивним світом. У цьому задіяні всі соціальні прошарки, навіть з вищим культурним рівнем (інженери, лікарі, вчителі, політики).
Ритуал у зібранні правил № 20 радить, щоб екзорцист запитав, яка причина присутності злого духа в цій людині, а особливо те, чи приводом є зачарування. У випадку, якщо особа була діткнута, споживаючи чи п'ючи зачаровані субстанції, екзорцист повинен наказати їй, щоб вона все це виблювала. Якщо, натомість, зачарований предмет був десь захований, екзорцист повинен домагатися, щоб злий дух вказав йому місце з метою віднайдення цього предмета і спалення його.
Це дуже корисні поради. Практично, якщо якась особа була зачарована, споживаючи чи п'ючи щось заворожене, майже завжди з'являється у неї специфічний біль у шлунку, про який вже кілька разів згадував, що вказує на потребу видалити спожиту субстанцію через випорожнення чи блювоту. З цією метою потрібно порадити випити екзорцизмованої води та спожити екзорцизмовану сіль і олію, щоб полегшити видалення шкідливої субстанції. Може статися, що деякі зачаровані предмети видалені таємничо, як вже про це згадував. Якась особа, наприклад, може несподівано відчувати тягар у шлунку, наче б там був камінь, а потім знаходить на землі камінь, і біль зовсім зникає. Так можна знайти кольорові нитки, заплутані шнурки і багато інших речей. Усі ці предмети треба покропити свяченою водою (може це зробити сама особа), спалити на вулиці, а потім предмети з заліза і ті, які не згоріли, треба вкинути до протічної води (ріка, каналізація). Не можна викидати їх в унітаз у власному домі, бо в таких випадках часто з'являються різні неприємності: забивалися усі умивальники, затоплювалися помешкання...
У багатьох випадках ці дивні предмети, знайдені у подушках і матрацах, були знайдені не за допомогою диявола, а при помочі харизматиків чи людей, що мають дар відчувати ці речі (про них говоритимемо). Віднайдення їх спричиняло до усвідомлення, що причиною всіх нещасть є зачарування, і тоді людина зверталася за допомогою до екзорциста. Також і в тих випадках треба спалити їх, покропивши перед тим свяченою водою, а попіл потім викинути згідно з поданими вище вказівками.
Під час спалення зачарованих предметів важлива молитва. Має це особливе значення у випадку зачарованих предметів, які знайдено випадково або за вказівкою злого духа, не потрібно цим легковажити.
О. Кандідо, повчаючи мене, розповів мені про свій "гріх молодості", тобто про одну легковажність, яку вчинив на початку свого служіння екзорциста.
Одного разу він екзорцизмував дівчину. Допомагав йому також один отець Пасіоніст, уповноважений єпископом. Під час благословення довідався від злого духа, що чари були наслані на неї за допомогою зачарованого предмета. Примусивши диявола говорити, виявили, що це була дерев'яна шкатулка, завдовжки з долоню, яку було закопано на глибину одного метра під деревом. Повні запалу, з києм і лопатою, вдалися до вказаного місця, щоб її викопати. Дійсно, знайшли дерев'яну шкатулку, що відповідала описові; відкрили її вміст: серед різного мотлоху була там непристойна фігура. Відразу, поливши це все спиртом, спалили, так що залишилася лише жменька попелу. Однак не покропили предметів свяченою водою перед спаленням, не молилися безперестанно під час їхнього спалення, поручаючись під опіку Крові Ісуса, часто дотикали їх, не помивши руки свяченою водою. Результат був такий, що о. Кандідо мусив відлежати три місяці в ліжку через дуже гострі болі шлунка, які тривали майже десять років і час від часу давали знати про себе. Ця сувора лекція стала корисною для мене і для усіх, які можуть потрапити у подібні обставини.
Запитав о. Кандідо, чи після стількох намагань і терпінь згадана особа була звільнена від злого духа. Виявилося, що вона не мала з цього жодної користі. Цей факт говорить про те, що ці зачаровані предмети деколи здійснюють свій злощасний вплив на людину саме в момент їхнього приготування; їхня знахідка і знищення нічому не служить. І я мав кілька подібних випадків, коли між зачаруванням і знахідкою зачарованого предмета пройшло багато років. Предмет цей втратив вже свою чародійну силу. Коли його знайшли, був уже нешкідливим, і його знищення не принесло жодної користі діткнутій особі. Допомогли їй, натомість, екзорцизми, молитви і користання зі Святих Тайн.
Іноді спалення зачарованих предметів перериває вплив чарів. Траплялися випадки "пороблення смерті" через гниття, коли закопували зачароване м'ясо, яке було виявлено і знищено перед тим, як почало псуватись. Іншим разом закопувано десь у полі живі тварини, особливо ропухи, але таким чином, що в ямі навколо них був простір. Також і в тому випадку їх знаходження ще перед втратою життя перериває кинуті чари. Пам'ятаймо однак, що найважливішими засобами є завжди екзорцизми, молитва, Святі Тайни і сакраментапії.
Потрібно завжди вдаватися до Божих засобів, а не ходити до чарівників, навіть тоді, коли здається нам, що ефект від цих Божих засобів дуже повільний. Христос дав нам владу від Свого Імені, силу молитви як особистої, так і спільної через заступництво Церкви. Звертання за послугами до чарівників, які приховують своє підле діяння під двозначною назвою білої магії (яка завжди є звертанням до злого духа), наче б усуває чари, але насправді додає інші, ще гірші, і цим ще більше погіршує становище. Євангеліє розповідає нам про злого духа, який виходить з людини, щоби до неї знову повернутися з іншими сімома злими духами, гіршими від нього (Мт. 12, 43^5). І те саме трапляється з особами, які звертаються до чарівників. Хочу розповісти про три типові випадки, свідком яких я був.
Перший випадок.
Хтось з якогось часу починає відчувати фізичну хворобу. Відвідує різних лікарів і приймає різноманітні ліки, але хвороба замість того, щоб відступати, ще більше перемагає. Ніхто не може встановити її причини. У кінці йде до якогось чарівника чи ворожки і чує: "Вам пороблено. Якщо пан хоче, я можу це усунути всього за мільйон лір". Той пан спочатку думає, а потім погоджується і платить. Можливо, у нього попросять фотографію, особисту білизну, пасмо волосся. За кілька днів він почувається цілком вилікуваним і дуже щасливим, що заплатив лише мільйон лір. Злий дух тимчасово від нього відступив. За рік починаються знову ті ж болі. Знову відвідує лікарів, але ліки не дають результату, хвороба щоразу посилюється. Це злий дух повернувся із сімома, ще гіршими від нього. Коли терпіння сягає вершини, терплячий думає: "Той чарівник казав мені заплатити мільйон лір, але болі мені вилікував". І так знову повертається до нього, не думаючи, що саме той чарівник був причиною посилення його хвороби.
Того разу чарівник говорить йому: "Тепер панові поробили ще більше. Якщо хочете, то я можу все це усунути, а від пана прошу лише п'ять мільйонів лір, хоча з іншого взяв би вдвічі більше." І так починається усе спочатку. Якщо потім жертва на кінець звернеться до екзорциста, то крім невеликої початкової хвороби, треба буде її звільнити від великого зла, якого завдав їй чарівник.
Другий випадок.
Початкові події повторюються так, як вище. Хворий платить, виліковується у чарівника і радіє, бо здоровий. Але його хвороба переходить на жінку, дітей, батьків, братів. Таким чином, зло все одно множиться (також у вигляді завзятого атеїзму, грішного життя, автомобільних катастроф, різних нещасть, депресій...).
Третій випадок.
Також і тут усе діється, як вище. Особа виліковується у чарівника і залишається здоровою. Того разу таку хворобу допустив Бог, щоб ця особа спокутувала свої гріхи, щоб повернулася до життя молитвами, почала ходити до церкви і приймати Святі Тайни. Метою цієї хвороби було отримання великих духовних плодів, для спасіння душі цієї особи. Через оздоровлення за допомогою діяння злого духа, який добре знав Божі наміри, мета духовна, пов'язана з хворобою тієї особи, була перешкоджена.
Ми мусимо чітко зрозуміти, що Бог допускає зло, щоб з нього добути добро - допускає хрест, оскільки лише через нього доходимо до неба. Ця правда очевидна, особливо в особах, обдарованих особливими харизмами, але часто досвідчуваних терпіннями, про зцілення яких не треба молитися. Усі пам'ятають о. Піо, який 50 років зносив гострий біль п'яти стигматів, але ніхто не думав, щоб просити Бога про визволення його від цього болю. Було очевидно, що це діло Боже для великих духовних цілей. Злий дух дуже проникливий; він дуже хотів би, щоб о. Піо не мав витиснених на тілі знаків Христової Муки! Звичайно, зовсім інший випадок, коли злий дух викликає стигмати і появу фальшивих містиків.