"Святий Михаїле-Архангеле, хорони нас у боротьбі.

Проти лукавства і підступів диявола будь нам охороною.

Нехай Бог його приборкає, покірно просимо, молись, щоби Господь через твоє заступництво приборкав його. А Ти, Князю небесного війська, сатану та інших злих духів, які на погубу душ кружляють по світі, силою Божою скинь до пекла. Амінь".

Як виникла ця молитва? Подаю те, що написав журнал "Ephemerides Liturgicae", 1955, с. 58-59. О. Доменіко Пекеніно (р. Domenico Pechenino) так пише: "Не пам'ятаю докладно року. Одного ранку великий папа Лев XIII закінчив Службу Божу і був присутнім на іншій, подячній, як це завжди мав звичай робити. У якийсь момент зауважую, як він різко підніс голову, вдивляючись у щось над головою священика, що відправляв Службу Божу. Вдивлявся непорушно, не моргаючи повіками, але з виразом жаху і здивування, змінюючись на обличчі. Щось дивне і незвичайне діялось з ним. Врешті, ніби отямившись, легким, але енергійним ударом руки дав знак, встав і пішов до свого приватного кабінету. На питання, поставлене тихим голосом: "Чи Святіший Отець почувається добре? Може чогось потребує?" - відповів: "Нічого, нічого". За півгодини наказав прикликати Секретаря Конгрегації Обрядів, дав йому записаний аркуш паперу і наказав видрукувати його та розіслати до Єпископів-Ординаріїв цілого світу. Що він містив? Зміст молитви, яку відмовляємо разом з людьми після закінчення Служби Божої, з проханням, зверненим до Марії і гарячим закликом до Князя небесного війська, благаючи, щоб Бог скинув сатану до пекла.

У листі вказувалось також, щоб ці молитви відмовляли навколішки. Про цю подію писала також газета "Тиждень священства" ("La settimana del clero") від ЗО березня 1947 року, але не подаючи джерела, звідки походила інформація. Дивує нас незвичайний спосіб, яким наказано відмовляти молитву, розіслану до Єпископів-Ординаріїв 1886 року. Підтвердженням цього, про що писав о. Пекеніно (p. Pechenino), є авторитетне свідчення кардинала Насаллі Рокка (card. Nasalli Rocca), який у своєму пастирському листі на Великий Піст, виданому в Болонії 1946 року, написав: "Лев XIII особисто уклав цю молитву. Фраза про демонів, які на погубу людських душ кружляють по цьому світі, має своє історичне пояснення, про що кілька разів розказував нам його особистий секретар, о. Рінальдо Анджелі (mons. Rinaldo Angeli). Лев XIIIмав дійсно видіння пекельних духів, які громадилися над Вічним Містом (Римом). Із пережиття цього видіння походить молитва, яку доручив відмовляти у цілій Церкві. Цю молитву він відмовляв голосом енергійним і сильним, часто ми її чули у Ватиканській Базиліці. Крім цієї молитви, Лев XIII особисто уклав також текст спеціального екзорцизму, що міститься у Римському Требнику (видання 1945 року, розд. III, с. 863). Він доручив, щоб ці екзорцизми єпископи і священики часто відмовляли у своїх дієцезіях і парафіях. Екзорцизм цей відмовляв також він сам дуже часто протягом дня".

Варто також звернути увагу на інший факт, який ще більше наголошує на значенні тих молитов, що їх відмовляли після кожної Служби Божої. Папа Пій XI прагнув, щоб у відмовленні цих молитов брали особливіше намірення за Росію. У своїй проповіді від ЗО червня 1930 року Папа Пій XI, після згадки про потребу молитися за Росію, до чого також заохочував всіх вірних з нагоди свята св. Йосифа (19 березня 1930 року) і після згадки про релігійне переслідування у Росії, так закінчив:

"Щоб усі могли без перешкод і спокійно продовжувати брати участь у цім святім хрестоноснім поході, постановляємо, щоб ці молитви, які наш попередник, блаженний Лев XIII, доручив відмовляти священикам і вірним після Служби Божої, відмовлялись саме у цьому наміренні, тобто за Росію. Нехай єпископи, дієцезіальне і монаше духівництво подбають, щоб повідомити про це свій люд, і всім учасникам Святої Жертви нехай часто про це нагадують " (Civilta Cattolica, 1930, том III).

Як бачимо, папи усвідомлювали жахливу присутність сатани, а намір, долучений Пієм XI, стосувався осередку блудних наук, посіяних у нашому столітті, і які до сьогодні затруюють життя не тільки народів, а й самих теологів. Те, що пізніше доручення Пія XI не виконувались, було провиною тих, кому вони були доручені. Вони, без сумніву, добре узгоджувались з чудесними явищами, які Бог дав пізнати людству через об'явлення у Фатімі, хоч і були від них незалежні, оскільки Фатіма не була ще тоді знана у світі.