З великою радістю пишу ці слова, щоб підготувати читача перед ознайомленням з книжкою о. Ґабрієля Аморта, який багато років допомагає мені виконувати послугу екзорциста. Свідками деяких подій, тут описаних, ми були разом, спільно поділяючи турботи, працю і надії, щоб допомагати багатьом терплячим особам.

Дуже радий, що книжечка побачила світ попри те, що в останні десятиріччя написано дуже багато в усіх галузях теології і католицької моралі. Проблема екзорцизмів залишилась занедбаною. Можливо, відсутність праць і зацікавлення цією проблемою стало приводом, що єдиною частиною Ритуалу (Требника), яка досі ще не осучаснена, згідно з приписами II Ватиканського Собору, є частина про екзорцизми. До того ж послуга вигнання злих духів має велике значення в євангелізаційній місії Церкви, як про це розповідають Євангелії, діяння Апостолів та історія Церкви.

Коли св. Петро, керований надприродним натхненням, прибув до помешкання сотника Корнилія голосити йому християнську віру, і щоб переконати, що Бог був дійсно з Ісусом, він наголошував на силі, з якою Ісус звільняв опанованих дияволом (пор. Діяння 10, 1-38).

Євангелисти часто подають конкретні приклади надзвичайної сили, з якою Ісус виганяв злого духа. Був це промовистий знак волі Божої - покласти край темному пануванню сатани над людьми.

Книги Святого Письма переконують нас, що сатана владарює над світом також через фізичне опанування. Серед дарів, які Ісус уділив Апостолам і їхнім заступникам, часто згадують дар вигнання злих духів (пор. Мт. 10,8; Мк. 3,15; Лк. 9,1).

Якщо Бог допускає, щоб деякі люди досвідчили напастування злого духа, то одночасно передбачив для них могутню допомогу. Наділив Церкву силою Святих Тайн, які дуже помічні для осіб, які перебувають у потребі. Також проти цієї мерзенної, ницої діяльності сатани Бог дав постійну допомогу Пречистої Діви з огляду на неприязнь, яку поклав від самого початку між цими двома противниками.

Більшість сучасних авторів, враховуючи і католицьких теологів, хоч і не заперечує існування сатани та інших збунтованих ангелів, схильні зменшувати силу, важливість їхнього впливу на людські справи. Вони стверджують, особливо у роздумах, які стосуються фізичного опанування, що заперечення цього впливу - їхній обов'язок і доведення їхньої мудрості. Сучасна культура вважає, що розгляд причин явищ, які відбуваються довкола нас, і приписування їх чинникам, відмінних від природніх, є ілюзією, що походить від первісних епох.

Очевидно, що завдяки позиції тих, які через своє служіння мають обов'язок і силу перешкоджати сатані в його ницій діяльності, праця злого духа від цього надзвичайно полегшена.

Беручи до уваги Святе Письмо, теологію і щоденний досвід, належало б вважати опанованих дияволом особами нещасливими, яким наука небагато здатна допомогти, хоча відкрито цього не визнає.

Второпне розпізнання демонопатії - так можна назвати кожен злий вплив демона - властиве у більшості випадках тільки особі, яка знає характерні ознаки диявольського діяння. Хвороба диявольського походження, якщо навіть легка, не зникає після вживання звичайних ліків; натомість хвороби дуже важкі, смертельні, у надзвичайний спосіб зникають аж до повного одужання, завдяки застосуванню лише релігійних засобів. Крім того, жертви злого духа почуваються переслідуваними постійними невдачами. їхнє життя - це суцільна смуга нещасть.

Багато вчених сьогодні присвячують свої дослідження явищам, подібним до тих, які притаманні особам, напастованих злим духом. Виразно визнають їх ненормальний характер і окреслюють їх науковим терміном - паранормальні.

Ми зовсім не заперечуємо проти поступів і досягнень науки. Однак вони суперечать реальності, яку ми постійно до-свідчуємо, ілюзії, що наука може усе пояснити. Подібно нереальне прагнення звести усе зло, як хвороби і нещастя, тільки до звичайних природніх причин.

Небагато вчених, які серйозно думають, що причина деяких явищ - можливість впливу невідомих сил, розумних і безтілесних. Невелика також кількість лікарів, які стоячи перед явищами хворіб із дивними симптомами з незрозумілими клінічно результатами, спокійно стверджують, що мають справу з пацієнтами цієї другої категорії. Багато з них покликаються у подібних випадках на Фрейда, як на свого ієрофанта2. Таким чином, доводять нещасних людей до ще гіршого стану, а їхня діяльність, поєднана з працею священика-екзорциста, могла б стати у такому випадку дуже помічною.

Книжка о. Ґабрієля Аморта розповідає читачеві коротко і зрузуміло про діяльність екзорциста. Цей твір відзначається логічним розвитком оповіді, не затримується ані на теоретичних засадах (існування диявола, можливість фізичного опанування тощо), ані на доктринальних висновках. Автор прагне, щоб промовляли факти, тому ставить читача перед тим, що екзорцист бачить і чинить. Добре знаю, наскільки дорогі серцю автора вірні Церкви, що є упривілейованими повірниками влади, яку надав їм Христос для того, щоб виганяли злих духів в Його ім'я. Сподіваюся, що книжка ця принесе багато добра і буде поштовхом для інших студій у цій галузі.